Жоден, хто є істинним італійцем, якими б не були його політичні переконання, не розчарувався в майбутньому. Резерви нашого народу незліченні. Якщо він зуміє знайти точку об’єднання , то відновить свої сили ще швидше за будь-якого переможця. Заради цієї точки об’єднання я віддам життя навіть тепер, добровільно, якою б вона не була, аби лишень не відрізнялась від справжнього італійського духу. Після поразки мене скажено обпльовуватимуть, але потім прийдуть очистити мене, шануючи. Тому я посміхнусь, адже мій народ буде в злагоді сам з собою. Трудівник, що виконує громадський обов’язок з тією лише надією, що заробить на шматок хліба та що сім’я його буде здорова, щодня здійснює героїчний вчинок. Трудовий люд – є нескінченно вищим за всіх лжепророків, які претендують на те, щоб представляти його. І котрі з легкістю досягають успіхів, несприймаючи тих, турбота про кого є їх священним обов’язком.

Через це я був і лишаюсь соціалістом.

Звинувачення в непослідовності не мають під собою жодних підстав. Моє керівництво завжди було чесним в тому значенні, що потрібно дивитись на суть речей, а не на форму. Я соціалістично пристосувався до дійсності. В міру того як еволюція суспільства спростовувала пророцтва Маркса, істинний соціалізм перетворювався з ймовірного на можливий. Єдиний соціалізм, що є соціалістично здійсненним – це корпоративізм, точка обєднання, рівноваги та справедливості інтересів по відношенню до загальної користі.. Політика – це найскладніше мистецтво серед найскладніших тому що працює з неосяжною речовиною, найбільш хиткою, найбільш непередбачуваною. Політика працює над духом людей, що є дуже складним значенням для визначення через свою мінливість.

Надзвичайно мінливим є дух італійців. Коли мене більш не буде, я впевнений, що історики та психологи розмірковуватимуть над тим, як одна людина могла йти двадцять років позаду такого народу як італійці. Якщо б я не зробив нічого іншого достатньо було би цього шедевру, щоб не бути забутим. Інші, можливо, зможуть володарювати залізом та вогнем, а не за допомогою згоди як то робив я. Моя диктатура була набагато м’якшою за деякі демократії, в яких панують плутократи. Фашизм мав більше смертей ніж його супротивники і 25 Липня в засланні було не більше 30 осіб. Коли пишуть, що ми являємось білою гвардією буржуазії, то стверджується найбезсоромніша брехня. Я захищав, і я заявляю це при повній свідомості , поступ трудящих. З поміж головних причин краху Фашизма я вбачаю потаємну і безжальну боротьбу деяких промислових та фінансових груп, що у своєму безмежному себелюбстві остерігались та ненавиділи фашизм як найлютішого ворога їх людиноненависницьких інтересів. Маю зауважити, заради справедливості, що італійський капітал, той що був легітимним, що стояв на ногах завдяки спроможності власних підприємств, завжди розумів соціальні потреби, навіть коли йому доводилось чекати з нетерпінням для того, щоб справитись з новими трудовими договорами.

Простий трудящий люд любив мене завжди і все ще любить мене. Всі диктатори знищували своїх ворогів. Я був єдиним бездіяльним; три тисячі смертей проти якихось п’ятдесяти. Думаю, я облагородив диктатуру. Можливо я її ослабив, але я відібрав у неї знаряддя катування.

Сталін сидить на горі людських кісток. Це погано? Я не жалкую про все добро, що я зміг зробити навіть недоброзичливцям, навіть ворогам, котрі змовлялись супроти мого життя, як надсилаючи їм грошову допомогу, що через частоту перетворювалась на заробітну платню, так і вириваючи їх з рук смерті.

Якщо завтра я відберу життя в моїх людей, яку відповідальність я візьму на себе, рятуючи їх? Сталін стоїть на ногах і виграє, я падаю і програю. Історія займається лише переможцями та гучністю їх завоювань, а перемога виправдовує все. Французька революція береться до уваги завдяки її результатам, тоді як кати вписані до кримінальної хроніки.

Двадцять років Фашизму ніхто не зможе викреслити з історії Італії. Не маю жодних ілюзій щодо власної долі. Вони не стануть мене судити адже знають, що у обвинувачуваного має бути громадський обвинувач. Певне мене вб’ють, а потім скажуть, що я покінчив з життям, через докори сумління. Хто боїться смерті ніколи не жив, а я ж бо жив, навіть забагато. Життя – це не більше ніж грань, що поєднує дві вічності: минуле та майбутнє.

Доки моя зоря променіла, мене вистачало для всіх; тепер, коли вона згасає, всіх не вистачило б для мене. Я піду туди, куди моїй долі буде завгодно, тому що я зробив те, що доля мені наказала.

Фашисти, що лишаються вірними принципам, мають бути зразковими громадянами. Вони мають поважати закони, які народ захоче встановити та лояльно співпрацювати із законно обраними органами влади, щоб допомогти загоїти, за як тільки то можливо найкоротший проміжок часу, рани Батьківщини.

Хто ж чинить інакше покаже, що вважає Батьківщину більше не Батьківщиною, коли їх покликано врятувати її з низів. Фашисти, зрештою, мають чинити згідно зі свідомістю, а не із незадоволенням. Від їх поведінки залежатиме якнайшвидша історична ревізія Фашизма, адже зараз є ніч, але потому настане день.

Беніто Муссоліні

Через несколько лет юристы всего мира отвергнут этот суд. Вы не можете вести процесс без соблюдения даже намёка на законность.

Иоахим фон Риббентроп

Я видел в Советском Союзе "чудесный рай рабочих" со всей его чудовищной нищетой и хочу, чтобы все, кто думал по-другому, могли бы провести несколько недель здесь, чтобы увидеть и испытать то, что довелось испытать и увидеть нам. Нищета и ужас большевизма чудовищны.

Я надеюсь, что добровольное вступление в ряды нашей великой армии может искупить мои прежние грехи, и что когда я вернусь домой, вы, дорогой товарищ, примете меня в партию как честного человека. С этой надеждой я шлю вам мои сердечные приветствия.

Хайль Гитлер!

Любой, у кого раньше было иное мнение о Советском Союзе, здесь быстро изменил его. Бедность ужасна. Даже крестьянам нечего есть. Они просят у нас. Повсюду грязь и вши. Нужно быть осторожным, чтобы не подхватить их от местных жителей.

Эти люди ничего кроме этого не видели. Они сидят в своих лачугах и обирают вшей друг с друга. Они не возражают, если кто-то наблюдает за ними. Мы будем рады выбраться отсюда. В прошлом мы видели изображения недоедающих детей в России. Преувеличений нет. В это невозможно поверить, если сам не был здесь.

То, что мы видели в так называемом "советском рае" еще хуже, чем мы могли себе вообразить. Любой в тылу, кто еще испытывает сомнения, должен приехать сюда. Все его сомнения будут развеяны. Куда бы мы ни отправились, люди счастливы быть освобожденными от большевизма, и с надеждой смотрят в будущее. Мы, солдаты, можем сказать тем, кто находится в тылу, что он [Гитлер] спас Германию и всю Европу от Красной армии. Битва тяжела, но мы знаем, за что мы сражаемся, и, доверяя Фюреру, мы победим вместе с ним. В надежде на возращение с победой,

Хайль Гитлер

Капрал Х.Э.

Большевистские условия неописуемы. Я не мог даже представить, что такая нищета возможна. Люди здесь ничего не знают об электрическом освещении, радио, газетах и т.п. Нельзя назвать то, где они живут, домами. Только лачуги с гнилыми соломенными крышами. Вокруг огромные заброшенные поля. Нет ни одной, даже маленькой, лавки. Это то, что люди называют "советским раем". Я желаю немногим отщепенцам, которые все еще остаются в Германии, побывать здесь. Куда ни глянь, везде одна нищета. Каждый, кто это видит, понимает, как прекрасна Германия.

Дороги. Мы в пехоте, вероятно, лучшие судьи хороших и плохих дорог, потому что маршируем по ним километр за километром. Тут Советы также палец о палец не ударили. Главные дороги не лучше, чем тропинки. Поверьте мне, мои дорогие товарищи, любые солдатские проклятия справедливы после перехода на 40 или 50 километров по таким дорогам. Кроме того, в тени - плюс 30-35 градусов, и огромные пыльные облака не дают дышать. Болота, леса и плохие дороги мешают военным действия, но мы продолжаем наступать.

Только еврей может быть большевиком; для этих кровопийц нет ничего лучше, если их некому остановить. Куда ни плюнь, кругом одни евреи, что в городе, что в деревне. Насколько мне известно (мы спрашивали людей, чтобы знать правду), ни один еврей не работал в "рае рабочих". Даже самые маленькие кровопийцы имели должности с большими привилегиями. Они жили в лучших домах, если их можно назвать домами. Настоящие рабочие жили в маленьких домишках или в бараках для скота так же, как чернорабочие в старой России. Нет никакой разницы, что в деревне, что в городе с 300-тысячным населением, типа Минска - всюду бараки. Даже перед самой войной большинство рабочих испытывало только голод, нищету и рабство. Некоторым будет интересно, что тут были театры, оперы и так далее, даже большие здания были, но только для богатых, а богатые - это кровососы и их прихлебатели.

Дорогой Герман!

Вот вам бы посмотреть, что люди называли большевистским раем! Это бедность, Герман, невероятная бедность. Жили хорошо только евреи и функционеры. У людей не хватало зарплаты, чтобы купить пару носков или чего-нибудь вроде этого. Они зарабатывали 1 рубль в день, это примерно 10 германских пфеннигов, и это за полный рабочий день. Только евреи жили хорошо. Каждый город - на 40% еврейский.

Евреи и большевики угнали всех латышей, кого поймали на улицах перед приходом немцев. Они отобрали у них ценности, обливали дома бензином и поджигали. Тем латышам, которые не хотели идти с большевиками, отрезали руки и ноги, вырывали языки и бросали на улице. Они приколачивали гвоздями людей к стенам, даже детей.

Это мы видели своими собственными глазами.

Если бы эти бандиты дошли до нашей страны, они бы рвали на куски нас. Но их месть обрушилась на латышей.

Товарищи с фабрики Клосса должны побывать тут и посмотреть, что принесли 25 лет коммунизма. Тут только бедность, нищета, и ничего кроме нищеты. Старые сломанные лачуги, свинья да корова - это все, что у них есть. А в Германии люди говорили, как хорошо тут живется рабочим.

Я писал в двух своих последних письмах о зверствах русских и мог бы добавить еще.

Но, еще немного о "советском рае". Я расскажу главным образом о том, что случилось во Львове-Тернополе и Требовле. Требовля находится прямо на юге от Тернополя. Я видел тюрьмы во Львове, и видел вещи, которые меня глубоко потрясли. Здесь были люди с отрезанными ушами и носами и т.п. Они приковывали живых детей гвоздями к стене, подвергая их пыткам. Кровь доходила до лодыжек. Не имело большого значения, были ли они живыми или мертвыми. Они заливали груды тел бензином и поджигали. Вонь была ужасной. Я видел подобные вещи в Тернополе и Требовле. Незадолго до того, как пришли немцы, в Требовле семь украинцев были выброшены из постелей. На следующее утро их тела были найдены в лесу, избитые до такой степени, что их невозможно было узнать.

Я видел все это своими глазами, а не просто слышал об этом. Не стесняйтесь рассказать об этом другим, особенно тем, кто, возможно, все еще хорошо думает о Советском Союзе.

Я всегда думаю, как нам повезло, что эта беда не появилась в нашей стране. Я не думаю, что даже годы подготовки сделают немцев способными на подобные зверства.

Я был во Львове вчера и видел кровавую баню. Это было чудовищно. Со многих была снята кожа, мужчины были кастрированы, их глаза выколоты, руки или ноги отрублены. Некоторые были прибиты гвоздями к стене, 30-40 человек были замурованы в маленькой комнате и задохнулись. Около 650 человек на этой территории погибли подобным образом. Зловония можно было избежать только если курить сигарету и держать платок у носа. Большую часть этого сделали евреи. Сейчас им приходится копать могилы. Виновные будут [нами] расстреляны. Многие уже умерли из-за удушающего зловония. В этом городе они даже вскрывали могилы и оскверняли трупы. Это ужасно. Трудно даже поверить, что подобные люди существуют.

Я действительно не могу описать то, что мы видели во Львове. Это намного, намного хуже того, что могли описать немецкие газеты. Это нужно было видеть. Даже зловония от трупов, которое можно было почувствовать на большом расстоянии от тюремных стен, было достаточно, чтобы сделать человека больным. И сама сцена: сотни убитых мужчин, женщин и детей, ужасно изувеченных. У мужчин были выколоты глаза, у священника был вспорот живот, и туда помещено тело убитого младенца. Я мог бы рассказать еще более страшные вещи, но даже эти меня потрясли. К настоящему моменту я привык к подобным вещам.

- Я мог бы добавить к этому перечню ЦРУ, КГБ и еще кое-кого. Все эти организации фигурировали, но до сих пор нам не удалось найти ни одного человека, которого можно было бы связать с ними.

Рональд Рейган

Пізніше вже й знайшлося підтвердження словам Ельвебра. Турецькі спецслужби захопили лідера Курдської робітничої партії Абдуллу Оджалана. На допитах він зізнався, що саме Курдська робітнича партія, котра керувалася КДБ, організувала вбивство Улофа Пальме. 

Абдулла Оджалан

Тут же шведська поліція "несподівано" знайшла вбивцю - божевільного Крістера Петтерсона. Причому вже раніше, у 80-х суд визнав невинуватість Петтерсона, але зараз різко з'явилися підстави. Такий собі "шведський Лі Харві Освальд". Справу Пальме і участі в ньому ЦРУ і КДБ різко зам'яли.

Крім міжнародної системи Пальме, була зруйнована і внутрішня. Основна ідея Пальме - суверенітет країни і економіка для народу була зруйнована його наступником - лібералом Карлом Більдом. Карл Більд був не просто політиком, він прийшов в політику з нафтової корпорації, що належить Ротшильду, «Lundin Oil» (зараз «Lundin Petrolium»). Карл Більд втягнув Швецію у 1995 році у ЄС і почав демонтаж соціальної системи Швеції на догоду європейському лібералізму. Зараз Карл Більд міністр зовнішніх справ Швеції.

Карл Більд

Отак от велика людина і великий політик Улоф Пальме постраждав за свої принципи, але я думаю його приклад вартий наслідування.