Профіль

sonce-33

sonce-33

Україна, Черкаси

Рейтинг в розділі:

Пошук


Поиск заметок «патріотична лірика» в архіві користувача «sonce-33»

Кращої не знаю

Розстилає дорога сувоєм сукно -
Мчить вдоволено біла автівка.
Повертаюсь додому... Дивлюся в вікно.
Скоро прийме в обійми домівка.

Вітерець ворохобить деревам чуби,
Пестить хмарки на овиді сивім.
Половіють жита - будуть добрі хліби...
-Здрастуй, люба Черкащино, мила!

В млості й шепоті трав умлівають поля.
Переповнююсь ніжністю й щемом:
Може, є десь на світі і краща земля,
Та одну я вважаю Едемом.

Гідна подиву слава її вікова,
Тому кращої в світі не знаю!
З потаємних глибин віднаходжу слова
І натхненно у вірші вплітаю.






"Патріотові"

Хтось у мені (напевно, це народ)
Уперто і відверто протестує
Проти брехні, якою "патріот"
Щодня мене по зав'язку годує.

Втлумачує, що з ночі до рання
Він думає про неньку Україну,
А сам тихцем за пляшкою вина
Ллє слізоньки за путінську країну.

Як пес, зітхає: "Ах, расєя, мать..."
Їй зазирає віддано у вічі.
А може, дулю та під носа дасть
Чи пенсію підвищить вдвічі.

О, в тій країні справді щастя й  рай!
Ти тільки,  друже, трішечки кувікни,
Сибір чи Соловки - що хочеш вибирай,
Сніги й сніги... Свобода там не квітне.

Безхатьок, ледацюг своїх там тьма,
Що до цигарки тягнуться й до пива,
Товчуть диван - роботи, бач, нема,
І скаржаться на долю нещасливу.

Ти про обов'язки, напевно, і не чув,
Лиш бубониш про те, що маєш право...
Повір, такі, як ти, де б ти не був,

У жодній не шануються державі.

Де живе дух моїх предків


Зове мене знову мережка-стежина,
Де дух мох предків у отчому домі
На черені гріє і пОперек, й спину,
Й мугика пісні, так до болю знайомі.



У рідному краї



Ми говоримо на кожному кроці, як у нас погано в людському
суспільстві,  і забуваємо про те, якою ж гарною створив
Господь землю нашу, для нас, Людей...


У рідному краї і зорі яскраві,
В нім сонечко пестить долоні землі.
І трепетно носять у рідному краї
Журавлики весни на світлім крилі.

У рідному краї хліба колосяться,
А маки червоні вплелися в жита.
Тут бані церков в небесах золотяться,
Колишуть молитви на теплих вітрах.

Вітчизни я іншої в світі не знаю,
Вбираю у себе духмяність лугів.
До пісні, до мови її припадаю,
Яку пронесу крізь буремність віків.