В словаре Джонсона патриотизм определяется как последнее прибежище негодяя.
Мы берем на себя смелость назвать это прибежище первым.  (А Бирс)
 
Сэмюэл Джонсон назвал патриотизм последним прибежищем негодяя.
На самом деле патриотизм - огромный питомник негодяев.  (Г Менкен)
 
Патриотизм есть уверенность в том, что данная страна является лучшей в мире, потому что вы в ней родились.
Вы никогда не будете жить в спокойном мире, пока не выбьете патриотизм из человеческого рода.  (Б Шоу)
 
Преимущество патриотизма в том, что под его прикрытием мы можем безнаказанно обманывать, грабить, убивать.
Мало сказать безнаказанно - с ощущением собственной правоты.  (О Хаксли)
 
Патриотизм - самое большое безумие, от которого когда-либо страдал мир.  (Ч Чаплин)
 
Патриотизм - разрушительная, психопатическая форма идиотизма.  (Б Шоу)
 
Патриотизм - это религия бешеных.  (О Уайльд)
 
Бог и Родина - беспроигрышная парочка, их рекорд в том, что касается угнетения и пролитой крови, не побить никому.  (Л Бунюэль)
 
Государство всегда именуют Отечеством, когда готовятся к убийству людей.   (Ф Дюрренматт)
 
Когда свобода исчезла, остается еще страна, но Отечества уже нет.   (Ф Шатобриан)
 
Квасной патриотизм - это когда квасят носы за Родину.  (Т Пикок)
 
Убогий человечек, не имеющий ничего, чем бы он мог гордиться, хватается за единственно возможное и гордится нацией, к которой он принадлежит.  (А Шопенгауэр)
 
Во все времена негодяи старались маскировать свои гнусные поступки  религией, нравственностью и любовью к Отечеству.  (Генрих Гейне)
 
Терпеть не могу восторженных патриотов... Патриотизм состоит не в пышных возгласах и общих местах, а в болезненной враждебности к дурному, неизбежно бывающему во всяком Отечестве.  (В Белинский)
 
Патриотизм - это свирепая добродетель, из-за которой пролито вдесятеро больше крови, чем от всех пороков вместе.  (А Герцен)
 
Заговорил о патриотизме. Как видно, украсть что-то хочет.  (М Салтыков-Щедрин)
 
Иные так расхваливают свою страну, словно мечтают ее продать.  (Ж Петан)
 
Патриотизм есть не что иное для правителей, как орудие для достижения властолюбивых и корыстных целей, а для управляемых - отречение от человеческого достоинства, разума, совести и рабское подчинение себя тем, кто во власти... Патриотизм есть рабство.  (Лев Толстой)
 
Грубый патриотизм есть либо нечто нечестное, либо признак отсталости.    (Ф Ницше)
 
Патриотизм означает поддержку своей страны.
Это не означает, что патриотично поддерживать президента или иных должностных лиц.   (Т Рузвельт)
 
Вместо того чтобы убивать своего соседа, следует перенести ненависть к нему на ненависть к какой-нибудь соседней державе - и тогда ваши преступные побуждения, как по волшебству, превратятся в героизм патриота.   (Б Рассел)
 
Патриотизм - это готовность убивать и быть убитым по самым тривиальным причинам.  (Б Рассел)
 
Я настолько ненавижу героизм по команде и весь отвратительный нонсенс того, что объединяется под словом «патриотизм», что скорее готов дать себя разорвать на куски, чем быть частью таких акций.  (А Эйнштейн)
 
Я Родину свою люблю, но государство ненавижу.  (Б Окуджава)
 
Политик - это человек, который пожертвует вашей жизнью за свою Родину.  (Т Гинен)

Український кризовий медіа-центр закликає лідерів G20 подивитися у вічі українським патріотам
Kyiv, 05 липня 2017.

Сьогодні, 5 липня, у Гамбурзі, де цієї п’ятниці розпочнеться саміт «Великої двадцятки», Український кризовий медіа-центр розмістив плакати з портретами українських військових, волонтерів, медиків та інших патріотів, котрі протистоять російській агресії проти України.

Ці мужні люди об’єднані проектом «Уважно подивіться на ці обличчя» – «Look closely at their faces», що був започаткований УКМЦ, Посольством України у США та фотографом Романом Ніколаєвим у вересні 2016 року.

«Цей проект має дуже важливу мету – нагадати лідерам вільного світу, що Україна у 1994 році отримувала гарантії безпеки згідно з Будапештським меморандумом, коли віддала, третій за величиною у світі, ядерний арсенал. А тепер мужньо протистоїть російській агресії і боронить кордони цивілізації», – розповів Геннадій Курочка, співзасновник Українського кризового медіа-центру.

«Вільний світ повинен бути рішучішим і більш активно протидіяти спробам реставрувати Імперію зла. Саміт G20 – це вдала нагода для світових лідерів змусити Росію зупинитися та почати діяти у правовому полі», – зазначила співзасновниця Українського кризового медіа-центру Наталя Попович.

http://uacrisis.org/ua/58244-podivitisya-u-vichi-ukrayinskim-patriotam

Руцке мір негативно впливає на ваше здоров'я

                       Жизнь не щадил свою,
                       Не раз спасал товарища,
                       В смертельном он бою.


                       Он мощь являл и мужество,
                       Свой защищал народ,
                       И проявлял содружество,
                       В час бед и злых невзгод.


                       Но пасть опять разинута,
                       И змей летит войны,
                       Считать давно ведь принято,
                       То демон Сатаны!


                       Как щит для человечества,
                       Чтоб в мире жить могли,-
                       Защитник есть Отечества,
                       Оплот родной земли

19-тирічний сирота із Івано-Франківщини Ігор Лещишин віддав 23000 грн, які збирав на придбання будинку, на потреби військових.

«Я – патріот України»: понад 300 школярів взяли участь в змаганнях у День захисника Вітчизни
Жовтень 14, 2016



14 жовтня 2016 року в День захисника України на базі підрозділу Держприкордонслужби в Бортничах відбулися військово-патріотичні змагання під гаслом «Я – патріот України». До заходу залучалися учні шкіл Києва, Київської та Житомирської областей. Про це повідомляється на сайті Держприкордонслужби.

На початку заходу прикордонники ознайомили дітей з діяльністю Державної прикордонної служби та системою охорони кордону, показували школярам сучасні зразки озброєння. Далі школярі змагалися у військово-спортивних іграх. Вони виборювали першість у вправах зі зброєю, спортивних змаганнях на влучність, естафеті та перетягуванні канату.

Також на польовій кухні для дітей зварили смачну запашну кашу. Крім того для всіх гостей зі святковим концертом виступили артисти Академічного ансамблю пісні і танцю Державної прикордонної служби України.

Організаторами заходу були: Держприкордонслужба, Міністерство молоді та спорту, Київський молодіжний центр Київської міської державної адміністрації та дитяча громадська організація «Центр патріотичного виховання дітей і молоді «Юний прикордонник».

http://global-ukraine-news.org/2016/10/14/ya-patriot-ukrayiny-ponad-300-shkolyariv-vzyaly-uchast-v-zmagannyah-u-den-zahysnyka-vitchyzny/

          У попередній статті про Олімпійські Ігри, озаглавленій «Чому Ріо ігнорує український гімн?», я мимоволі обмовився про те, що у мене є свої люди на Олімпійських Іграх, і тому про сало без чорного хліба не вигадка. 

Історія тут така. Є двоє гарних людей: дочка Наталка і її мати Регіна Миколаївна. Наташа мешкає в Ріо, у неї маленький син та чоловік бразилець.  Українка поліглот – володіє багатьма мовами світу. Мені відомо, що знає англійську, німецьку, французьку, іспанську, португальську, володіє ідіш та івритом. Здається, володіє ще якоюсь європеською мовою, боюся називати, аби не помилитись. Про це звідкілясь дізналися, звичайно ж, у Москві. Запропонували їй стати офіційним перекладачем за великі гроші пана Жукова – голови Олімпійського комітету РФ на ОІ в Ріо-де-Жанейро. Той, хто з московітів збирав про нашу Наталю Вікторівну інформацію, явно вчинив непрофесійно, тому, що наша землячка відповідає означенню ще одного «П» (окрім поліглот) - Патріот з великої літери. Навіть «ВП» - Великий Патріот рідної України. Всі головні маніфестації на підтримку України і українців у Ріо не обходяться без участі моєї знайомої. А статті у Фейсбуці. Це лише потрібно почитати - Наталя Лозицька наш надзвичайно потужний український форпост у Бразилії.

 На нинішній Олімпіада пані Наталя, як волонтер, підкреслю, перекладач офіційної делегації України в Ріо. Жодні перемовини там не обходяться без неї – Наталі Лозицької.

А мати її – Регіна Миколаївна, кандидат наук, колишній викладач Одеського  державного університету, полишивши всі домашні справи поїхала до Ріо, аби у відсутність мами посидіти з онуком, нагодувати зятя. Ми домовились, що вона писатиме мені про свої враження. Сьогодні отримав чергового листа від РМ, на моє переконання вельми цікавого, давайте разом прочитаємо:    

            
> > Сьогодні перший і, напевне, останній раз у Ріо наживо спостерігала баталії на Олімпійському стадіоні. Запрошення Наталочка випросила для мене в оргструктурах перепустку, щоб моє перебування в Олімпійському Ріо було виправданим. Їхати довелось так далеко, як напевно з Одеси до Умані…

Проїжджали олімпійський комплекс, що включає з десяток споруд на різноманітні види спорту. Це все знаходиться в прекрасному місці над океаном. Правда щоб створити цю красу треба було вести будівництво, відвойовуючи у джунглів територію. Ще залишилися де-не-де хащі непролазні. Незважаючи на величезну віддаль, вподовж чудової швидкісної траси обабіч в'ється, споруджена на сваях, огороджена решіткою і перилом велосипедно-пішохідна доріжка з чудовим видом на океан. От по такій чудо-трасі ми домчали ще до слідуючого комплексу олімпійських об'єктів.

Їх теж велика кількість, але ми поспішали туди, де змагання з боксу. Пройшли перевірку на вміст торбинок, детектор і далі ще перевірки так званих "аусвайсів". Правда все дуже організовано, скрізь в формах співробітники готові вирішити всі твої проблеми. Багато військових, щоб ніяка нечисть не нашкодила. Зайшли ми в споруду (залом не назвеш), завбільшки в футбольне поле. В центрі місце, де вже йдуть баталії. А над ним з чотирьох сторін висять монітори, де бій показують . І ловлю себе на тому, що дивишся на екран, а не живу картинку. ????

Цікава реакція глядачів. Вони сидять групами. Бій був між мароканцем і узбеком. Мароканці, осіб 50, усі в червоних майках під колір свого! розмахують прапором, підбадьорюють криками, а узбеки (їх менше) сидять поряд в сусідній ложі, як на важливій нараді, рівненькі, чинно так. Було б далі на що подивиться, а ж тут Наталочка виявила пропажу-кишені від олімпійської сумки з мобільними телефонами, і ми щодуху рвонули в кілометровий шлях нишпорити, де вона могла відвалитись. І вже на самому виході побачили сервіс «загублених речай», де й була наша рідна кишеня з засобами зв'язку Наталі.

Приємно, що є чесні люди, яким ми дуже вдячні. А то інформаційні сторінки новин з Олімпіади заповнюються тільки негативом - пограбували, вода позеленіла, камера впала... І всяка інша ахінея. А ніхто не пише, скільки сил докладається, щоб працював цей складний механізм організації дійства, скільки працює волонтерами бразильців і іноземців, скільки дарують посмішок і намагаються вирішити всі питання гостей...

Напевно чесна самовіддана праця не має такого запиту, як то кажуть "клуб нічка", яка так користується попитом, а жаль... Змагання проходять практично цілодобово і потреба бути в тому чи іншому місці волонтерам також цілодобова. Бачу це по Наталочці: приходить іноді і о другій годині ночі, а зранку вже дзвінки – треба сюди, треба туди, і все треба, і треба...

> >Увечері на фіналі греко-римської боротьби Наталочка вболівала разом з нашими земляками за Беленюка, який отримав срібло, можливо, через не зовсім коректне судійство (грузин суддя допоміг отримати перемогу грузину росіянину). Так коли виконували гімн Росіі, Наташа на весь голос співала гімн Украйни, що вважала більш справедливим. Потім підходили до неї НАШІ і дякували за громадянську позицію.  
> > Ось так і завершилось моє "хрещення" з Олімпіадою. 

Я – это Киев, я - Львов, я - Одесса,
Я – те ребята из Сотни Небесной,
Я – это мать, жду из армии сына,
Я – Незалежність, я – Україна!
Я – Волноваха, я – Мариуполь.
Дым от разрывов черен, как уголь...
Я – Мариуполь, я – Волноваха.
Нас не задушишь в объятиях страха.
Будет возмездие, будет расплата,
Кровью заплатишь, кремлевская вата.
Нет, не спасет тебя ядерный купол, –
Кровью заплатишь за наш Мариуполь.
Я – это киборг, я – это донор,
Я – волонтер, месяц не бывший дома,
Я – тот ребенок, что пишет солдату:
«Слава Героям! Чекаємо, тату!»
(с)