І сказав Бог українцям - Я дам вам Кличка! - А навіщо він нам? - Він поб'є всіх нігерів та москалів! - Офігіти! Дай ДВА

Валерій Гнатюк У стінах Ради котрий день киплять палкі дебати – Ніяк бюджет не можуть весь прийняти депутати. І як не крутять ті статті – завжди одні витрати, А грошей, щоб покрити все не знають де узяти. Зійшлись нарешті на тому, що є статті видатку, Які давно уже пора привести до порядку, Бо коштів хрумають вони заледве не третину І дуже боляче псують усю чітку картину. Якщо бюджетникам усім понизити зарплати, А інвалідів і сиріт позбавити доплати, І як на пенсії витрат скосити ...

Читати далі...

Валерій Гнатюк Засперечалися якось годинникові стрілки, Хто важливіший буде з них – узагалі й наскільки. Велика каже: «Через те я груба і велика, Бо саме я за кроком крок веду часопис віку! Межую я, мов прапорцем величний часу плин, Шикую вічність у ряди струнких дзвінких годин.» Маленька їй: «Можливо, я худіша, зате довша, І непосильна та важка моя безцінна ноша – Рахую чітко я завжди невпинний рух хвилин І де без мене був би твій годинниковий дзвін? Що відбивав би і лічив...

Читати далі...

Валерій Гнатюк Колись якось у вихідні Ішов з базару містом Слон Та ніс додому на спині Мішечок, кошик і бідон. Неквапно Слоник тупотів, Спокійно Слоник простував – Нікого кривдити не хтів, Нікого зовсім не чіпав. Тут з підворіття вирина Якесь дрібне кошлате чмо І нумо дзявкать на Слона, Ледь-ледь не давлячись само. А той і оком не моргнув Та ні на мить не стишив крок, А далі впевнено тягнув Бідончик, кошик і мішок. Якщо реальний ти пацан, Тобі до дупи весь цей звук: Ти...

Читати далі...

Валерій Гнатюк У найтемнішому кутку Павук тенета поснував І, зачаївшись на бочку, На мух упевнено чекав. Але траплявся дріб’язок: Все мошка, міль і комашня, А павутини мережок Великих мух не зупиняв. Вони буравили наскрізь Сплетіння ниток і сіток І, переможно сміючись, Сукали дулі у куток. А Павучок усе снував Нових сіток за кругом круг – Наївно думав і гадав, Що упіймає товстих мух. Та кляті рвали знов наскрізь Сплетіння ниток і сіток, Та, іронічно сміючись, Уже плювали у ...

Читати далі...

Валерій Гнатюк Овець отару випасав пастух на полонині. Не стільки пас, як час вбивав, мусолив день по днині. Лежав-дрімав у курені, погладжуючи пузо, А коло нього й пси його: Сірко, Рябко і Тузик. Лежать собі, на мух плюють, на сонці сонно мліють, Захочуть їсти – поїдять, і далі дупи гріють. Ніхто овечок не глядить, ніхто за них не дбає: І вівці, наче ті коти, де хочуть, там гуляють. Порозбрідалися самі аж ген по всіх усюдах: Брудні, кошлаті, в реп’яхах, як сироти-приблуди. Яку...

Читати далі...

Валерій Гнатюк Взяла Ворона десь шматочок сиру: Чи тихо вкрала, втершись у довіру,Чи як відкат дістала за роботу, Чи в когось грубо видерла із рота, Чи як хабар втридорога злупила, Чи, мо’, комусь макітру задурила. Коротше, сир діставсь їй не по праву, А дуже легко, тупо, на халяву. Знайшла вона розмашистого дуба Та на гілляку примостила дупу. Сидить собі, у дзьобі сир тримає Та вгору-вниз хвостом перебирає. Сидить, мовчить і каркнути не сміє: Ковтає слину, мружиться, радіє. А ...

Читати далі...

Валерій Гнатюк. У день погожий вихідний По лісу Зайчика несло, Аж, гульк, – високо на сосні Чорніє Ворона крило. Аж на самісінькім вершку Нога на ногу він сидів, Мугикав пісеньку якусь І смачно люлечку палив. Добридень, Вороне, тобі, Зайчисько птаха привітав, Я саме тут по справах біг, В село за морквою стрибав, Як бачу: ти між сосняком, Дай стану, думаю, собі – Потеревеню з земляком, Перепочину хвильку-дві. Тебе спитати хочу я: Як там біжить життєва путь? Як жінка...

Читати далі...

Валерій Гнатюк Хвалилася якось одна Синиця, Що може випити цілісіньку криницю, І так зухвало переконливо співала, Що вірити чомусь усі їй стали. На плечі піднесли і, як годиться, З піснями-маршами принесли до криниці, Та поставали, кліпають, моргають: Криничне дно побачити бажають. На край завзято примостилась диво-птиця І почала хлебтать сиру водицю. Пила-смоктала, жлуктила-ковтала, Але води від того менше не ставало. І врешті поперхнулась-захлинулась, Позеленіла, мало...

Читати далі...

Валерій Гнатюк Одного разу причвалав Ведмідь на берег річки, Щоб спрагу люту втамувать, напитися водички, Аж бачить: течія стрімка несе-везе Мураху І так кружляє і трясе і бовтає невдаху, Що бідний сам до бережка ніяк не добереться, Ще трохи й виб’ється із сил та зовсім захлинеться. Ну, а Ведмідь, хоча й від’їв мордяку страхітливу, Але натуру добру мав і вдачу незлобливу: Комашці згинути не дав, пошкодував бідненьку, Підставив лапу малюку і витяг на сухеньке. Зрадів, під...

Читати далі...