Я понял,

Взрываясь

И тихо моля,

Борясь с искушением

Хитрого змея:

Горячие головы

Студит земля,

Горячее сердце –

И небо не смеет.

31.03.2016

Что-то странное снова снится,

Будто кто-то ворожит мне:

Все стихи – на одной странице,

Все слова – на одной стене.

Все идеи – в одном лишь звуке,

И все мысли – одним штрихом,

Все надежды – в сердечном стуке

И дыханье щемит комком.

Жизнь сверкает в одном лишь миге

И о новом не хочет знать.

Застывает пространство в крике

И не слышит меня. Опять.

30.03.2016

Сверкает солнечный нектар

Росою на оградах,

И под ногами тротуар

Как плитка шоколада.

Лохматых тучек паруса

Готовы для полёта,

И рассыпают небеса

Весенних песен ноты.

30..03.2016

Дні як ночі – невпинні,

Порожні та кволі,

Репетиція ніби

Невблаганного страшного суду,

І вагається мить

Й запитання горить:

Як побачити сни,

Що не снились ніколи-ніколи,

Як побачити те,

Ким та з ким

Я ніколи не буду?

Як побачити те, що панує роками?

Як побачити те,

Що існує в моїй голові

І на волю лише

Виповзає рядками?

30.03.2016

Доба спливає вередлива,

Ще трохи – і вона мине,

І лине смуток чорнобривий,

Володар грішного мене.

Він мій й… не мій. Таке буває,

Але чомусь мені болить,

Тому зову до небокраю

Його з собою. Хоч на мить.

29.03.2016

Коли дивлюсь я на свої долоні,

То бачу там не лінії життя,

Я бачу мрії, чисті, безборонні,

Та щире за ті мрії каяття.

Щось стукає всередині тривожно,

Мабуть, думки, а, може, просто кров.

Кажу собі – «Не можна так, не можна!»

І роблю, як не можна, знов і знов.

29.03.2016

Ряды, ограды, эпитафии,

Дорожки в строгой простоте,

Икон дешёвых фотографии

На покосившемся кресте.

Застыла кошка полудикая –

Сбежать бы от чужих шагов,

И оплетает ежевикою

Остатки старые венков.

Многоголосое молчание.

И я молчу, как будто жду,

И осторожное шуршание

Вплетает ветер в лебеду.

29.03.2016

Чудові лики – все забути,

Та де їх взяти – я не знаю,

Я сплутав березень та лютий,

Тепер за це відповідаю,

І хрест несу незграбних почуттів.

28.03.2016

Уже не просыпаются во мне

Приметы сладкозвучного апреля,

И нужные слова окаменели,

И не звенят призывно в тишине.

Как лепестки отсчитываю дни,

И, как когда-то, больше не мечтаю,

А за людьми другими наблюдаю,

Пока ещё наивные они.

28.03.2016

Ми є не перші й не останні,

Чому ж так важко зрозуміти:

Нема дорослих у коханні,

У ньому всі – неначе діти.

У ньому всі такі сміливі,

Думки – бурхливі й хворобливі,

Що буде завтра – неважливо,

Аби сьогодні було диво.

28.03.2016