Холодный морок тихо дышит,

И в окна смотрит звёздный взгляд,

Катрены новые я слышу,

Хоть и о старом, невпопад.

Неуловимо что-то тлеет

В стихах полночных напролёт,

Какой я ухватить успею,

Тот на бумаге оживёт.

08.02.2016

Янгол добрий, облиш,

Не ховай світла свого,

Не ховай голос свій,

І своєї весни,

Ти тікаєш у ніч,

Не бажаючи злого,

По стежках, босоніж,

Забираючи сни.

Янгол добрий, дивись,

Як слова розцвітають,

І прозорий мороз

Квітів тих не уб’є,

Якщо хочеш – наснись,

Ти умієш, я знаю,

А не хочеш – віддай

Чисте серце моє.

07.02.2016

Б’ється тінь на самоті,

Двері, двері – все закрито,

І дощем вікно залите.

Кожен крок – ти як сапер,

Помилився – і помер,

І віки вітають древні.

У минулому житті

Я таким не був, напевне,

Добираю ось, тепер.

07.02.2016

Краси та ласки кинуто зерно,

І добрих слів розвішані суцвіття,

І крутиться Землі веретено,

Намотуючи тижні та століття.

Слова в серцях натягують струну,

Ще трохи – й пісня нотами заграє.

Якщо ти пустиш в душу хоч одну,

То недарма життя моє минає.

07.02.2016

Дни рвутся,

В копоти и пыли,

За притяжением чудес,

Где свежесть рек,

Зелёный лес,

Цветочных пятен перевес,

Мы ж чудеса не заслужили,

На них поставив

Жирный крест.

И на мечтах.

06.02.2016

Мысли умеют

Ранить,

Дёрнешься – слышишь

Скрежет,

Трудно же жить

На грани,

Острая кромка

Режет

Напополам,

Криво

Жалость? Какая

Жалость?

Мысли, увы,

Спесивы,

Пусть даже их

Малость.

Им не сломить

Доли,

Да и с какой

Стати?

Я не хочу

Боле,

Мысли, прошу,

Хватит.

06.02.2016

Моє римоване кохання,

Безмежна сила є твоя,

Мій кожен день – немов останній,

І кожна ніч – немов остання,

І почуття – немов останні,

Тому без них не можу я.

06.02.2016

Люди вокруг –

Волнами,

Водоворот

Кружится,

Чувства понять

Тужатся –

Как так, не быть

Вольными?

Как так, плестись

Серостью,

Не поднимать

Головы?

В сердце носить

Олово

И не кипеть 

Верностью?

И не спросить –

Молчальники,

Днями, ночами

Долгими,

Люди вокруг –

Волнами,

Я же – корабль

Маленький.

05.02.2016

Солнечным мячом забит пенальти,

Матч окончен. Проиграла ночь.

Ледяные линзы на асфальте,

Как следы звериные, точь-в-точь.

Кто-то здесь ходил, такой огромный,

Об дома почёсывал бока,

Может, добрый зверь, увы, бездомный,

Странный плод фантазий чудака.

Зверь просил позвать его на ужин,

Я, по крайней мере, вижу так,

Жаль, что никому он был не нужен,

Только мне. Быть может, я чудак?

05.02.2016

Бракує слів. Не знаю, що сказати,

Як вкарбувати душу у папір,

Як хоч на мить потрібним людям стати,

Перш, ніж пірну у нескінченний вир.

Як обернути долі на поеми

І відпустити в небо – світлий дім,

Та людям що? У них свої проблеми,

Які, чомусь, рідніші людям тим.

05.02.2016