...на жаль так буває.....
зустрінеш цікаву, розумну, врівноважену людину й майже одразу губиш....
знайти у віртуальному світі розуміння, сприйняття, співпадіння дуже важко. і не завжди це залежить від самої людини. бо спілкування - це діалог.
що побачила я тут. що мене вразило і здивувало від самого початку.
схованки. сховки. маски.
хоча довгожителі добре знають один одного. та на новачків, буває, обрушується лавина цькування, безглузді коментарі, принижування і т.д. ви самі це добре знаєте. перевірка на виживання?
але ж люди бувають різні.
чуттєві, вразливі, емоційні...
якщо людина шукає розраду у спілкування в віртуальному світі, це не завжди від неробства і надлишку особистого простору....
так, звичайно. дехто приходить в вірт стверджуватись, реалізовуватись в тому, що не сміє втілити у реальному житті. "випускати своїх демонів" безкарно на ні в чому не винних людей...
посміхнулася. це ілюзія.
нічого безкарно не минає.
відчай, розчарування, образи, нерозуміння - це все від очікувань... та не дивно.
кожна людина має уявлення про навколишній світ згідно свого наповнення всередині.
і буває вигорання. втома. від усього цього і від усіх. бо знайти "свою" людину для спілкування у віртуальному світі ще важче, ніж в реальному світі. цьому причиною є багато чинників. і на додачу, як головний аргумент - останні події в країні.
зневіра обплутує павутинням, за нею приходить байдужість і усвідомлення марності проведеного часу.
я добре це знаю. я пройшла сама ці шляхи.
і тому кажу -
дуже важко зустріти СВОЮ людину. і боляче її губити, бо розставання неминуче.
ніхто в цьому світі нікому не належить.
наостанок хочу нагадати.
куди б ви не прийшли, ви завжди з собою приносите себе.
пам'ятайте про це.
залишайтеся собою. завжди.