Ви знаєте, що не усі бджоли жовтого кольору? В Австралії живуть комахи із блакитними смужками, і вони виглядають так, ніби над ними попрацювали у фотошопі!
Всі ми знаємо, що фауна Австралії дуже незвична, тут є кенгуру, качконоси і багато інших… А ще тут водяться бджоли. Довжина тіла цих комах досягає приблизно 11 міліметрів, а чорне черевце прикрашене унікальними смужками з пухнастого блакитного хутра з металевим блиском.
Ці дивовижні істоти не живуть групами у вуликах, а ведуть одиночний спосіб життя. Кожна доросла особина жіночої статі після запліднення сама вибирає місце для будівництва власного житла. Найчастіше таким місцем стає нірка або печерка у м’якій землі, або щілина у цегляній кладці. Примітно, що багато самок вважають за краще селитися поблизу один від одного і формують своєрідні поселення, немов маленькі бджолині села.
Незважаючи на те, що у світі таки існує блакитний мед, синьосмугові бджоли його не роблять. Вони взагалі не роблять мед. Але вони “займаються” іншою корисною справою – запиленням. Причому роблять вони це дуже незвично: фахівці називають цей процес “запиленням у вигляді дзижчання”. Справа в тому, що деякі рослини зберігають свій пилок глибоко всередині крихітних капсул. Для вилучення його звідти потрібна спеціальна техніка: бджола міцно захоплює квітку своїми кінцівками, дзижчить і активує все своє тіло, змушуючи суцвіття вібрувати. Завдяки цьому пилок вивільняється назовні, дозволяючи збирати його і одночасно сприяти перехресному запиленню рослин. Цей метод особливо важливий для багатьох місцевих видів флори. Але навіть квітки звичних нам культур на кшталт томатів чудово реагують саме на таке запилення.
Усього науці відомо одинадцять видів синьосмугових бджіл, розміри яких варіюються від восьми до чотирнадцяти міліметрів. Незважаючи на одиночний спосіб життя, представники цього виду широко поширені по всій території Австралії, крім Тасманії. До речі, вони здатні вжалити, але роблять це вкрай рідко і виключно з метою самозахисту.
Зовнішність цих чудових істот дуже виразна: щільна рудувата вовна покриває груди, тоді як черевце пофарбоване в чорний колір з яскравими лініями, що переливаються синім, білим, зеленим або червоним відтінками. Причина такого незвичайного забарвлення криється в структурі волосяного покриву: кожна волосинка покрита косими борозенками, в них заломлюється світло, через що відтінок може змінюватися. Кількість смужок відрізняється між статями: у чоловічих особин їх п’ять, у жіночих – чотири.
Наразі австралійські вчені активно розвивають програми розмноження синьосмугових бджіл, щоб їх використовувати у тепличних господарствах.
Коментарі
Голубка
128.09.26, 18:04
Так, цікаві бджілки, читала про них пару років тому.Гарненькі
Anne
229.09.26, 23:45Відповідь на 1 від Голубка