Я бачу Вас

Я бачу Вас і у мовчазних зорях,
І в хмарах, що дощами сльози ллють,
І у роси підсвічених узорах,
Що трохи хоч розраджують мій путь.
У променях світанкового раю,
У дзеркалах, у відблисках вітрин,
Та на межі далекій небокраю,
І в моїм серці грає клавесин.
А клавесину скрипка помагає,
Що у душі живе уже давно,
І я тоді хоч трохи спокій маю,
Хоч Вам до тих мелодій все одно.

17.12.2015

Давай дружить не на словах

Давай дружить не на словах,

А крепко, искренне, открыто,

Не будем прятаться в делах

И по чужим летать орбитам.

Давай не знать обидных фраз,

Что холоднее чёрствой вьюги,

Отбросим гордость хоть на час

И будем помнить друг о друге.

И даже в дальних уголках,

Остатки лет утихомирив,

Давай дружить не на словах,

Их без того хватает в мире.


16.12.2015

Ніхто не скаже, як тебе знайти

Ніхто не скаже, як тебе знайти,

Єдиним рухом серця притулити,

В полях душі вже повно лободи,

Хоча ще вчора розцвітали квіти.

Багато слів. Не віриш ти словам.

Вони вже червоніють від напруги.

І з ними разом червонію сам,

Носій невиліковної недуги.


16.12.2015

Как тебе спится?

Как тебе спится, забытый давно

День, утомлённый делами?

Месяц стучится словами в окно,

Страсти баюкая пламя.

Как тебе можется, прошлого дым?

Сны помогают хоть как-то?

Ты перестал быть извечно гоним

В дебрях Молочного тракта?

Как тебе верится? Верится ли?

Пусть и немного, во что-то,

Видишь, как зарево тает вдали?

Это сгорают заботы.

Это искрится ошибок звено

В длинной цепочке поступков.

Как тебе спится, забытый давно

День, настроений скорлупка?


16.12.2015

Мені уже давно не все одно

Мені уже давно не все одно,
Чи є життя у світі потойбічнім,
Чи краще за життя земне воно, 
Чи просто сном є тихим, летаргічним.
Хоча уже не вірую в богів,
Отих дітей, всесильних та примхливих,
Але щось є, якійсь володар слів,
Довірливих, принадливих, чутливих.
Я хочу так потрапитись йому
На очі, зруйнувавши потаємність,
Та запитати, дивного, чому
Він дав мені слова, а не взаємність.

15.12.2015

А осінь ще була живою...

А осінь ще була живою,
Хоч і роздягнута давно,
Із неба падала росою
Та осідала на вікно.
І були зорі чисті-чисті - 
Прикраса осені чола,
Журба занурювалась в листя
І під деревами спала.
І все було відверто й просто,
І почуттів палав камін,
З душі зривалася короста
Та плив співочий, тихий дзвін.


15.12.2015

Я знаю, що мене не люблять...

Я знаю, що мене не люблять
Ні очі твої, ні вуста,
Чоло долоні не голублять
І до душі не пригорта.
Я знаю, сподіватись марно,
Яка є користь в маячні?
Вогонь був спалений бездарно
І, разом з ним, минулі дні.
Я знаю, навіть, що, напевне,
Хоч помилитися хотів,
Охоронятимеш ти ревно
Свій спокій від моїх чуттів.
Стовідсотково не затопить
Тебе до мене почуття,
Не знаю я лише, чи зробить
Цікавим це твоє життя.

15.12.2015

Полон чуттєвий. Каторга. Неволя

Полон чуттєвий. Каторга. Неволя.
Розводи райдужні у водоспаді слів.
На небі сьомому народжується доля,
А я до першого іще не долетів.
А я ще по землі, один, блукаю,
Один - це не синонім для свободи,
І забуття, і спокою не маю,
Оце і є моя від бога нагорода.

15.12.2015

Спливає час...

Спливає час потоком голубим,
Життя давно закінчилися жарти,
Твій п'єдестал не зайнятий ніким,
Його ніхто, повір мені, не вартий.
Нема на світі жодної душі,
Якій би я дозволив там побути,
Людей багато, та вони - чужі,
Моєї їм не подолати смути.
Мені допомогти їм не дано.
До цього звик. Іду уже за обрій.
І що зі мною буде - все одно,
Аби тобі було на світі добре.

14.12.2015

Чистый путь. Мороз и ельник...

Чистый путь. Мороз и ельник.
Взгляды пристальные звёзд,
С воскресенья в понедельник
Перекинут ночи мост.
Тишины - как не бывало,
Где-то ухает сова,
Сочиняется помалу
Века новая глава.
От заката до востока
И от севера на юг
Не кончается дорога,
Ей кончаться - недосуг.
Жизнь такая непоседа,
За собой увлечь? Шутя!
И по ней я еду, еду,
Даже с места не сходя.

14.12.2015