Нещодавно активісти "FEMEN" - спиляли Хрест пам’яті жертв сталінських репресій у Києві, перша моя реакція була однозначною - "де мізки в цих ....", але трохи подумавши й переваривши інформацію дещо поміняв свою думку з категоричної на - "не буду судити цих дівчат за їх вчинки - Бог їм суддя", вважаю багато акцій "Фемен" є порушеннями норм моралі здорового суспільства. Правда сам собі після цього задаю питання, а суспільство у нас хіба здорове ? Хіба є мораль у нашому суспільстві ? (банда при владі, бандитськими цінностями ЗМІ промивають нам мізки, банда робить з нас холуїв, знищуючи українців в Україні ...) То може для хворого суспільства, з хворими погоничами, потрібно робити такі "Хворі" акції, може суспільство потребує чогось того що заставить згадати про те що ми люди ? Як і в Росії хворе суспільство, з хворими погоничами та поводирями (церква там також важко уражена) хоче судити учасників панк-групи Pussy Riot, а чи має таке суспільство взагалі право судити ? От як Ви вважаєте людоїди одного з забутих племен, мають право судити (карати) одноплемінників, що випустили з клітки впійманих людей - їх обід ? Ви не задумувались, може ці людоїди порушники є тогочасними Джордано Бруно, чи може Ви вважаєте що Джордано Бруно церква судила й спалила заслужено ?
*До речі церква так багато говорить про прощення, а сама прощати здатна, не служити наживі, ..., може хай дійсно Бог вирішує, що робити з святотатством, раз Бог в церкві голова.
Коротка передмова: колись придбав цю річ, яка за словами продавця являється автентичною, тобто зробленою за зразками винайдених при археологічних розкопках артефактів. Що то таке я від нього толком і не взнав. Діло було давно, йшов фестиваль історичної реконструкції та рольового мистецтва куди традиційно приїжджають і різні майстри.
(матеріал - бронза...ні, не золото)
Я власне щось там знаходив у мережі але мене це не задовольнило. Хто може більш конкретно розповісте про цей символ - будь ласка. Також цікаво що він дає носію. Років зо п'ять ношу замість хреста (єретик 
мабуть). І головне куди повинне закручуватися коло? Вітаються живі слова, а не посилання кудись там на сайт.
Є у мене один давній знайомий. Колись я називав його своїм другом, але після того, як дізнався, що він переконаний наркоман, перестав ставитись до нього як до друга, але і спілкуватись із ним не перестав, хоч рівень нашого теперішнього спілкування зовсім інший... Час від часу я намагаюсь дізнатись від нього навіщо він це робить, і чи не збирається передумати. Відповіді стандартні - він вживає важкі наркотичні речовини великими дозами тому що:
А) Це найкращий кайф в його житті (принаймні, був таким, доки у нього не почала з'являтись толерантність); Б) Тому що це надає йому можливість хоч іноді відчути себе міцним, енергічним та оригінальним. В) Таким чином він начебто тримає свою вагу на певному рівні - намагається схуднути, це йому не вдається, але і не набирає вагу. ...
Але я не про це хочу повідомити. Наркомани нам хоч і не друзі, але на їх помилках можна добре повчитись, і придбати такий досвід, який при відсутності знань про наркоманську реальність, здобути просто неможливо.
Роки три-чотири тому - ще до того, як він вперше спробував амфетамін, він казав що у нього є велика мрія: відкрити власниу харчевню, в який він сам був би і головним шеф-поваром, і адміністратором. Казав, що йому дуже подобається готувати та експерементувати у творінні нових блюд. Іноді я навіть ласощився тим, що він готував, коли приходив до мене "на горілку"... (ну да, до цього він не вживав наркоту - а просто пиячив. І пиячив так, що я особисто готовий розповідати справжні легенди про його талант професійного пиячки, бо перепиячити його ніхто на моїй пам'яті ще не зміг)
Отже, була у нього мрія. Велика, чиста мрія. І іноді я навіть вірив в те, що колись вона у нього здійсниться... Але замість мрії він зустрів наркоділера, і з того часу його життя змінилось повністю та безповоротно.
Тиждень тому він заходив до мене, щоб позичити трішки грошей. Казав що ми разом можемо дуже дешево та кльово приторчати і що він все влаштує, і щоб я ні за що не хвилювався ... ну і все в такому дусі. Я до таких його тріад вже звик, і відповідав напівавтоматично - "грошей нема", "складати компанію не хочу", "навіщо воно тобі потрібно", "забудь ти про цю гидоту..."
А він мені бац! І таке запитання в лоба:
- Скажи, Колян, а ты до скольки лет вообще дожить хочешь?
Так вже сталось, що якраз на днях я розмислював над цим, тому без паузи відразу відповів, що мене влаштує дожити десь до 150-400 років, в залежності від того, які будуть технології, методи та засоби подовження життя на той час, що мені пощастить прожити...
Він трішки засмутився, а потім сказав свій вариант:
- А я где-то до 40 лет поживу... и все... дольше не хочу.
... я глянув на нього і побачив що каже чисту правду.
... тоді я просто позіхнув та помовчав трішки, а потім сказав йому, що краще йому більше ніколи не підіймати при мені тему вживання наркотиків або інших засобів загублення свого життя, якщо він хоче, щоб я принаймні із ним вітався при зустрічі... бо нам з ним зовсім-зовсім-зовсім не по дорозі...
Баловство баловством, але тепер я боюсь знаходитись поруч із ним ще більше. Одна справа - наркоман... зазвичай наркоман вбиває сам себе... ну, іноді мабуть може на когось накинутись, щоб уникнути болі від ломок (не знаю... я з такими не спілкувався). А цей мій знайомий виявився просто камікадзе без башні, спрямованим на те, щоб не дожити до 40 років... І якщо йому раптом стане сумно йти на той світ самому,.... коротше, мені трішки не по собі стало тоді від таких роздумів, і я схаменувся на тому, що вбираю всі колячі та ріжучі прекмети в шкаф на кухні, щоб на очі не потрапляли.
... Я своє життя досить чітко оцінив тоді.
І стало цікаво, а хто зараз взагалі як розмислює про своє власне життя?
Запитав у декількох знайомих - ніхто не сказав, що збирається прожити більше ніж до 60 років...
Це що, у всіх таке зараз?????
- Ех, жеж то ну його все в те ... ні - в ті місця, та не те що ви подумали, а ще далі - десь за орбіту... от-от там марсіани з ними справляться, ці з ким хоч з наших країв справляться... Та що їм... хоч на шахту, хоч на льодовикові довбальні...!!!
Скільки ото можуть з нас кров і піт пити?!! Скільки гризти за душу кляті ідоли!!!... чи то ІРоди? - задумався... - Та грець з ним. - махнув рукою і далі входив в азарт - Гнати їх, гнати к бісової матері ледащів з наших ший! Ато занадто вже позажиралися, а нам - справжнім трудягам - ні грошей у зарплаті, ні з пенсії не видать! І погулять ніяк!!! Геть скоро з білого світу зженуть! Скільки ж ото терпіть!!! - Кіндрат Гнатович розпоясався і вже почав помахувати ременем над головою так, що комарі аж повідлітали від нього, бачачи як їхні брати-камікадзи спробувавши по пискАх кабанячої шкіри, дали норчакове піке під різними кутами в окружні боки.
- ОТо знов нализався!!!... - Почулося метрів за п`ятдесят...
- Йо.., - КІндрат Гнатович зрозумів, що трохи дав маху бо не встиг вигнути політику партії ще до ріднохатніх околиць... ТОму, ехе-кнувши, але вже не так голосно, почав навпомацки вшнурковувати ремінь в штани, що вже трохи з`їхали було в півсідничне положення.
Невдоволене сопіння чулося чим крок тим ближче... " От зараз і перепаде мені" - Кіндрат Гнатович почухував то лоба, то потилицю, але впритул побоявся підійти і метрів за два зупинився в позиції очікуваного до стартування спринтяру бо розгортання подальших подій було геть непередбачуваним...
Мотря Степанівна - дружина тобто Гнатовича, приставила руки в боки і помахувала зліва нунчаками-товкачами (український винахід швидкого міксерування картоплі)...
Кіндрат Гнатович винувато сопнув примирливо у відповідь і висякався через ліве плече (це у нього хвацько виходило!), Але Мотря натомість вже серйозно розкручувала сальта нунчаками...
- ЕХе-хе... - безвихідно знов ехекнувши Гнатович дістав з штанів люльку і... оскільки нічого підходящого не було більш, прийшлось таки знімати шитикоременя...
- Хей-я!.. Мотря Степанівна знялась у лівому спідньовиворотньому сальто і тріснула в перикупольний тупокутник кіндрата Гнатовича. ТОй йокнув, не очікуючи підступний прийомчик, теж з вереском знявся угору і задньосальтонувши у відповідь махнув ременем по тиловій ділянці оборонного захисту Мотрі Степанівни...
Але по кількох спритних прийомчиках і в одного і в другого гальмонули попереки...
Скривлено дивились у очі одне одному і Кіндрат Гнатович вже почав надіятись на рятівне перемир`я аж тут Мотря Степанівна дістає Якийсь там... Ух-ти - ТРАХ-БАХ -ГЕль...!!! Що тут додати до обстановки. Штани Кіндрата Гнатовича були в безремінній ситуації... Аж вуса обвисли з несподіванки... Три секунди і висотно долаючи півтора метровий заборчик (метрів з півтора ще над ним) Кіндрат Гнатович потужняцько ввалився у двір сусіда - Панкрата Пилиповича...! і не просто у двір... а прямо на їх здоровенного добермана, який з нежданого перляку тут же вивалив внутрішній зміст вчорашньої колись вже вечері... Гарячково обмірковуючи не гамлетівське " чьоз йоли делаць?!!"... - Гнатович вгледів не доїдений доберманом, що вже лемсентав з ракетною швидкістю тарфетнувши забора (ланцюг тільки звизгнув і пенькнув...) Напис на пакуночку зразу дався у вічі - "ФАС-НАХ"...
Екране телевізора на мить гасне і потім огорнуті кольорами посмішки на симпатичних силуетах лепечуть
- КУПУЙТЕ ТРАХ-БАХ- Гель І ФАС-НАХ - здоров`я усій вашій родині і скотині---- ЕЕЕЕЕЕЕЕЕххх, йолки задовбала ця мутантно роздута реклама ..............!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!!
---
примітивна голосувалка, не спорю, але все таки для статистики...
така реклама вас...
