трохи квітів[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]трохи мотивації[Приєднана картинка][Приєднана картинка]і трохи розкоші)[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]

Просинається земля … дзвінкими струмочками, молодими листочками, піснею журавля молодіє земля. Ніжно пахне рілля, жовтими первоцвітами, &nbsp...

Читати далі...

Колись давним-давно, в далекому королівстві, в маленькому містечку, в маленькій глиняній хатині жила бідна родина. Батько щодня прибирав вулиці містечка, а мати прала одяг. То була важка і невдячна робота, тому родині ледь вистачало на їжу. Поки батьки працювали, їх єдиний син – Маршал бігав по місту намагаючись хоч трохи допомогти то матері, то батькові. Або йшов до лісу, що був неподалік від їх хатини, і збирав ягоди, гриби і хмиз. Одного теплого літнього дня він зустрів у лісі...

Читати далі...

На заході криваво догорало сонце. Вітер розносив околицями попіл і сморід спаленої плоті. Вузькою польовою дорогою йшов, немолодий вже, чоловік, щось мугикав собі під ніс і був дуже задоволений собою. «Добре, що я сьогодні, нарешті, позбавив село від зла. Ця сімейка ледь не зруйнувала наше життя – прийшли невідомо звідки, ще й почали нас вчити, як треба жити. Заманювали добрих людей в свою секту, годували всіх пиріжками й цукерками і так вже старались всім догодити, аж гидко. Вони...

Читати далі...

Мені сьогодні знову снилось море,Про щось таємне шепотів прибій,Згори мені сіяли ясні зорі,А вітер в кронах тихо шелестів.Розжарений пісок в моїх долоняхСліпучо-білий, наче взимку сніг,Неначе сивина на моїх скронях,Стікає, наче час, до моїх ніг.Вдихаю запах моря і магнолій,Малюю на піску своє життя,Та нова хвиля, нова примха долі,Руйнує мої сни без каяття.16.02.2017

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка] [Приєднана картинка][Приєднана картинка]всі фото з телефона, тому не судіть за якість

всім, хто загинув, захищаючи рідний край від ворогівЮначе, воїне, козаче, Ти більше не повернешся живим, Туди де гірко мати плаче, Чекаючи тебе під ворітьми. Ти більше не побачиш чисте небо, Не пройдеш знов босоніж по росі, Родина твоя житиме без тебе, Та лишиться душа твоя у всіх, Хто любить нашу неньку Україну, Хто служить їй в окопах чи полях, Хто любить нашу мову солов’їну, І вчить дітей любити рідний край. Твоя душа ніколи не покине Свій пост і боронитиме всіх нас Уже...

Читати далі...

Занадто багато «чому?», Занадто багато «навіщо?», Занадто багато розмов І губляться в них слова віщі. Навколо хаос із розваг Війни і розбитих ілюзій. Затягує в темряву страх, Висмоктує душу мов смузі. Занадто багато промов, в них істина вже, як повія, все змінюють в ній до основ, щоб лиш виглядала, як «мрія». Прикривають їй певні місця, Інші натовпу кидають в ноги, Розрізають й несуть до...

Читати далі...

Za*ra*za http://blog.i.ua/user/518748/1995234/Спочатку соромилась постити своє, тому в більшості був копіпаст О, как убийственно мы любим Как в буйной слепоте страстей Мы то всего вернее губим Что сердцу нашому милей!Жизнь — обман с чарующей тоскою, Оттого так и сильна она, Что своею грубою рукою Роковые пишет письмена. Жил-был один очень вспыльчивый и несдержанный молодой человек.Однажды жила-была Маленькая Душа, и сказала она Богу: — Я знаю, кто я есть! Осень...

Читати далі...

Підходить до свого логічного завершення ще один рік і більшість розумних людей починає зводити дебет з кредитом, тобто підбивати підсумки). Але особисто в мене з тим постійні проблеми, бо щороку виявляється, що в мене купа незавершених справ і підсумки постійно відкладаються. Спочатку на Старий Новий Рік, потім на день народження, потім на Новий Рік за китайським календарем, а потім – ой, а він вже минув? Ну і ладно) Тому цього річ я вирішила нічого не відкладати, а просто написати ...

Читати далі...