Була я незалежною і сильною, Могла ж навік залишитись єдиною. Лиш ти зміг срібні дверці відчинити, Й зумів крилате серце приручити. В твоїх руках, неначе полум’я, горіла, Та ця шалена пристрасть крила обпалила. Без неба й крил не зможе пташка жити, Та не хотів чомусь цього ти зрозуміти. Імлою гордість миттю нас покрила, Й п’янким оманливим дурманом напоїла. І серце зльодяніло від гіркої правди, - Бо ми любов єдину втратили назавжди. Буду у небі я лебідкою...

Читати далі...

[Приєднана картинка]Блеск пропадает из разбитых отражений,Живые корни прорастают в кирпичи,На пепелище инквизиторских сожжений,Цветёт огарок не расплавленной свечи.Шумят и плачут небеса опять дождями,Скупая осень пахнет влажною землёй,Костры из листьев догорают, между нами,Свой дым затягивая горькою петлёй.И как развалина, поросшая кустами,Я вновь застыл среди туманов октября,Глядящий в ночь своими окнами-глазами,В сухой надежде, что я выстоял не зря.© William van Warg (фото и текст)

[Приєднана картинка] Спомини омріяного літа, Ніжні дотики рожевого світанку – Все кудись забрав холодний вітер, Слід байдужості залИшивши на згадку. Посеред зими блакитна квітка Паростки у двох серцях пустила. З дня у день небесним своїм цвітом Їм дорогу до весни стелила. У веснянОму сонечку купалась, І віддалАсь в палкі обійми літа… Та в простоті своЇй не сподівалась, Що воно захоче її цвіт до тла спалити. ПелюсткИ її порвав байдужий...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Розквітають вишневі сади, І весна вже прямує до літа. На світанку мене розбуди, Бо я хочу схід сонця зустріти. Ти до себе мене пригорни, Й не кажи зараз,прошу,нічого. Тільки ніжно у очі мої зазирни, Віднайди в них зорю ранкову. Ще багато доріг ми пройдЕмо, Буде безліч світанків рожевих. Та у свОїх серцях збережемо Ми назАвжди цей цвіт вишневий.

Іти…Тільки вперед іти. Упасти, щоби знов піднятись. В собі себе щоб віднайти, І у житті не заблукати. Йти до найвищої мети, Хоч нелегка буде дорога. Щоб стати світлом у пітьмі. Кінцева ціль – прийти до Бога. Не обертатися назад, І не боятися нічого. Щоб з тисячі чужих порад, Почути те, що йде від Бога. Щоб у душі своїй знайти Й примножити дарунки неба. Щоб віру в серці зберегти, Найбільша сила це й потреба. Щоб не розтрачувати час На пустослів’я...

Читати далі...

[Приєднана картинка]А потом не будет ничего…Только сказки об иконах вслух,Видимый в душе лесной пожар,Что не догорел и не потух,Отраженье звёзд в чужих глазах,Зарево расплавленных идей,Тысячи безликих вечеров,Лица без физических людей,Теплые, красивые слова,Из холодных и замерших губ,Тихий гул, оставленный годам,Облака из раскалённых труб,Пахнущая ржавчиной вода,Волны, рассекающие гладь,Мелкие порезы на руке,Карты, на которых нам гадать.С неба будут падать капли вниз,Кто-то скажет: это –...

Читати далі...

Твоя щира посмішка завжди зігріє, Таємничий блиск в твоїх очах. Терпеливо слухаєш про мої мрії, Й полюбляєш смак ванілі на вустах. Коли сумніви у душу проникали, Ти лиш тихо шепотів:”Усе мине”. Усі інші подарунки дарували, Ти ж один подарував мені мене.

Я сплету для нас віночок Із ромашок і фіалок. ПрикріплЮ туди дзвіночок, Незабудку і рум’янок. Заплету в нього усмІшку І частинку свого серця. А також фантазій трішки Й кольорових мрій стебЕльце. З почуттів сплету віночок – Хай ніколи він не в’яне. В ньому кожен пелюстОчок – Символ нашого кохання.

[Приєднана картинка] Найкраще місто на землі! У день цей сонячний травневий Радіють гості й жителі твої, Бо День народження у тебе, місто Лева! За віком вік, за днями дні ідуть, Та не старієш ти, а кращаєш з роками. Найромантичніші дівчата тут живуть, І так звабливо небо мерехтить зірками. Найароматніша у світі кава в нас, І дух свободи кожне серце наповняє. Хто побував у цьому місті хоч би раз, В душі назавжди світлу згадку залишає. Живи, рости, радій і...

Читати далі...

Знову пам’яті крила незримі Повертають мене у ті дні, Де лунали пісні солов’їні, Де не було тривоги й журби. В час фантазій і снів кольорових, В безтурботну країну надій, У дитинства той світ казковий, Де плели ми віночки із мрій. Відлетіли у вирій лелеки, Промайнули роки, наче мить. Тільки спомин той чистий далекий Світлим променем в серці горить.