Відгреміли чергові вибори і партія-переможець почала будувати нову країну. Щоправда деякі люди подейкують, що будують вони “нову країну” десь у Середземному морі – на Кіпрі, але факт активного будівництва резиденцій чиновниками спростовує це (чого тільки Межигір’я варте!).

            Взагалі процес будівництва нової країни доволі складний і потребує неабиякої здатності до мислення, що спростовується найпростішим поглядом на нашу владу та її проффесорські обличчя. Отож збудувати нову не вийде, а от реставрувати стару…

Наприклад чому-б не взяти УСРС, яку Азаров і Янукович мабуть вважають за ідеальний державний устрій. А чому-б ні?

Якщо подвитись на інтерв’ю наших чиновників то можна виокремити тези про розвиток металургії, вугледобування тощо. Тобто ніш де не потрібно створювати високотехнологічний продукт, а лише брати те що лежить на поверхні. Що це значить? – Це значить що замість того, аби отримувати достойню зарплатню за технологічний продукт, ми будемо ризикувати своїм життям і здоров’ям за продукт зовсім не технологічний (ну якщо технологією тільки не назвати 100-річний процес). Розвинений світ вже років із 20 як постіндустріальний – тобто не виробляючий, а конструюючий (виробити будь-який дурень зможе – а от придумати…). розвиваючи металургію і вугледобування наші керманичі із ПР тим самим нам пропонують прописатися поряд із африканськими народами.

Особливістю вітчизняного країнобудування є те, що в країні будується най-най-най совковіша демократія, навіть з однією демократично обираємою партією. До слова країнобудівники навіть намагаються затулити язики ЗМІ, що доречі дуже гарно виходить, щоправда “по-совковому” – найпродвинутіші вже давно інфо з Інету беруть. Дуже ефектно виглядає будівництво з точки зору арешту опонентів – за 40тис грн (до слова Янукович в Межигір’я вклав не менше 5 млн грн бюджетних коштів).

Іноді дивитися на “реформи” влади дуже весело – особливо прикалує їх розповіді “про гречку”, та про “кровосісів”, однак веселощі дуже швидко зникають коли дивишся на реальні ціни і тарифи. Прикольно ще те, що народ “реформатори” тримають за лохів – в нас ціна на бензин вже більше 9 грн, а вони нам розповідають про економічний рост та всебічний розвиток (мабуть через розвиток ми отримали інвестицій на 40% менше, аніж у “кризовй” 2009-й рік).

От про що розповідає влада від ПР – “хрєн прассиш”. То вони кажуть про те що кредити МВФ брати не можна, то беруть іще 15 млрд долярів в кредит – причому нам доведеться вже віддавати більше 20 млрд (праценти як ні як). А кредити використовується по призначенню – то гелікоптерчик для глави держави прикупити (доречі найдорожчий у світі!), то на день народження скинутися… Ех беріть кредити – ми платимо!

Був колись ще один країнобудівник – Коля Чаушеску… Так вже добудувався – починав з тих-же кроків що і наші країнобудівники. Цікаво – чи не родичі?

                                                                                        http://pipernews.wordpress.com/

Віталій Портніков

Подводя итоги уходящего - крайне неудачного для страны в целом и для ее властей года - президент Виктор Янукович заявил, что Украина находится в заложниках у одного человека. Только фамилию этого человека он назвал
неправильно. Мы - не заложники Тимошенко. Мы - заложники Януковича.

Тимошенко давно уже не у власти, даже не на оппозиционной скамье в парламенте. Она - в тюрьме, куда ее запроторили, чтобы у нас не было даже гипотетической перспективы стать ее заложниками и перестать находиться
под прицелом Виктора Федоровича. А вот Янукович - властвует и царствует.

Именно благодаря тому, что он искренне не понимает европейской системы ценностей, не может увидеть, как принимаются решения в Брюсселе и не допускает возможности, что из-за какой-то там демократии кто-то может
отказаться от выгодного экономического соглашения, мы и не парафировали соглашения с Европейским Союзом - и подпишем его уже по окончании срока президентских полномочий Януковича.Именно потому, что Янукович не способен грамотно оценить ситуацию на российском направлении, не понимает, что те, кого он благодаря процессу
над Тимошенко объявил шантажистами, не горят желанием о чем-то с ним договариваться и спасать его власть, мы и не договорились по газу с Россией.

Именно потому, что он воспринимает государство в качестве территории, отданной на разграбление победоносной армии "регионалов", ситуация в стране ухудшается - и будет ухудшаться с каждым днем.

Именно потому, что кадры во власти подбираются не исходя из их профессиональных качеств, а исходя из личной преданности и прописки, начинает деградировать система управления. Именно потому, что в регионы направляются наместники и "смотрящие", цель которых - выколотить как можно больше денег из местного бизнеса, провисают
региональные бюджеты и исчезает средний класс. В заложниках у Януковича оказались все мы, от "олигархов" до самых обездоленных. Не будет прибылей у Ахметова, не будет социальных льгот и возможности достойно прожить у пенсионеров, не будет возможности честно писать у журналистов и не будет возможности профессионально и
ответственно работать у чиновников или милиционеров.

Одни должны -лгать, другие - "крышевать", третьи - выживать, четвертые - отдавать. А все вместе - молчать, терпеть и ждать, как повелел нам президент Украины. Молчать, терпеть и ждать, с ужасом наблюдая, как погружается на
дно государственный корабль, капитан которого озабочен только одним - как бы удержать в руках ключи от дверей своей умопомрачительной резиденции и от тюремной камеры, в которой содержится его оппонентка.

Больше его, похоже, в этой жизни ничего не интересует.

За морями,за лісами

за високими горами,

за долинами,степами,

за крутими берегами.

Де з висот спадають води.

Де стрімких річок потоки.

Де повітря пахне цвітом.

Де зливаються в єдине

голоси трембіт-

Карпат перлини.

Де весілля у неділю.

Там прекрасна,моя мила,

моя рідна

УКРАЇНА.

Сей креативный слоган некогда украшал проходнуюодного из предприятий Виктора Пинчука. Завода по изготовлению труб, какнесложно догадаться. Сегодня он бы вполне уместно смотрелся над фасадом Печерского суда.«Труба» народу - лучшая характеристика происходящего в его стенах. Лучшая, поскольку народу, которыйподобное терпит, действительно «труба». В кавычках, разумеется. А стране– без кавычек. Точнее, верховным ее представителям. Желающих «впаять» срок Юлии Тимошенко не потому, что они ее не любят; непотому, что боятся, потому, что только вынесение ей обвинительного приговора – относительно приемлемый предлог для расторжения газовых контрактов. Стоимость актива подназванием "труба"- не менее 150 миллиардов долларов (по оценкам весьма скромным), за такой куш стоитпобороться. И если для этого потребуется кого-то посадить – посадят. Безвсяких колебаний. Причем не только Тимошенко. Не сомневайтесь.Один из главных принципов военной тактики гласит: нельзя недооценивать врага.

[ Читати далі ]

Стаття

У большинства граждан Украины свежи в памяти события осени-зимы 2004-2005 года, которые принято именовать “Оранжевой революцией”, или попросту - “Майданом”. Тогда десятки тысяч простых людей, как из Киева, так и со всей Украины – съехались на главную площадь страны, когда стало доподлинно известно, что тогдашняя властная верхушка подготовила и уже вовсю осуществляет сценарий беззастенчивой фальсификации выборов Президента страны. «Выбор народа решили подменить выбором верхушки. Возмутительно, чудовищно! Не позволим!!!» - примерно так можно резюмировать настроения, охватившие сердца многих тысяч наших сограждан. Добавим — лучшей части наших сограждан, людей честных и порядочных...

И при этом — удивительно наивных, увы! Поскольку лишь единицы в огромной стране, где средний уровень образованности населения — в числе самых высоких в мире, сумели додуматься до простой истины: что т.н. «кумиры Майдана», призвавшие народ к ненасильственному сопротивлению «антинародному режиму», оказывается, могут и лгать — не единицам, но миллионам... Что те, кто так долго, много и красиво вещал народу о необходимости спасать Украину «от кучмизма и бандитов», а также — о своей личной беззаветной любви к Родине, народу и готовности самую жизнь, не то что состояние, положить на алтарь Отечества, на самом деле плоть от плоти того же «режима», только из «обделённой» властью и благами его части...

Ах, как же всё тогда выглядело красиво и, главное, искренне! Как светились глаза у тысяч людей на майдане и миллионов — у телеэкранов, когда к ним — и к каждому лично! - так задушевно и искренне обращались то Президент-Мученик, то Седовласый Трибун, а особенно — Всенародная Жанна д'Арк! Нет, не могут обманывать народ ТАКИЕ люди!!!

Как оказалось — смогли... Обманули, ещё как обманули, ещё как смачно плюнули в душу тем, кто был им предан и безропотно ловил пневмонию на промозглом ветру за ИХ амбиции, за ИХ меркантильные интересы... Конечно, многие из «маленьких украинцев» - героев Майдана — впали в жестокую депрессию, узнав правду. Но сам их тогдашний порыв, само искреннее стремление идти до конца за дело, которое видилось им справедливым, не должны быть забыты или подвергнуты осмеянию. Нельзя смешивать в одну кучу «Дух Майдана» и правду о ТОМ Майдане...

И вот сегодня, когда стали окончательно ясными вся гнилость, беспомощность и шкурность всех фракций современной украинской «элиты» - как «кучмоидных», так и «оранжевых», когда все поняли, что ЭТИ «вожди» как раз НАЖИВАЮТСЯ на нынешнем кризисе, а не борются с ним, стало очевидным и то, что пришло ВРЕМЯ нового, НАСТОЯЩЕГО МАЙДАНА!

6 февраля на Майдане в Киеве начал создаваться палаточный городок - Координационный Штаб, инициированный гражданской инициативой «Геть Усiх!» Несмотря на привычную информационную блокаду, многим в Украине уже знаком текст манифеста новообразованного движения.

Участники движения считают, что пришло время сказать решительное НЕТ абсолютно ВСЕМ, кто входит или входил прежде в нынешнюю «политическую элиту». И мирным, цивилизованным путём устранить её от власти. Увы, устранять от рычагов влияния придётся всех — даже ОТНОСИТЕЛЬНО порядочных и, В ОБЩЕМ-ТО, компетентных деятелей. Речь идёт о том, что спасение страны — лишь в тотальной ЛЮСТРАЦИИ, как в странах Балтии и Восточной Европы; только запрет руководить и распоряжаться должен затронуть не только бывших аппаратчиков КПСС, комсомола и сотрудников КГБ, но и всех - бывших и пока ещё действующих - «народных» депутатов, министров, Президентов Украины и сотрудников их администраций, бывших на этих должностях в течение последних хотя бы 10 лет.

О своём участии в новом движении уже объявил ряд общественных организаций: «Братство», «Патриот Украины», «Новая Сила», «Свободная Одесса» и многие другие. Рядом со знаменитой Колонной на Майдане — около десятка больших палаток, украшенных символом движения — Большой Метлой и лозунгом «Геть Усіх!»

Обстановка в штабе деловитая, но живая: за сутки обращается не менее трех сотен граждан. Многие приходят, отчаявшись решить свои личные проблемы, созданные им нынешней властью и её ставленниками на местах. Конечно, людям хочется помочь, но главное — объяснить им, что «спасение каждого возможно только через спасение всех». То есть, что силой мы все можем стать, лишь объединившись.

Только вместе мы сумеем привести к власти людей, готовых уважать Конституцию, законы и поднимать, а не разворовывать страну. А главное — вместе мы сможем ещё и контролировать любую новую власть...

Игорь НЕЧИТАЙЛО, «Свободная Одесса»,

взято звідси: http://www.bratstvo.info/bratstvo-text-14933.html

***

Ну як Вам?

У нас немовби то була, криза, а тут ще й президентські вибори на носі, плюс ще епідемія, усе як у той приказці «І шити, і варити, і завтра Великдень». А тут ще у Київ приїздиш, якась секта з’явилася називають себе свідками інфляції - нехристі, до всіх чіпляються з братньою любов’ю та закликають голосувати за того хто всіх чує. А тут на бігбордах написи вона працює -, і хто та вона, яка працює теж невідомо! Потім їдеш, скрізь палатки кольору хакі стоять, біля них люди з лінощами починають совати тобі якісь часописи, і виникає думка може вони теж свідки інфляції?! Та ні називають себе солдатами божими, і тикають образчик з якимось молодиком в окулярах! Кажуть що то Біг їх всєя сутній.
А приїздиш до Криму так там взагалі жах будь де висять плакати з відьмою, яка стоїть з косою на тлі напису «остров Крим» одразу згадуєш уроки географії і думаєш, як може бути півострів - островом ?. Але зненацька тебе хапають під руки якісь люди в червоному питають - чи знаєш ти язик усємі панімаємий; ну ти їм – так, знаю а ЩО? І теж починаються молитви пєснопенія, ти ім. – А ви що теж свідки інфляції? Вони кажуть так але ті хто у Києві ті одступники, бо зреклися вони ойчізни Московської та не виконали обіцянки предвиборчі! Потім запитуєш – А що то за відьма з косою? І тобі кажуть, що то матір божа свідків інфляції, яка обіцяє Крим відокремити від України, та зробити усі кримчанам велике щастя, не спитавши у них на то дозволу, бо на то воля всевишнього. І розумієш що таки треба шукати альтернативу, тим усім свідкам, не життя, а суцільне божевілля.

Именно интересы сохранения системы заставляют сплотиться таких разных – и таких одинаковых – людей, как Янукович, Ющенко, Тигипко или Азаров. Это не они защищаются – это она защищается. Это мертвое тянет живое на дно.

Вряд ли показания бывшего президента Украины Виктора Ющенко на судебном процессе против бывшего премьер-министра Юлии Тимошенко можно назвать большим откровением: отставной политик просто повторил заявления, которые и он, и представители его ближайшего окружения делали в период обострения отношений между Ющенко и Тимошенко в последний период пребывания Виктора Андреевича на посту главы государства. Другое дело, что в душном зале суда эти заявления выглядели совсем иначе, чем в период войны президента и премьера. Ющенко пришел на политический процесс – но предпочел этого не замечать. Говорить о политической позиции бывшего президента пришлось его пресс-секретарю – но даже попытки оправдать Ющенко подразумевают, что он относится к судебному процессу против Тимошенко серьезно – как суду, а не как к судилищу.

Собственно, именно такой позиции от Ющенко я и ожидал – он сделал выбор, предопределенный всей его предыдущей политической биографией, убеждениями и интересами. И не он один. Думается, совершенно не случайно именно сейчас прошла совместная пресс-конференция премьера Николая Азарова и одного из его заместителей Сергея Тигипко – пресс-конференция, в ходе которой было объявлено о грядущем слиянии Партии регионов и «Сильной Украины». Почему же обычно осторожный Тигипко пошел на столь решительный шаг – уничтожение собственной политической силы и расставание со сторонниками, которые видели в нем альтернативу Януковичу и Азарову, в крайнем случае их коалиционного партнера, но не подчиненного – именно сейчас?

На это есть серьезные основания. Арест Тимошенко провел в украинском политичеком лагере линию разлома, которую не возможно будет уже ничем заполнить, которая не подразумевает компромиссов и ситуативных коалиций времен 2004-2010 годов. Остаться на политической сцене сможет только одна группа людей – либо те, кто приняли решение об этом аресте, не протестуют против него, поддерживают его своими показаниями – либо те, кто против этого ареста протестует.

Опять-таки, стоит в который уже раз повторить, что речь тут вообще не идет ни о личности Тимошенко, ни о подробностях соглашений, согласованных ею с Владимиром Путиным. Речь идет о самой идее судебного процесса как средства для установления политической монополии и расправы над конкурентом. Тимошенко может нравиться или не нравиться, газовое соглашение может считаться единственно возможным в обстоятельствах, сложившихся на момент его подписания – или непродуманным и некомпетентным, но всё это не имеет никакого отношения к суду. Те, кто это понимает и пытается остановить – думает о будущем Украины. Те, кто считает, что все происходит как надо, тянет страну в прошлое – и неважно какими мотивами он руководствуется, желанием сохранить и упрочить власть, понизить цены на газ или просто ненавистью к Тимошенко. Это касается и политиков, и журналистов, и общества – нужно просто понять это и хотя бы перестать улыбаться и пожимать руку тем, кто оправдывает беззаконие, рассказывает о «чужой войне» или произносит схожие подлости или глупости, в зависимости от развития своего интеллекта и своих нравственных качеств.

Система сбоит – и может устоять, только вооружившись, только создав в стране режим безальтернативной диктатуры. Именно интересы сохранения системы заставляют сплотиться таких разных – и таких одинаковых – людей, как Янукович, Ющенко, Тигипко или Азаров. Это не они защищаются – это она защищается. Это мертвое тянет живое на дно.

Может ли выиграть этот союз мертвецов? Да, может – но это будет означать, что и Украина еще пару десятилетий будет мертвой, нищей и обреченной страной, из которой будет бежать все молодое и талантливое, в которой будет процветать все кондовое и безнравственное. Это и есть настоящая цель нового союза, которая вряд ли совпадает с желаниями и мечтами украинского народа.

Практичні поради переходу на українську мову спілкування. 1. Обмежуйте присутність російської навколо себе, відмовтеся від усього російськомовного, наскільки це можливо. Дивіться україномовні новини, читайте україномовні книжки, слухайте українську музику. Таким чином набереться не лише пасивний мовний запас, а й справжнє відкриття досі невідомої, неймовірно багатої культури. 2. Пишіть е-мейли друзям лише українською. Знищити російську розкладку клавіатури – прекрасний спосіб позбутися спокуси перейти на "апщєпанятний язик". Не бійтеся, що російська розкладка коли-небудь знадобиться. Літери "ы" та "э" за потреби можна набрати і за відсутності російської клавіятури (Alt+235, Alt+237). Нагородою за знищену зайву розкладку вам стане швидше перемикання з англійської на кирилицю. 3. Шукайте україномовного спілкування. Почніть з письмового – це легше (бо маєте час на обдумування слів, чого не має, коли говорите у реальному часі). Ось порадив би писати у контакті тільки українською. Відвідуйте україномовні форуми. Спілкуйтеся в україномовних чатах. В маршрутці, запитуйте про «зупинку» а не «остановку»! 4. Буде складно почати говорити українською зі знайомими, спершу почніть говорити українською до незнайомих вам людей: у магазині, тролейбусі, на вулиці. Будьте завжди готові відповісти українською на запитання "котра година?", "як пройти?". Прислухайтеся до своєї мови, працюйте над помилками. Спершу ваша мова здаватиметься вам жахливою, дуже важливо не злякатися цього і не думати про те, що подумає про вас інша людина. Вже скоро ви говоритимете плинно. 5. Купіть великий російсько-український, а бажано ще й український тлумачний словник. Спілкуючись щодня ви зустрічатимете багато слів, переклад яких згадаєте не одразу. Не соромтеся користуватися словником. 6. Знайдіть досвідчених україномовних співрозмовників, знайдіть коло україномовного спілкування. Говоріть з українцями. Слухайте їхню мову. Це перші люди, з ким вам буде говорити легко. І не бійтеся, що ви припускатиметеся помилок. Вони все прекрасно розуміють. Багато хто з них колись теж говорив російською, проходив крізь те саме що й ви і пам’ятає себе на вашому місці. Немає чого соромитись! 7. Залишився найскладніший і найвідповідальніший крок – починайте принципово говорити українською з російськомовними людьми. Завчасно підготуйтеся до відповіді на численні запитання знайомих, чому це ви раптом заговорили українською. Не бійтеся виглядати ненормальним в їхніх очах. Люди часто називають божевільними усіх, кого не розуміють – їм так легше. Не переймайтеся – ви в даному випадку розумієте більше за них. Нерозуміння старих знайомих з головою компенсується захопленням і повагою незнайомих людей та нових знайомих, які будуть у захваті від краси вашої мови та стійкості позиції.

Вам казали, що нечемно говорити до людини українською, якщо вона з вами говорить російською? Забудьте про чемність. Українська мова буде мертвою, якщо ви будете чемними з усіма. Ви говоритемете українською, щоб вони почули, що українською мовою можна говорити красиво. Більшість відчує сором за те, що не може говорити українською з вами. Це прекрасний привід для них замислитися над питанням своєї національної приналежності.

А ні тебе завжди можуть взяти у дворники бо там знання мови не потрібні!

Народився 7 листопада 1968 року у Львові.

У 1993 р. закінчив Львівський державний медичний інститут, лікувальний факультет, лікар-хірург, у 1999 р. — Львівський державний університет ім. І.Франка, спецправничий факультет, юрист.

З 07.1987 р. по 05.1989 р. — служба в армії.

У 1989—1990 рр. — санітар 1-го хірургічного відділення Львівської обласної клінічної лікарні.

У 1990—1992 рр. — медбрат нейрохірургічного відділення Львівської міської клінічної лікарні швидкої меддопомоги.

З 02.1990 р. по 12.1991 р. — голова осередку Студентського братства Львівського медичного інституту.

З 12.1991 р. по 11.1994 р. — голова Студентського братства м. Львова.

З 10.1991 р. стає членом Соціал-національної партії України (СНПУ)

З 08.1993 р. по 07.1996 р. — лікар-інтерн урологічного і 1-го хірургічного відділення Львівської міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги.

У 1994—1998 рр. — депутат Львівської облради народних депутатів.

З 05.1995 р. по 03.1999 р. — уповноважений з питань організаційної роботи СНПУ.

З 01.1997 р. по 03.1998 р. — голова Львівської обласної організації СНПУ.

З 03.1998 р. по 02.2004 р. - голова Київської міської організації СНПУ.

У 03.1998 р. — кандидат в народні депутати України від виборчого блоку «Менше слів», № 7 в списку.

Член Комітету з питань бюджету з 07.1998 р., член фракції УНП з 01.2001 р. до 03.2002 р.

З 02.2004 р. - очолює Всеукраїнське об'єднання "Свобода" (раніше - СНПУ).

Народний депутат України 3 скликання з 03.1998 р. по 04.2002 р. На час виборів: уповноважений з питань організаційної роботи СНПУ.

Народний депутат України 4 скликання з 04.2002 р., висунутий виборчим блоком політичних партій "Блок Віктора Ющенка «Наша Україна».

У липні 2004 року Олег Тягнибок був виключений з фракції «Наша Україна» за висловлювання на горі Яворина, які були розцінені як антисемітські та ксенофобські. [1] Проте, переміг в усіх судових процесах із цієї справи.

З 2006 р. - депутат Львівської обласної ради (фракція ВО "Свобода").

Тягнибок позаяк переможе на президентських виборах!
Тягнибок Скорпіон водяний знак за гороскопом наша Україна мати за гороскопом Телець знак землі отже ось вам астропрогноз "Це прекрасне поєднання для любовних відносин, але при формуванні тривалих подружніх зв'язків навряд варто розраховувати, що любовний екстаз перших місяців знайомства збережеться в браку. Партнери притягуються один до Одного як протилежні по Зодіаку знаки, біля яких просто на роду написано пережити один одного. Можна сказати, що кожному Тельцю необхідно по Скорпіону."