Чорнила пролиті у небі до світання,

Десь загубився сонячний бігун,

Оглухла ніч, оглухла не востаннє,

Не чує слів сполоханий табун.

Пливе моя зі стінами розмова,

Їм все одно, вони давно німі,

І ти як ніч, не чуєш навіть слова,

А якщо чуєш – топиш у зимі.

04.12.2015

Шалено? Я і сам ніяковію,

Від сорому вкриваючись червоним,

Але інакше зовсім не умію –

Або усе, або нічого.

Захоплююсь, палаю, мрію, млію,

І божеволію від того, і хмілію,

Лякаючи і грішного, й святого.

Та з кожним кроком тану і мілію,

І як дитя лишаюсь безборонним.

Пийте, це – Вам

І тільки Вам.

03.12.2015

Зарёй наливается день голубой,

Минуты стучат без заминок,

Зима извивается белой змеёй,

Теряя чешуйки снежинок.

Играется ветер – ему подавай

Одни молодые забавы,

Но где-то в душе ещё теплится май

И ждут изумрудные травы.

И где-то в душе ещё как-то живёт

Источник иных начинаний,

Морозит зима, но кончается год

Ошибок и непониманий.

03.12.2015

Злетить з календаря новий листочок,

Хвилин прискаче плем’я молоде,

І ніч змотає пам’яті клубочок

Та в прожите навіки покладе.

У подушках почнуть шукати люди

Яскраві сни – джерела чистоти,

І тільки я розмотувати буду

Клубочок той й мереживо плести.

03.12.2015

Был зимний вечер удивительным

Сегодня,

Играли ветры тихий блюз

По подворотням,

Стирались в памяти живучие

Пределы,

И посыпало серость улиц

Белым-белым.

И уживалась радость скромная

С печалью,

И приводила толпы снов

Из зазеркалья,

Гнал полумрак и согревал

Камин лучистый,

И было снова хорошо, как в прошлом

Чистом.

02.12.2015

Вставай, рассвет, над миром отчуждений,

Не оставляй минуты про запас,

На ярком солнце чётче будут тени

И лучше видно, кто есть кто из нас.

Вставай, рассвет, яви народам милость,

Согрей их труд на выбранном пути,

И то, что только в добрых снах приснилось,

Ты в действиях и судьбах воплоти.

02.12.2015

Пробач, для мене ти – чужий, пробач,

У кожного свій гніт невдач,

І я твоя невдача невесела й грішна.

Іди, в далекий чистий світ, іди,

Бажаю там тобі знайти

Усе, що у мені шукав так довго й ніжно.

Лети, наївний, добрий птах, лети,

Зламай кайдани самоти,

Вони не варті найпалкіших слів й уваги.

Живи, я знаю, вмієш ти, живи,

Прокляттям небо не гніви,

Проси у нього спокою та рівноваги.

Не смій спинятись на шляху, не смій,

Залишся в пам’яті моїй

Таким, що може подолати й неможливе.

Світи і ночі розганяй, світи,

Полохай серце німоти,

Це твоя місія на цій землі важлива.

Пробач, для мене ти – чужий, пробач…

02.12.2015

Не греет солнечный фонарик,

Но горизонт, на диво, чист,

Грызу внимания сухарик

И крошки падают на лист,

И застывают в нём словами,

Что вновь живут и бредят Вами.

01.12.2015

Ты не подарок – просто чудо,

Блеск света в глубине ночей,

Но забавляются причуды

Не перекрещенных путей.

И забавляются рассветы,

Срывая полог тёплых снов,

И раздают свои советы,

Кидая горсти лишних слов.

Летят слова, огнём играясь,

Рождая мысленный парад,

И я над ними забавляюсь,

В один, по струнке, ставя ряд.

01.12.2015

Горіла від натуги й болю спина,

І обгортали сумніви плащем,

Під тягарем хиталися коліна

І падав розпач вогняним дощем.

Повітря обпікало гіркотою,

І тихо виїдала очі сіль,

Та впертість залишалася живою,

Надією вгамовуючи біль.

01.12.2015