Сенцов, Зеркаль чи анонім із
Телеграма: Хто стане наступником Зеленського
Юрій Васильченко
Цього
року розпочнеться кастинг кандидатів у президенти, які зможуть обіграти
Зеленського або його ставленика у 2024 році. Або раніше, якщо в країні
складеться несприятлива ситуація.
В Україні ледь не на кожних виборах вигулькувало якесь "нове
обличчя", аж поки минулого року ця технологія не спрацювала на всі сто
відсотків. Причому і на президентських, і на парламентських виборах. З кожним
днем обрані "Слуги" та їх провідник Володимир Зеленський
перетворюватимуться на "старі обличчя", поміняти які на нові закликатимуть
їхні опоненти. І чим більше помилок робитиме ця влада, тим процес її
"старіння" пришвидшуватиметься.
Це чудово розуміють досвідчені вітчизняні політики
та політико-бізнесові групи, які, схоже, почали пошук тих фігур, які зможуть
серйозно конкурувати з очільником країни та його командою. Сам Володимир
Олександрович обіцяв на другий термін не балотуватися, однак хід
подій наразі виглядає так, що може йому й доведеться це робити, якщо не
знайдуть наступника, котрий гарантує продовження курсу та недоторканність
діячам нинішньої влади.
Зараз очевидними конкурентами Зеленському в разі
президентських перегонів виглядають Петро Порошенко, Юлія Тимошенко, Юрій
Бойко, тобто, "старі обличчя", які максимально сприятливо для
власного рейтингу користаються з помилок влади або ж, навпаки, набирають вагу
завдяки критиці успішних реформ. А вони є. Проблема влади лише в тому, що її
спікери не можуть адекватно розповісти про них населенню.
Бажання "аксакалів" вітчизняної політики чим довше залишатися
впливовими фігурами зрозуміле, однак їхня проблема в тому, що запит суспільства
на омолодження еліт, який вилився у феєричну перемогу Зе-команди, нікуди не
подінеться, а це означає, що "старикам" доведеться визначатися – або
йти на вибори і програти, або готувати собі заміну. В розкрутку якої треба
серйозно вкладатися, однак, в разі вдалої ставки, вона має значний шанс
зіграти.
Зараз на слуху принаймні дві особи, яких, і це
помітно, почали "вести" до політичних вершин – Олег Сенцов і Олена
Зеркаль. Ще може бути і Святослав Вакарчук, однак його проблема та ж, що і в
"Слуг" - із кожним днем у парламенті він в очах виборців
"старітиме", тобто, обростатиме негативом. Також є інші фігури, котрі
активно заробляють собі політичний капітал, який теоретично можна буде
конвертувати в балотування в президенти – Олександр Дубінський, Дмитро Разумков
і так далі. Однак названим особам для початку доведеться з часом дрейфувати від
президентської команди.
У Давосі, куди, як відомо, українські делегації
їздять за сприяння бізнесмена Віктора Пінчука, виступив і Олег Сенцов. Причому
його виступ різко контрастував зі спічем президента. Колишній бранець Кремля
заявив, що будь-які спроби домовитися з Росією не призводять до позитивних
результатів, а у Володимира Зеленського слабка позиція. Висловлювання Сенцова
чимось нагадували слова Петра Порошенка, можливо лише не в такому емоційному
стилі. І ще один показовий момент – він все частіше переходить на українську.
Що можна витлумачити як показове звернення саме до націонал-патріотичного
виборця, для якого "є різниця".
Проект "Сенцов як конкурент Зеленського"
цілком може бути реалізований. Однак у нього є й значні перепони. І
суб’єктивного, й об’єктивного характеру. Перші полягають у відсутності,
принаймні зараз, політичної харизми. Так, Сенцов упізнаваний, він говорить
правильні речі для виборця, який після зміни влади перебуває у стані
розчарування та розгубленості, проте ці ж речі говорять і багато інших діячів.
Щоб вивершитися над ними, потрібна яскрава демонстрація лідерських якостей,
готовності йти заради своїх поглядів на жертви. Поки ці якості в Сенцову не
проглядаються. Не видно також і якихось нових смислів. Простіше кажучи, на
сьогоднішній день є перспективна фігура з в цілому позитивним бекграундом, але
немає цільного образу.
Що ж до об’єктивних перепон, то серед них –
прив’язка в ЗМІ і соцмережах до Пінчука та "ефект Надії
Савченко". Після неї певна частина суспільства з великою недовірою
ставиться до політичної діяльності бранців Кремля.
Інша можлива кандидатка на суперництво з Зеленським
– Олена Зеркаль. Схоже, їй сприяють в команді Порошенка. Вона пішла з МЗС із
позитивним іміджом борця проти країни-агресора, виглядає гарним фахівцем,
особливо з міжнародної політики, може бути симпатична націонал-патріотичному
виборцю. "Зе" проти "Зе" - також непогано. Їй у
плюс і сучасний тренд на жінок-політиків. Правда, цей тренд у нас спрацьовує
так собі – наш виборець залишається достатньо патріархальним, коли обирає між
чоловіком-політиком та жінкою-політиком. До того ж, за багато років в Україні склався
стереотип щодо поведінки жінки-політика – стиль Юлії Тимошенко. Маскулинний за
своєю суттю. Сумнівно, що Зеркаль зможе діяти у цьому ж стилі. А враховуючи, що
Юлія Володимирівна не збирається сходити з політичної арени, доведеться
суперничати не лише із Зеленським чи його креатурою, а і з Тимошенко.
Звісно, до наступних президентських виборів ще
довго і в телеефірах, модних зараз Телеграм-каналах та інших майданчиках можуть
розкрутити не лише названих осіб, а поки нікому невідомих. Не виключено, що після
місцевих виборів вистрілить і хтось із регіональних еліт. Насправді все буде
залежати від того, на що буде запит суспільства. І якщо це буде "хто
завгодно, лиш би не Зеленський", тобто, повторення виборів 2019-го тільки
з іншим прізвищем в якості головного подразника, тоді результати виборів знову
можуть стати абсолютно непередбачуваними.
Хто стане наступником Зеленського?