Не читайте. Я вже не читаю.
Пощо тих затруєних вітрил?
Грей – по бардаках.Асоль бухає.
Алий шовк пішов на прапори.

Вірність вже нічого не вартує.
Ніжність – крам без попиту, на жаль.
Ці казки – вони таки отруйні.
Краще-бо вже зашморг чи кинджал.

Тільки… Боса і простоволоса,
У хмільному чорному чаду –
Чому я на березі ще й досі
І ніяк додому не піду?..

Між нами – зими, осені, літа,

Крок відстані... ні – подих, тихий шепіт,

Все те, що не промовили вуста,

Долоні дотик, погляд, серця трепет,

Тяжіння нездоланне, рух космічний.

Між нами двоєборство – двох єднання.

Інь - янь… Ти – я… Дар передвічний ,

Навік, божественний – кохання.

10.03.2010

© Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №111110510088

ДВА СЕРЦЯ

У вечір, в обрії, у спів підем, обнявшись, перед себе. Мов черепицю із дахів, зриває вітер зорі з неба.

І, відділившись від юрби, загорнемося в хутро ночі. Хай два серця - два голуби– співзвучно й тужно затріпочуть.                          ( Богдан Ігор-Антонич )                                       

Дві наші тіні на стіні -

Я пристрасно тебе кохаю...

Мов у гойдливому човні,

Про все на світі забуваю.

Зринає в золотім руні

Чуття всевишнє, спалах раю...

У тім немислимім вогні

Мелодія іскриста грає.

Вона живить і обпікає, Як цвіт жаріє на губах,

І недвозначно натякає:

Любіться впарі при свічках!

У шибку бється ранок-птах -

Зі свічки віск у ніч стікає...