хочу сюда!
 

ПРЕ мудрая

44 года, лев, познакомится с парнем в возрасте 45-58 лет

Заметки с меткой «аналіз»

Додаток до теми про Конституцію України

Додаток до теми про Конституцію України

Володимир Земляний: Як приймалася Конституція України
28 червня 2016

Відразу вибачте за плагіат. Назва статті запозичена у народного депутата, відомого економіста і фінансиста Вадима Гетьмана, вбитого в квітні далекого 1998 року в під'їзді свого будинку. «Як приймалася Конституція України?» - так називалася його книга, написана по гарячих слідах, по суті, відразу після прийняття головного документа держави.

Дискусії про зміни Конституції ще радянської України почалися після прийняття Декларації про державну незалежність. До речі, те, що документ заявляв про право на свою банківську, фінансову і податкову системи, на свою грошову одиницю, - заслуга народного депутата Вадима Гетьмана. І в тому, що згодом через шість років була прийнята Конституція незалежної України, - теж чимала його заслуга.

Конституційний шлях України на кшталт тернистому. Ще за пару місяців до здобуття незалежності України Верховна Рада прийняла концепцію майбутньої Конституції, а через рік її проект було винесено на всенародне обговорення. Але потім пішов політична криза і нові президентські вибори. У 1994 році була створена нова конституційна комісія на чолі з президентом Леонідом Кучмою і головою Верховної Ради Олександром Морозом. Колишні конкуренти по президентській гонці продовжили своє суперництво. Леонід Кучма говорив, що парламент тільки плутається під його ногами. У парламенті називали його поганим танцюристом, а соціалістична партія Мороза і комуністи Симоненко взагалі вважали президентську посаду зайвою. На рік президент і Верховна Рада підписали «пакт про ненапад» - конституційний договір, визначивши і розмежувавши повноваження. До його закінчення, крім проекту конституційної комісії, було офіційно подано ще 15 проектів. Комуністи виявилися «революційними» - пропонували зберегти УРСР і увійти в новий Союз. Конгрес українських націоналістів відстоював унітарну державу без збереження Кримом статусу автономії.

Компроміс полягав у урізання президентських апетитів на владу, що не подобалося Банковій
Однак всерйоз обговорювався проект конституційної комісії, оприлюднений в лютому 1996 року. У ньому проглядався хребет моделі авторитарного політичного режиму на чолі з президентом, унітарна форма держави з бутафорним місцевим самоврядуванням і слабким парламентом.

Вадим Гетьман вважав, що таку Конституцію приймати не можна. Єльцинське єдиноначальність призвело до Чеченській війні, яку вже і бажали погасити, та не могли. Приводив як один з прикладів народний депутат. Вадим Гетьман, лідер парламентської групи «Незалежні», став одним з ініціаторів спеціальної депутатської комісії з вироблення компромісного проекту Конституції. Компроміс полягав у урізання президентських апетитів на владу, що не подобалося Банковій. На одному із засідань комісії побував глава адміністрації Дмитро Табачник і залишився явно незадоволений, згадував у книзі Вадим Гетьман. Чи не продавивши свій варіант Конституції через парламентську комісію, президент Леонід Кучма вирішив винести його на референдум, а коли Верховна Рада пішла на «Конституційну ніч», Банкова, намагаючись зірвати голосування, заблокувала поява в залі міністрів-депутатів - тоді таке поєднання не заборонялося. І хоча вранці 28 червня Україна здобула свій основний закон, в якому передбачалася президентсько-парламентська форма правління, вважаю, що в адміністрації президента не всі були раді «обрізаним» повноважень.

Мені довелося брати участь в останньої передвиборної кампанії Вадима Гетьмана до Верховної Ради. Як відомо, місцева влада в таких випадках напоготові. Головне, правильно зробити ставки, кого-то явно або приховано підтримати, кому-то непомітно підіграти. Багато керівників районного рівня запитували відкрито: «входжу або не входжу Вадим Гетьман в головний кабінет? Чи не втратив довіру? ». Почувши про сумніви адмінресурсу, Вадим Петрович витягнув з шухляди столу фотографію: він, Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Віктор Кравець, ще пара чоловік. У тенісках і футболках. «Покажи їм. Це ми в Криму на відпочинку, після преферансу »... Фотографія була недостатньою аргументом« довіри », а інших, схоже, не було.

Цілком допускаю, що, не обов'язково діючий президент, а, наприклад, хтось із його близького оточення, розраховував на конституційні, а, по суті, диктаторські повноваження свого патрона
Самостійний і авторитетний, незалежний, як і його парламентська група, політик не вважав за потрібне шукати у кого-то підтримки, нехай навіть і в кабінеті президента. Він скоріше б виступив опонентом будь-кому, як у випадку з проектом Конституції, якби цього вимагали інтереси народу і держави. Може, тут слід шукати причини вбивства народного депутата, одного з головних політичних важковаговиків країни Вадима Гетьмана? Цілком допускаю, що, не обов'язково діючий президент, а, наприклад, хтось із його близького оточення, розраховував на конституційні, а, по суті, диктаторські повноваження свого патрона. Парламентські вибори Вадим Гетьман програв, що стало прологом до його вбивства.

Звичайно, це лише одна з версій. Вадим Гетьман міг плутати фігури на наступних президентських виборах будь-якого з потенційних претендентів на найвищу посаду. Коли в одному з інтерв'ю тодішнього прем'єр-міністра Павла Лазаренка запитали про президентські амбіції, він перевів розмову на банківську групу «Гетьман-Ющенко». В кінці-кінців, за політичним полем, як за шахівницею, міг стежити хтось з боку, той, хто поступово зачищав його від самостійних політиків, авторитетних лідерів, безкомпромісних патріотів. І тоді в цю канву лягає не тільки вбивство Вадима Гетьмана, а й В'ячеслава Чорновола ....

Безпосередній вбивця народного депутата Вадима Гетьмана, автора української Конституції і грошової реформи, екс-глави Національного банку і творця валютної біржі, відбуває покарання. Але родичі Вадима Петровича, його друзі і колеги вважають, що крапка буде поставлена після суду над замовником вбивства.

https://ru.krymr.com/a/27823919.html

Володимир Земляний
письменник, журналіст


Забутий референдум 2000 року

16 квітня 2000 року в Україні відбувся всеукраїнський референдум – опитування думки громадян з приводу реформування державного управління. Початком акції були 7 грудня 1999 року збори громадян Житомира‚ які створили ініціятивну групу з проведення референдуму. Центральна виборча комісія (ЦВК) 14 грудня 1999 року відмовила в реєстрації цій ініціятивній групі, але 21 грудня 1991 року Печерський районний суд Києва своїм рішенням визнав постанову ЦВК неправомірною і зобов’язав ЦВК зареєструвати житомирську ініціятивну групу. Згідно з указом Президента Леоніда Кучми „Про проголошення всеукраїнського референдуму за народною ініціятивою“ на референдум було винесено чотири питання.

За право президента України достроково припинити повноваження Верховної Ради, якщо вона протягом одного місяця не зможе сформувати постійно діючу парляментську більшість або у разі незатвердження нею протягом трьох місяців Державного бюджету України висловилися  85.9 відс. громадян. За скасування депутатської недоторканости проголосували 90.2 відс.  Зменшення  загальної кількости народних депутатів України з 450 до 300 осіб схвалили 91.1 відс. громадян. Формування двопалатного парляменту в Україні, одна з палат якого представляла б інтереси реґіонів України‚ визнали доцільним  82.9 відс. учасників.

Народ України дав ствердну відповідь на усі чотири поставлені питання.

Конституційний суд двома рішеннями підтвердив законність та остаточність рішення, що було винесено громадянами України на референдумі. Відтоді минуло 19 років‚ але відповідні зміни до законодавства так і не було внесені Верховною Радою. Про референдум ніби забули.  Проте висліди всеукраїнського референдуму залишаються актуальними й досі. Більше того – загальне погіршення умов життя населення викликає зростаюче незадоволення Верховною Радою‚ її складом і ефективністю діяльности.

За роки, що відтоді минули, больовий поріг українців неймовірно зріс. Саме зараз, коли суспільство, пройшовши шлях кривавого випробування, вимагає негайних і докорінних змін тих правил, які викликали потребу референдуму 2000 року. Ще тоді‚ у 2013 році громадські організації Харкова і Херсона зажадали розпуску парляменту, а також виступили за скасування депутатської недоторканости і зміни політичної системи. І знову вимоги суспільства не були почуті.

Зрозуміло‚ що виконання чотирьох пунктів референдуму вимагало їх вивчення експертами. Наприклад‚ колишній народний депутат‚ викладач Києво-Могилянської академії Юрій Ключковський вважає‚ що зменшення чисельности Верховної Ради може неґативно позначитися на її дієздатності‚ а повне скасування недоторканости депутатів не послужить захистові опозиції. Але такі зауваження стосуються повноцінного парляменту‚ депутати якого відвідують усі сесії та засідання комітетів і є бездоганними перед законом. Наразі так не є і населення добре це усвідомлює.

Викликають критику великі платні та досконалі побутові умови урядовців та депутатів порівняно з рівнем життя усієї громади. Генеральний прокурор Юрій Луценко в грудні 2018 року розповів на телебаченні‚ що йому ніяково отримувати щомісяця 150 тис. грн.‚ тоді як середня платня в Україні становить 7,000 до 10 тис. грн.‚ тому третину платні він віддає на благодійні цілі.  Це добре‚ але чи наслідують цей приклад інші урядовці?

Забутий референдум мав би стати сиґналом небезпеки для проводу: у 2000 році населення лише висловило свої побажання‚ які тепер можуть стати радикальною вимогою.
7 лютого, 2019


Референдум як шанс для України
ЧЕТВЕР, 5 ЛИПНЯ 2007, 13:32
32 ПЕРЕГЛЯДУ
Додати у Вибране
Тиждень тому на відзначенні Дня Конституції президент висловився за запровадження двопалатного парламенту (перша палата з законодавчими повноваженнями і друга - з контролюючими і кадровими) зменшення терміну депутатських повноважень, зменшення кількості депутатів, більш чіткий розподіл повноважень між гілками влади. Все це саме ті пропозиції, про які писала УП ( http://pravda.com.ua/ru/news/2007/4/23/57830.htm ).

Ключовим моментом виступу президента Ющенка до Дня Конституції є ініціатива затвердити зміни до Конституції на референдумі.

При очевидних ризики прийняття нової Конституції на референдумі, це дає країні унікальний шанс нарешті виплутатися з перманентних криз.

Адже, по-перше, прийняття Конституції через референдум дасть можливість міцно легітимізувати новий документ і уникнути ситуації, при якій кожен новий парламент пише Конституцію "під себе".

Компанія Жені Лукашина щороку на 31 грудня ходила в баню, а в Україні кожен політичний сезон змінюють Конституцію.

Постійна зміна правил, яке відбувається в Україні - конституційних, виборчих тощо - просто не дає можливості суспільству використати набутий політичний досвід. Під час зміни Конституції 2004 року, коли певні політики зрозуміли, що президентські вибори вони в Україні ніколи не виграють. А коли шахраї не можуть виграти гру, вони змінюють правила.

По-друге, референдум щодо Конституції дає можливість ухвалити справді якісну Конституцію (правда, вона повинна бути саме такою). Така Конституція може працювати в інтересах розвитку суспільства, а не з метою ситуативного розподілу сфер впливів між політиками.

По-третє, загальнонаціональний референдум з питання затвердження Конституції підвищить легітимність держави, оскільки означатиме волевиявлення всього населення, а не кількох сотень політиків, які користуються нульовим авторитетом в суспільстві. Засудження суспільством порушень Конституції, прийнятої на референдумі, буде більш енергійним.

По-четверте, Конституція 1996 року з доповненнями від 2004 року має занадто великий досвід неповаги. Слід визнати - це документ, який вже ніхто в країні не поважає.

Коли сумські студенти на виборах 2004 року показували міліції Конституцію, міліціонери (тобто, по ідеї, охоронці закону) говорили: "Моє начальство - це моя Конституція".

В Україні протягом тривалого часу можна було й досі можна красти, шахраювати, брати хабарі, іноді навіть вбивати - але при цьому законники вимагають, щоб звільнення і призначення чиновників відбувалося в суворій відповідності з процедурою. Просто політиків це цікавить найбільше - їх звільнення і призначення.

Просто по Конституції і народному уявленню про справедливість, на якій може базуватися Конституція, занадто довго і енергійно топталися.

Тому, коли політики з команди екс-президента Кучми кричать про загибель Конституції, вони повинні були б згадати, хто саме її делегітимізувати - знехтувавши поняття про справедливість, яке невіддільне від поняття закону.

Затвердження Конституції на загальнонаціональному референдумі дасть можливість суспільству, політикам і державному механізму почати все "з чистого аркуша".

Конституція 1996 року народжувалася, як ситуативний компроміс між елітами, виходячи з балансу сил, які на той час склалися. Конституція дала можливість тодішньому Президенту Кучмі фактично сконцентрувати основну владу в своїх руках, в обмін на збереження можливості для виникнення осередку опору в особі парламенту, який було неможливо розпустити.

Тоді Кучма отримав повноваження, які можна порівняти з повноваженнями у Наполеона, Ататюрка і Мохатмі Ганді разом узятих. Проте, повівся як Кучма.

Конституційні зміни 2004 року досягли двох основних цілей. Перша - це очевидна для суспільства дестабілізація держави, аж до створення загрози територіальній цілісності країни. Ці зміни спровокували внутрішні чвари і усунули Україну від серйозних претензій на природну для України роль регіонального лідера.

Свого часу з цього приводу "великий доброзичливець" нашої країни, депутат російської Держдуми Костянтин Затулін з унтер-офіцерською прямотою сказав: "Нам потрібна парламентська Україна, так як нам не потрібна сильна Україна". Його українські "партнери" довели справу до логічного кінця.

Друга мета конституційних змін 2004 року - забезпечити фактичну безвідповідальність верхівки. Реформою 2004 року була паралізована робота правоохоронних органів проти правопорушень з боку народних депутатів і пов'язаного з ними бізнесу (а це переважна частина економіки країни).

Ці зміни означали перетворення депутатів на касту недоторканих. Коли до злочинів причетні депутати Верховної Ради, тим більше з коаліції, правоохоронні органи безсилі й залежні. Сьогодні часто говорять про дух Конституції. Так ось, якщо "понюхати" конституційні зміни з 2004 року, то дух цих змін цілком вкладеться в одну фразу: "крадіть під нашим дахом, і вам за це нічого не буде". По крайней мере, до сих пір так нікому нічого й не було.

В результаті конституційної реформи, замість відповідальності влади, громадяни отримали посилення її безвідповідальності. Раніше у всьому був винен Кучма, а зараз і звинувачувати нікого. Розірваність практичного керівництва національною безпекою, запроваджене конституційними змінами, місяць тому ледь не призвела до трагедії під час штурму Генпрокуратури.

Підконтрольність МВС прем'єру і коаліції, а СБУ та армії - президентові, створили надзвичайно серйозну загрозу конфлікту в країні. Очевидно, саме цього і домагалися ініціатори конституційної реформи.

На щастя, сьогодні після всіх потрясінь всі політичні сили прийшли до висновку, що чинна Конституція, зіпсована в 2004, не може забезпечити потреби розвитку країни.

Зокрема, прем'єр-міністр Янукович сподівається, що у новообраній Верховній Раді буде сформовано конституційну більшість, яка внесе зміни до Конституції, необхідні для збалансування системи влади.

"Найважливіше питання - розвиток такої збалансованої системи влади, яка б ефективно мала можливість працювати. Не може жити країна в умовах, коли одна гілка влади блокує іншу або заважає працювати", - сказав Янукович.

Такий консенсус основних політичних сил - уже певний плюс.

Партія регіонів цілком може погодитися на відкриті виборчі списки (оскільки розраховує на ресурси бізнес-діячів там, де не має власних електоральних ресурсів), і на двопалатний парламент (оскільки у верхній палаті ключові діячі Партії регіонів без особливих проблем забезпечать собі пожиттєве членство завдяки вірним виборцям в мажоритарних округах, таким чином, зміцнивши свою автономність від можливих змін в партійному керівництві).

Таким чином, слід максимально використовувати той факт, що меркантильні інтереси Партії регіонів або окремих її діячів можуть збігтися з національними інтересами України.

Слід підкреслити, що вагомі конституційні підстави для проведення референдуму дає рішення Конституційного Суду від 5 жовтня 2005 року. У ньому, зокрема, зазначено:

" Положення частини третьої статті 5 Конституції України" право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами "треба розуміти так, що тільки народ має право безпосередньо шляхом всеукраїнського референдуму визначати конституційний лад в Україна, який закріплюється Конституцією, а також змінювати конституційний лад внесенням змін до Основного Закону України в порядку, встановленому його розділом XIII. Належне виключно народові право визначати і змінювати конституційний лад в Україні не може бути привласнене у будь-який спосіб державою, її органами або посадовими особами " .

Що стосується нинішніх протестів проти референдуму, то вони схожі на "дежа вю". Таке вже було 11 років тому. Тоді Кучма, видав Указ про призначення референдуму на 25 вересня, змусив депутатів ухвалити Конституцію в ніч на 28 червня.

Тоді ж нинішній віце-прем'єр з гуманітарних питань, а тоді глава адміністрації президента Кучми, Дмитро Табачник заявляв: "Рішення Президента про проведення референдуму буде абсолютно законним" (газета "Всеукраїнські відомості", 27.06.1996 р).

Треба йому вірити. Тоді ж Дмитро Табачник сказав: "Я впевнений, що відсторонення Олександра Мороза з посади голови Верховної Ради створить у парламенті стійку українську більшість і буде сприяти нормальній роботі всього законодавчого органу, і не тільки з питань Конституції" (газета "Дзеркало тижня", 18.05 .1996). Щось в цьому було, чи не так?

Наостанок слід зазначити, що за Конституцією механізм призначення референдуму повністю перебуває в руках президента. Це ще один "подарунок собі" Кучми, який успадкував Ющенко. Було б вкрай неправильно не використати його на добру справу - зміцнення країни.

Заява Ющенка про те, що "як глава держави" він "зобов'язаний зупинити і, безумовно, зупинить цей хаос" дає певні підстави сподіватися, що так воно і буде.

Огляд української преси

огляд української преси
30 вересня 2016



За 2,5 роки не притягнули до відповідальності нікого з оточення екс-президента Віктора Януковича. І тих, хто грабував Україну, і тих, хто наказував стріляти в людей на Майдані, пише «Газета по-українськи». Нікого з керівників «Опоблоку», на думку експерта видання, директора Інституту аналізу та менеджменту політики Руслана Бортника, не покарають. Про Юрія Бойка – це лише риторика генпрокурора. Тримають колишніх регіоналів на гачку. Адже «Опозиційний блок» вигідний владі – дають голоси в парламенті і не дуже заважають. А проти Єфремова відкрили справу, бо він випав із системи, став білою вороною. Інший експерт «Газети по-українськи», політолог Тарас Березовець, вважає, що Геннадія Кернеса покарати немає шансів. Він хитрий і зачистив усі докази. Проти Сергія Льовочкіна також зачіпок не буде. Реально посадити Михайла Добкіна, Миколу Скорика. Порошенку вигідно їх покарати, бо це сподобається виборцям, переконує експерт газети у публікації «Посадити мають Єфремова. Бойка, Льовочкіна, Кернеса – ні».

Сьогодні система перетину лінії зіткнення відверто недосконала. Причин кілька – суб’єктивних і об’єктивних, констатує в газеті «День» міністр з питань тимчасово окупованих територій Вадим Черниш. Серед цих причин – недостатня кількість пунктів пропуску і погана їх відрегульованість, що сприяє корупції. Міністр переконує, що неприпустимо надавати можливість для пропуску великих партій товару, оскільки бойовики, отримавши контроль над ними, будуть на цьому наживатися. Натомість спрощення для мирних громадян процедури перевезення товарів є логічним. Бойовикам цю процедуру буде важко взяти під контроль, до того ж, гроші витрачатимуться на українські товари, зазначає газета «День».

Адміністрація президента хоче застосувати сценарій Кучми-1999, коли в суперники тодішньому президенту просували заздалегідь «програшного» Петра Симоненка. Цього разу влада в ролі зручного спаринг-партнера розкручує Юрія Бойка. Про це в газеті «Україна молода» стверджує парламентарій Андрій Лозовий. Він вважає, що у другий тур на президетнських виборах пройдуть Юлія Тимошенко та Олег Ляшко.

Газета «Голос України» інформує, що з 1 жовтня розпочнеться пілотний проект у сфері регулювання цін на продовольчі товари, який передбачає тимчасове скасування надмірного адміністративного регулювання цін на харчові продукти. Протягом цих трьох місяців вивчатиметься динаміка цін, і за результатами моніторингу буде ухвалене рішення щодо скасування, обмеження чи поновлення такого регулювання. Докладніше «Голос України» розповідає в матеріалі «Завтра держава перестане регулювати ціни на продукти».

«Субсидії не стимулюють економити» – у статті під таким заголовком «Газета по-українськи» переконує, що змусити українців заощаджувати ресурси може заміна субсидії грошовою допомогою. Після опалювального сезону споживач зможе використати залишок коштів на утеплення чи економніше обладнання.

Ірина Біла
http://www.radiosvoboda.org/a/28023032.html

Для порівняння............(Висновки робімо самі)



Ні, нууу, оправдання існує: штани ж потрібно притримувати, щоб не впали, та не засвітитися грішним тілом)))

10 годин на день 4 дні на тиждень - результати експерименту

Результати опитування  і аналізу ефективності

Самооцінка ефективності зросла. Режим «10 робочих годин 4 дні на тиждень» і «не заходити в пошту, месенджери і соціалки до обіду», як їм здається більшості співробітників, підвищив їх ефективність майже в два рази. 75% вважають, що під час експерименту стали працювати краще, а 63% - що під час експерименту виконали більше завдань.
Подовжений робочий день впливає на харчування. 38% зауважили, що стали більше їсти на роботі, а 25% стали пити більше кави або чаю. Варто відзначити, що, працюючи в такому режимі, приходиш на роботу в 9 ранку, йдеш в 8 вечора і вечеряєш дома, в кращому випадку, ближче до 9 вечора - не корисне заняття. Хороший варіант - брати їжу на вечір з собою в офіс, або замовляти. До речі, 38% відзначили, що їх фінансові витрати зросли під час експерименту.
Менше відволікаєшся - більше задоволений собою. 38% опитаних хочуть і в майбутньому не включати до обіду месенджери і соціальні мережі, але мати можливість працювати з поштою. 100% хочуть назавжди відмовитися від соціальних мереж до обіду.
Одного місяця мало, щоб повністю змінити режим сну - вставати раніше легко, засипати раніше складно. В середньому, всі учасники експерименту стали спати на 1,5 години менше на робочу добу. При цьому 50% співробітників досипали цей час на вихідних (в середньому стали спати на 3 години більше), а другі 50% спали на вихідних стільки ж, скільки і до експерименту, тобто просто втратили десяток годин сну за місяць.
Повноцінний сон - здоровий вигляд. Лічильник «скільки людей сказали тобі, що ти став виглядати гірше» у одного співробітника показує 2, ще у одного 4, а у нашого рекордсмена - цілих 5 осіб.
Ще один вихідний, дійсно, корисний та важливий. Більше половини співробітників відзначили, що під час експерименту їм вдалося проводити більше часу з близькими, ніж в звичайний робочий місяць. Переважна більшість учасників експерименту за минулий місяць стали більше читати і більше дивитися фільмів. А 88% відзначили користь для особистих справ, яку дав ще один вільний день.
Довший день - простіше завдання. Переважна більшість відзначило, що завдяки експерименту їм вдалося зосередитися на великих завданнях, зосередитися і нарешті зробити їх.
Пів дня оффлайн ніяк не заважають взаємодії з іншими відділами. 88% не помітили абсолютно ніяких проблем, причиною яких могла стати відсутність в пошті / месенджерах до обіду. Всі важливі і термінові питання просто стали вирішуватися живим спілкуванням або телефонним дзвінком, а не повідомленням в Slack / Skype.
На 10 робочих годин енергії вистачає далеко не кожного. Для половини учасників експерименту найскладнішим періодом 10-годинного робочого дня став пізній вечір, тобто якраз останні 2 години роботи.
Цікавий факт. ... показник «кількість виконаних завдань в цьому місяці з поставленим в цьому місяці» (завдання поставили в лютому і виконали в лютому) і порівняв його з минулими місяцями. За час експерименту цей показник у 70% співробітників виріс майже в два рази (у декількох - ще більше).
Оцінка KPI, як я і очікував, не дала чіткої відповіді на питання «чи стали всі краще працювати». У мене відділ маркетингу, в якому є дизайнер, програміст, копірайтери, редактори, піарники і, власне, маркетологи. На жаль, роботу далеко не кожного з них можна оцінити простими цифрами та графіками. Зокрема, підсумки виконання багатьох завдань тягнуть за собою «довгий хвіст», тобто їх ефект повинен проявитися тільки через 3-5 місяців.
Загальна кількість виконаних завдань виросла за час експерименту. Але цей показник я ніде не враховую, оскільки кожна задача відрізняється , і складністю,  і затратами часу, так що просте підвищення числа їх виконання не означає зовсім нічого.
Изображение
Мінуси, які варто було б врахувати
Такий експеримент показав би кращі результати, якби проводився не в лютому, а в липні, наприклад. Довгий світловий день, постійно відкриті вікна і взагалі літо - чиста енергія сама по собі. У лютому важко прокидатися рано, коли за вікном ще темно.
Як мінімум трьом учасникам експерименту доводилося поєднувати 10-годинний робочий день з іншими обов'язковими справами, зокрема, з різними освітніми курсами. Для чистоти експерименту всі його учасники повинні приїжджати на роботу з дому і з роботи йти також додому.


Висновки
Експеримент «вижив» (10 робочих годин на день) дійсно підвищив якість роботи відділу.
1.1. Виконано безліч «великих» завдань, до яких місяцями не доходили руки.
1.2. Всі стали приходити і йти приблизно в однаковий час.
1.3. Додатковий вихідний день в тижні дозволив вирішити багато дрібних побутових завдань і довше бути поруч з близькими.
1.4. Елемент тімбілдінга також дав свої позитивні плоди. Як не дивно, команда стала більш згуртованою завдяки спільним турботам. Забавним фактом стало і те, що наш відділ став набагато популярнішим серед інших співробітників компанії. Не минало жодного обіду на кухні, щоб когось  не запитали «Ну, і як там ваш експеримент? Важко? А як вихідні проводиш? »
1.5. Однак працювати довго в такому режимі, судячи з усього, неможливо. Поки ми повертаємося до стандартного 8-годинного робочого дня, але це не означає, що в майбутньому не спробуємо ще якийсь новий варіант. До речі, учасники експерименту вже запропонували спробувати полегшений варіант «Вижив», а саме - 4 робочих дня по 9 годин і 1 робочий день по 4 години.
Експеримент з відмовою від використання месенджерів та соціальних мереж до обідньої перерви відтепер перетворюється в рекомендацію. Це не заборона і контролюватися виконання рекомендації ніяк не буде, але інші відділи будуть в курсі, що питання до нас варто або відкласти на другу половину дня, або задати їх за допомогою живого спілкування.
Всього один учасник експерименту на початку 4-го тижня задумавшись опустив свій телефон в стакан з водою. Вважаю це відмінним показником.

Шарій - пусте місце,тим паче не президент і не прем'єр.

Несобранный, рассеянный и праздный, 
газеты я с утра смотрю за чаем; 
политика - предмет настолько грязный,
что мы ее прохвостам поручаем(гарик)

http://2015.livejournal.com/5888456.html
сумно тим,хто вірить. 
Коли ми почнемо вимагати виконання обіцянок? 
мені до дупи ті візи, але я не стадо.

Истребляем психоблошки



 

Психоблошки. Смешное, придуманное мной только что обозначение. Сейчас Вы всё поймете.

Кто бы мог подумать, что столь распространенное выражение «тараканы в голове» придумала в своё время Наташа Королева – молоденькая девчушка в короткой юбчонке прыгающая в экранах телевизоров. Изумительно, правда? Такая бессмысленная, казалось бы, мелочная выдумка, а столь глубокий смысл обрела и нашла своё распространение в разговорной речи.

Но я не могу использовать ее выражение потому, что тараканы – это множественное рассеянное понятие, это когда психобздыка много и оно рассеяно, неуловимо. А мне хотелось бы поговорить о точечных ситуациях, когда какая-то на вид незначительность, кажущаяся мелкой, просто точкой в поле, но на самом деле является как незаметная точка глубокой раны от шпаги – жизненно важным элементом.

 

Итак, психоблошка №1 - психоблошка образования.

Смешно наблюдать за людьми, которые ничего не понимают, но делают вид, что все понимают и все знают, хоть на самом деле это не так. Кажется, такой мелочью! Но задуматься только – почему они так делают, и почему это распространено?

Почему иногда определенные люди делают вид что понимают и знают, когда на самом деле не знают и не понимают исключительно ничего, в разбираемом вопросе? Потому, что боятся задать вопрос. Почему люди боятся задавать вопросы, продолжая при этом оставаться глупыми? Думаю, корни сей психоблошки лежат в школьной жизни. Многим приходилось сталкиваться с ситуацией, когда учительница выпячив глаза кричала во все горло: «А ты что, не запомнил, Петров??!! Мы ж на прошлом уроке это разбирали!!!!» или же «Только что говорили об этом!!!!!», и отказывалась повторять, отвечать на заданный учеником вопрос. Такие крики следуют почти на любой вопрос ученика, и вскоре тот учится подстраиваться под ситуацию, лишь бы не выглядеть тупым, и лжет, что все помнит и все знает с натянутой улыбкой, вкрадчиво впивается глазами в рот учительницы или одноклассника в ожидании хоть малейшей подсказки.

В итоге, мелкая психоблошка выращивает себе гигантское пузо разожравшись в голове этого человека. И, после такой школы, он становится патологически тупым индивидуумом, который постоянно пыжится и пычится нагоняя видимую уверенность в себе и в своих знаниях, но на деле не знает совершенно ничего. А впоследствии, все свои проблемы решает списыванием, взятками, неосознанным подражанием, и воровством чужих работ и идей, продолжая при этом ничего не знать и не разбираться ни в чем.

Удивительно, каких масштабов достигает ареал распространения мелкой и неприметной псхиоблошки №1, ведь для нас даже привычным является наличие одного- двух знающих людей на всем потоке! Мы привыкли к тупой массе, которая вот так хитро формируется элементарным страхом перед вопросами, и перед поиском ответов на свои вопросы. Такая масса людей беспомощна, не способна ни на что. И «маємо те, що маємо», как говорится…

 

Психоблошка №2 – тоже психоблошка образования.

Эта заключается в очень простом моменте. Достаточно выбрать отвратительного дрыща уродца, сделать его умным, изолируя его от пагубной психоблошки №1, то бишь, развивая в этом человечке любознательность исключая в нем страхи перед вопросами, развивая в нем тяготение к решению задач, стимулировать любовь к поиску ответов на вопросы похвалой и наградами (в отличии от других учеников). А потом «ловким движением руки» наречь его «ботаном», стимулировать отвращение к нему большинства, развивать высмеивание этого человечка другими. И - дело сделано! Мы имеем презрение основной численности учеников не только к знаниям, но и ко всем людям, которые что-либо знают! Развитое ложное представление всех умных людей дрыщами-уродцами с презрительным прозвищем «ботан».

Вот вам еще одно разросшееся разожравшееся пузо психоблошки в головах людей, формирующее тупорылую массу. Мало того, что тупую саму по себе, так еще и эффективно сопротивляющуюся изменениям к лучшему, работающую собственными руками на самоуничтожение.


Психоблошка №3. "Какай, детка, какай".

Сильное давление со стороны сферы образования на очень личное дело ребенка - на потребность испражнения.

Детей строго прессуют, запрещают ходить в туалет, ограничивают детей в удовлетворении этой потребности. Особенно по большому. Через высмеивание тех, кто какал. Кто задержался в туалете дольше, чем необходимо для справления малой нужды. Через конструкцию самих туалетов таким образом, что все дети могут видеть что делает другой - по большому или по малому. И во время этих наблюдений друг за другом дети реализуют на какающих все то, чему научили преподаватели показывая как высмеивать и что говорить.
И заметьте - туалеты для учителей всегда отдельные, закрытые дверью, или даже на замок.
В итоге - дети избегают ходить в туалет по большому.
Это приводит к нарушениям, которые проявляются в меньшей подвижности ребенка, к его эмоциональной угнетенности.
Для чего это нужно?
1 - чтоб меньше бегали и прыгали, больше сидели, больше читали;
2 - чтоб меньше кричали, визжали, больше молчали и слушали;
3 - и плевать всем на то, какие в дальнейшем проблемы со здоровьем будут возникать.


Психоблошка №4 "убить словом"

Речь пойдет о самом обыденном для многих. Итак, его величество МАТ. Еще его называют матюк, матюки, маты.
"Словом можно и убить" - фраза, которая когда-то для кого-то стала эврикой и целью разработок в области нейролингвистического программирования.
Вкратце, нейролингвистическое программирование - это все то, что нас чему-то учит на словах, слова вызывающие эмоции. Например, при воздействии определенного слова люди способны пустить слезу, перекреститься, упасть на колени, рассмеяться, растроиться, и... даже умереть. Матами планировалось доводить человека до смерти без физического воздействия. Это гениальное упрощение многих процессов в государстве.
Так, бывали случаи, когда при произношении слова тот, кто его услышал падал в обморок, или даже испытывал сердечный приступ.
Кто-то шибко умный развил эту идею до широких ареалов, в масштабах страны и даже нескольких стран.
Схема действия такова: человек специально воспитывается восприимчивым к этому "оружию". С детства ему внушается страх к определенным словам (к матам). Для этого на эти слова накладываются запреты. Так существует цензура.
Такими методами все мы подвергаемся программированию на определенные слова. И чем послушней, чем идеальней воспитывался человек в этих условиях - тем более он подвержен оружию в виде слов. Слова такого человека могут бить, травмировать, и даже убивать.
Вот, какие, мы, люди, находчивые.




«Ось і маємо», как говорится…

 

Можно и другие неприметные точки глубоких ран на теле нашего общества отыскать, и я это сделаю. Но позже. И, по мере формирования своих исследований в осмысленный вердикт, буду выкладывать их здесь продолжая эту свою тему.

 

Дополнение от 25.10.14.:

Что делать, если Вы столкнулись с явным проявлением описанного в человеке. Вот, несколько моделей способов как "вырулить" ситуацию:

1. Ваша цель дать человеку (ребенку) понять, что ничего страшного не происходит. Вам надо пресечь момент испуга в человеке еще до того, как он поймет, что на самом деле чего-то не знает или забыл, до того, как начнет лгать. Если Вы родитель или учитель, воспитатель поспешите разрядить обстановку и срочно лишить атмосферу злобности и напряженности. Необходимо сохранять спокойствие и дружественность. Скажите, что-то на подобие:
- Почему ты боишься признаться, что не помнишь? Нет ничего в этом страшного. Я все тебе еще раз расскажу.
И ни в коем случае не орите "ты что, забыл?!". Забывать и повторять хоть и двадцать раз - это нормально и даже хорошо.

2. Когда нет паники и дверь в сознание не захлопывается ступором от чувства себя тупым и безнадежным в человеке, то попытайтесь научить его моделировать забытое заново логическим мышлением, выстраиванием цепочки "из этого исходит это" и т.д.

3. Когда преодолели страх перед незнанием, и обучили строить логические цепочки что из чего исходит, то можно вселить осознание того, что решение можно создать заново, и создать вообще альтернативу, а не первоначальный ответ. Пускай, возможно, эта альтернатива подойдет не идеально решению, но зато будет приближенной. И потом можно будет разобрать ее минусы перед правильным ответом и закрепить тем самым уважение именно к правильному ответу.

И запомните. У всего. Решительно у всего на свете есть свои истоки. Ничего не взялось ниоткуда. Любой закон, любая схема и формула имеет свою историю создания и изобретения, свои причины. Заставить заучить, поверить на слово, проще для учителя (меньше времени надо для объяснений), но не проще для ученика. Зачастую ученику не нужна вся родословна того или иного вопроса, но пара-тройка наводящих черт из истории породят отчетливое понимание и ориентировку в вопросе.






Нарешті зрозумів....Сценарій Раші

Путін добре вчив історію і знає, що завжди переможені росією живуть краще неї.....
План дій :
- почати агресію....
- здатися....
- спробувати жити краще.

Коментарій зі сторони, для роздумів

Думаючі люди так званим націоналістам, а "бил лі мальчік" ?


5%, 1 голос

29%, 6 голосов

52%, 11 голосов

14%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.