СИНИЦЯ . Байка

Валерій Гнатюк Хвалилася якось одна Синиця, Що може випити цілісіньку криницю, І так зухвало переконливо співала, Що вірити чомусь усі їй стали. На плечі піднесли і, як годиться, З піснями-маршами принесли до криниці, Та поставали, кліпають, моргають: Криничне дно побачити бажають. На край завзято примостилась диво-птиця І почала хлебтать сиру водицю. Пила-смоктала, жлуктила-ковтала, Але води від того менше не ставало. І врешті поперхнулась-захлинулась, Позеленіла, мало не загнулась, Закашляла, сердешна, заплювала – Колодязь весь знічев’я заблювала. Хоча й відра не подолала вража птиця, Зате усю спаскудила криницю.

Ми віримо у різні небилиці,

Підносимо, мов стяг придурків ницих –

І маємо запльовані криниці

Та зграю пустобрехів у столиці.

Останні статті

Про кого сказано?
12.10.2011, 20:20

Сни весни
30.05.2022, 21:11
З днем народження!
04.08.2021, 21:58

Коментарі

анонім

19.02.12, 09:44

Класна байка! І що цікаво, після всього знаходяться телепні, які продовжують вірити синиці. А тих, хто їй не вірить, називають зрадниками та "противсіхами".