Стояла нічка...

Стояла нічка, сиза і похмура,

Літали духи пізньої весни,

Блискучий грім вихоплював фігуру

Стрункої, кучерявої сосни.

Сміливо вітру піднімались крила,

Страху маленький ворушився біс,

А дощ ішов, здається, через силу,

Напевне, літу клятву вже приніс.

Останні статті

116.05.21, 20:10

216.05.21, 20:11

316.05.21, 20:12Відповідь на 1 від БезЛица

416.05.21, 20:12Відповідь на 2 від Вурдалак

516.05.21, 20:29

А дощик береже себе й для літа,
щоб наливались дині й кавуни,
бо сонечко лиш зможе їх зігріти,
а без дощу не виростуть вони.

616.05.21, 20:44