Чарівний світ картин Катерини Білокур

 Ім`я Катерини Білокур, самобутньої художниці з народу, яка зображувала на своїх картинах нев`янучу красу та багатство української природи, щедру родючість її земель – назавжди увійшло у історію українського народного мистецтва. Її твори заворожують глядача щедрістю барв, заволікають радісним сприйняттям світу.

Весь світ облетіли  слова Пабло Пікассо, який побачивши на Міжнародній виставці в Парижі картини  Катерини Білокур, сказав

: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!»

"Квіти за тином " (1935)

За тином квітують тюльпани і жоржини, півонії і красоля, рожі і лілії, півники і кручені паничі. І все це виписане навдивовижу тонко, до ілюзорності правдиво

" Польові квіти" (1941) 

"Квіти ввечері" (1942)

"Квіти на голубому фоні " (1942-1943)

"Буйна" (1944-1947)

"Цар-колос" (1949)

Такого сусідства різноманітних кольорів, яке ми бачимо на полотнах Білокур, в природі немає. У букети і вінки їх з`єднала невгамовна фантазія художниці. 

"Букет квітів"в (1954)

"Хата в Богданівці"(1955)

"Декоративні квіти" (1945)

"Піонії" (1946)

Натюрморт «Кавун,морква,квіти» (1951)

Розглядаючи квіти пізньої весни і плоди літа й осені, ми захоплюємося вмінням художниці передавати фарбами на полотні їх форму і колір

"Георгіни" (1957)

"Пшениця,квіти,виноград" (1950-1954)

«Може ви незадоволені моєю роботою, – писала вона в одному з листів, – оскільки я малюю лише одні квіти? Але як же їх не малювати, якщо вони такі красиві! Я і сама, коли починаю малювати чергову картину з кольорами, іноді думаю: ось коли цю закінчу, тоді вже малюватиму що-небудь з життя людей. Але поки закінчу, в голові вже виникає цілий ряд нових картин, і одна інший чудовіше і одна інший красивіше – і всі квіти. Ось вам і відповідь. А прийде весна, зазеленіють трави, а потім і квіти зацвітуть... І Боже! Як глянеш довкруги – ті хороші, а ті ще краще, а ті ще чудовіше... І я забуваю все на світі, і знову малюю квіти. Не гнівайтеся на мене, мої близькі і далекі друзі, що я малюю квіти, адже з кольорів картини красиві». 

"Колгоспне поле" (1948-1949)

Квіти художниця писала завжди живі, з натури, нерідко поєднуючи в одній картині весняні о осінні - така картина створювалася природньо, з весни до осені.

"В Богданівці на загреблі" (1955)

"Квіти і калина " (1958)

Натюрморт «Квіти, яблука,помідори» (1950)

Натюрморт «Квіти та овочі» (1959)

"Натюрморт с колосками і глечиком"  (1958-1959)

Катерина Білокур по праву зайняла провідне місце в історії українського народного мистецтва як неперевершений майстер-співак природи і най досконалого з її створінь - квітів. 

Натюрморт «Квіти з горіхами» (1948)

Precz z moich oczu!... poslucham od razu, Precz z mego serca!... i serce poslucha, Precz z mej pamieci!... nie tego rozkazu Moja i twoja pamiec nie poslucha.

Jak cien*     tym dluzszy, gdy padnie z daleka, Tym szerzej kolo zalobne roztoczy, - Tak moja postac, im dalej ucieka, Tym  grubszym  kirem  twa*    pamie*c     pomroczy. Na kazdym miejscu i o kazdej dobie, Gdziem z toba*  plakal, gdziem sie*  z toba*  bawil, Wszedzie i zawsze be*de ja przy tobie, Bom wszedzie cza*stke*  mej duszy zostawil. Czy zadumana w samotnej komorze Do arfy zblizysz nieumyslna*  re*ke*, Przypomnisz sobie: wlasnie o tej porze Spiewalam jemu te*  same*  piosenke*. Czy graja*  w szachy, gdy pierwszymi sciegi Smiertelna zlowi kro*la twego matnia, Pomyslisz sobie: tak staly szeregi, Gdy sie*  skonczyla nasza gra ostatnia. Czy to na balu w chwilach odpoczynku Siedziesz, nim muzyk tance zapowiedzial, Obaczysz pro*zne miejsce przy kominku, Pomyslisz sobie: on tam ze mna* siedzial. Czy ksia*zke*   wezmiesz, gdzie smutnym wyrokiem Stargane ujrzysz kochanko*w   nadzieje, Zlozywszy ksia*zke   z westchnieniem gle*bokiem, Pomyslisz sobie: ach! to nasze dzieje... A jesli autor po zawilej probie Pare*  milosna*  na ostatek zla*czyl, Zagasisz swiece*  i pomyslisz sobie: Czemu nasz romans tak sie*  nie zakonczyl?...

Wtem blyskawica nocna zamigoce: Sucha w ogrodzie zaszeleszczy grusza I puszczyk z je*kiem w okno zalopoce... Pomyslisz sobie, ze to moja dusza. Tak w kazdym miejscu i o kazdej dobie, Gdziem z toba*  plakal, gdziem sie*  z toba*  bawil, Wsze*dzie i zawsze be*de*  ja przy tobie, Bom wsze*dzie cza*stke*  mej duszy zostawil.

 ( Adam Mickiewicz )

ДВА СЕРЦЯ

У вечір, в обрії, у спів підем, обнявшись, перед себе. Мов черепицю із дахів, зриває вітер зорі з неба.

І, відділившись від юрби, загорнемося в хутро ночі. Хай два серця - два голуби– співзвучно й тужно затріпочуть.                          ( Богдан Ігор-Антонич )                                       

Після   19 серпня  - Спаса ,  відлітають у вирій  лелеки ....

Лелека символізує любов до рідної землі, тугу за Батьківщиною...

Лелека в Україні — птах священний, птах-символ...

Чуєш, брате мій,

Мерехтить в очах Безконечний шлях, Гине, гине в синіх хмарах Слід по журавлях.  Чути: кру-кру-кру, В чужині умру, Заки море перелечу, Крилонька зітру, Крилонька зітру, Кру-кру-кру...

Ці поетичні рядки  знаменитої  пісні-реквієм  належать

українському поету і прозаїку Богдану Лепкому ,який більшу частину свого життя провів на чужині, але  у своїх творах передав  щиру любов до рідної України, українського народу, неповторної краси природи .

Вже приходить ніч, туману вата, Сумно, тихо на воді, Ледве чути голос пташенята І не видно кораблі. А десь тече, тече спокійна річка Та шумить зелений гай, Там тепер природа процвітає, До світанку почекай.

Приспів: Я візьму тебе на Верховину, Де Ми знайдем чудовий край, Поглянемо на полонину, На чарівний, безмежний рай

.

За горою сонечко лягає, - Раптом зимно на дворі, Ой турбують ненадійні думи І зменшаються дороги. Ну тепер не треба смуткувати, З нами ще тепла пора, Рано-вранці зміниться погода, Пропадатиме роса.

Приспів.

Вже приходить ніч, туману вата, Сумно, тихо на воді, Ледве чути голос пташенята І не видно кораблі...

Jakie by bylo Zycie. Bez slonca i bez usmiechu.  Trzeba je tylko odnalezc.  W zycia codziennym pospiechu.  I trzeba slonce rozdawac.  I kochac wszystko co zyje.  I szukac w ludziach dobroci.  Bo w kazdym ona sie kryje. 

Odkryjemy milosc nieznana

http://www.dailymotion.com/video/x7ir98_alicja-majewska-odkryjemy-miyoyy-ni_music

Tu w starych domach 

Witaj gos*ciu utrudzony  wiem, ze masz spraw zbyt wiele  W koncu wielki to s*wiat  Zaglo*daj czs*ciej w te strony  bo bardzo ciebie tu brak  zegnam cie smutny domu  Wietrze, porwij mnie w s*wiat  Pokaz mi miejsca  gdzie domy  nie majo* az tylu lat 

Schowany w sercu zal 

( Goran .Bregovicz )

Jak rozmawic trzeba z psem

Wy nie wiecie, a ja wiem, Jak rozmawiaс  trzeba z psem, Bo poznalem jezyk psi, Gdy mieszkalem w pewnej wsi. A wiec wolam: - Do mnie, psie! I juz pies odzywa sie. Potem wolam: - Hop-sa-sa! I juz mam przy sobie psa.

A gdy powiem: - Cicho lez! Leze ja i pies moj tez. Kiedy dlon wyciagam don, Grzecznie lize moja dlon. I zabawnie szczerzy kly, Choc nie bywa nigdy zly. Gdy psu kosc dam - pies ja ssie, Bo to sa zwyczaje psie.

Gdy pisalem wierszyk ten, Pies u nog mych zapadl w sen,  Potem wstal, wyprezyl grzbiet, Zebym z nim na spacer szedl.  Szlismy razem - ja i on, Pies postraszyl stado wron,  Potem biegl zwyczajem psim, A ja bieglem razem z nim.

On ujadal. A ja nie. Pies i tak rozumie mnie,  Pies rozumie, bo ja wiem, Jak rozmawiac trzeba z psem.   ( Jan Brzechwa )