І от зима…

І от зима… Подвір’я оніміло

(навіщо слів порожня метушня?)

Виблискують сніжинки білі-білі

У срібній гриві хмарного коня.

Якесь тепло розлито понад світом,

Хоча морозом світиться блакить,

І огортає душу оксамитом,

Та чайник розтривожений кипить.

Останні статті

119.01.21, 20:16

219.01.21, 20:20Відповідь на 1 від ПірДуші

319.01.21, 20:26

419.01.21, 20:33

«Туман та мряка
оповили Фудзіяму ,
та все одно від краси
не відвести очей»
( з японськоі поезіі)

519.01.21, 21:25

619.01.21, 22:52

720.01.21, 10:58

Люблю зиму...

820.01.21, 11:20

920.01.21, 14:50

Гість: Inna_19

1020.01.21, 16:22