"Между Польшей и Китаем...
между Гёте и Хафизом,
между Пушкиным и Данте..."
Юнна Мориц
.
между хальтом и цурюком
я прикинулся урюком
нахлобучил тюбетейку
узко глазики прищурил
.
на шмокзале ожиданья
возле хамеры равненья
не надеясь на везенье
типа кто меня поманит
.
между пары революций
в отдаленьи перестройки
в двух шагах от той помойки
что зовётся сном поллюций
.
подключился к Интернету
коротаю до рассвета
забывая Власть Советов
окликаю Здравствуй Света
.
в перехожем промежутке
слышен крик газетной утки
здесь остатками уюта
пассажиров угощают
.
...за последние банкноты
за ухмылку Бегемота
.
вот колбасная нарезка
это пива два стакана
кто ты странница незванна
что же так косою резко
.
как зовут тебя Сестрице
одолжи снаряд побриться
Блогером ORJEUNESSE было проведено расследование, цель которого было показать как наши "доблестная" милиция относится к гражданам. Думая, что перед ними обычный бомж, и денег с него не поиметь, ппсники не стали утруждать себя составлением протокола. В ход пошли угрозы физической расправы и даже убийства. Свои издевательства эти мудаки в погонах снимали на видео и обещали выложить в интернет.
Взлетаем - падаем - взлетаем - падаем...
Иногда отталкиваемся ногами, иногда переносим вес тела, чтобы срегулировать полет. Но все равно нас тянет вниз, хотя смотрим мы в небеса...
А небо сегодня божественно невесомое. В таком небе и полетать не грех))
Я часто хожу на вокзал. Улицы, длинною в вечность, как будто специально стекаются в эту точку. А я люблю ходить по безконечным улицам. Вот такая вот логическая цепочка. Наушники, кеды, улыбка, крылья - и шаг за шагом вырисовывается карта, на которой север меняется с югом, а перпендикулярное с параллельным. И, следуя хаотичным маршрутам, мне так или иначе предоставляется возможность поучаствовать в тоскных посиделках на вокзале. Место встречь и расставаний все же изменить нельзя.
А хочется указать на небо и воскликнуть: "Я не могу насмотреться в твои бездонные глаза!"...
Хочется раздать мечты - и мир станет добрее.
И тогда можно лететь!)
Прощальні дні, похід на цвинтар, уклін святій язичницькій Вірі предків – перекрили мої доволі болісні життєві проблеми.
І тому відходячи від них, я хочу подати свій погляд на реалії ядучої української політики …
Не знаєте чому ми, українці, такі дурні?
Чому ми, як останні дебіли терпимо наругу над нашими ідеалами і символами?
Чому ми, як представники титульної української нації з давних-давен проживаючої на наших землях – навіть в Верховній Раді маємо представництво десь в 25-30%? Де ж елементарна справедливість?
Хіба таке мізерне представництво корінної української нації в парламенті держави та інших органах влади, не є прямим доказом повзучого геноциду?
Бо як інакше, окрім геноциду українців можна оцінювати таку яскраву представницьку меншість титульної нації в органах верховної влади?
Чому нема справедливого, на пропорційній основі, представництва національностей в органах влади всіх рівнів!?
До речі – я в ніякому разі не проти представництва в ВРаді тих же росіян, турків, поляків, угорців, румун, ромів чи жидів...…
Вони повинні бути представлені, але тільки в межах пропорційного представництва.... і ніяк інакше!
Бо при порушення цього постулату, засилля чужинців-манкуртів в українських органах влади – веде до знищення нашої держави і нашого древнього народу...
Олігархам та різноплемінним манкуртам, не згодним з таким справедливим постулатом - чемодан, вокзал......
зі... адресу, куди посилати цих склизьких падлюк - вибирайте на свій смак...
І посилайте, але бажано без матюків)))
23.04.18