Як рассказал глава делегації України в ТКГ, перший президент України Леонід Кравчук, про це йдет в підготовленому українською стороною Плану спільніх кроків для Трісторонньої контактної групи, передает Інтерфакс-Україна .
Демілітарізація ОРДЛО и контроль над кордоном«Перше, что Ми пропонуємо сделать, - пріпініті обов'язково Збройний Конфлікт, и провести обов'язково повну демілітарізацію ОРДЛО. З цього нужно почінаті. Тобто, всі збройні формирование, найманці, Озброєння все винне буті віведено з цієї территории, незаконні збройні формирование повінні буті розпущені. І це нужно сделать на качана +2021 року », - рассказал Кравчук.
За его словами, после цього Україна винна взяти під контроль кордон и Забезпечити на ціх теріторіях нормальну жіттєдіяльність.
«Тобто, складових безпеки становится головного, визначальності для того, щоб рухатіся вперед», - підкреслів ВІН.
Колаборанти - хто понесе відповідальністьГлава делегації України в ТКГ такоже зазначилися, что важліво буде чітко врегулюваті питання відповідальності для осіб, Які брали участь у подіях, пов'язаних з війною на Донбасі.
При цьом нужно НЕ допустіті наказание для тих, на кому немає провини за Вчинення злочінів. Для цього Верховна Рада винна Прийняти відповідній законопроект, текст которого нужно буде обговорити в робочій групі ТКГ з політічніх вопросам.
«Нам нужно, щоб питання відповідальності вірішуваліся за законом, віважено, з урахуванням ситуации на Донбасі, и з урахуванням досвіду других стран. Тому що є Злочинці, є люди, Які Прийшли туди вбивати за гроші, - смороду повінні нести відповідальність, а інші - нормально жити и працювати на життя без, українській землі », - пояснивши Кравчук.
Обмін «всех на всіх»Українська сторона буде наполягаті, что необходимо Негайно Забезпечити повний и Безумовно доступ міжнародніх ОРГАНІЗАЦІЙ, включаючі Міжнародний комітет Червоного Хреста, до всіх утрімуванім особам. Україна Хотіла б, щоб це Було Зроблено до середини листопада 2020 року, а залишкова взаємне звільнення утрімуваніх осіб за принципом «всех на всіх» відбулося НЕ пізніше 15 грудня 2020 року.
Кравчук підкреслів, что СММ ОБСЄ винна мати Безпечний доступ до всієї территории України. Київ такоже Хотів би добиться до середини грудня Збільшення чисельного складу СММ ОБСЄ на 1500 осіб. З цією пропозіцією Вже звернули до Постійній раді ОБСЄ.
вибори ОРДЛОСогласно з Українським планом, не пізніше 31 березня 2021 року на территории ОРДЛО повінні буті проведені Місцеві вибори відповідно до Конституції та Законів України и з Дотримання стандартів ОБСЄ - Копенгагенського документа 1990 року.
«Кроме того, необходимо буде Прийняти закон про Особливості проведення місцевіх віборів в ОРДЛО. Я думаю, что Верховна Рада Вже напрацювала много в цьом напрямку. Потрібно підняті всі ЦІ напрацювання, подивитись на їх Утримання, и з урахуванням тих змін, Які відбуліся, Прийняти відповідне решение », - зазнача Кравчук.
ВІН Додав, что «формулу Штайнмайера" не можна обійті стороною и необходимо такоже згадаті в документі.
Вільна економічна зонаЗа словами первого президента, Україна такоже буде пропонуваті создания Вільної економічної зони в рамках реализации особливого порядку місцевого самоврядування в ОРДЛО.
«Без неї відновіті там економіку буде Неможливо. І ця Вільна економічна зона, согласно з нашим баченням, винна діяті десь орієнтовно до 2050 року. Розрахунки показують, что цею годину дозволити привести регіон Донбасу в нормальний стан », - сказав Кравчук.
нормандській форматКроме того українська сторона дуже б Хотіла, щоб наступна Зустріч лідерів держав «нормандського формату» відбулася до кінця 2020 року.
При цьом глава делегації України в ТКГ підкреслів, что пропонованій Україною План спільніх кроків НЕ є заміною того, что Вже Зроблено за Шість років роботи «нормандського формату» и ТКГ.
«Це документ, Який відповідає реаліям и тому, что Зроблено, а з его помощью ми Хочемо доповніті або уточніті ті питання, Які НЕ нашли широкого, точного и конкретного втілення в попередніх документах», - зазнача Кравчук.
5 листопада план української Сторони буде направлено координатору ТКГ, спецпредставнікові чинного голови ОБСЄ Хайді Грау.
Тільки Екстрім и найважлівіша інформація на нашому
Італійський апеляційний суд 3 листопада повністю виправдав українського нацгвардійця Віталія Марківа. Розповідаємо, хто такий Віталій Марків, як він опинився в італійській в'язниці й до чого тут війна на Донбасі.
Марків – учасник війни на Донбасі, де воював із позивним "італієць". Служив у складі Нацгвардії. Був заступником командира взводу батальйону оперативного призначення імені Кульчицького. Віталій має звання старшого сержанта. Про це повідомляє 24 канал.
Народився він 16 серпня 1989 року в Хоросткові на Тернопільщині. У 2003 році разом із матір'ю та сестрою переїхав до Італії. Тут Марків закінчив технічний коледж і отримав громадянство. Крім того, в Італії Марків працював діджеєм і тренером з бодібілдингу.
До України Віталій повернувся у грудні 2013 року під час Революції Гідності. Був активістом Самооборони Майдану. А після початку бойових дій на Донбасі пішов на фронт добровольцем. Брав участь у боях під Слов'янськом.
Збирався повернутися до Італії за місяць. Переворотний момент стався після подій на Інститутській, коли був розстріл мирних демонстрантів... Коли людина біжить із дерев'яним щитом і палкою, а проти тебе працюють снайпери... Тоді я зрозумів, що треба боротися до кінця, – так і залишився,– говорив він у інтерв'ю телеканалу у квітні 2016 року.
Згодом підписав п'ятирічний контракт із Нацгвардією. Віталій мав намір залишатися в батальйоні, який назвали на честь Кульчицького, доки "справу генерала не буде доведено до кінця".
Віталій Марків на горі Карачун біля Слов'янська / Фото взято з соцмереж
У 2017 році він узяв відпустку та поїхав до Італії, щоб провідати мати. В аеропорту Болоньї його затримала поліція. Підозрювали Марківа в причетності до загибелі італійського фоторепортера Андреа Роккеллі.
Інцидент трапився в травні 2014 року неподалік Карачун біля Слов’янська. Згідно з інформацією зі ЗМІ, Роккеллі та його перекладач потрапили під мінометний обстріл. Про їхню загибель першими повідомили проросійські бойовики збройних угруповань так званої "ДНР".
Речник українського МВС Артем Шевченко припускав, що Марківа затримали за його спілкування з італійськими журналістами у зоні АТО.
Вочевидь, у розмовах із італійськими репортерами Марків припустився необачної помилки: сказав їм дещо, що дало слідству підстави запідозрити його в тому, що він, якщо і не відкривав сам вогонь по групі журналістів, то хоча би служив там і поруч із тими, хто потенційно міг це зробити,
– зауважив він.
Саме тому, підкреслював Шевченко, звинувачення було сформульовано як співучасть, а не власне вбивство фотожурналіста Роккеллі.
Деталі суду над Марківим
Судовий процес над Віталієм Марківим офіційно розпочався 6 липня 2018 року в Павії, звідки родом Рокеллі. Того ж дня було заявлено позов проти держави Україна, який подали Федерація італійської преси, Асоціація журналістів Ломбардії та асоціація фоторепортерів Cesura Lab, яку заснував Рокеллі. Через те, що позов було оформлено некоректно, розглядати справу по суті почали тільки в листопаді.
Із вироку Марківа:
"Марків, виконуючи функцію керівника на бойовій позиції, навіть за відсутності будь-якого наміру збройної атаки з боку супротивника, запідозривши пересування журналістів за напрямом поїзда, почав діяти, стріляючи в усе, що рухалося в радіусі 2 кілометрів. [...] Не зумівши досягнути мети за допомогою автомата Калашникова, він продовжував відстежувати [журналістів] через оптичний прилад зброї, інформуючи через свого командира війська з метою влучити по таксі, щоб перешкодити втечі, зупинити і знищити суб'єктів у лісі, де вони зникли. Потім за допомогою радіопристрою він повідомив координати жертв, допомагаючи спрямувати вогонь у їхньому напрямку. Унаслідок тих пострілів французький журналіст Вільям Рогелон дістав поранення в ногу, а для Роккеллі й Миронова вони стали смертельними".
Справу розглядали довго, судові засідання неодноразово переносили. У підсумку в травні 2019 року відбулися слухання, де до уваги взяли свідчення українців. Італійський суд взяв до уваги українські аргументи, але не врахував їх. Віталія Марківа 12 липня засудили до 24 років ув'язнення. Перед цим його весь час тримали в СІЗО.
"Україна своїх не кидає": як українці реагують на звільнення Марківа
Свідками обвинувачення у справі стали вищезазначений Рогелон, який уцілів під час обстрілу, і два італійських журналісти, які нібито спілкувалися з Марківим телефоном. Рогелон під час слухань справи пригадував, що він разом із Роккеллі, перекладачем і водієм потрапили під обстріл, залишили машину та залягли в кюветі. Одна з мін потрапила саме туди та вибухнула. Зрештою Рогелон зазнав осколкових поранень ніг і бачив, що його супутники не рухаються. Далі він намагався докричатися бойовиків, що є журналістом. Тож, мовляв, бойовики його посадили у машину й доправили до лікарні.
Також французький журналіст переконував, що смерть італійського фоторепортера та його перекладача стала наслідком начебто застосування зброї з боку підрозділа Нацгвардії, де й служив Віталій Марків. На доказ своїх тверджень француз надав певні відеоматеріали. Українська сторона, зі свого боку, запевняла, що смерть Роккеллі сталася в результаті обстрілу з боку російсько-терористичних військ.
Загалом у свідченнях італійських журналістів було багато протиріч – від різних дат і локацій, до різних мов, якими нібито йшло телефонне спілкування з Марківим. Крім того, Рогелон суперечив власним свідченням на різних судових процесах.
Аргументи захистуАдвокат Марківа, італійський юрист Раффаеле делла Валле заявляв, що його підзахисний на той час не був командиром, а був солдатом Нацгвардії. Тобто віддавати накази не міг.
Захист також надав суду документи, отримані з України. Зокрема, довів, що батальйон Марківа не мав у своєму розпорядженні мінометів, а місце знаходження було таким, що він не міг бачити підніжжя гори Карачун, де загинув італійський журналіст. За словами української сторони, Марків був на пагорбі за декілька кілометрів від Рокеллі. Згодом експертиза встановила, що єдиним озброєнням добровольця Віталія Марківа був автомат.
Сам Марків всі звинувачення також відкидав.
Апеляція та звільненняАпеляційну скаргу на вирок подали в листопаді 2019-го. Очікували, що її розгляд завершать до весни 2020 року, однак через пандемію коронавірусу слухання перенесли на кінець вересня. Перше засідання відбулося 29 вересня.
На третьому засіданні, яке провели 15 жовтня, суд у Мілані задовольнив клопотання захисту та долучив до справи новий переклад розмови Марківа із сусідом по камері незабаром після арешту. У Міністерстві внутрішніх справ України наголошували на тому, що саме через некоректний переклад суд Павії "бездоказово засудив українця до 24 років в'язниці": у першому перекладі українцеві приписували слова "ми вбили італійського журналіста", проте насправді Марків говорив, що на нього "намагаються повісити" вбивство Роккеллі.
Увечері 3 листопада апеляційний суд задовольнив клопотання захисту та повністю виправдав Віталія Марківа, ухваливши рішення негайно звільнити його. За кілька годин військовослужбовець Нацгвардії вийшов із міланської в'язниці суворого режиму.
|
ГРОМАДСЬКА РАДА при Львівській обласній державній адміністрації 79008, Львів, вул. Винниченка, 18, каб. 350, e-mail: [email protected] __________________________________________________________________ |
Від __30.10.2020 р.__ № _/20_
|
Офіс Президента України 01220, м. Київ, вул. Банкова, 11
|
До відома: |
Голова Львівської облдержадміністрації Козицький М.З. 79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18
|
ЗВЕРНЕННЯ
Щодо рішення Конституційного Суду України № 13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року |
27 жовтня 2020 року Конституційним Судом України прийнято рішення № 13-р/2020 про неконституційність окремих положень Закону України "Про запобігання корупції", Кримінального кодексу України та низки інших законів, що стосуються антикорупційної реформи, за поданням 47 народних депутатів. Це рішення одразу ж викликалю бурю невдоволення як серед українського народу, так і серед представників влади, спричинивши масові протести по всій державі.
А все тому, що рішення направлене на знищення системи електронного декларування руками конституційних суддів, а також будь-якої відповідальності за її порушення, включно із незаконним збагаченням. Те, до чого ми йшли з часів Революції Гідності, всі антикорупційні реформи останніх років зведено нанівець одним рішенням!
Громадська рада при Львівській ОДА категорично не згідна з таким рішенням. Адже, покладення на особу, яка уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, обов'язку з декларування відповідно до Закону України "Про запобігання корупції", не може розглядатись як втручання у приватне (особисте) та сімейне життя цієї особи. Публічні інтереси суспільства тут переважають можливі обмеження прав і свобод окремої особи.
Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) визнає право громадськості отримувати суспільно важливу інформацію і таке обмеження є необхідним у демократичному суспільстві, відповідно до статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Права на особисте і сімейне життя в осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та в осіб, які таких функцій не здійснюють, не є однаковими.
Публічне декларування стало в Україні потужним антикорупційним інструментом. Тому, не дивно, що все-ж знайшлася група осіб, якій не до вподоби такий стан справ і яка знайшла спосіб позбутися справедливості в нашій державі. Дуже сумно, що судді Конституційного Суду України, які присягали на вірність українському народові, стали знаряддям у політичних іграх корупціонерів.
Окрім цього, наслідком такого рішення в майбутньому стануть сотні закритих кримінальних проваджень, мільйони гривень, витрачених з державного бюджету, а найголовніше – це уникнення відповідальності за корупційні діяння.
Тому, зважаючи на вищенаведене, Громадська рада при Львівській ОДА висловлює свою незгоду з рішенням Конституційного Суду України № 13-р/2020 від 27 жовтня 2020 року, а також просить вчинити всі, предбачені законом дії, спрямовані на відновлення електронного декларування та кримінальної відповідальності за незаконне збагачення і декларування недостовірної інформації.
Голова ГР при
Львівській облдержадміністрації А.Р. Болюбаш