Земля стогнала на світанні, складав журливу пісню птах.

Хіба він знав про бій останній у стиглих золотих хлібах?

Ім’я лишилось невідомим…Безсмертний подвиг – ратний труд…

Лиш серпень лагідно, без втоми волосся пестив на вітру…

До нього  верби  сумовиті ідуть  від дому довгу путь….

Як вартові, волошки в житі бійця спочинок стережуть. 

А вдома жде старенька мати, складає пошепки листа:

«Тополя тужить коло хати, в садочку вишня підроста…

Великий урожай на ниві, збирати важко – перезрів…

Дівчата, мов з роси, красиві, зашлемо по війні сватів…

Дасть Бог, і онучків діждати…» Даруйте, мамо, що Ваш син

в небесну Січ пішов солдатом, стрімкий невидимий загін. 

Він чує бій і рідну мову, сурмить  біду тривожна мить…

За плечі – автомат… І знову іде Вітчизну боронить!

Вільний переклад вірша Леоніда Киселева, київського поета (1946-1968)

У сенсі днів доходив суті,

і  раптом крізь печальну путь

на милій і напівзабутій,

на рідній мові оживуть

пісні. Здолають перепони -

чужі обличчя без кінця,

зірвуться чорні враз  бутони -

німі і кам’яні  серця.

І, дивлячись безодні в очі,

сказав собі, що всенький світ –

лиш українська пісня, хлопче,

бандури голос і трембіт.

Чарівний світ картин Катерини Білокур

 Ім`я Катерини Білокур, самобутньої художниці з народу, яка зображувала на своїх картинах нев`янучу красу та багатство української природи, щедру родючість її земель – назавжди увійшло у історію українського народного мистецтва. Її твори заворожують глядача щедрістю барв, заволікають радісним сприйняттям світу.

Весь світ облетіли  слова Пабло Пікассо, який побачивши на Міжнародній виставці в Парижі картини  Катерини Білокур, сказав

: «Якби ми мали художницю такого рівня майстерності, то змусили б заговорити про неї цілий світ!»

"Квіти за тином " (1935)

За тином квітують тюльпани і жоржини, півонії і красоля, рожі і лілії, півники і кручені паничі. І все це виписане навдивовижу тонко, до ілюзорності правдиво

" Польові квіти" (1941) 

"Квіти ввечері" (1942)

"Квіти на голубому фоні " (1942-1943)

"Буйна" (1944-1947)

"Цар-колос" (1949)

Такого сусідства різноманітних кольорів, яке ми бачимо на полотнах Білокур, в природі немає. У букети і вінки їх з`єднала невгамовна фантазія художниці. 

"Букет квітів"в (1954)

"Хата в Богданівці"(1955)

"Декоративні квіти" (1945)

"Піонії" (1946)

Натюрморт «Кавун,морква,квіти» (1951)

Розглядаючи квіти пізньої весни і плоди літа й осені, ми захоплюємося вмінням художниці передавати фарбами на полотні їх форму і колір

"Георгіни" (1957)

"Пшениця,квіти,виноград" (1950-1954)

«Може ви незадоволені моєю роботою, – писала вона в одному з листів, – оскільки я малюю лише одні квіти? Але як же їх не малювати, якщо вони такі красиві! Я і сама, коли починаю малювати чергову картину з кольорами, іноді думаю: ось коли цю закінчу, тоді вже малюватиму що-небудь з життя людей. Але поки закінчу, в голові вже виникає цілий ряд нових картин, і одна інший чудовіше і одна інший красивіше – і всі квіти. Ось вам і відповідь. А прийде весна, зазеленіють трави, а потім і квіти зацвітуть... І Боже! Як глянеш довкруги – ті хороші, а ті ще краще, а ті ще чудовіше... І я забуваю все на світі, і знову малюю квіти. Не гнівайтеся на мене, мої близькі і далекі друзі, що я малюю квіти, адже з кольорів картини красиві». 

"Колгоспне поле" (1948-1949)

Квіти художниця писала завжди живі, з натури, нерідко поєднуючи в одній картині весняні о осінні - така картина створювалася природньо, з весни до осені.

"В Богданівці на загреблі" (1955)

"Квіти і калина " (1958)

Натюрморт «Квіти, яблука,помідори» (1950)

Натюрморт «Квіти та овочі» (1959)

"Натюрморт с колосками і глечиком"  (1958-1959)

Катерина Білокур по праву зайняла провідне місце в історії українського народного мистецтва як неперевершений майстер-співак природи і най досконалого з її створінь - квітів. 

Натюрморт «Квіти з горіхами» (1948)