Як ти? Тільки справді,
а не формально.
От би зараз тебе обійняти,
замість грати в "Усе нормально".
Все нормально у тих, хто разом
прокидається, засинає.
Все нормально у тих,
хто з часом посекундно не завмирає.
А ти знову на вічність старший,
перемучений його плином
знову за нього слабший,
значно нижчий на нього чином.
Не питай мене про погоду,
міра цельсія недоречна.
Він вимірює прохолоду,
а я ж міряю твої речі.
В них сплелися весна і літо
із зимовим комфортом грудня,
В них останні осінні квіти
воскрешають змарнілі будні.
Не питай мене про порожнє,
розбавляючи акварелі.
Ми ж з тобою не подорожні
дві пригнічені паралелі.
Не спирайся на сміх і жарти,
на лукаве "Усе нормально".
Розкажи мені краще - Як ти?
Тільки справді, а не формально.
Богдан Андрух