“ Хороше рішення — результат досвіду. А досвід — результат поганих рішень. ”
     Уолтер Рістон


 Три завдання для сучасної молоді



Мирослав МАРИНОВИЧ


Завдання перше: створити політичну альтернативу

Результатом Майдану не стало творення нової політичної сили. Спроби її створити, звісно, були, але з різних причин не вдалися. Майданівські лідери пішли у владу, влились у старі міхи й, напевно, роблять багато доброго, але вони не створили необхідної альтернативи. Тож я очікую — і тепер не тільки від еліти Майдану, а від усіх молодих лідерів, — що буде знайдена розгадка феномену, в який включені ви всі.

Чому молодь не хоче йти до великих вертикальних партій? Бо вона там розчиняється. Партія «тієї, з косою» чи «того, з вусами» — не важливо. Ви приходите до партії — вас немає.

Нинішня молодь уже не є молоддю homo soveticus, яка не мала індивідуальності й не цінувала власну гідність. Вона не хоче розчинятись на догоду комусь, хто стоїть зверху. Тому ми маємо ситуацію, коли молодь воліє проявляти себе в соціальних мережах, а до великої політики йти не хоче.

Я вважав, що такий феномен є наслідком нашої одвічної української хвороби — отаманщини, поки не висловив свою думку на засіданні National Endowment for Democracy у Вашинґтоні. Там мені сказали: «Ні, дорогенький. Це не український феномен, він стосується всієї цивілізації». І під час «Революції парасольок» у Гонконґу, і під час руху Occupy у Сполучених Штатах Америки — всюди молодь не хоче визнавати одного потужного лідера, коритись йому. Молодь усюди хоче проявляти індивідуальність і свою власну візію.

Отже, питання перше: як зробити так, щоб водночас і пошанувати цю вашу (молодих лідерів. — Z) характерну рису, і увиразнити присутність молоді в політичних структурах? Адже якщо ви не будете впливати на процес прийняття рішень у державі, вам зададуть такого життя, якого ви не стерпите.


Завдання друге: субідентичності повинні співпрацювати

Можливо, ви чули про «Ефект Медичі». Він так називається, бо описує феномен, який стався в Італії в епоху правління роду Медичі. До тодішньої Флоренції з'їжджалися представники різних видів мистецтва, заходили до таверн, частувалися, спілкувались, ділились новими ідеями. І від цього міждисциплінарного поєднання, на стикові різних ідентичностей, які аналізували спільну проблему, відбувся творчий спалах: кожен митець отримав нові ідеї і, як результат, процвітало мистецьке життя Флоренції.

Я прочитав про «Ефект Медичі» недавно, але відчуття, що саме це потрібно Україні, в мене є давно. Територія нашої країни є природним місцем зустрічі різних субідентичностей: галичани не подібні до слобожанців, слобожанці до волинян… Кожен наш реґіон — окрема субідентичність.

Отже, питання друге: яким чином зробити, щоб усі наші субідентичності зустрілись за умовним круглим столом і змогли вільно, з пошаною говорити одна до одної, не претендуючи на те, що хтось є кращим чи правильнішим українцем?

Кожен, хто був на Майдані, бачив, яка креативність, які духовні розкоші виникали саме завдяки зустрічі представників різних реґіонів. Подумайте над проблемою ви, бо моє покоління вже того не реалізує — воно сповнене стереотипів про те, хто кращий, а хто гірший. Ваше покоління ще не має цих стереотипів, тож ви можете створити «Ефект Медичі».


Завдання третє: брехня не може дорівнювати правді

Сьогодні лідер повинен вирішити одну з найважливіших проблем часу: неспроможність відрізнити правду від брехні.

Чому зараз люди неспроможні розрізнити ці дві речі? По-перше, тому, що ми є людьми постмодерну, а постмодернізм народився з уявлення, що ніхто не має абсолютної правди і всі частково праві. І якщо ми хочемо встановити правду, мусимо зібрати всі опінії — тоді правда буде десь посередині.

Що стається, коли до такої системи приносять цілковитий фейк, свідомо сконструйовану неправду? Цю брехню починають розглядати як повноцінну опінію, що має таке саме право на існування, як «часткова правда».

По-друге, за часів моєї молодості можна було почути правду, якщо обійти «глушилки», поставлені Радянським Союзом, притулити вухо до радіоприймача й послухати, скажімо, «Голос Америки» чи «Радіо Свобода». В тому, що я чув, я міг упізнати правду. Тепер, коли інформація циркулює вільно, в час, коли є інтернет, чому росіяни неспроможні встановити правду в російсько-українському конфлікті? Бо вони сприймають правду, яку їм говорять українці, як свідомий злий намір їх обдурити. Путін і Сурков придумали геніальну річ: коли знівельована спроможність людини самотужки розрізнити правду і брехню, «глушилки» не потрібні.  

По-третє, брехню або дурницю можна леґалізувати, передусім у соціальних мережах. Недавно в американській пресі я прочитав блискучу статтю про закономірність, яка ще десять-двадцять років тому чітко діяла в суспільній системі: якщо хтось вихопився з дурнуватою тезою, достатньо було двох-трьох авторитетів, що виступили б із спростуванням, і вже ніхто в ту дурницю не вірив. Тепер, коли один запостив на фейсбук цілком мудру думку, а другий — або цілковитий фейк, або дурницю, в яку він щиро вірить, починається дискусія. І обов'язково знаходяться люди, яким подобається друга, дурнувата теза. Вподобання, поширення, «підтримую його» — і все, дурницю леґалізовано.

Не можна, щоб світ залишався в такому стані. Мусять знайтися лідери, які будуть приймати правильні рішення, і вони мають приймати ці рішення на основі правди.


*Думки, виголошені на зустрічі в межах Зимової школи лідерства, яка 10–14 січня 2017 року тривала в Інституті лідерства та управління Українського католицького університету.
До публікації підготувала Анастасія Стьопіна
03.02.2017
http://zbruc.eu/node/61837

Розмова з чемпіоном України з шахів львів'янином Михайлом ОЛЕКСІЄНКОМ



На чемпіонаті світу України з шахів 2016 року, котрий недавно завершився в Рівному, тріумфували спортсмени зі львівської школи. Чемпіоном серед чоловіків став Михайло Олексієнко, а "золото" та "срібло" дісталося львів'янкам Єлизаветі Малаховій (нині репрезентує Дніпро) та Наталії Буксі.

30-річний Михайло Олексієнко після перемоги на турнірі в Рівному зізнався, що його чемпіонство можна назвати "несподіваним". У відвертому інтерв'ю Z він також розповів, що потрапив у сітку шахової першості завдяки випадку, хоча про чемпіонат, про п'єдестал – мріяв давно.

Я ЛЮБЛЮ ГРАТИ З СИЛЬНІШИМИ

– Михайле, на церемонію нагородження ти прийшов у вишиваній сорочці. Добре знаємо, що вишиванка – це урочистий одяг, вбрання для спеціальної оказії. Зізнайся: ти передчував медаль?

– Я на всі змагання вожу з собою вишиванку. На випадок перемоги або призового місця – вишиванка завжди є зі мною. Діловий костюм возити незручно, а з сорочкою і простіше, і приємніше.

– Друзі кажуть, що у тебе давно була мрія – стояти на п’єдесталі в момент, коли лунає державний гімн.

– Я багато років мріяв про те, щоб виграти якийсь турнір, стати на п’єдесталі і щоб на мою честь грали гімн України. Я дійсно виграв турнір, і дійсно грав державний гімн. Там є нюанси: гімн лунав би в будь-якому випадку, тому що це був чемпіонат України, а п’єдесталу як такого не було (сміється). Але, вважаю, мрія здійснилася.
Пригадую, ця мрія для мене загострилася років десять тому, коли я грав на міжнародному турнірі у Чехії. Я зайняв друге місце, а переміг росіянин. І я стояв на п’єдесталі на другому щаблі, на мені була вишиванка, і грав гімн Росії. Музика була без слів – відповідно, мій суперник чув російський гімн, а для мене то був гімн Совєцького союзу.
Перемога на чемпіонаті України – це дійсно найбільше досягнення у моїй кар’єрі і, вважаю, заслужене.

– То був твій перший чемпіонат?

– Раніше чемпіонат проводився в якості відкритого турніру – грали всі охочі. З 2011 року він проходить у новому форматі, серед 12 гравців. Вважаю, це хороший формат, бо грають між собою серйозні шахісти: хтось пройшов відбір, хтось відібрався по рейтингу. Я брав участь у відкритій першості, але в такому елітному форматі – вперше. Не тому що не хотів, а тому що мене не пускали.

– Як це – «не пускали»?

– «Не пускали» – у спортивному сенсі (сміється). Діє багаторівнева система відбору на чемпіонат. Згідно з регламентом, п’ятеро з дванадцяти учасників – це шахісти з найвищим рейтингом в Україні. Якщо хтось із лідерів відмовляється від участі, то тоді на турнір запрошують наступного за рейтингом. Іще одне місце зарезервоване для чемпіона попереднього року. Чемпіоном 2015 року був Андрій Волокітін. Окрім того, ще одне місце – це запрошення від голови Федерації шахів України. Минулого року це була Марія Музичук: її запросили на чоловічу першість, щоб вона набралася досвіду, і щоб підкреслити перемогу Марічки на чемпіонаті світу 2015 року. Цього року почесним учасником був Юрій Кузубов – чемпіон 2014 року. І, нарешті, ще п’ятеро учасників відбиралися через окремий турнір.
Я вже двічі намагався пробитися на чемпіонат через півфінали – у 2012, 2014 роках – і двічі не вдавалося. Але на третій раз мені пощастило.

– То правда, що ти потрапив у турнірну сітку випадково?

– Це цікава історія, тому що я не мав їхати на півфінал – у мене було заплановано інший турнір у Сполучених Штатах. Як правило, півфінал проводиться влітку, а тут його перенесли на жовтень. Я трішки засмутився, бо заздалегідь купив на осінь квитки, і не міг відступити від своїх планів. Ближче до відльоту виникла неприємна обставина – у мене зірвалася одна зустріч у США – і летіти на турнір уже й зовсім не хотілося. Але коли настав день відльоту, я прийшов в аеропорт, і виявилося, що мій рейс скасували. Я повернувся додому і зрозумів, що можу поїхати на півфінал. Відбір проводився у селі Омельник у Кременчуцькому районі на Полтавщині.

– Після чемпіонату в Рівному ти відверто зізнався, що перемога – це «несподіванка». В який момент усе-таки виникло сподівання, що перше місце є можливим?

– Я, чесно, думав, що турнір завалю: мені не вдалося підготуватися до чемпіонату так, як планував, їхав не дуже в доброму настрої, були ще якісь причини. Але турнір почався дуже добре – в першому турі мені вдалося виграти у Олександра Моїсеєнка. Це колишній чемпіон Європи з шахів, один із рейтинг-фаворитів турніру (він узяв третє місце). Я обіграв його у досить гарному стилі. На старті я здобув дві перемоги з дуже важкими суперниками, ще один матч зіграв унічию, хоча міг вигравати. І раптом з’явилася впевненість. Я побачив, що добре граю. Не просто був результат – а була дуже гарна гра. Мені подумалося, що якщо я мав починати такий важкий турнір із трьох перемог, то, скоріш за все, буду боротися за призові місця. І це швидше саме якість гри, а не результат, мене підштовхнули до цієї думки.

– Що для шахіста означає – «в гарному стилі»?

– Щоб відповісти на питання, треба трішки зануритися у специфіку підготовки до шахових партій і залучення комп’ютерних програм до тренувального процесу. Комп’ютери вже багато років грають набагато сильніше за будь-якого гросмейстера у світі, тому їх використовують для підготовки до партій і, в принципі, не піддають сумніву те, що пропонує комп’ютер.
У першій партії Олександр Моїсеєнко грав «домашній» варіант. Я не очікував цього варіанту і вже на шостому ході не знав, що робити. Олександр грав швидко, і я зрозумів, що потрапив на домашню підготовку. Це дуже погане відчуття, тому що ти розумієш, що граєш не просто проти сильного гросмейстера – а ще й проти його домашнього комп’ютера. Він іще «вдома», в нього ще все прогнозовано на найвищому рівні на невідомо скільки ходів наперед – а я вже нічого не знаю. Але мені якось вдалося відсунути оте неприємне відчуття, я абстрагувався і спробував просто подивитися на позицію, як кажуть, людськими очима, не «комп’ютерними»: замислився на 10 хвилин і знайшов якесь продовження, котре, як виявилося, суперник удома не розглядав. Я отримав перевагу і досить упевнено її реалізував.
Найцікавіше трапилося по завершенні туру, коли я прийшов до комп’ютера і подивився на те, що пропонує машина – справді, мого ходу серед пропонованих варіантів не було і близько. Але як тільки я запропонував комп’ютеру цей хід – він показав йому найвищу оцінку. Це була перша партія, вона мене надихнула.
А у другій партії я грав із Юрієм Кузубовим – і ця гра теж додала мені віри в себе. Загалом, я люблю грати з сильними суперниками. Тому що я точно знаю, що вони хочуть мене обіграти. Можна провести аналогію з футболом: якщо суперник хоче тебе перемогти і біжить у атаку, то й ти можеш щось зробити на контратаці. Навпаки, важко забити гол, коли команда зовсім не атакує і замикається в захисті. Щось подібне в шахах: коли суперник грає на перемогу, він ризикуватиме. І тоді його можна спіймати.

– Чи це правило підтвердилося в матчах зі слабкішими суперниками? Здається, що тут добрим прикладом буде твоя передостання партія – проти Владислава Бахмацького, об’єктивно слабкішого спортсмена. Тобі треба було будь-що вигравати, але позиція до останнього була «нічийною», й інтрига за чемпіонство тривала.

– Моя остання перемога була дуже важкою і довгою. Але я з того приводу, чесно, не дуже хвилювався. Тому що такі думки – про те, що обов’язково треба виграти, про те, що суперник має нижчий рейтинг – лише заважають. Мені вдалося зосередитись просто на грі. Я хотів довгу партію і свідомо увійшов у цей варіант гри: зазвичай суперники, котрі є молодшими, котрі поступаються в рейтингу, не витримають тривалого напруження і в якийсь момент роблять помилку. Десь на межі між 4 і 5 годиною гри суперник справді зробив помилку.

– Єдина твоя поразка на турнірі була від харків’янина Антона Коробова, котрий зрештою отримав «срібло». Як ти оцінюєш ту гру?

– У шахістів є таке поняття – дебютна катастрофа. Коли ти на початку партії щось переплутав, або десь щось недогледів, або припустився якогось нехарактерного провалу, для якого навіть нема логічного пояснення. Щось таке у мене сталося з Антоном Коробовим. У дебюті мені напали на ферзя, і я мав два варіанти ходу – або вперед, або назад. Я, не замислюючись, зробив хід назад. А потім думаю: «Стоп, це ж було в іншому варіанті!» Я просто переплутав, і білими фігурами відразу отримав гіршу позицію.

– Мені здавалося, ти згадаєш про інше – про те, що Коробов зумів поставити на дошці два чорних ферзя. До речі, наскільки це дошкульно для шахіста, коли суперник отримує дві королеви? По-футбольному це, мабуть, гол п’ятою?

– Після кожної поразки важко. Весь час думаю про те, чому не зробив цей хід, чому не підготувався для такого ходу – хоча партію вже завершено, треба готуватися до наступної. Треба себе перебороти. Так, два ферзя – це як гол п’ятою. Таке буває рідко, і треба зробити щось геть не те, щоб це сталося. Та ще й у міттельшпілі, при повній дошці фігур… У принципі, можна вважати це нищівною поразкою. Мені соромно не було. Ми обоє грали на перемогу, і в повноцінній боротьбі проявився сильніший.
Але саме цей момент допоміг мені спуститися на землю. Я програв Коробову у п’ятому турі після дуже вдалого початку турніру. Це був ляпас, що привів мене до тями: «Думай про гру!». І я відразу облишив думки про турнірну таблицю і про свої шанси – а зосередився на кожній конкретній партії і на кожному конкретному супернику.

– Ця гра виявилася переломною, бо після неї ти набув невідпорного розгону – набрав 5 пунктів із 6 можливих – натомість Коробов очки втрачав і втрачав.

– Наша гра подіяла на Антона, мабуть, навпаки. Після 5-го туру він став одноосібним лідером, випереджаючи найближчого суперника на 1,5 пункта. Це означало, що для зміни лідера він має дві партії поспіль програти, а хтось інший – дві партії поспіль виграти. Виглядало, що він усіх уже обігнав, і в нього залишився відносно простий фініш. Багато хто, включно зі мною, подумали: «Ну все, він справді дуже добре грає, тому буде заслуженим чемпіоном». Антон, напевне, теж про це подумав. Але після цього він жодної партії не виграв.

– У якому турі ти все ж таки обігнав Коробова? Тоді ти вже міг дозволити собі думку про чемпіонство?

– У дев’ятому турі я грав проти Андрія Волокітіна чорними фігурами. Коробов свою партію програв, а я переміг і став одноосібним лідером. У якомусь сенсі мені пощастило, бо після 22-го ходу в мене була все ще домашня підготовка, а суперник уже витрачав дуже багато часу на свої ходи. І зрештою він зробив помилку.

– Це відразу помітно – що шахіст робить помилку?

– У мене виникло внутрішнє переконання, що він схибив. Я пам’ятав, що комп’ютер у нашій позиції пропонує зовсім інші ходи. Але я вагався: сидів, дивився на суперника, стежив за його реакцією, намагався визначити по його поведінці, чи він бачить на дошці цю помилку. Якщо в дереві варіантів хоча б у одному місці є дірка – це означає, що все дерево погане. Ти мусиш усе прорахувати і пересвідчитись, що в тебе всюди все добре. В одній зі своїх гілок Волокітін не побачив хід, яким я міг би походити – а я його бачив, виграв матеріал і потім впевнено зумів його реалізувати. Фактично, він зробив одну помилку у цій партії.
Після партії Андрій Волокітін сказав, що передає мені звання чемпіона. Це було символічно, тому що він став чемпіоном минулого року, вигравши у останньому турі в Юрія Кузубова, позаминулорічного чемпіона. Він забрав чемпіонство у нього, а після 9-го туру передав його мені. Звісно, я мав іще два тури, але мені дуже сподобався цей символізм, і ці його слова.

– Є багато випадків, коли чемпіонами стають у молодому віці, «вундеркіндами». Ти став чемпіоном зрілою людиною. І твій тренер Володимир Грабінський, коментуючи твою перемогу, написав зворушливий текст, у якому ствердив, що ти став сильнішим, тому що отримав життєвий досвід. Ти згоден із його спостереженням?

– Мабуть, що так. Він написав про те, що в мене не було хижацького інстинкту. У принципі, він не дуже й з’явився (сміється), але в якійсь мірі в мене змінилося ставлення до гри, до суперника. Я став чемпіоном у 30 років. У кожного свій шлях.

– Життєвий досвід, вік шахіста, побудова сім’ї – це впливає на ігровий потенціал?

– Існує таке поняття як стиль гри: є атакуючі шахісти, є спортсмени, які люблять зіграти у ендшпілі. І є таке явище, що людина міняє свій стиль гри у шахи. Досить часто це корелює з якимись особистісними змінами, з сімейними обставинами, або пов’язане з реальним життям. Іноді вік допомагає. Захар Єфименко (один із учасників турніру в Рівному) консультує Володимира Крамніка, одного з найсильніших шахістів світу, і стверджує, що зараз Крамнік грає ледь не найсильніше за весь час – хоча він вже зовсім не молодий.

– Щось справді змінилося, якщо про це написав твій тренер?

– Не дуже хочеться відповідати на це питання. Це може підказати моїм суперникам.

Розмовляв Володимир СЕМКІВ
24.12.2016
http://zbruc.eu/node/60361

Загиблі Герої Січня 2017р.



1. Сергій Миколайович Сонько народився 16.12.1993 року у місті Станіславі Білозерського району Херсонської області.

Закінчив Станіславську середню школу.

Вступив на військову службу за контрактом на початку 2016 року. Навіть на війні він мріяв про здобуття освіти: заочно навчався на юридичному факультеті Чорноморського національного університету ім. Петра Могили в Миколаєві.

Молодший сержант, командир 3-го відділення 1-ї роти 501-го окремого батальйону морської піхоти 36-ї ОБрМП.

Загинув 8 січня 2017 року внаслідок підриву на міні за 3 км від окупованого села Верхньошироківське (колишнє село Октябрь) Донецької області.

Похований 15 січня у Станіславі. Залишилась мати.

Загиблі Герої Січня 02

2. Микола Іванович Охріменко (позивний Дєд) народився 09.07.1963 року у селі Яструбине Сумського району Сумської області.

1980 року закінчив Яструбинську середню школу.

Працював у Якутії на комбінаті "Куларзолото". До 2014 року проживав у Донецьку разом із дружиною. Коли почалася війна, повернувся на Сумщину, до рідного села, де мешкав разом з матір'ю. Дружина залишилась на Донеччині.

2015 року Микола Іванович пішов добровольцем на фронт, починав бойовий шлях у батальйоні "Артемівськ", пройшов Дебальцеве, був двічі поранений. Був там останні 18 днів, вивіз із пекла 10 хлопців.

2016 року уклав контракт із ЗСУ.

Молодший сержант 1-ї роти 501-го батальйону 36 -ї окремої бригади морської піхоти.

Загинув 8 січня 2017 року внаслідок підриву на міні за 3 км від окупованого села Верхньошироківське (колишнє село Октябр) Донецької області.


Похований 15 січня в селі Яструбине. Залишилися мати, дружина та донька від першого шлюбу.

[ Читати далі ]

Найбезглуздіше, що вигадали російські пропагандисти про Європу у 2016 році
11 Лютий 2017


Політична карикатура Євгенії Олійник


Президент РФ Володимир Путін стверджує, що то не в його країні, а в Європі провідні медіа ведуть інформаційні війни і стали інструментом маніпуляції громадською думкою.

Тим часом прокремлівська фабрика дезінформації працює понаднормово на те, щоб підірвати основи європейської демократії, пишуть у своєму блозі Якуб Янда та Ільяс Шарібжанов з Аналітичного центру «Європейські цінності».

Упродовж 2016-го російські ЗМІ активно просували ідею, що європейські політики не дослухаються до простих людей, акцентували на розбіжностях між державами-членами ЄС, натякали, що європейці не допоможуть Україні. Така інформаційна атака на Європу, переконані Янда та Шарібжанов, може мати для неї серйозні довгострокові наслідки, проторюючи шлях до влади політикам і партіям, що виступають проти ЄС. Тож експерти вважають за необхідне виокремити основні наративи, створені офіційною Москвою, й розвінчувати перелічені нижче міфи.

Міф 1: Європейці хочуть визнати Крим російським, та високопосадовці ЄС не дають

Рішення регіональної ради в Італії про «визнання» анексії Криму стало доволі гучною новиною для рупорів російської пропаганди. Розповіді про це мали наводити на думку про поступову відмову Європи від статусу-кво з санкціями.

Те, що місцева влада в Італії висловилася за те, щоб Крим був визнаний російським, презентували як голос народу на противагу позиції єврочиновників. Але навіть якби європейці дійсно хотіли визнати Крим російським, то це потрібно було б робити на національному рівні, а не на рівні місцевої громади, чий вплив на міжнародній арені практично нульовий.

Міф 2: Україна – не Європа

Офіційний телеканал російських військових «Звезда» опублікував матеріал із посиланням на інтерв’ю міністра внутрішніх справ Польщі, в якому мовиться, що та планує побудувати стіну, щоб не впускати на свою територію українських біженців.

Проте насправді в тому інтерв’ю ні про яку стіну взагалі не йшлося – лише про зміцнення прикордонної служби Польщі.

Тут експлуатують подвійний наратив: європейці виявляють ворожість щодо України, а це означає, що Україна належить до «російської сфери», а не загальноєвропейської сім’ї; водночас існує складна і неоднозначна історія польсько-українських відносин, яка лише посилює ідею російсько-української єдності, мовляв, Росія та Україна більш споріднені за мовою, культурою і релігією, ніж Україна та Польща.

Міф 3: Латвійці – невиправні фашисти

У смерті російського військового Арсена Павлова на прізвисько «Моторола», який здобув визнання як один з найбільш помітних сепаратистських бойовиків на Донбасі, звинуватили латвійського кілера.

Тиражуючи це повідомлення, російські ЗМІ підкреслювали роль, яку латиші зіграли в історії Росії, згадуючи латиських стрільців, які боролися на боці більшовиків у перші роки після більшовицької революції 1917 року в обмін на незалежність своєї країни. Російські ЗМІ полюбляють нагадувати своїй аудиторії, що латиші вбивали росіян або за влади більшовиків, або як члени військ Ваффен-СС, щоб делегітимізувати і, можливо, навіть знеособити їх як невиправних фашистів. Хай там як, а повідомлення про те, що «Моторолу» вбив громадянин Латвії, виявилися сфальшованими.

Міф 4: Через міграцію Європа стоїть на порозі Армагеддону

Імміграцію у Європу зображають як силу зла, що незабаром знищить «слабкі» європейські країни. Наприклад, провідний у Росії державний телеканал «Россия-1» порівняв новорічне насилля іммігрантів над місцевими жінками у Кельні з «Кришталевою ніччю» німецьких нацистів.

Російські ЗМІ намагалися не змарнувати нагоди наголосити, що правопорушники мали статус біженців або іммігрантів, навіть якщо вони насправді були громадянами ЄС. Наприклад, громадянин Болгарії, який ударив жінку в берлінському метро, був згаданий як «араб», що не відповідало дійсності.

Найбільш резонансним був фейк про російськомовну дівчину на ім’я Ліза, яку нібито зґвалтувала банда біженців. Ця історія запустила цілу кампанію з участю російських ЗМІ, російськомовної меншини в Німеччині і міністра закордонних справ Росії з тим, щоб «викрити» нібито спроби уряду канцлера Анґели Меркель завуалювати злочини, які коять біженці та іммігранти.

Насправді ж цю історію, яка виявилася неправдивою, поширила сумнівна Facebook-група Anonymous.Kollektiv та веб-сайт Asylterror, що висловлює негативні коментарі на адресу біженців. Історії з цих двох джерел дещо відрізнялися одна від одної, а пошуки згаданої в них жертви виявилися безрезультатними. Згодом берлінська поліція спростувала ці повідомлення.

Міф 5: У міграційній кризі винні Меркель, Олланд і ЄС

Історія про зґвалтування австрійського хлопчика іракськими іммігрантами чимсь схожа на кампанію Росії проти Німеччини і політики Меркель. Цього разу російський телевізійний «Первый канал» повідомив, що обвинувачений був виправданий австрійським судом, тому що він «не зрозумів», чи хлопчик був згодний на статевий акт, через недостатнє знання обвинуваченим німецької мови і його «сексуальну надзвичайну ситуацію». Австрію зобразили тут як жертву нерозумної європейської політики.

Це ще один приклад кримінальної справи, деталі якої перекручуються каналами кремлівської пропаганди й використовуються для досягнення його політичних цілей. Насправді ж обвинувачений у зґвалтуванні залишається під вартою, поки не почнеться повторний розгляд, в якому йому світить ще суворіше покарання.

Міф 6: Вбивство парламентаря з Британії Джо Кокс здійснили, щоб розгойдати ситуацію довкола референдуму про Brexit

Російський «Первый канал» порівняв убивство парламентаря з Британії Джо Кокс зі вбивством Бориса Нємцова в Москві, натякаючи, що, ймовірно, до смерті політика, яка загинула незадовго до референдуму про Brexit – вихід Великобританії з ЄС, – мав стосунок уряд цієї країни. Інцидент буцімто мав схилити громадськість проголосувати за те, щоб країна залишилася у складі ЄС.

«Первый канал» вочевидь знову вдався до теми «сакральної жертви», схожої на ту, якою він послуговувався, коли пояснював причини вбивства Бориса Нємцова і Олександра Литвиненка, звинувачуючи західні спецслужби у спробах дискредитувати Росію. У цьому випадку, за версією російських медіа, метою було дискредитувати кампанію за Brexit. Однак доказів цього нема. До того ж, як показали результати самого референдуму Brexit, вбивство не мало визначного впливу на думку суспільства, тож це лише додає сумнівності цій конспірологічній теорії.

Над матеріалом працювала Ярослава Куцай
http://www.radiosvoboda.org/a/28302791.html

Які регіони дійсно годують Україну, і які з них приносять найбільшу валютну виручку.
П'ятниця, 10 лютого 2017

Ще не так давно частина українців була твердо переконана в тому, що "Донбас годує Україну". Цей міф народився із тих міркувань, що переважно на Сході зосереджена промисловість.

Подібні тези раніше звучали на бізнес-форумах, з найвищих політичних трибун та навіть в урядових кабінетах, робочий клас вбирав ці меседжі як губка. А потім виявилося, що "годувальник Донбас" отримував з держбюджету майже вдвічі більше, аніж відраховував.

Ще один аргумент на користь такої риторики — метал, руда і продукція хімпрому, які також переважно вироблялися в східній частині країни, були основним постачальником валюти в Україну.

Проте часи змінилися і "металевих" мільярдерів замінили "аграрні". Починаючи з 2014 року пальма першості належить аграрній галузі. І зараз витягують український експорт з прірви уже не корисні копалини, а продукція, вирощена на землі.

Темпи зростання фантастичні. За словами заступника голови Мінагрополітики Ольги Трофімцевої, експорт українських аграрних та харчових продуктів перевищив 15,5 млрд доларів за минулий рік —  42,5% від загального експорту країни. У 2015 році — 38%, у 2014 — 31%.

Отже, Україна з кожним роком все більше перетворюється на справжню аграрну країну. З новими героями і "годувальниками". Тож ЕП вирішила нарешті дати відповідь на хвилююче питання "які регіони дійсно годують Україну?"

"Зернові" монстри

У 2015-2016 маркетинговому році Україна встановила декілька нових рекордів. Перший — експорт 39 млн тонн зерна, попередній рекорд у минулому сезоні був побитий на 13%. Ймовірно, що ненадовго, адже у сезоні 2016-2017, за прогнозами уряду, це досягнення  буде перевершене.

Врожай — рекордні 65,9 млн тонн. Лідери у зборі зернових — Полтавська та Вінницька області. На їх території виростили 17% усіх зернових країни за 2016 рік. Хоча, насправді, частка цих регіонів у вирощенні зернових, навіть порівняно з 2013 роком, суттєво не змінилася — вони традиційні лідери галузі.

Що ж до Полтавщини, то її мешканцям уже можна висувати свого кандидата на посаду президента і створювати свій клан. Враховуючи, що на території області чимало нафтогазових свердловин і гірничо-збагачувальні комбінати, Полтавщина може оголошувати себе "першою" годувальницею країни.  

"Олійниці" країни

Однією з найбільш вагомих складових аграрного експорту є зовнішня торгівля соняшниковою олією. Протягом 2011-2016 років питома вага цієї продукції в загальній структурі експорту товарів і послуг з України збільшився з 4,6% до 10,2%.

Лідери у вирощенні соняшнику — Харківська, Дніпропетровська, Кіровоградська та Миколаївська області. Тут у 2016 році виросло майже 40% українського соняшнику.

Недарма саме компанія "Кернел", для якої експорт олії є ключовим бізнесом, була першою українською компанією, яка з початку війни зуміла розмістити єврооблігації — на 500 млн доларів.   

Хто годує Україну овочами  

2016 рік у зборі овочевих культур не став рекордним, зібрали врожаю наші аграрії на 2,2% більше, ніж минулого року. Одноосібним лідером тут є Херсонщина. Після окупації Криму її частка у вирощенні овочів зросла з 11,8% до 13.6%. Факт її лідерства вже давно широко використовується в рекламі продукції з помідорів.

Картопляний край

"Досить скиглити, беріть лопату і садіть картоплю, капусту…". Цей відомий вислів належить великому "класику" — екс-прем'єру Миколі Азарову. Тоді, весною 2011 році, коли його перебуванню в Україні нічого не загрожувало, він розповідав журналістам, як з жінкою в городі вирощує картоплю.

Пізніше журналісти з Forbes.ua виявили, що у сім'ї Азарова є інтереси в картопляному бізнесі, а в селі Семиполок Чернігівській області у екс-прем'єра є потужності для зберігання картоплі на 10 тисяч тонн.

Урожай картоплі, яку так полюбляв "копати" Азаров, цього року в Україні виріс майже на 5%. Але все одно менше, ніж в тому ж 2013 році. Лідери з вирощення картоплі — Вінницька, Київська та Львівська області. У цих областей у 2016 році зібрано близько 23% української картоплі. Однак, не варто забувати, що в Україні широко розповсюджене непромислове вирощення картоплі.

Цукрові лідери

Знову Вінниччина і Полтавщина в авангарді. Тут було зібрано 34% урожаю цукрового буряка 2016 року. Урожай цукрового буряку у 2016 році виріс порівняно з іншими культурами найбільше — на цілих 34,3%.

2016 рік став рекордним за багатьма показниками. До рекордного показника з експорту зернових та соняшникової олії додалася найбільша за всю історію цифра з експорту цукру — майже 466 тисяч тонн.

Україна продовжує нарощувати експортний потенціал. І якщо згадати, що аграрна продукція є основним експортним товаром України, то виходить, що "годують" Україну Вінницька і Полтавська області— як валютною виручкою, так і хлібом з олією.

Роман Кириченко
http://www.epravda.com.ua/publications/2017/02/10/620112/

Україні треба встигнути з реформами, щоб бути готовою до самостійного плавання



Європейські політики не лише висловлюють занепокоєння темпом реформ та перетворень в Україні, а й закликають США до тіснішої співпраці, щоб ефективніше просувати їх. Ті, кого можна впевнено назвати друзями України, переймаються цим не просто так. Вони усвідомлюють, що 2016 рік був дуже складним, а 2017-й принесе ще більше викликів, із якими доведеться мати справу цивілізованому світові.

Захід може погрузнути у своїх внутрішніх проблемах, про що свідчать не лише майбутні президентські вибори у Франції та постійне підживлення міграційної кризи Росією, а й зростання популістських настроїв у всьому світі. Тоді усім буде не до України та її постійних проблем.

Тому європейські політики та чиновники, прихильні до Києва, усвідомлюють, що Україні слід пришвидшити темп реформ. Бо Україна може в будь-який момент відійти на задній план порядку денного в ЄС та США настільки, що жодні масовані обстріли російських бойовиків на Донбасі не потраплятимуть в поле зору. Проте не менш ймовірним є й те, що в якийсь момент Україна може залишитися наодинці в боротьбі з путінською агресією.

Необхідно пришвидшити темп реформ

Ці люди також розуміють, що за час, який залишився до можливих пертурбацій на політичній шахівниці світу, Україні потрібно встигнути якнайбільше. Бути готовою до всього. Вони усвідомлюють, що, ймовірно, уже не матимуть змоги своїм пильним оком стежити за шулерською поведінкою влади в Україні, яка постійно норовить перетворити будь-які потенційні реформи в бутафорію, підклавши Заходу та своєму народові свиню.

Тому вони намагаються пояснити, що активістам, політикам та народові варто все менше покладатися на потенційну допомогу Заходу й готуватися до самостійного плавання, а заодно – пришвидшити темп реформ.

Так само вони й мають інші мотиви. Успішна Україна надалі зможе стати союзником ліберальних та соціал-демократичних сил в Європі, тому її успішна трансформація не лише стала б хорошим символом того, що усі програми Заходу щодо України не були марними, а й допомогою в майбутньому. Успіх України – це й успіх тих, хто довгий час їй допомагав, покращення їхнього іміджу в очах своїх виборців, що не дарма стільки панькалися з країною, яку давно російська пропаганда у світі намагається подати як пропащу та відсталу.

Попри популізм, який набирає сил довкола, Україна все ж тримається. Залишається на плаву й певною мірою є острівцем здорового глузду. Особливо шкода, що влада підриває своїми діями, тобто корупцією, довіру світу до перетворень в Україні. На шляху до реформ зроблено, хоча й недостатньо, але багато, тому буде вкрай прикро зупинитися посередині шляху й втратити здобуте. Невідомо, чи колись ще випаде подібний шанс.

Українці давно заслужили на те, щоб зайняти своє місце поміж інших європейських націй, як рівні серед рівних. Проте судять не за бажання, а за виконане. Його, на жаль, поки недостатньо, тому слід використовувати кожну нагоду – поспішати.

Назарій Заноз – політичний оглядач

http://www.radiosvoboda.org/a/28278015.html

Богдан Гордасевич · Тернопільськи педінститут
Автор правий, але як прискорити реформи з таким баластом "совків"? Коменти нижче всі характерні в тому плані: жодної підтримки для реформаторів при владі. Проблема ще в тому, що всі розумні знаходять роботу закордоном, а хто там не потрібен, бо нікчема, - той тут лишається і яко люмпен-пролетарій керує, аж розривається, а що вже критикує безмірно, сам сидячи в лайні. Раби "Совка" все гальмують в Україні, на жаль.

володимир ткачук · Українська сільгосп Академія
Для того, что бы ускорить темп реформ нужно в три шеи гнать всех этих Пець, яйценюхов, турчиновых и иже с ними. Иначе кирдык. Правда они здесь и никогда не собирались жить.

Михаил Польщиков · Kremenchuk
Находящиеся у кормушки пытаются побыть "немножко беременными"- создать видимость реформ и сохранить схемы распила бюджета. Независимо от того куда деньги предназначены, то ли на ремонт дорог, то ли на проведение АТО.А ведь терпение народа не бесконечно! Надо думать, господа, что вы в конце концов хотите предложить Украине, в отличие от "папередников".Снова те же яйца, только вид сбоку?

Nina Volkova · Працює в На пенсии
в "свободное плавание" - без пенсионеров, которые не выживают ...
Богдан Гордасевич · Тернопільськи педінститут
Пенсія така, яку заробили, а що робили поганенько, то і пенсія нікчемна. Хто вам винуватий? Кажете, що розікрали? А чому не впильнували? Хтось за вас повинен був вам догоджати, поки ви по шпаринах ховалися? - дурних немає! Радійте і цьому, що є під час війни, бо за Кучми і війни не було - і пенсії не виплачували роками!

Футболісти іспанського клубу «Бетіс» вийшли на свій черговий матч у футболках із написом «Ми всі Зозуля», щоб іще раз висловити підтримку українському гравцеві Романові Зозулі, повідомило інтернет-видання «Чемпіон».



Гравці Бетіса вийшли на матч з Валенсією в футболках "Ми всі Зозуля"

Раніше гравці команди «Бетіс» написали на підтримку свого колеги Зозулі колективного листа після того, як він опинився «поза грою» через відмову команди «Райо Вальєкано» прийняти українця у вже домовлену було оренду. Так сталося через вимоги групи ультрас «Райо» з лівацькими поглядами, які твердили, ніби Зозуля – «нацист». Тепер український футболіст, який не приховує своєї підтримки захисникам України від агресії Росії, повернувся в «Бетіс», але, за правилами, не зможе в цьому сезоні грати за жодну команду.



Після початку бойових дій на Донбасі Роман Зозуля постійно допомагає українській армії. Він також заснував благодійний фонд «Народна армія», який допомагає українським військовим. Зозуля отримав медаль «За заслуги перед Збройними силами України» від Міністерства оборони України.
http://www.radiosvoboda.org/a/news/28303920.html

Богдан Гордасевич:
Шкода, що Роман Зозуля не зможе грати в цьому сезоні через тих вар'ятів недолугих, але підтримка і поголос варті також багато чого і для його особистої популярності, і для підтримки України.
[ Читати далі ]

Володимир Українець
Google+ Ukraine
12:15 10.02.2017

ДЕЯКІ ЗАПИТАННЯ ДО ПРИХИЛЬНИКІВ БЛОКАДИ.
Я от читаю ультрапатріотичні опуси деяких українців з приводу блокади   і задаюсь питанням. Ви хочете ТОТАЛЬНОЇ війни з росією?  Як під час Другої світової війни ? Добре, але вже зрозуміло, що ми в такій війні будемо сам на сам з росією. НІхто не буде за нас воювати.  У кращому разі  нададуть зброю, та й то ще  невідомо яку. Ви розумієте, що сам на сам ми не вистоємо?  Ви розумієте що кількість загиблих на фронті буде рахуватися вже не одиницями, а сотнями кожень день?   Так, росія у результаті такої війни теж рухне. Але на той час Україна вже буде лежати в руїнах.  Тобто, тільки військовим шляхом цю війну не виграти.
Також вже зрозуміло, що і тільки політичним шляхом цю війну не виграти. Мінські угоди працюють дуже обмежено, ні на що інше ні Запад, ні росія не погоджуються.
Враховуючи, що війна йде вже майже три роки, стає зрозумілим, що ЦЕ ВІЙНА РЕСУРСІВ.  У кого швидше скінчаться ресурси, у України чинити опір, чи у росії фінансувати ДЛНР. Тобто ЦЕ ВІЙНА ЕКОНОМІК.  І ось з цієї точки зору і потрібно розглядати усі події. Якщо від блокади більше постраждає противник , тобто росія, тоді блокада потрібна. Але якщо від блокади більше постраждає економіка України, то тоді це велика псевдопатріотична дурість.  Питання перше, хтось оцінював наслідки блокади з цієї точки зору?
У протистоянні зі значно більшою  росією нам потрібно маневрувати, вигравати час, відбудовувати економіку і нарощувати міць ВСУ.  Не ДЛНР наш головний ворог (це усього лише  найманці Кремля, які будуть воювати рівно стільки, скільки Кремль буде їх фінансувати), а НЕОІМПЕРСЬКА РОСІЯ НАШ ГОЛОВНИЙ ВОРОГ. Але чомусь нікого з прихильників блокади  ну зовсім не турбує торгівля з головним ворогом - з росією. Питання друге, ЧОМУ?
Ну і третє питання. ЧОМУ деякі народні депутати бігають по рейках і ЗА ДВА РОКИ не внесли законопроект про регулювання товарообміну між Україною та тимчасово некотрольованими територіями?  Оце було б законно, відповідально перед країною і вирішувало б питання стратегічно

КОМЕНТАРІ
Сергій Ляшенко
Давно потрібно назвати війну війною, і люди зрозуміли б Порошенка. Помилки Кравчука, поміж краплями неможливо ходити. Все крапка.
Володимир Українець
+Сергій Ляшенко Так Порошенко давно і називає війну війною. Навіть на міжнародному рівні.
1 хв
Богдан Гордасевич
+Сергій Ляшенко  Прошу: назвіть війну  - війною і отримуйте для України варіант Сирії 2014 або Грузії 2008. На Кремль працюєте? Воно і видно.
58 с
Богдан Гордасевич
Правильні запитання:  операція ФСБ "Шатун" в дії, а добробатівці ясно хто.
Що дає блокада при відкритих кордонах з боку РФ? Правильно: відторгнення від України окупованих земель і людей. Тільки шкода для України та економіки. Чим думають?
58 с
Богдан Гордасевич
Автору моє шанування: добре, що є серед нас такі розумні люди, щоб українські патріоти не виглядали всі як ідіоти типу добробатівці на рейках до ОРДЛО.

ВСЕ НИЖЧЕ - МОЄ НЕШАНУВАННЯ, АЛЕ МАЮ ПОВІДОМИТИ



Львівська міськрада закликала Раду, Кабмін та президента припинити торгівлю з окупованими районами Донбасу (документ)

Львівська міськрада підтримала ініціативу депутатів з УКРОПу про звернення до Верховної Ради, Кабміну та Президента України щодо торговельної блокади Донбасу.

 10 лютого 2017
  У Львівській міськраді підтримали блокаду Донбасу За відповідне рішення 9 лютого проголосували 35 депутатів. Проект звернення на початку пленарного засідання зачитав депутат з «Українського об’єднання патріотів – УКРОП» Іван Гринда. 
У документі депутати висловили підтримку ініціативам ветеранів – учасників бойових дій в АТО, які розпочали блокаду торгівлі з терористами в Луганській і Донецькій областях. Також народні обранці наголосили, що, з урахуванням гуманітарної катастрофи, яку переживає мирне населення на сході України, всі гуманітарні вантажі в супроводі представників ОБСЄ та Червоного Хреста повинні безперешкодно надходити до громадян нашої держави. Рух решти товарів та корупційні схеми, завдяки яким фейкові «республіки», контрольовані Кремлем, наповнюють свої бюджети і фінансують війну, мають бути заблоковані.
«Вважаємо, що в умовах, коли війна, розв’язана Російською Федерацією проти України, продовжується, торговельно-економічні відносини, внаслідок яких бойовики відправляють на підконтрольні Україні території свої товари, повинні бути перекриті. Тому вважаємо торговельну блокаду ефективним способом впливу на бойовиків та їхніх російських кураторів», – йдеться у зверненні Львівської міської ради.
Львівські депутати також вимагають вжити заходів щодо посилення контролю за переміщенням осіб через тимчасово окуповану територію, провести масштабне розслідування щодо надання дозволів на оптове постачання продукції з окупованого Донбасу на територію України. Крім того, народні обранці закликають припинити переслідування ветеранів добровольчих батальйонів, які розпочали блокаду торгівлі з терористами.
«Ми, депутати Львівської міської ради, представляємо інтереси громади області, з якої було мобілізовано тисячі людей на боротьбу з агресором. Нав’язаний Росією збройний конфлікт на сході України забрав до двох сотень життів наших земляків. Ми не можемо стояти осторонь ситуації, коли для одних війна – це боротьба за свою державу, а для інших – цинічний бізнес», – йдеться у зверненні

Детальніше читайте на УНІАН: https://www.unian.ua/society/1770607-lvivska-miskrada-zaklikala-radu-kabmin-ta-prezidenta-pripiniti-torgivlyu-z-okupovanimi-rayonami-donbasu-dokument.html

БГ: Я проти цього рішення і блокади ОРДЛО, бо це означає повне відторгнення українських земель, які ми фактично примушуємо блокадою  повністю інтегруватись в економіку РФ. Де в тому розум? А львівські псевдо-патріоти нехай заткнуться! Консульство РФ у Львові працює, банки російські як "Сбербанк России"- працюють, поїзди Львів-Москва та Івано-Франківськ-Москва ходять щоденно вщерть забиті, а тут вони знайшли де пропіаритись - Донбасу блокаду! В себе порядок наведіть спершу! І не тільки з побутовим сміттям.

Хто у Верховній Раді виконує план Кремля



У 2017 році Росія, очевидно, продовжить спроби здобути якомога більший контроль над українським парламентом та суспільством.

Для цього Кремль користуватиметься важелями впливу на медіа-ресурси, а головне – на представників вітчизняного політикуму.

Для кожного з когорти контрольованих політиків Кремль має свій чинник контролю чи мотивації: для деяких це грошові активи, політичні амбіції, а для декого – й ідейна відданість «русскому миру».

Так, лідер “Українського вибору” Віктор Медедчук продовжує виступати головним комунікатором Москва-Київ. Через нього народний депутат Сергій Тарута намагається домовитися про розморозку своїх активів, а Юлія Тимошенко – про сприяння у політичній боротьбі. У цій тріаді активним гравцем також залишається Надія Савченко, контрольована уже більше Медведчуком, аніж колишньою кураторкою Юлією Тимошенко. Тим часом партія «Опозиційний блок» розколюється через суперечку олігархічних груп впливу, цим самим здійснюючи послугу Росії – розширюючи коло проросійського електорату.

Кожному з фігурантів відведена своя архетипна роль – «представниця народу» Савченко, «прагматичний бізнесмен» Тарута і нові партії «лагідної русифікації» на базі «Опозиційного блоку».

Вектор майбутньої риторики уже зрозумілий: нприклад, 18 січня Віктор Медведчук заявив, що не варто звинувачувати представників ОРДЛО в тероризмі.

«Я неодноразово стикався з тим, що учасники переговорного процесу дають вкрай різкі оцінки своїм опонентам, дозволяють собі звинувачення, образи принизливі репліки і коментарі, називають опонентів терористами, бандитами. Як ви думаєте, чи можливий після цього конструктивний діалог? Зрозуміло, що ні», – сказав Медведчук в інтерв’ю «Аргументам і фактам в Україні».

 Тарута на банківському гачку

Позафракційний народний депутат Сергій Тарута все більше уніфікує власну політичну та геополітичну риторику із риторикою партії “Батьківщина” та її лідера Юлії Тимошенко.

Тотожний лейтмотив обидвом політикам продиктували у Кремлі – адже і Юлія Тимошенко, і Сергій Тарута мають певні зобов’язання перед російською владою.

Виконуючи їх, нині збанкрутілий олігарх сподівається, що російські суди знімуть арешт із його активів, а очільниця “Батьківщини” – що Путін знову зробить на неї ставку у майбутніх парламентських та президентських перегонах в Україні.

І Тимошенко, і Таруту пов’язує також спільний переговорник із Москвою – Віктор Медведчук. Саме він доносить прохання українських депутатів до російської верхівки та транслює основні ідеї Кремля щодо ОРДЛО і бойовиків.

Очевидно, що Сергію Таруті, якого не так давно взяли у коло ретрансляторів проросійських ідей, відвели роль “Савченко від бізнесу”: успішного колись підприємця, який втратив багато ресурсів через конфлікт на Сході і пропагує “мирне і розсудливе” повернення до старого формату роботи.

Переговори щодо Донбасу

У кінці 2016 року колишній губернатор Донецької області Сергій Тарута заявив, що вважає очільників незаконних збройних формувань “ДНР” та “ЛНР” повноцінними суб’єктами переговорного та дипломатичного процесу. Про це політик сказав у інтерв’ю в ефірі студії телеканалу News One.

Коментуючи ситуацію з врегулювання збройного конфлікту на сході України, народний депутат заявив, що, на його думку, “можливість мирного врегулювання (конфлікту на Донбасі, – ред.) є”.

“Потрібен постійний діалог. Потрібно донести людям, що це не Осетія і не Карабах. (…) Потрібно вчитися у інших країн. Якщо ми хочемо миру, потрібно сісти за стіл переговорів і не вставати. Якщо там є інші учасники, яких визнає Європа, визнає Росія, – окей, тоді ми повинні з ними говорити”, – сказав Сергій Тарута.

У цьому ж інтерв’ю народний депутат сказав, що президент Петро Порошенко узурпував ухвалення рішень щодо врегулювання конфлікту на Сході. Більш позитивно Тарута відгукнувся про Надію Савченко – адже вона є його потенційною спільницею.

Дружба з Юлією Тимошенко

Народний депутат, лідер партії “Батьківщина” Юлія Тимошенко має приязні стосунки із позафракційним Сергієм Тарутою, адже так само афільована у тіньовій співпраці з Росією. Ба більше, із олігархом Тарутою вони познайомилися іще восени 1995 року, перетнувшись у бізнесі.

У жовтні 2016 року бізнесмен розповів в ефірі телеканалу NewsOne, що лідер фракції “Батьківщини” пропонувала йому вступити в ряди своєї політичної сили і стати її заступником.

“Зрозуміло, що я не політик. У мене була пропозиція вступити в партію на правах заступника Тимошенко. Була пропозиція і від “Народного фронту”, і від БП, і від “Опозиційного блоку”. Від усіх, крім “Самопомочі””, – розповів Тарута.

Політолог Руслан Бортник пояснював пропозицію Тимошенко тим, що у неї та Сергія Тарути були спільні вороги, і називав потенційне об’єднання “небезпечним тандемом”.
[ Читати далі ]

Мене досить сильно злить, коли Україну звинувачують в небажанні боротись з корупцією закордонні базіки, яких активно підтримують наші внутрішні гниди при політиці, постійно ниючи, що в Україні нічого не робиться і все погано: корупція процвітає і поширюється. Щоб спростувати цей наклеп я і роблю передрук з сайту Цензор.нет, який досить важко назвати провладним, хроніку антикорупційних заходів в Україні за 9-ть днів лютого 2017 р. І це є далеко не вичерпна інформація, а найрезонансніша для ЗМІ. Читайте і визначайтесь. Є хроніка і вже засуджених за хабарі. І це є правда фактів, а не пусті обвинувачення в бездіяльності на адресу влади.


Боротьба з корупцією в Україні: хроніка 9-ти днів лютого 2017 р.

Прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури затримано під час одержання 1,6 тис. дол. хабара, - СБУ. ФОТО
09.02.17 17:54
Прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури затримано під час одержання 1,6 тис. дол. хабара, - СБУ. ФОТО
Співробітниками Служби безпеки України спільно з прокуратурою і поліцією було затримано під час одержання хабара юриста 3 класу однієї з Дніпропетровських місцевих прокуратур.
  2936  9
Раніше по темі: Хабарники
Затриманим на хабарі в $ 6 тис. є начальник столичного митного поста "Східний" Вадим Лось. ФОТОрепортаж
09.02.17 14:57
Затриманим на хабарі в $ 6 тис. є начальник столичного митного поста "Східний" Вадим Лось. ФОТОрепортаж
Затриманим на хабарі начальником митного поста "Східний" київської митниці є Вадим Лось.
  6774  37
Раніше по темі: Хабарники
Чиновника Чернігівської ОДА затримано під час одержання 40 тис. дол. "відкату", - СБУ. ФОТОрепортаж
09.02.17 14:15
Чиновника Чернігівської ОДА затримано під час одержання 40 тис. дол. "відкату", - СБУ. ФОТОрепортаж
Співробітники Служби безпеки України викрили схему збагачення чиновників на коштах, призначених для ремонту соціальних об'єктів Чернігівщини.
  4323  38
Раніше по темі: Боротьба з корупцією, Хабарники
Лікаря, який вимагав за оформлення інвалідності 800 дол. хабара, затримано в Києві, - Нацполіція. ФОТО
09.02.17 12:30
Лікаря, який вимагав за оформлення інвалідності 800 дол. хабара, затримано в Києві, - Нацполіція. ФОТО
У Києві поліцією затримано співробітника центрів первинної медико-санітарної допомоги Солом'янського району, який вимагав хабар за оформлення інвалідності.
  2433  31
Раніше по темі: Хабарники
У Херсонській області на хабарі в $ 4,5 тис. затримано заступника начальника одного з відділів обласного управління ДФС. ФОТОрепортаж
09.02.17 10:58
У Херсонській області на хабарі в $ 4,5 тис. затримано заступника начальника одного з відділів обласного управління ДФС. ФОТОрепортаж
У Херсонській області співробітники Департаменту захисту економіки Національної поліції спільно з військовою прокуратурою Південного регіону затримали на хабарі в розмірі 4,5 тисячі доларів США заступника начальника одного з відділів обласного управління ДФС.
  2044  10
Раніше по темі: Хабарники
08.02.17 16:58
Підозрюваний у хабарництві директор департаменту Нацбанку Шацький вийшов під заставу у 800 тисяч
Печерський районний суд Києва звільнив з-під варти підозрюваного в отриманні хабара директора департаменту платіжних систем Національного банку Сергія Шацького під заставу 800 тис. гривень.
  1010  22
Раніше по темі: Хабарники
Чиновника Держпраці в Харкові спіймали на хабарі в 2 тис. доларів. ФОТО
08.02.17 16:06
Чиновника Держпраці в Харкові спіймали на хабарі в 2 тис. доларів. ФОТО
У Харкові правоохоронці затримали в. о. начальника відділу Головного управління Держпраці в Харківській області під час одержання хабара.
  1947  8
Раніше по темі: Хабарники
Начальника сектору міграційної служби в Жовтих Водах засуджено до 5 років ув`язнення за хабар у 1 200 грн. ВIДЕО
08.02.17 11:46
Начальника сектору міграційної служби в Жовтих Водах засуджено до 5 років ув'язнення за хабар у 1 200 грн. ВIДЕО
Набув чинності вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області начальнику сектору Державної міграційної служби, якого восени 2015 року затримала на хабарі Служба безпеки України.
  2175  39
Раніше по темі: Хабарники
07.02.17 22:41
Житель Житомирщини намагався підкупити співробітника СБУ щомісячним внеском у 4 тис. грн, - військова прокуратура
Військова прокуратура Житомирського гарнізону Центрального регіону України спільно з управлінням Служби безпеки України в Житомирській області затримали жителя області під час спроби дати хабар співробітнику СБУ.
  2595  20
Раніше по темі: Хабарники
Затримано поліцейського, який вимагав від підозрюваного 12 тис. грн. ФОТОрепортаж
07.02.17 15:15
Затримано поліцейського, який вимагав від підозрюваного 12 тис. грн. ФОТОрепортаж
В Івано-Франківській області затримано співробітника поліції, який вимагав хабар від підозрюваного.
  2614  11
Раніше по темі: Хабарники
На хабарі в 13 тисяч у Краматорську затримали лейтенанта поліції, - СБУ. ФОТО
06.02.17 17:28
На хабарі в 13 тисяч у Краматорську затримали лейтенанта поліції, - СБУ. ФОТО
Співробітники Служби безпеки України спільно з прокуратурою викрили у хабарництві оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Краматорська.
  4707  21
Раніше по темі: Хабарники
06.02.17 14:31
На хабарі в 1,5 тис. доларів затримано начальника обласного управління виконавчої служби, - Луценко
Прокуратура Волинської області спільно з СБУ затримали начальника управління виконавчої служби за підозрою в отриманні $ 1,5 тис. хабара.
  1748  13
Раніше по темі: Хабарники
Співробітник ДФС у Запорізькій області попався під час отримання чергового хабара. ВІДЕО
04.02.17 23:34
Співробітник ДФС у Запорізькій області попався під час отримання чергового хабара. ВІДЕО
Начальника сектора оподаткування фізичних осіб одного з відділень Державної фіскальної служби в Запорізькій області затримала Служба безпеки України спільно з прокуратурою.
  3143  20
Раніше по темі: Хабарники
Затримані волинські митники, які брали по 300 доларів за ввезення машин із іноземними номерами. ФОТОрепортаж
04.02.17 21:14
Затримані волинські митники, які брали по 300 доларів за ввезення машин із іноземними номерами. ФОТОрепортаж
Правоохоронці затримали двох інспекторів Волинської митниці за підозрою у хабарництві.
  8054  36
Раніше по темі: Хабарники
Прикордонники на Львівщині вимагали 2 тис. доларів за безперешкодний пропуск товарів, - СБУ. ФОТОрепортаж+ВІДЕО
04.02.17 20:28
Прикордонники на Львівщині вимагали 2 тис. доларів за безперешкодний пропуск товарів, - СБУ. ФОТОрепортаж+ВІДЕО
У Львівській області співробітники Служби безпеки України (СБУ), військової прокуратури та Державної прикордонної служби затримали двох прикордонників - керівників середньої ланки - під час отримання хабара.
  4858  33
Раніше по темі: Хабарники
Співробітники ГПУ і СБУ затримали директора Департаменту платіжних систем НБУ під час одержання хабара. ФОТО (оновлено)
03.02.17 12:45
Співробітники ГПУ і СБУ затримали директора Департаменту платіжних систем НБУ під час одержання хабара. ФОТО (оновлено)
Головним слідчим управлінням Генпрокуратури викрито директора одного з департаментів Національного банку України і трьох його спільників під час одержання 25 тис. дол. США хабара.
  22181  74
Раніше по темі: Хабарники
Полковника ДСНС затримано на Черкащині під час одержання 820 тис. грн хабара, - СБУ. ВІДЕО+ФОТО
02.02.17 18:20
Полковника ДСНС затримано на Черкащині під час одержання 820 тис. грн хабара, - СБУ. ВІДЕО+ФОТО
У Черкаській області співробітники Служби безпеки України спільно з Військовою прокуратурою затримали під час одержання 820 тис. грн хабара чиновника ДСНС.
  8007  26
Раніше по темі: Хабарники
Майора поліції затримали на Рівненщині за отримання хабара в 500 доларів. ВІДЕО+ФОТО
02.02.17 12:25
Майора поліції затримали на Рівненщині за отримання хабара в 500 доларів. ВІДЕО+ФОТО
Старшого інспектора дорожнього нагляду сектора превенції Сарненського відділу поліції Рівненської області викрила на хабарництві Служба безпеки України спільно з прокуратурою.
  1753  5
Раніше по темі: Хабарники
Співробітника банку, який вимагав 40 тис. грн за списання кредитного боргу, затримано в Луцьку, - Нацполіція. ФОТОрепортаж
01.02.17 21:52
Співробітника банку, який вимагав 40 тис. грн за списання кредитного боргу, затримано в Луцьку, - Нацполіція. ФОТОрепортаж
Сьогодні в Луцьку співробітники слідчого управління ГУ Національної поліції у Волинській області затримали за вимагання та одержання неправомірної вигоди працівника однієї з банківських установ.
  3766  15
Раніше по темі: Хабарники
Трьох поліцейських затримано на хабарі 8 тисяч на Львівщині, - СБУ. ФОТО
01.02.17 18:48
Трьох поліцейських затримано на хабарі 8 тисяч на Львівщині, - СБУ. ФОТО
Співробітники Служби безпеки України спільно з прокуратурою викрили в хабарництві трьох працівників одного з відділів Нацполіції у Львівській області.

http://ua.censor.net.ua/theme/501/habarnyky