vs  



Ну что ж, господа, вставлю и я свои пять копеек по поводу злободневных вопросов 70-летней давности. Буду говорить о "нгаглом и зверском" нападении Гитлера на нашу в прошлом (слава Богу что в прошлом) Родину СССР. Натолкнул на мысль спор с одним из блогеров на эту тему. Что ж попробую те доводы, которые приводил ему, в более развернутом виде опубликовать.

Для того, чтобы пресечь все споры и сомнения буду поьзоваться только всеми известными источниками, а не писульками современных историков. Это будет собственно "Моя Борьба" А.Гитлера, речи фюрера, сталина и другие публикации тех времен. На их основы попробуем логически все продумать и посмотрим куда нас заведет эта тропа.

Итак 1924 год. Крепость Лансберг. Еще всего лишь политический маргинал Адольф Алоизович пишет свою книгу, которая в последствии станет бестселлером, Моя борьба. И там в принципе излагает свои взгляды на международную политику и цели будущей Германии. Итак Гитлер оценивая причины поравжения Германии в первой мировой писал:

"Политику завоевания новых земель в Европе Германия могла вести только в союзе с Англией против России, но и наоборот: политику завоевания колоний и усиления своей мировой торговли Германия могла вести только с Россией против Англии. Казалось бы, что в данном случае надо было по крайней мере сделать надлежащие выводы и прежде всего - как можно скорей поспать к черту Австрию".

То есть Гитлер видит основную причину поражения Германии в войне на два фронта. Логика есть? Есть и довольно правильная. Идем дальше.

Адольф Алоизович действительно писал о "походе на Восток". Но все забывают, что он добавлял. Снова к его книге:

"Перед тем как кончить эту главу, я хочу еще и еще раз остановиться на доказательстве той мысли, что в деле заключения союзов для нас существует только одна единственная возможность. Уже в предыдущей главе я доказал, что действительно полезным и открывающим нам крупные перспективы союзом был бы только союз с Англией и Италией. Здесь я хочу остановиться еще вкратце на военном значении, какое может получить такой союз".

Я думаю более чем показательно. Гитлер считал, что поход на Восток возможен только, если заспиной будет дружественная Англия. 

В общем логику мы видим. А что далее? Гитлер нападает на Польшу, заключает договор с Союзом. Почему он поменял тактику союзов? Обьяснил Гитлер это в своей речи от 22 июня 1941 года:

"Тем не менее, рождающаяся из ненависти новая политика окружения и изоляции Германии немедленно началась Англией снова. Внутренне и международно это результировалось в теперь нам хорошо известный заговор между евреями и демократами, большевиками и консерваторами, с единственной целью заблокировать установление нового германского государства, и опустить его снова в мизерное состояние и импотенцию".

Но логика "не войны на два фронта любой ценой" осталась, про что свидетельствовал Пакт Молотова - Риббентропа.

И вдруг перед Гитлером осталась одна Англия, разработана операция Морской Лев, а Гитлер  ни с того ни с сего нападет на СССР и втягивает себя в такую ненавистную ему войну на два фронта. Где же логика? Бывает говорят, что де Гитлер уверился, что США в войну не вступит (чего он боялся) и решил оставить Англию на закуску. Но так ли это? Не знал ли Гитлер, что США вступит в войну? Снова "Моя Борьба":

"Пример Англии также не опровергает сказанного. Глядя на британскую империю, не следует забывать весь англосаксонский мир как таковой. Англию нельзя сравнить ни с каким другим европейским государством уже по одному тому, что Англия имеет так много общего в языке и культуре с САСШ".

Знал он, что США и Англия это одно и тоже.

И вообще как мог Гитлер оставить у себя за спиной страну, которую считал самой коварной и одной из самых сильной в мире? Снова к Моей Борьбе:

"Ну, а Англия всегда обладала тем вооружением, которое для данного момента было ей необходимо. Англия всегда пускала в ход те орудия борьбы, которые обещали успех. Англия воевала при помощи наемной армии, пока ею можно было обойтись. Но Англия, когда нужно было, проливала драгоценную кровь лучших своих сынов, раз только этого требовал успех дела. И всегда неизменно Англия обнаруживала решительность, настойчивость и самое величайшее упорство в борьбе".

И кто то хочет сказать, что он недооценивал Англии? Или из его речи от 22 июня 1941 года:

"Именно поэтому Англия столетиями громила Испанию во многих войнах. Поэтому Англия вела войны против Голландии. Поэтому позднее (1812г.) Англия громила Францию с помощью сил всей Европы, а после этого на рубеже 20-ого столетия Англия (Антанта), начала окружение Германского Государства и это почему мы имели «Великую Войну» 1914 года – «мировую войну». Но только вследствие внутреннего саботажа Германия была разбита с катастрофическими для неё последствиями"

Т.е. это можно обьяснить только безумством. В России сейчас идет пропаганда "другого Гитлера", такой себе сумасшедший оккультист, и одна из недавних програм на ТВ обьяснила все просто - Гитлеру составили гороскоп и он плюнул на свои взгляды и кинулся на СССР. Но не думаю, что эту версию мы серьозно будем рассматривать, но факт в том, что все современные историки пытаються найти причину разворота Гитлера, а найти ее не могут, оттого и выдумывают небылицы.

А давайте теперь послушаем другую сторону.

1935 год. Шифрограмма Сталина Кагановичу:

1938 год. Газета "Большевик", слова замнаркома НКИД В.Потемкина:

"Фронт второй империалистической войны все расширяется. В него втягиваются один народ за другим. Человечество идет к великим битвам, которые развяжут мировую революцию». В результате «между двумя жерновами — Советским Союзом, грозно поднявшимся во весь свой исполинский рост, и несокрушимой стеной революционной демократии, восставшей ему на помощь, — в пыль и прах обращены будут остатки капиталистической системы"

               

Після того як спочив мутант під назвою СРСР, усі країни бувшого союзу, окрім деяких екзотичних азіатських країн та прибалтів, пішли схожим шляхом. Червоні барони, раптом перефарбувавшись в національні барви, почали перерозподіляти власність на свою користь із державної скарбниці, перебудовошні кооператори, котрі лежали під баронами, змінили назву на бізнесменів, поміняли кожанки на червоні піджаки і втрутилися в боротьбу за перерозподіл казенного добра. Вибори президента 1994 року в Україні і Білорусі дуже подібні. Як в нас червоний до мізків і костей Леонід Кравчук раптом напередодні виборів переродився в ярого націоналіста, так і там лідер перших років незалежності Станіслав Шушкевич, один з плеяди червоних баронів, раптом став націоналістом. Протистояли обом здавалось би прогресивні лідери. Біля Шушкевича в той час гуртувалася уся минувша червона еліта совка та новоявленні олігархи, в той час як Лукашенко згуртував  прогресивну команду, як то Віктор Гончар, Валерій Цепкало та інші. Вибори 1994 року Лукашенко виграв більш ніж впевнено, набравши 80,1% у другому турі проти Шушкевича. В той час Лукашенко адмінресурсу не мав.

А ось далі шляхи України та Білорусі кардинально розійшлися, кожен пішов в різні сторони. В Україні всі старі олігархи домовилися з новим і перекочували в інший табір, розгорнулася широкомасштабне розграбування країни та повний бєспрдєл. В той час в Білорусі все пішло інакше.Починав Лукашенко як реформатор. Він справді пові реформи, проте білоруським Ден Сяопіном він не став. В певний час реформи він зупинив. Адже його любили як вождя, при котрому "тишь да гладь...", а ризикувати цим образом бацька не наважився. Лукашенко одразу по приходу до влади узяв усіх місцевих "князьків" за зябра і почав тримати в кулаці. Бізнес олігархія Шушкевича домовитися з бацьком не змогла, через що зникла як клас. Коли економічними методами, коли і більш радикальними. Всі бізнесмени в червоних піджаках послідували за бізнес олігархією, бо один з одним пов'язане - одні керували іншими. Всі крупні червоні барони були ліквідовані (в політичному сенсі, хоча не завжди...), мілкі барони бацька поставив собі на службу. "Сиди і не рипайся. Вкрав - підеш в расход". Ні звісно в мілких масштабах на корупцію дивилися крізь пальці, проте великої не допускав. Тому білоруси, на відміну від українців і росіян, не відчули на собі "принади розбудови демократії", котрі в народі отримали назву "ліхіє 90-ті" з усім багажем цих принад: вибиванням боргів, рекетом, бандитськими розбірками і т.д і т.п.

В 90-ті в Білорусі ще залишився такий "атавізм часів Пілсудського" як сильні пропольські настрої. Навіть Литва не мала такої любові до сусідньої держави. Польські лідери вирішили скористатися з цього і сильно загравали з режимом. Допоки не отримали наганяй від ЄС. Не вартує дружити з тим, з ким не дружать в Європі. Сильний регіональний лідер в східній Європі не потрібен був ЄСу, адже це ставило серйозні геополітичні питання. Тоді польські лідери перейшли до іншої тактики, причому до горя безглуздої. Вони почали морально і матеріально підтримувати будь-що, аби проти бацька. Причому всі польські інсинуації проти режиму були настільки явні і недолугі. Явна підтримка політичних карликів, котрих не підтримував більш ніхто в Білорусі, їх фінансування, діяльність польської дипломатії, котра носила душок "шпигунської романтики часів совка", ворожі заяви. Все це звело пропольські настрої в Білорусі нанівець. Тепер польській дипломат, котрий тайком підкуповує білоруського чиновника, виглядав в очах білорусів як карикатура.ЄС вела свою політику прямо - роздержавлення білоруської власності та подальша її скупівля зарубіжними інвесторами. Звісно це все було приправлено соусом "за демократію, вибори" та іншу лабуду.

Росія підійшла до справи геть інакше. Вона почала підтримувати бацька, лише вимагаючи взамін "культурної лояльності". Ось вам і дешевий газ, і наш ринок, і всі інша блага, а взамін всього нічого - плекайте міф про слов'янську єдність. Бацька є старим марксиським матеріалістом і вважає, що безпека держави це перш за все економічна безпека. Тому між "економічною експансією Європи та США" та "культурною експансією Росії" він обрав останню. Ну не розумів він в свій час, що одне тягне за собою інше. І так як "демократія і свобода" є приправою до економічної експансії для США та ЄС, так "русскій мір" є тим самим для російської експансії.

Проте для тих, хто кричить, що Білорусь повністю запродалася Росії я застережив би. що не варто кричати. Російського бізнесу в Білорусі, порівняно з Україною, майже немає. Там все державне. Ба навіть - російського бізнеса більше навіть в "сталій єуропейській Латвії". 

Біль насправді в іншому. Україна в цих геополітичних іграх сидить в оффсайді. Ще при Ющенку, коли Росія надавила на Білорусь Лукашенко пропонуував виступити спільним фронтом і поглибити співпрацю, Ющенко начеб то пішов на це, але після "ай ай" коли Європа потрусила пальцем, Ющенко зрадив. Та й останні події, коли Лукашенка не запросили на "заходи з приводу Чорнобиля" через наполягання ЄС. Звісно "козьол Баррозу" привіз нам гроші, проте все ж в цьому світі є поняття більші за бабки, а саме честь. Адже аварія сталася через кремлядєй в Москві, а лягла вона на плечі наших народів, народів котрі не "міфічно", а рельно мали спільну історію і можемо зватися братами. А Лукашенко який би він не був, все ж є лідером цієї нації. Тому це було свинство!

Факт є фактом - в Білорусі люди живуть краще ніж в Україні чи в Росії. Ні, звісно, я є далекий від того, щоб ідеалізувати життя в Білорусі, адже наприклад в Норвегії живуть ще краще. Проте середня заробітна плата в Білорусі 500$. Зрівняйте по показникам в інших пострадянських країнах. І ще враховуйте те, що в Білорусі немає такого соціального флюсу, коли одні отримують 20 тисяч, а інші тисячу. Росія наближається до цих показників, але подивіться карту по регіонам і вам все стане зрозумілим. Хто їздив в Білорусь, запитайте які там дороги. Запитайте яка чистота на вулицях. Зрівняйте криміногенну ситуацію по країнам. Це все наводить на роздуми.Дійшло навіть до абсурду. На одному з російських каналів показували чергову пропаганду про економічний крах в Білорусі. І ось показують ролик з магазина побутової техніки, де показують як білоруси, в пориві паніки. скупили усі...пральні машини і плазмові телевізори! А в нас в часи кризи біжать скуповувати сірники та гречку.

Нещодавно одні знайомі переїхали жити з Білорусі до України. І ось запитав як там. І відповідь здивувала. "Погано, адже там немає демократії". Дивно бачити було таке переживання людини за демократичні свободи, проте в ході розмови стало все на свої місця. Все оказалося банальніше. Не змогли відкрити свій бізнес. Не буду описувати всю схему, але зводився він до одного: купив по 5 - продав по 10. Таким там дійсно погано живеться.

В якийсь час кремлівській олігархії набридло гратися в дружбу, вона захотіла нарешті отримати те, що хотіла, а саме ресурси Білорусі в свої руки. Отут і почалися всі ті незрозумілості між бацьком та гебіською клікою. Чого вартує дружба Кремля стало зрозуміло ще по танкам навколо "союзної держави", котру Лукашенко поховав. Тут бацька зрозумів, коли експансія перейшла з далекої та незрозумілої йому культури і духовності в сферу господарської діяльності. Недарма він казав фразу, котра стала вже крилатою: "Я с бандитами из Кремля кооперироваться не собираюсь".  Недарма перед самими виборами почалося зближення Білорусі та ЄС. І бацька казав, що ЄС давало гарантії захисту Мінська від Москви. Проте як завжди кинули. І питання там знову ж таки - державна власність. Хто вважає, що ЄС турбується про рівень демократії, тому нічого доводити не буду, адже це те саме, що вірити у світле майбутнє коммунізма в часи совка. Лукашенка солодкими речами заманили в Митний союз, проте одразу ж стало зрозуміло, що таке МС. Це насправді засіб Москви, щоб "мочіть в сортірє" своїх конкурентів. Обвалити економіку Білорусі, а потім взяти на тепленьким ту властність, що зараз ві бацька в руках. І ЄС не проти. Цікаво те, що коли Лукашенко звертався в МВФ та в Москву по кредит відповідь була та сама - роздержавлення власності. А ЄС і США це буде тільки на руку, адже "кооперіроваться з бандітамі із Кремля" їм ніколи не було в западло. Тому і підтримувані фінансово з ЄС так звані опозиціонери отримали так моральну підтримку в Росії на останніх виборах. Тому завдання зараз одне - обложити Білорусь з усіх боків, дотиснути, а потім можна буде "грабь награблєнноє".

Ці баталії "ЗаЛукашенко" vs "ПротиЛукашенка" мене особливо не цікавлять, мене цікаве більше що буде надалі з Білоруссю. Як я казав, на жаль, Лукашенко не став Ден Сяопінем і не протів структурнх реформ. Його люблять (і дійсно люблять) як гаранта стабільності, а при реформах завжди качає. Проте система гине. Після розвалу совка Лукашенко фактично підключив труп до системи життєзабеспечення. Він створив гібрід. Зараз настав час підти далі. Варто довести справу до кінця і створити корпоративну державу. Також варто знайти альтернативу російському ринку. І Лукашенко це розуміє, адже сам не раз казав, що основна загроза білоруській національній безпеці це залежність від Російських ринків. Якщо він зробить те, що обіцяв, а саме переключиться на китайський ринок, котрий на разі є одним з найперспективниших і до кінця реформує систему, ми зможемо побачити становлення сильної держави. Якщо Лукашенко зрозуміє, що найліпша стабільність на кладовищі і що для того, щоб у вмираючого знову забилося серце потрібно вдарити струмом, тоді Білорусь чекає світле майбутнє. В противному випадку ми побачимо повне інкорпорування Білорусі до складу Росії.

Те що Лукашенко почав девальвацію національної валюти ( ті хто думає, що це апріорі погане трохи не розбираються в економіці. Насправді це монетарний засіб котрий застосовують всі країни) та поступова заборона на використання іноземної валюти, котру "батьки - засновники США" вважали гірше за ворожі армії, показує, що він розуміє це все. А обійдеться це все знову півмірами, чи призведе до корінних реформ побачемо

Також треба подумати про політичну систему. Фактично зараз Білорусь - це Лукашенко. Але як його не стане, що буде? Що він залишить? Диктатура має одне слабке місце - диктатор. Тому варто відійте від мавпування західних інституцій і створити нові, котрі зможуть забеспечити майбутній розвиток державі після Лукашенка. Інакше після нього усі ці місцеві князькі та карлики від оппозиції (хто думає, що там є достойна оппозиція, той напевно можна казати ніколи не слідкував за політичним життям Білорусі і взнавав її зі шпальт проплачених ЗМІ і телеефірів) роздерибанять країну. 

Насправді зараз блоруська нація стоїть на порозі цікавих подій і в неї тільки два шляхи - або в повне небуття історії, або шлях до підняття на Олімп. Як буде - побачемо.

                                     

Герасимов создал свыше 200 скульптурных портретов-реконструкции исторических личностей. В том числе некоторых московских правителей. А дальше смотрим:

А это Иоанн Васильевич IV, он же Грозный, который профессию на самом деле не менял и был первым московским царем. Особо в представлениях, я думаю, не нуждаеться.

К чему я это. Я думаю "пересичному" гражданину не нужно быть антропологом или расологом, чтобы оценить этническую приналежность данных господ. В первом случае на лицо типичный Центрально - Азиатский расовый тип, во втором случае то же самое, но заметна примесь Восточно - Балтийского расового типа, скорее всего из - за матери литовки Елены Васильевны Глинской. Так откуда есть пошел народ российский?

1962 рік

1968 рік

1975 рік

1992 рік

2006 рік

2007 рік

2007 рік

Я снова обращюсь к великому Михал Васильичу Ломоносову, который в своей роаботе "Возражения на диссертацию Миллера" писал:

А что же писал Ломоносов? Вот выдержки из его работы "Древняя Российская история от начала российского народа до кончины великого князя Ярослава Первого или до 1054 года"

"Старобытные в России обитатели, славяне и чудь, по преданиям достоверных наших летописателей известны .Древние внешние авторы скифов и сармат, на разные поколения разделенных, под разными именованиями в ней полагают. Обои народы одержали великое участие в обширном сем земель пространстве".

Это вам ответ о чистоте русского языка. Вы укоряете нас в польскизмах в украинском языке, но сами имете суржик языка руського и финно-угорского. И Ломоносов этого не стеснялся.

"Сих народов, положивших по разной мере участие свое в составлении россиян, должно приобрести обстоятельное по-возможности знание, дабы уведать оных древность и сколь много их дела до наших предков и до нас касаются. Рассуждая о разных племенах, составивших Россию, никто не может почесть ей в уничижение. Ибо ни о едином языке утвердить невозможно, чтобы он с начала стоял сам собою без всякого примешения. Большую часть оных видим военными неспокойствами, преселениями и странствованиями, в таком между собою сплетении, что рассмотреть почти невозможно, коему народу дать вящее преимущество".

Вот это истинный историк, который в угоду идеологии не менял своих взглядов и не фальсифицировал фактов. Поэтому дорогие мои "великоросы" пора перестать жить мифами, навязанными вам немцами.

                              

Побавимося малюнками.

Вашій увазі генетична карта Європи за даними ЮНЕСКО

Деякі пояснення до карти:

Жовтий колір, галогрупа R1a, так звана "арійська" галогрупа, зустрічається в більшості в слов'ян, скандинавів та в населення Північної Індії.

Бузковий колір, галогрупа I, росповсюджена як бачемо серед білорусів, північних українців, а також серед скандинавів, так звана "варяжська" галогрупа.

Фіолетовий колір, галогрупа N, властива фіно-угорським народам.

Червоний колір, галогрупа R1b, "кельтська галогрупа", росповсюджена серед кельтских народів Європи на чолі с басками.

Поистине тяжкие невзгоды принес роковой ХХ век, роковой для всей белой расы. А наиболее тяжкие невзгоды... для Украины. Можно сказать: Украина оказывалась в эпицентре самых ужасных событий этого апокалиптического столетия.Первая мировая война... Один Брусиловский прорыв обошелся галичанам и волынянам в 600 тыс. погибших.Гражданская война... Красновщина, Деникинщина, Махновщина, Буденовщина (большевиский бросок на Варшаву). Фруня Хайкина, нигилистка, была председателем ГУБЧЕКА в Киеве, а еще её муж - Н.Щорс (украинец) командовал формированиями, которые воевали против украинского народа. И он, и она - оба яростные противники Бога и христианства. Потом - голодоморы начала 20-х, начала 30-х, середины 40-х годов.10-12 млн умерших голодной смертью. Ни один другой народ не знал столь масштабных бедствий от голода. И это в "житнице Европы". Вторая мировая... 7 млн погибших - пятая часть населения. Такая демографическая "убыль" от войны - только на Украине. Дважды за каких-небудь 20 лет Украина подвергалась полной оккупации. Чернобыль... Самая масштабная за всю историю человечества техногенная катастрофа. Обусловлена причинами Всесоюзными, а один - на - один с ней осталась Украина.

И теперь наша страна - в центре европейской политике, в эрпицентре противоборства главных мировых сил. Говорят о плохом имидже современной Украины, о том, что она - на последнем месте по позитивным характеристикам и на первом - по негативным... Говорят о катастрофическом уменьшении численности ее населения (падение с 52 до 46 млн жителей). Говорят, что кроме того миллионы ее граждан превратились в остарбайтеров, не находя рабочих мест у себя дома. Да о чем только не говорят, и при этом сравнивают Украину с... Францией или Англией!

Что тут скажешь... Блаженны те народы, которые в нашу бурную и, прямо скажем, страшную эпоху искали и находили свои экологические ниши - тихие заводи. Швейцарцы, шведы, англичане, да и сама Америка... Не бились о них вселенские волны, почти не отражались на их судьбе невзгоды и катаклизмы Белой расы, не давила колесница истории. Украинский же народ - как волнорез, выдвинутый на самый бурный участок поверхности кипящего океана. Наши пращуры, как растения, вцепившиеся корнями в свою землю, гнулись и частично погибали под накатом волн, но снова и снова выпрямлялись. Назовите мне другой такой народ!  А ведь было куда уйти с этих открытых степных мест. Были горы - Кавказ, Карпаты, за Дунаем Балканы. И кое-кто уходил. Но оставался и укреплялся на великом пути от Алтая до Карпат народ, осуществлявший великую миссию белой расы Европы - ведущий расы человечества. Так не должна ли благополучная, зажиточная, такая красивая и кичливая Европа поклониться этому народу - поклониться своей Голгофе?