А я неправильний сьогодні,

А, втім, і вчора був таким,

В моїх віршах – сумна безодня

В моїх очах – тривоги дим.

В моїй душі – неоднозначність,

Є сенс, а іноді – нема,

Шалена вчинків необачність

І мрій – на ціле синема.

І серце, що життя колише,

Слів не боїться полину,

Воно боїться тільки тишу

Й нерозуміння глибину.

13.12.2015

Рисует белой пудрой мгла

Холодные рассказы,

И туч сливаются тела,

И корчатся в экстазе.

Какой волнующий сюжет!

Величественный, страстный!

На щёках проступает цвет

Нескромный, ярко-красный.

Под снегом сгорбились дома

И вместе дремлют дружно,

Совсем нетихая зима

И так, наверно, нужно.

13.12.2015

Декабрь звёзд рассыпал груду

И тишиною пропитал,

Луны катилось в небе блюдо

В извечных поисках начал.

Игру оставив цветовую,

Десятый сон смотрел восход,

И ночь, холодным поцелуем,

Из луж ковала тонкий лёд.

13.12.2015

Ти хто? І хто тебе послав?

Скажи, хіба тобі так важко?

Моїх думок пекучий сплав

Та невловима синя пташка.

Ти хто? Чому пізнав тебе?

Твою ходу, твій погляд, коси,

Чом моє серце, не скупе,

Уже благає: «Досить! Досить!»

Ти хто? Й навіщо саме ти?

Жива, яскрава, загадкова.

Пора просити: «Відпусти…»

Та я не знаю цього слова.

12.12.2015

Містам, країнам та цілим народам

Душі моєї хтось відкриє суть,

Вони забудуть про печаль та лють,

Думки їх, покривавлені, поснуть

Навіки. Й тільки добрі розцвітуть,

Буде це точно, та не зараз, згодом,

Коли земний завершиться мій путь.

Я вдячний за увагу хоч таку.

11.12.2015

Перечное слово,

Влага на щеках,

Что ты хочешь, рёва?

Что в твоих мечтах?

Или кто подарком

Обошёл тебя,

Что румянцем ярким

Ты горишь, вопя?

День излечит новый,

Стоит лишь хлебнуть,

Будет радость, рёва,

Подожди чуть-чуть.

11.12.2015