Чому я вважаю, що в України є велике майбутнє? Більш того мені здається, що Україна єдина надія сьогоднішньої Європи. Зараз спробую пояснити.
В європейській історіографії є загальноприйняті певні етапи європейської історії. Вірніше навіть буде сказати не в історії, а радше в філософії та теоретиків цивілізаційного підходу. Схематично він виглядає так: еллінська культура - римська культура - середньовічна Європа варварів - європейське просвітництво - демократизація суспільств Нової доби. Якось так ця вся кухня виглядає. Якщо уявити її у вигляді так би мовити центру культурного поштовху, то її схематично можна зобразити як Греція-Римська імперія-Германія (не сучасна Німеччина, а власне конгломерат германських племен)-Франція-США/Британія. Кожен етап передував розкладанню і деградації культурного носія.
Велика еллінська Греція на момент приходу римлян культурно померла, тому описи римлян Греції і описи Гомера абсолютно різні. Високий кремезний Одіссей, хоробрі грецькі воїни Гомера, чиста філософія Демокріта і Геракліта на противагу римським описам маленьких курчавих торгашів, підарастічеських свят в Афінах і тисяч невеликих незрозумілих сект і культів по всій Греції. Греція померла зі Спартою, тою жорсткою Спартою про яку вам пишуть в підручниках. Тільки, я думаю, мені не треба відповідати на питання, чому тисячі персів затримали 300 спартанців, а не афінян чи воїнства острова Лесбос?
На момент вторгнення варварів у Рим, він розклався остаточно. Відомо як змінився з Рим з вигнання Тарквінія до вторгнення Одоакра. Коли в Римі було встановлено республіку, одним із першим законів Сенату була заборона вакханалій, свят богу Вакху з пиятикою, сексом і збоченнями. На момент падіння вакханалії були встановлені наново. Про моральний клімат Римської імперії часів занепаду можна почитати Амміана Марцелліна. Ось лише частина:
Когда такие люди входят в сопровождении 50 служителей под своды терм, то грозно выкрикивают: «Где наши». Если же они узнают, что появилась какая-нибудь блудница, или девка из маленького городка, или хотя бы давно промышляющая своим телом женщина, они сбегаются наперегонки, пристают ко вновь прибывшей, говорят в качестве похвалы разные сальности, превознося ее, как парфяне свою Семирамиду, египтяне — Клеопатру, карийцы — Артемизию или пальмирцы — Зенобию. И это позволяют себе люди, при предках которых сенатор получил замечание от цензора за то, что позволил себе поцеловать жену в присутствии собственной их дочери, что тогда считалось неприличным.
Некоторые из них, хоть это и нечасто случается, не желают, чтобы их звали aleatores (игроки в кости) и предпочитают называться tesserarii (метатели костей), хотя разница между этими названиями такая же, как между словами «воры» и «разбойники». Следует однако признать, что при общей слабости в Риме дружеских отношений, прочны только те связи, которые возникают за игорным столом, как будто они приобретены птом славных дел, и они-то поддерживаются с чрезвычайным азартом. Некоторые из игорных обществ живут в такой близости, что можно их признать братьями Квинтилиями. Поэтому иной раз приходится видеть, как какой-нибудь человек, совсем простого звания, но сведущий в разных секретах игры, выступает с мрачным видом, словно Порций Катон, когда он провалился, вопреки всяким ожиданиям, на выборах в преторы, и это потому, что какой-нибудь проконсуляр посажен выше него за торжественным обедом или в собрании.
Безделие так въелось здесь в нравы, что лишь только забрезжит желанный день конских ристаний и не успеет еще полностью взойти солнце, как все стремглав спешат чуть не наперегонки с самими колесницами, которые будут состязаться. Все в тревоге и раздоре из-за своих обетов, которые приносят многим бессонные ночи.
Ужасно распространен порок обжорства. Ощущая запах съестного, под пронзительные крики женщин, с первыми петухами, как павлины, что пищат от голода, бегут люди со всех ног, едва касаясь земли, к трактирам и грызут себе пальцы, пока остывают блюда; другие упорно выдерживают неприятный запах сырого мяса, пока оно варится, и можно подумать, что это Демокрит с анатомами, разбирая внутренности убитого животного, учит о том, какими способами потомство может лечить внутренние болезни.
Далі б я назвав Становлення нової Європи, пов'язане з вторгненням германських племен на Захід. Розквіт Європи, пов'язане з Просвітництвом. Причому зауважу, що на мою думку просвітництво було не зовсім тим, що подається в підручниках і як на мене просвітниками були Генріх VII, Фрідріх Великий, Наполеон, Бісмарк в більшій мірі ніж половий збоченець і психопат Жан Жак Руссо. Ну це так би мовити тема для іншого допису. Ну і власне Занепад Європи, пов'язаний з вторгненням на континент тоі самої "демократизації"
Чому відбувався занепад греків, римлян і зараз Старої Європи? Ну це питання дискусійне, як на мене найбільш вдало на нього відповів Артюр Жозеф де Гобіно, але оскільки його праці взагалі не толерантні, то й радити нікому не буду. Хай кожен сам для себе зробить висновок. Головне те, що занепаду завжди передує деградація. Це факт. І так як колись в падінні Риму показовим був входження на престол зовсім не європейця, а дуже навіть африканця Септимія Севера, так і зараз престол лідера Європи (котрий знаходиться за океаном) посів мавр. Причому так само як Север в Римі був сприйнятий нормально, так само і Захід нормально сприймає свого мавра. Що є так би мовити показово і дідусь Гегель напевно був радий, що його теорія циклічної історії підтверджується.
Отож Європа вищою мірою цивілізувалася. Стала гламурною. Мешканець Парижу у Versace може бути дуже схожий на мешканця Риму в шовковій тозі. А скажімо якийсь "вільний член громадянського суспільства" на гей-параді може себе почувати так само, як і римський громадянин на вакханалії. Але оця цивілізованість, те що Марцеллін назвав "м'які тілом і душею", є і слабкістю. Теза про те, що Європа може толерантно переварити в собі "різні культури", виявилось насправді тим самим, якби якогось підара з гей-параду посадили в клітку з тигром. Він би його зжер і плював би з високої гори на "демократичні цінності". І це закон природи, панове, тигр сильніший і він виживає.
А Європа вирішила в одній клітці усадити єврея-хасида, котрий того ж європейця за людину не вважає, негра, котрий європейські цінності бачить крізь призму культу Вуду і араба, котрий вже давно оголосив невірним джихад. І тут в кутку сидить наш ніжний європеєць зі святою вірою в "демократичні цінності" і вірою в нову колекцію від Армані. І ще ж не просто сидить, а йому й наручники на руки наділи. Я брокер, ви гравець. На кого ставите?
А що ж може врятувати нашого європейця? Давайте не будемо вигадувати велосипед, а згадаємо історію - навала варварів. А де ще залишились не спотворені толерантністю і "демократизацією мозку" варвари? Отож.
Насправді Україна має безліч вад. Вона варварська. Варварська за ступенем суспільних відносин, за владними відносинами і немає високої культури і цивілізації, як так люблять повчати нас "євролюбителі". Але ж франки також були варварами. Але саме вони врятували і освіжили Європу від гниття Римської імперії. Ось і в сьогоднішньої гниючої Європи є одна надія - Україна, не спотворена толерантною заразою, оскільки на заході вона вже дуже глибоко сидить, щоб вони самі собі її вилікували. В кінці кінців про це писав ще Шпенглер. Порятунок прийде звідти, де за вірою греків була земля титанів і великих магів. Тобто степи Причорномор'я. Україна.
Карл Брюллов "Нашестя Гензеріха на Рим".
