У квітні 2014 року уся влада була "тимчасовою". Виконуючим обов’язки Президента і головою Верховної Ради був Олександр Турчинов. Арсеній Яценюк – головою Уряду. Андрій Парубій – головою РНБО. А міністром оборони був Михайло Коваль. Нафта коштувала 107 доларів за барель. На Росію були накладені відносно слабкі санкції після кримських подій.

Силові підрозділи і ситуація в регіонах погано контролювалися Києвом. Уся країна відходила від шоку після анексії Криму. І в цей час Росія почала операцію по захопленню Донбасу.

6 квітня у Донецьку, Луганську та Харкові відбулися масові акції. Формально вони мали на меті звільнення співробітників "Беркуту", заарештованих за злочини на Майдані. Але мітинги швидко переросли у щось значно більше. Уже до вечора були захоплені будівлі Луганського управління служби безпеки, а також Донецької та Харківської обласних державних адміністрацій.

7 квітня у Донецьку нікому невідомий бородань з божевільними очима оголосить акт незалежності "ДНР". Акт мав "набути сили" після референдуму не пізніше 11 травня. Сепаратисти сподівались на включення "ДНР" до складу Росії і звернулись до Путіна з проханням ввести "миротворчі" війська.

Читайте також: Про війну. Без Табу. Частина перша: Кати

Варто зазначити, що багато жителів Донецьку та Луганську у ці дні фіксували велику кількість "гастролерів" – людей з Росії, що не знали місцевості і не розуміли особливостей регіону. Подібне було на проросійських мітингах і раніше.

Так, у березні росіяни спалили прапор ФК"Шахтар" у Донецьку.

У той самий час на мітингу у Харкові вперше засвітився російський найманець "Моторола". Варто звернути увагу на те, що за його спиною робить міліція – ні-чо-го.

Такого було багато. Автобуси з Росії заїзджали колонами, питання "як проїхати до центру" звучали в Донецьку та Луганську усе частіше. Росіяни швидко повісили свої триколори в Луганську та Донецьку.

Тут як тут буде російська преса, яка заздалегідь знала, що саме відбудеться. Згодом ці журналісти будуть висвітлювати війну. Висвітлювати з боку сепаратистів. А росіяни, які приїхали на Донбас, дуже швидко почнуть зізнаватись звідки вони з’явились.

Читайте також: Про Війну. Без Табу. Частина друга: Окуповані

9 квітня Арсен Аваков скаже, що з сепаратистами в Луганську питання буде вирішене за 48 годин. 11 квітня Ринат Ахметов закличе до мирного вирішення конфлікту і переговорів. Натомість уже 12 квітня у Слов’янську невідомі озброєні люди захоплять міськвідділ міліції. За допомогою машини вони зірвуть решітки на вікнах та заволодіють зброєю всередині. Відчутного спротиву їм ніхто не чинитиме.

У той же день на околицях Слов’янську з’явиляться озброєні люди, що контролюватимуть рух транспорту, в’їзд та виїзд з міста.

Мер Слов’янську Неля Штепа вступить у переговори з загарбниками і заявить, що це "звичайні донбаські хлопці". Вона швидко одумається, коли СБУ відкриє на неї карну справу. Але буде уже пізно.

До вечора озброєні люди захоплять прокуратуру, районну адміністрацію та будівлю СБУ і вивісять над ними російські прапори. Частина працівників потрапить у полон.

13 квітня РНБО прийме рішення про початок АТО на сході України з залученням Збройних Сил. Російські ЗМІ одразу заявили, що в Україні почалась громадянська війна, винні в якій "націоналісти" та США. Хоча в той же день з’явився запис, де озброєні люди в Краматорську говорять з характерним російським акцентом, і фраза “за порєбрік” одразу стане крилатою.

В цей день офіційно почнеться гібридна війна, яка забере життя понад десяти тисяч військових та цивільних, зруйнує регіон та, на деякий час, поставить під питання існування нашої держави.

Щодо учасників тих подій, то загравання з терористами дорого обійдуться Ринату Ахметову. Його статки впадуть у вісім разів – з майже 16 мільярдів до 2. Його впевненість, що він може контролювати обстановку в регіоні, коштуватиме йому майна та підприємств. Він стане непублічним і втратить значну частину впливу.

Неля Штепа втратить посаду та буде ув’язнена. По сьогоднішній день вона перебуває за ґратами.

Читайте також: Про Війну. Без Табу. Частина третя: Система

Донбас не увійде до складу Росії і не побачить російських пенсій та зарплат. Туди прийдуть лише російські ціни, зброя і війська. Будуть зруйновані будинки і долі. Тисячі людей будуть катовані, ув’язнені або страчені так званими "ополченцями". Тисячі з яких будуть знищені протягом року.

Європа іще довго буде вагатися перед тим, як ввести санкції.

Український народ переживе трикратне падіння курсу гривні, обвал економіки і війну. З народу вийдуть добровольчий та волонтерський рухи і звільнять Слов’янськ, Краматорськ, Лисичанськ та багато інших міст. Війна затягнеться на роки. Але український народ буде і далі підтримувати свою армію. Бо, як казав Наполеон, народ, який не хоче годувати свою армію, буде змушений годувати чужу.

Читайте також: Про Війну. Без Табу. Частина четверта: "Русская весна"

Например. У меня есть знакомый в Фейсбуке, который мнит себя большим патриотом. Весь его патриотизм ограничен тем, что он постоянно комментирует посты НТВ и каких-то еще российских каналов. Пишет "Русня долго не продержится", "Слава Украине". Его банят, он гордо об этом объявляет на странице своей сестры: "Ребята, меня забанили на 30 дней!".

Самое смешное то, что сам парень работает на российскую фирму. Понятно, что фирма локализованная, но от этого ведь не убежишь. И неясно, неужели он не понимает, насколько позорно себя ведет. Это ведь тот самый случай, когда, как известно, "или крест, или трусы". Но раз он живет с этим, значит ему ничего не мешает ругать "русню" и получать от нее же деньги.

Или, собирательный образ популярного украинского блогера. У него где-то 5-15 тысяч подписчиков в Фейсбуке, и он просто жонглер зрады. Каждый день у него все плохо: трубы текут, в подъезде грязно, воруют, Сергей Лещенко тупой и жена у него дура, Садовый мусор не вывозит, и всех надо к стенке ставить. У него всегда простые ответы на сложнейшие вопросы. "Взять все, и поделить". И, конечно, каждый день – все плохо на фронте. В довесок обязательно "к границе 100-500 танков подогнали, инфа 100%". Правда, эти же блогеры проморгали вход российских танков в Новоазовск в 2014. Но не всегда же угадывать, правда?

Читайте также: Чтобы россияне меньше здесь шастали, – политолог о визовом режиме с Россией

Такие блогеры обязательно будут постить каждый день фотографии погибших бойцов, и читать километры нотаций тем, кто, по их мнению, скорбит неправильно. Потому что они – единственные, кто "православно" скорбит.

Для полноты картины этот блогер и сам может быть в прошлом служивым. Тогда уровень морализма взлетает до небес, даже если служил в продскладе. Гневным постам не будет предела. Его не устраивает все: работающие кафе, люди, не одетые в военную форму, улыбки на лицах, веселье. Это все должно быть запрещено, по его мнению. Но только по мнению. За пределами Фейсбука у подобных персонажей с повседневной жизнью все очень неплохо. Вы думаете они отказывают себе в бытовых удовольствиях? Отнюдь.

В перерывах между зрадой они вполне вольготно выкладывают фотографии с бокалом пива из Праги. Они ездят туда на проценты от "переведите деньги на карточку".

Третий вид "патриота": который каждый день предрекает Путину смерть, расстрел, шарф и табакерку одновременно. Этому они научились у Славы Рабиновича. Соединяй "Путин" и "умрет" в одном предложении – и вот, тебя уже цитируют.

Как вы понимаете, все три вышеперечисленных патриотизма – не патриотизмы вообще, а так, выгодная позиция, которая приносит моральное удовлетворение, деньги и известность.

И четвертый вид "патриотов": которые разоблачающих постов не пишут, но много выступают, и в спорных вопросах всегда на стороне некой "правильной позиции". Они всегда точно знают, кому можно сопереживать, а кому нельзя. Можно ли пускать Самойлову в Украину, или нельзя. В какие дни одевать вышиванку, а в какие - нет.

И главная отличительная черта всех видов "патриотов" – страшная ненависть ко всему, что связано с Россией. Это, как им кажется, делает их совсем уж дистиллированными. А раз так, то еще пуще они ненавидят коммунизм и коммунистов.

Если вы помните, в советских фильмах, особенно годов 50-х, была такая сцена, которая кочевала из одной картины в другую. Стоит, к примеру, Ленин, что-то вещает про светлое будущее. И каждое его слово ловят тысячи счастливых рабочих. И вот в паузу врывается какой-то гаденыш с противным голосом и кричит премерзко "Не слушайте его! Ильич немцам продался". И тут его вся толпа в едином порыве поднимает на смех. И смех, что важно, очень дружный, громовой, раскатистый, задорный. Эти люди точно знают, где правда. Они точно могут отличить честного человека от провокатора. И всем хочется быть с ними, с коммунистами, а не с писклявыми врагами. Понимаете, к чему я клоню?

Когда "патриоты" гордо пишут "смерть русне", вспомните, что у них, очень вероятно, есть русские родственники. И далеко не все из них кричат "Смерть Украине". При этом, многие "патриоты" написав "Надо давить кацапов", спокойно потом с этими родственникам общаются. Их ненависть – фальшивая, как и все остальное. А ненависть – хорошее чувство. Его нельзя подделать в жизни, только на клавиатуре.

Если "патриоты" каждый день читают всем мораль о том, как правильно ненавидеть врага, как все остальные неправильно живут и "не так" сопереживают погибшим, то запомните: они намного ближе к тем самым киношным коммунистам, которые точно знают, "как правильно", кто лидер, где надо хором петь и смеяться.

Когда "патриоты" кричат, что отличной от их позиции быть не может, а все, кто не согласен – предатели, то сами ответьте на вопрос, кого это вам напоминает. Коммунистов, да. Сталинского разлива.

Если "патриоты" каждый день рассказывают о том, что нужно вести себя скромно, в едином порыве объединиться вокруг флага и не спорить с генеральной линией, потому что война… То чем они отличаются от путинистов?

В конце рабочего дня фальшивые "патриоты", разгорячив людей, идут в хороший бар, заказывают пинья коладу, и пропивают за вечер гонорар от какого-нибудь издания из Новосибирска за комментарий о том, что "украинцы не сдадутся".

Не надо никого учить "общественной морали". Люди достаточно моральны и без лживых нравоучений. И когда шли на фронт, и становились волонтерами. И даже когда выходили в центр Москвы на марш за мир с Украиной вслед за покойным Немцовым.

Кто громче всех нарекает себя патриотом, обычно оказывается банальным "пропагандистом зрады".

Читайте также: Политолог сделал скандальное заявление об украинцах в России