Профіль

sonce-33

sonce-33

Україна, Черкаси

Рейтинг в розділі:

Пошук


Поиск заметок «народознавство» в архіві користувача «sonce-33»

Зозулині черевички



Їх  називають  «черевичками Кіпріди", тобто Венери, або Афродити,
— богині кохання і краси Ці чарівні своєю неповторною, оригінальною
формою квіти дещо нагадують черевички східних народів.  Українці ж
називають їх "зозулиними черевичками", а ще - мрією. Адже знайти їх
 у лісі нелегко. Особливо їхній цвіт, бо цвіте рослина раз на 18 років
(це  авторитетно підтверджують учені).

  




Не сваріться біля чистої криниці !



Не сваріться біля чистої криниці,
Кетяги калини не ламайте.
Не рубайте дров біля водиці,
Шапку із повагою знімайте.

Пращури криницю шанували,
Бо вона - то оберіг народу.
Із молитвою водицю брали,
Намагались не розхлюпать воду.

Перед Пасхою вербове гілля
У церквах родинами святили.
Молодесеньку вербичку й зілля
Поблизу криниць своїх садили.

А дівчата - юні господині -
На свята вінками прикрашали.
Ось чому всі села в Україні
В зелені, як в морі, потопали.

Не сваріться біля чистої криниці,
Хай до неї буде світлою дорога.
Живодайну і святу водицю
Ви сприйміть як подарунок Бога!


Бабусині заповіти


"Учення, онучко, - як жінці намисто, -
Казала бабуся в дитинстві мені. -
Розумна людина - цікава  і чиста,
Яскрава і світла,  як сонце в пітьмі.

А треба  загрозу в житті подолать -
Приходить на поміч тут розум холодний.
Навчайся, дитя, не вершечки хапать,
Докопуйся далі - дивися у корінь.

Нічого, що корінь учення гіркий,
Достигне і стане солодким твій плід.
Перед розумом ворог німий і  сліпий,
Він зникне назавжди під силою слів.

Низенько вклонись за науку батькам,
Що в люди, дитинко, за руку виводять.
Будь вдячна доземно своїм вчителям,
Бо в світло із темряви стежку знаходять..."

Припорошена снігом   й моя голова,
Сама вже  матуся, і виросли діти...
Бабусенько, мудрість твоя вікова!
Цінним скарбом вважаю твої заповіти!
                                             
                                          
                                            

Віночок для донечки



 У давнину мати збирала для доні квіти для віночка.  З будь-яких квіток вінки не плелися. Для кожного віку це були різні квіти. Купала  матуся   квіточки  у холодній росі уранці  протягом семи днів. Та роса мала цілющу силу. Перший віночок дівчинці плели, коли їй виповнювалося 3 рочки. Другий вінок - коли - 4 роки, третій -6, а четвертий - від 13 років і далі. Ці віночки зберігали у скрині. Їх одягали дівчинці, щоб голівонька не боліла, щоб уберегти від пристріту, від людського поговору, щоб люди любили. Отак і виник вірш про матусь, які дотримувались стародавніх звичаїв)heart

У давнину для своєї маленької доні
Збирала матуся, як сонце зійшло,
Магічної сили квітки на осонні,
Купала в росі і вплітала в вінок

Калину - красу - у центрі віночка,
Чорнобривці - голівонька щоб не боліла.
Хрещатий барвінок - щоб бачили очки,
Любисток духмяний, щоб люди любили.

Щоб солодко спала - і мак додавала,
Ромашку - щоб серце не билося лунко.
А щоб дідів-прадідів не забувала,
Вплітала матуся в вінок незабудки.

"Носи, моя ясочко, плетиво з квітів,
Яка ж ти у мене розумна й красива!
Нехай обминають навроки й пристріти,
Нехай твоя доленька буде щаслива!"

Старенька хатка


Ще глипає на світ сліпими вікнами
Хатина у селі, самотня, вичахла.
На біг лягла, зсутулилась, змалилася,
В ній горщички старесенькі скришилися.
А спраглий кухлик просить питоньки,
І тарілки із мисника гвалтують: їстоньки!
Ослінчик у куточку притулився скромно,
Уже давно не чув він в хаті гомону...
Не тупотіли ніжки  по глиняній  долівці,
Не гладила бабусенька онуків по голівці...
Біля вікна,  на покуті,  ікони припорошені
Витирають рушничком сльозу непрошену...