Audi, vide, sile. Слухай, дивись, мовчи. День на шматки розбито. Небо дає ключі До розуміння світу. Те, що було – пусте, А до світанку – рано. Чуєш, як сон цвіте В синіх руках туману?[Приєднана картинка]

І у в’язниці, І на волі, Великим містом Чи селом, Скрізь ходить сон, Всіх знає сон. Один Харон Не спить ніколи, І древнім хлюпає Веслом. [Приєднана картинка]

За проваллям Денисовим, Чорним пагорбом за, Ходить подруга бісова – Невимовна краса! Варить щось у відернику, Гасить словом зірки, Хижі тіні-химерники Розповзлись навкруги. Кличуть сови стривожено, Вище пагорба дим, І козак заворожений Спить під пагорбом тим. мал. Ілля Ріпин (Рєпін) «Поснулий козак»[Приєднана картинка]

Було і просто, і квітнево, Без метушні і тісноти, Куняли заспані дерева, І хмари бігли хто куди. Червоним мазалось на сході, Домів гасилися вогні, І так мовчалося природі, І так мовчалося мені. [Приєднана картинка]

Який заплутаний прогрес! О, скільки в ньому є смертельного! Казали, що Христос воскрес, Та, певне, в світі паралельному. В чужих словах – ані душі, І, як бракує одкровенності, Любове! Ти хоч не бреши Мені своєю нескінченністю![Приєднана картинка]

Приходив день, Предивний, гордовитий, Дививсь лукаво Сонячним лицем, Щось говорив Про натяки на літо, А сам трусив тихенько Морозцем. Сміялись очі – Дві великі сливи, Мовчали тіні Кольору смоли, Лише коти, Правдиві і щасливі, Іще минулим березнем Жили.[Приєднана картинка]

Не примножуй даремно муку, До невдачі знайди терпіння, Бути другим – це теж наука, Бути другим – це теж уміння. Для природи усе єдино – Перший, шостий чи тридцять п’ятий, Хто прикриє, нарешті, спини Тих, хто першим іде вмирати? Це ж не люту схопить недугу, Це ж не мрії згубити крила, Бійся бути нулем, не другим, Бо нулів вже силенна сила.[Приєднана картинка]

Шпаки ізнов вернулися додому, Шпакам без дому і буття не те. Життя нову намалювало кому, Виконуючи правило просте: Що хай ти будеш златолюбним Крезом, В душі твоїй оселиться жебрак, Як навесні не сяде на березу, І пісню не покличе чорний шпак.[Приєднана картинка]

Небо лусне птахами, Загудуть ясени, Сонце вийде до храму Молодої весни, Час замріяний зрушить І щосили гукне: - Де схолоджені душі, Що чекали мене?![Приєднана картинка]

Так буденно і просто, Свій розтративши час, День сховався у роздум, Посміхнувся і згас. І царює примарне, Десь сміється вода, Балерини ліхтарні У туман вигляда.[Приєднана картинка]