Любити себе...

Репост. Актуально.

Ти пройдеш через пекло перед тим, як почнеш цінувати себе.
Ти проллєш чимало сліз і витримаєш чимало болю, що роздирає душу, перед тим, як зрозумієш, що жити треба реальним життям, яким би воно не було.
Що в книгах немає реальності, що в інтернеті немає почуттів, що у темряві немає нічого страшного.
Що любити треба себе більше, ніж будь-кого.
Що ставати краще потрібно собі. Що створювати затишок потрібно собі.
Що треба жити так, як хочеться тобі.
Твоя душа згорить сто разів перед тим, як ти зрозумієш, що треба втекти від тих, хто підносить до неї вогонь.
Бігти без оглядки.
Ймовірно, у фіналі ти обереш самотність.
І, можливо, це буде найкращим вибором у твоєму житті.❤️



🌿 Досвід - це переживання всіх аспектів життя, таких як розчарування, брехня, добро, зло, хитрість, гра, любов та інше. Він дозволяє тобі бачити ці речі з великої відстані і глибини, черпаючи зі свого власного досвіду. Це схоже на кольори: якщо ти не знайомий з фіолетовим, то не помітиш його в інших.
▪️Тут важливо не замикатись і не ставати озлобленим, бо це буде заважати знайти Мудрість.
🌿 Мудрість - це здатність виділити корисне і цінне зі здобутого досвіду, позбавившись зайвого і непотрібного, що не належить тобі! Таким чином ти зможеш віднайти внутрішнє Світло і зосередитися на внутрішній теплоті та любові.
Бо лише твоє внутрішнє Світло може служити тобі компасом у житті, не залежно від зовнішніх обставин чи впливу інших людей.

* * *

"Необов'язково відповідати всім, не обов'язково розмовляти з усіма, не обов'язково дозволяти втягувати себе в некрасиві розмови. Коли ви стикаєтеся з ідіотом, пам'ятайте про одне: дихайте. Пам'ятайте, хто ви, звідки ви прийшли, куди ви йдете. Не забувайте дихати, коли простір навколо вас стає вузьким, не забувайте, що слова дуже потребують чистого повітря, знайте: сьогодні розкіш - мовчання».

Хто вже подивився "Дюну2"?

«Дюна: Частина друга» — американський науково-фантастичний фільм режисера Дені Вільнева, сиквел кінокартини «Дюна», частина франшизи, основою якої стали романи Френка Герберта. Робота над фільмом почалася у 2021 році. Прем'єра фільму була запланована на кінець 2023 року, але через трудові спори прем'єру перенесли. 

Дата випуску: 28 лютого 2024р. (Італія)
Режисер: Дені Вільньов
Бюджет: 190 мільйонів USD
Першотвір: Дюна
IMDb: ID 15239678
Касові збори: $704,5 млн

https://uaserial.club/movie-dune-part-two/aa

Пол (Тімоті Шаламе) - спадкоємець знаменитого дому Атрідів. Разом зі своєю сім'єю він вирушає в один із найнебезпечніших куточків Всесвіту - на планету Арракіс. Більше відома як Дюна, планета являє собою безмежну пустелю, опалювану сонцем і населену величезними чудовиськами.

Єдине надбання Арракіса - це безцінна речовина меланж, яка має неймовірні властивості. Меланж здатний продовжити життя і розкрити дрімаючий потенціал людського мозку. Крім того, без меланжу неможливі міжзоряні перельоти. Бажання володіти цим ресурсом стає причиною міжгалактичних конфліктів, через які сім'я Пола опиняється в небезпеці. Ховаючись серед фременів, що живуть у пустелях Арракіса, Пол зустрічає дівчину на ім'я Чані (Зендая), яка знайомить його зі звичаями свого племені.

Приєднавшись до фременів, Пол прийняв ім'я Муад'Діб - так народ пустелі називає дрібного гризуна, який вміє виживати в пісках. Вшанований фременами за месію (Махді), Пол підніме їх на боротьбу з домом Харконненів, представники якого за потурання імператора Шаддама IV захопили владу на Арракісі й фактично винищили Атрідів. Отримавши владу над Дюною, Пол одружиться з Ірулан, донькою Шаддама IV, і таким чином стане імператором. На той час поклонятися Полу як месії і надлюдині (Квізац Хардеачу) почнуть не тільки фремени, а й цивілізовані жителі імперії, зокрема й очільник збройних сил Атрідів Гарні Галлек (Джош Бролін), який знав його з дитинства.

мова сердець

...туди, де серце сповнене любові, смерть не може увійти...


Відцвітає липа. Журяться троянди.
Пахне червень вишнями, джемом та компотами
Сушиться чар-зілля в затінку веранди,
цвіркуни замріяно бавлять літо нотами...

Лагідно гойдається вітер в сонних дзвониках.,
в полі конюшина віддає меди.
Плавають спустошено на небесних човниках
білі диво-пір'ячка . І сопуть сади...

Млосно так і гряче. Крутяться метелики.
Бог малює пензликом в хмарах темний ліс.
Тішаться і чубляться в вишині ангелики,
сонце перекочують на Чумацький віз...

Відцвітає липа. Журяться троянди.
Пахне червень грозами, медом бузини.
Котиться з-за лісу на куток веранди
перша громовиця. Втихли цвіркуни...

19.06.2024
Людмила Галінська

Радієте ШІ? А що далі?

Людиноподібних роботів зможуть використовувати на полі бою вже у 2030-2040 роках. У новому шортсі полковник армії США Трой Деномі передбачає, що армії почнуть активно користуватися роботами-гуманоїдами у військових діях. Під час недавніх тестувань військових роботів з’ясувалось, що деякі задачі, як-от управління кількома пультами дистанційного керування для одного пристрою, потребують автоматизації. Важливим аспектом у використанні військових роботів є забезпечення того, щоб техніка працювала на людину, а не навпаки.




Доповнення (22.06.2024)

Штучний інтелект (ШІ) продовжує розвиватися з неймовірною швидкістю, проникаючи у всі аспекти нашого життя. Багато хто з нас запитує: які професії можуть зникнути в найближчі 10 років через автоматизацію та впровадження ШІ? 

ШІ вже виявив себе у різних галузях, від обробки природної мови (NLP Нейро-лінгвістичне програмування) до комп’ютерного зору та робототехніки. Ось деякі з ключових напрямів його розвитку:

Машинне навчання: Системи ШІ стають розумнішими, навчаючись на великих обсягах даних та удосконалюючись у виконанні конкретних завдань.

Обробка природної мови: Завдяки NLP ШІ може розуміти та генерувати людську мову, що відкриває нові можливості для автоматизації комунікацій.

Комп’ютерний зір: ШІ навчається “бачити” та інтерпретувати візуальні дані, що важливо для застосування в медицині, виробництві та інших сферах.

Робототехніка: Роботи, оснащені ШІ, можуть виконувати складні фізичні завдання, які раніше вимагали участі людини.


Професії, які можуть зникнути

Оператори колл-центрів: ШІ може ефективно обробляти запити клієнтів, надаючи відповіді швидко та точно.

Чат-боти та голосові асистенти, такі як Siri та Alexa, вже демонструють, як ШІ може замінити операторів, забезпечуючи цілодобову підтримку без втоми.

Бухгалтери та податкові консультанти: ШІ здатний аналізувати фінансові дані та виконувати розрахунки з високою точністю.

Сучасні програми бухгалтерського обліку на базі ШІ можуть автоматично генерувати фінансові звіти та подавати податкові декларації, знижуючи необхідність людського втручання.

Виробничі робітники: Роботи з ШІ можуть виконувати монотонні та фізично складні завдання на виробництві.

Автоматизація виробничих ліній дозволяє значно скоротити витрати та підвищити якість продукції, роблячи працю робітників надмірною.

Водії транспорту: Автономні транспортні засоби можуть керуватися ШІ, забезпечуючи більш безпечне та ефективне водіння.

Розвиток самокерованих автомобілів та вантажівок призведе до того, що професія водія може стати менш затребуваною.

Аналітики даних та дослідники: ШІ здатний аналізувати великі обсяги даних та виявляти закономірності швидше, ніж людина.

Автоматизація аналізу даних дозволяє скоротити час на дослідження та підвищити точність прогнозів, знижуючи потребу в аналітиках.

Штучний інтелект не тільки змінює наше сприйняття технологій, а й трансформує ринок праці. Професії, які раніше здавалися незамінними, можуть зникнути найближчими роками. Щоб адаптуватися до цих змін, важливо розвивати нові навички та готуватися до появи нових професійних можливостей.

ШІ – це не лише виклик, а й величезний потенціал для покращення якості життя та підвищення ефективності у різних сферах. Замість страху перед неминучими змінами, давайте використовувати ці можливості для нашого загального блага.

Еволюція машин

Орнітоптер з фільму "Дюна" існує в реальності. Дрон розганяється до ста кілометрів на годину і може підійматись на висоту до тисячі п'ятисот метрів. Своєю чергою ентузіасти з Технологічного інституту Нью-Мексико створили новий тип літальних апаратів, основою яких є частини тіл справжніх птахів. Рішення етично спірне і багато в чому експериментальне — замість того, щоби будувати класичний орнітоптер, інженери вирішили полегшити собі завдання і взяти те, що вже створено природою.

Розстріляне відроження

Коли тебе ставлять перед вибором,
завжди вибирай себе.
Не прогадаєш...

2 липня 1951-го року, радянська газета "Правда" засудила вірш Володимира Сосюри "Любіть Україну!". Письменника назвали "буржуазним націоналістом" та "продажним бандерівцем", а вірш деякий час ніде не друкували...

Заборону на публікацію вірша "Любіть Україну" зняли 1958-го року.\

Любіть Україну, як сонце любіть,
як вітер, і трави, і води...
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Без неї — ніщо ми, як порох і дим,
розвіяний в полі вітрами...
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна,
як очі її ніжно-карі...
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в кривеньких тинах,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячій усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі...

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
у хмарах отих пурпурових,

в огні канонад, що на захід женуть
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивають нам путь
до весен і світлих, і щирих.
 ...

Любіть у труді, у коханні, в бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею!

1944 рік


Відлуння на прочитане.

Я пам'ятаю ще ті часи, коли не було загального інтернету, ба навіть мобільних телефонів.
Так, я клон. Себе власної. Попередні сторінки, різноманітні ніки видалені безповоротно, трохи з сумом, бо частина Душі залишилася там.
Завжди думала, що бути Людиною, бути Собою - найважливіше в житті.
Та зараз не про це.

Стрімкість розвитку технологій, сучасне життя приводить до того, що не завжди на все вистачає часу. А час найдорожчий ресурс. Тому особисто мені жаль витрачати його ні на що.....
Періодично заглядаю в блоги, анонімно, без присутності он-лайн, чекаючи на (тепер підбираю вдале слово) те, що цікаво мені. Так буде вірно. На те, справжнє, яке відразу можна виділити серед (як там написав один дописувач) болота, що загниває, якось так, серед мертвих блогів.
Людоньки, коли я сюди прийшла вперше, то мене попередили, що саме населення блогів створює атмосферу... 
.....
Добре, аналізу блогу і блогерів не буде. Я вже писала свої думки з цього приводу в попередніх моїх дописах на знищених сторінках....

Повертаюся сюди он-лайн, коли побачу тут те, що зачепить. 
Тому сьогодні я тут. Про все, що хочеться сказати Людині, яка зачепила своїм откровенням, не поміститься в коментарі. Тому, з'явилися ця замітка.

Так, бути Людиною це головне. Що нам до тих, хто прийняв іншу позицію й перейшов на іншу сторону?
Та одразу виникає у мене питання - бути Людиною хіба означає мститися, навіть за свої образи на когось...
Світ такий великий, в ньому багато негативу. Я не про те, щоб його уникати. Є Борці, які нищать зло. Воїни Світла.....
Я про те, що мене здивувала реакція Людини на зло. Яка вирішила мститися. Чи, можливо, я помиляюся, й це була така собі боротьба зі злом, відповідь кривдникам? Руки свої марати об це не гидко, ні?

Коли я прийшла сюди вперше, ще нічого не знаючи про тутешні звичаї, народ, поведінку, то почала придивлятися, читати. 
Хто розповів мені про вас я не знаю, не пам'ятаю. Та я одразу зрозуміла, що то правда. Відгук був дуже позитивний, незважаючи, що інколи з тих уст, про кого говорилося, лилися образи і грізні словечка. І я одразу повірила, відчула, а згодом впевнилася, що переді мною Людина, якій болить. Яка ховається за вигаданими масками помсти й зла, намагаючись довести світові, що бути Людиною погано. 
Парадокс в тому, що ми можемо одягати будь-які маски (якщо не огидно), але всередині все рівно завжди лишаємось собою....
Пізніше, по краплинам, серед усього прочитаного, я розгледіла підтвердження того, що не помилилася....

А блоги помирають. І вбиваєте їх ви, своєю байдужістю, злістю, намаганням зробити іншому боляче, зачепити, роздавити людяність.....

Зникає будь-яке бажання відкриватись і писати щиро. Від серця.
Та залишаюся тут, заради тих, кого читаю, заради думок тих, кого чекаю в блогах, бо знаю, що вони ще тут. Поки тут.

Автору "крику душі" терпіння, мужності, сонця. 
Ніяких порад. Просто будьте собою. Не втрачайте себе, не губіть. 
(і так, я теж одного разу отримала "на горіхи".... дивне відчуття..... коли тебе не знають і намагаються зігнути, зачепити.... не болить. ні. видаляла все попереднє власне виключно, щоб приховати власну особистість від болотяного смороду... )

ТА ХІБА ВІД СЕБЕ ВТЕЧЕШ?
і не треба ніколи нікуди втікати.
СЛАВА УКРАЇНІ! Справжнє завжди перемагає.....

Зворотна сторона Місяця... Хто перший?

Китай нам ворог. Бо підтримує рашку. Отже, про нього писати не можна???
Але китайці дуже розумні і мають дуже амбітні плани щодо завоювання світу....
Ворога треба знати.
А найбільша мудрість у світі - зробити свого ворога своїм другом......

Новина від сьогодні:
Ще жодна країна цього не робила. Китай успішно приземлив свій модуль на зворотному боці Місяця.

Китайський посадковий модуль "Чан'є-6" у неділю, 2 червня, о 1:23 за Києвом, успішно здійснив посадку в кратері Аполлон, що розташований усередині величезного кратера Басейн Південний полюс — Ейткен на зворотному боці Місяця. Це вже друге успішне приземлення на загадковій стороні природного супутника Землі, яке зміг здійснити Китай за 5 років. 

https://focus.ua/uk/technologies/649917-shche-zhodna-krajina-cogo-ne-robila-kitay-zdiysniv-posadku-na-zvorotnomu-boci-misyacya-video


Життя продовжується

Чомусь зачепило.....
Тому вона тут. Ця розповідь.
Зачепило, можливо тому, що я теж дуже болісно й довго закривала свій гештальт.
Справді, важливі для нас люди залишаються в нашому серці. 
Для них там відведено найпотаємніше місце, про яке 
навіть підсвідомість боїться згадувати..... 
Ми відпускаємо, вони залишаються.


Вона сиділа в кімнаті аеропорту, де її перевіряли поліцейські та співробітники митниці. Літак давно відлетів, можливо її відправлять наступним рейсом. Так нічого й не знайшли, вона була втомлена і виснажена. Вкотре її перепитували: чи не було операцій на серці, чи не ставили їй штучні металеві протези? Ні, ніколи. Жодної ніякої операції. Хіба…

Вона не змогла пройти крізь рами в аеропорту. Вони пищали, вказуючи, що є якийсь заборонений предмет. Її перевірили всю. Зробили рентген. У районі серця було втручання. Так показав рентген. Вона точно знає, що ні. Ніколи не було нічого. І операцій не було ніяких. Ніколи. Вона здригнулася і замислилася. Пам‘ять зі швидкістю світла віднесла її на кілька років назад. Вона задумалася, що й не літала нікуди з тих пір, це був перший її самостійний відпочинок, який поки що не відбувся.

Вона згадала його. Де і коли він з‘явився? Та нізвідки. Вірніше, все логічно ніби. Владних, впливових чоловіків в її оточенні було багато. Коли займаєшся чоловічим бізнесом, то все зрозуміло. І коли ти живеш в цьому світі, то вже й не помічаєш, що це якась особливість. Їй вже здавалося, що всі навколо такі самі.

Він був іншим. Багатим і владним як і всі в її оточенні, його бізнес процвітав. Але він був іншим. Живим і справжнім. Людина-настрій. Вони могли вечеряти в найдорожчому ресторані, а потім пити каву з вуличних автоматів, гуляючи містом, бо йому так хотілося. Вони могли провести відпустку на Балі або вікенд в Парижі, а потім: «Ти знаєш, так скучив за дідом!» Сідали в машину і над вечір вже були в засніжених Карпатах у розкиданому серед гір селі. Дід Василь жив одинаком у хатині, де ще топили грубку дровами і спали на лежанці. Як йому подобалося там поратися! Вона, ніби зараз, бачила, як він заходить з морозу в хату у кожусі з оберемком дров, щасливий, веселий, енергійний: «Ех, надворі красота!!! Мороз!» Завзято брався розтоплювати піч, потім робити їй чай з карпатської ромашки і чебрецю, розкидавши по підлозі смерекові гілки: «Щоб пахло!»

Вони вмощувалися на лежанці і слухали розповіді діда Василя, задоволеного тим, що є тепер слухачі для його історій. Вона не переставала дивуватися тому, як в ньому вживається все це. Серйозність і статусність, простота і щирість. Він був таким справжнім і глибоким, що в ньому можна було потонути. І вона потонула. В чужому морі. І була цим щаслива. А потім була вагітність. І вона знову була щаслива. І він. Допоки не зробили генетичний аналіз. Дитина мала бути з синдромом Дауна. Вона ще не вірила і залишала шанс на помилку. А він зник. Їй здавалося, що це сон. Він так не міг, вона не знала, що робити далі і як так сталося. Він зник у своїх справах закордоном, не відповідав на дзвінки, повідомлення.

Вона поїхала до діда Василя. Сильна, самостійна, впевнена в собі сучасна жінка, з тремором в руках і готовою щохвилини втратити свідомість, якщо він не повернеться. Цього ніхто не бачив зовні, але їй було достатньо того, що вона відчувала це всередині. Коли вона з‘явилася на порозі, дід лише окинув поглядом:
– Вагітна?
– Так.
– Синдром Дауна?
Вона дивилася на нього широкими очима і мовчала, ще слово і вона буде ридати і вити прямо тут, у цій хатині посеред карпатського лісу.

Дід мовчки зробив їй чаю з ромашкою і чебрецем і якось так по-батьківськи погладив її по голові, ніби маленьку дитину. Вона відчула його безпорадність.
– Розумієш, він у нас прийомний. Своїх не було. Хто його батьки не знаємо. Ти вже четверта у нього. У всіх теж саме. Така його генетика. Вирішувати тобі.

Вона пережила пекло від власних страждань, тривог, сумнівів, не розуміння куди рухатися і навіщо. А потім стався викидень. Мабуть, дитина, бачачи страждання мами, вирішила її не турбувати і тихо піти самій. Діти хочуть бути бажаними. Небажані – завжди йдуть з дому, навіть з утроби. По-тихому не вийшло, її оперували. Ото й була їїі єдина операція в житті. Чому сьогодні її не пропустили рами аеропорту вона не знала.

– Вибачте за незручності, ви полетите рейсом за годину, – повідомила їй дівчина з милою посмішкою.

Вона летіла на Балі. Той самий готель, де колись були з ним. Вона думала, що все давно забуто і життя її вирує новими фарбами. Тільки тепер, вона зрозуміла, що «все» ніде не ділося, драма там і є, всередині неї, тільки прикрита новими фарбами і ілюзіями щасливого життя. І готель її підсвідоме обрало не просто так, а для того, щоб «закрити гештальт». Колись вона вичитала в психології цей термін і тільки тепер зрозуміла його значення.

Вона гуляла готелем згадуючи кожен спільний рух і подих тоді, кілька років тому. Драма, як жива рана піднялася доверху і боліла всіма відтінками. Вона багато плакала. Дуже. Здавалося, її розумів лише океан. Потім, сльози десь ділися і прийшов спокій і прийняття. Розуміння того, що це в її житті таки дійсно було і воно скінчилося. А потім прийшла радість. Вона дихала на повні груди, куталася в хвилі і сміялася від їх лоскоту. Вона відчула, що стала легка, немов метелик і рухлива як вітер.

Поїздка додому трохи напружувала. Вона подумки підготувалася до всіх випробувань знову. Всі речі вона поклала на стрічку і тепер повільно підходила до рами. Дівчина-співробітниця махнула головою, що можна проходити. Вона дуже неспішно рухалася, але рама мовчала. Вже пройшовши весь контроль, забравши зі стрічки речі, вона оглянулася.

«Ти вільна!» – висвітилося на табло з рейсами. Вона засміялася дзвінким сміхом і підмогнула пухкенькому поліцейському, котрий відразу зашарівся і відвів погляд.

«Нарешті! Життя продовжується», – подумала вона і рушила до літака. До свого щасливого дому.

Інна Луянець



Кияни, з днем міста!



Скульптури малюків-засновників Києва, розташовані на Поштовій площі на Подолі, отримали обновку. На честь до Дня міста пам'ятники вбрали у святкові шати, повідомив скульптор Володимир Журавель.

На голови малюків вдягли віночки.

Одяг князів пошила дружина Володимира — Катерина Журавель. Трави і квіти для вінків зібрали на Замковищі на Куренівці.









Світлини з відкритих джерел.