хочу сюди!
 

YuLita

50 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 43-55 років

Замітки з міткою «королевская»

Лошадка (не зоологічне)


Немного про Натаху и ее алюминиевый заводик в Христофоровке

Вокруг Антрацита полно копанок, которые принадлежат Натали. Что интересно, когда в Луганске собирали сброд под СБУ, в самом начале проекта Луганда, основная массовка была бригадиры и рабы с этих копанок, которых привезли туда по Наташиному приказанию и Ефремова (её компаньона) просьбе. Так вот, когда началась АТО сепаратисты не пойми с какого бодуна выставили блокпост в забытой и заброшенной Христофоровке, где ничего стратегического нет. Кроме Натахиного заводика по производству алюминиевых чушек, от которого стоит невыносимая вонь по всей округе. Это чудище периодически выпускает в небо вонючий дым ядовито-желтого цвета, которым местные вынуждены дышать. С какого такого бодуна сепаратисты стали бы охранять Натахин подпольный завод я думаю вы догадаетесь и сами. Надеюсь, что после окончания войны на Донбассе этим вопросом заинтересуется и Ярема или кто-там будет прокурорствовать на тот момент. Потому что там же украдено столько бабла, что надо задавать вопросы. Не может же так быть, что весь Луганск знает чьи копанки, а прокуратура не знает.

P.S. Кстати, шахтеры нежно зовут ее Наша Лошадка.


Синій рай

         Якщо подивитися уважно на цей, що пестить погляд, напис, то ми побачимо, що в середині літери "А" щось ховається. До болі...ні, до люті знайоме. А якщо ми візьмемо подозрітельну трубу, та спробуємо  за її допомогою, роздивитися що ж там таке, то побачимо, що там написано - "Партия регионов". 
          А ще більш прискіпливі, особливо ті, хто крокує стопа в стопу з Шерлоком Холмсом, вивчивши та озброївшись його дедуктивним методом, звернуть увагу на те, що цвяхи, якими прибитий цей напис, є золотими. Погодьтеся, це аж ніяк не кореспондується з образом начальника цього, всім відомого та шанованого, закладу. І одразу, після такого скрупульозного аналізу, у аналізатора з'явиться така думка:"щось тут не так". А якщо не так, то він не буде совати свого носа туди, де щось не так, і внаслідок таких підозрілих висновків, трішки нахилить голову вліво(зазвичай вліво нахиляють, але можна і вправо), плюне, та піде собі далі.
          Звісно, це не означає, що всі решта - геть дурні, і лізуть туди, куди не треба лізти;ні, просто дехто з них дуже неуважні(не дарма про геніїв кажуть, що вони не від світу цього), або заклопотані життєвими проблемами, і їм нема коли розгадувати такі ребуси, або, м'яко кажучи, дуже довірливі.
          І ось, один мій знайомий(не довірливий, а неуважний), йдучи по вулиці Життя, побачив цей напис. Що було далі, спробую з його слів зараз викласти.

Синій рай

          Йду я собі по вулиці, як написано вище, Життя. Йду, як всі, нічим не відрізняюся. Пинаю каштани, пластикові пляшки, оселедця з'їв в кафе, постояв подивився, як мусора метелілі якусь бабусю, що продавала помідори, сфоткав потім ці помідори, які у розчавленому вигляді дуже нагадували мені шедеври Пікассо. Ну, і ось у такому радісному вигляді, я і крокував по асфальту...вперед, у бік обрію, прогресу та мрій.
          І тут раптом, виникає з туману якесь скупчення народонаселення. Власне і туман був раптовий. Світило сонце, потім місяць, все було прозоре, а тут - бабах!, туман. Але туман, це таке, туманна матерія, а ось скупчення, це вже конкретно, можна помацати. Я вирішив з'ясувати, чого це так сталося та підійшов ближче.
          Чим ближче я підходив, тим довшим ставало це скупчення. Воно якось витягувалося у довжину. В решті-решт, це скупчення, при наближення до нього, перетворилося в довжелезну чергу. Черга стояла до якоїсь споруди, яка нагадувала сортир, що в селі ставлять, на дворі. І ось, на цій самій споруді-сортирі, і висіла ця вивіска.  
          Черга рухалася дуже швидко. Кожні дві-три секунди двері в цій споруді відчинялися, і туди заходила наступна людина. Да, і люди були якісь дивовижні. Хоч вони і були одягнені по-різному, але вираз обличчя у всіх був однаковий. Це було щось середнє між байдужістю, переляком, та агресією. Все відбувалося мовчки. Хоча мені здавалося, що дехто з них таки рухав губами, але нічого не було чути.
          Ну, я постояв так десь хвилин з десять, поспостерігав, потім знов подивився на той напис, і тут в моїй голові хтось прошепотів, - і я чітко розумів, що це не мій голос, і не мої думки, - "йди ставай в чергу". Я пішов і встав. Поки я йшов до кінця черги, та власне і весь час, що я в ній перебував, час від часу лунала ось ця музика, хоча до того, як пішов ставати в чергу, я її не чув.
          Дурдом який-то, - подумав я. Цей одноакордний музон чомусь нагадав мені одного придурка, який на одному ток-шоу розповідав про "одна палка, два струна, я хазяїн вся страна". Він такі став її хазяїном. Та і досі ним є. Щоб він здох, падлюка.
          Ну, ось з такими думками я дістався кінця черги, ну і став... останнім. Тільки став в чергу, і хотів набрати повітря в легені та важко зітхнути, як, я аж здригнувся, поряд зі мною з'явився який-то дивовижний суб'єкт. Він був в міліцейському кашкеті, в фуфайці, з-під якої виглядала брудна майка, в спортивних штанях та в'єтнамках. В руці він тримав величезного ножа, а на плечі лежав ствол від танкової гармати(я служив в танкових військах, і знаю її, це нарізна 100-мм гармата). Звісно, її не те що підняти, її поворухнути не може одна людина, але мене це чомусь не здивувало.
- Тобі чого? - запитав я його.
- Нічого....тебе охороняю...
- Від кого?
- Від тебе.
          Так,- подумав я.- Піду я, мабуть, по своїх справах, - і пішов...вірніше зробив спробу піти, але в якій-би бік я не намагався зробити крок, на моєму шляху завжди стояв цей, в кашкеті. Ні обійти його, ні зсунути з місця, мені не вдавалося. Поштовхавшись таким чином деякий час, я таки залишився в черзі. Озирнувшись назад, я побачив довжелезну шеренгу людей, які вибудувалися за мною.Їй не було кінця.
- Чуєш, - звернувся я до свого цербера.- А навіщо ти гармату тягаєш?
- Це не гармата, це ствол. Я продаю його...купи...ствол...
          Я не став відповідати, і вже решту часу, поки рухалася черга, мовчав і більше не намагався ретируватися.
          І ось, нарешті я дістався до сортиру(принаймні він так виглядав), подивився на напис...але її вже не було, - Блін, що за херня! - вдарило мені в голову, смикнувся назад, але в цю мить дверцята сортиру відкрилися, і мене, наче засмоктало в середину.
          Що було далі, неможливо описати звичайними словами, навіть наша абетка не підійде. Відбулася якась інверсія, інверсія всього, і мови, і середовища, і подій, які там відбувалися. Наприклад, зараз світить сонце, навколо світло і ми все бачимо. Якого кольору це світло, ми і не замислюємося. Там же, куди я потрапив, було темно, як в печері, але це "темно" було синім, і в той же час все було дуже добре видно. Це важко передати словами. Одного разу, мені здалося, що я помер, що так виглядає смерть та життя після неї...або з'їхав з глузду та перебуваю в якомусь паралельному світі, але сприйняття, міркування, висновки, які я намагався робити, залишилися в тому стані, в якому вони перебували до того, як увійшов в цей світ...або, в це життя...навіть зараз я не можу зрозуміти, а де ж справжнє життя, там, чи тут...а може і не життя, а просто якесь сканування того, що бачиш.
          Ну ось, дверцята за мною зачинилися. І не просто зачинилися, а грюкнули з такою силою та гуркотом, наче то були чавунні грати, хоча з того боку я чітко бачив, що вони зроблені з дощок та оббиті ДВП. І я опинився в повній темряві, яку бачив, і яка була синя. Ця темрява якось обволокла мене, було таке враження. що це не я рухався, а темрява рухала мене.
          Поки я намагався зрозуміти що я, куди я, навіщо я, прямо переді мною, з цієї темряви поступово матеріалізувалося якесь чудовисько. Воно було з однієї голови, стояло на вухах, вуха були взуті у страусові черевики(не знаю, чому я вирішив, що страусові, але воно якось само так вирішилося, і вирішилося досить безапеляційно). В голові, хоча вся ця фігура і була суцільна голова, стирчала сокира, яка чомусь мене не здивувала і складала досить гармонійне враження, - як дипломат в нашій руці. Очі у цієї фігура були на лобі, їх було три. Там де в нас очі, в неї був рот, навіть два. Замість рота там знаходився анальний отвір, а там, де повинні бути вуха, було два носа. І ще один ніс був на підборідді, тільки він там знаходився до гори дригом. Замість носу, був ще один рот, більший за ті два, що на місці очей.  Шевелюра в неї росла не зверху, а на підборідді.


         Оце воно з'явилося і стоїть переді мною. Я навпроти. Так ми стовбичили один навпроти одного хвилин п'ять. Нарешті він...чи воно...важко було визначити, каже:
- Чого мовчиш, кажи пароль
- Який в біса пароль? Ти хто?
- Пісню чув, коли стояв у черзі? Ось і пароль
- Так я там нічого не зрозумів, то, здається, татарська мова була...
- Пароль не в мові, то розповідалася моя програма, а в тому, що ця пісня тобі нагадала
- Ну як що, придурка одного, який казав, - "одна палка, два струна, я...
- Стоп! Оце і є пароль. Даю відгук - "Я хазяїн вся страна". Заходь, будь як вдома. Зараз дам тобі роботу.
          Тут в мене все зупинилося. Без перебільшення. Навіть кров припинила свій рух. Було таке враження, що я розчинився в цій синій темряві. Що ж це таке, - подумав я.- Начебто живий, начебто в голові думаю, і в той же час мене нема.
           Не знаю що, можливо те, що в мене ще залишилися мої думки, але поступово я повернувся до свого звичного стану. Ще треба зауважити, що розмова відбувалася на якійсь тарабарській мові. Наприклад фраза "заходь, будь як вдома" була сказана цією фігурою так - "вдома як, заходь будь", причому слово "вдома" було сказано навпаки - "амодв". І так все решта. На диво, я все розумів. І відповідав так само, хоча думав нормально. І ця придуркувата мова також здавалася нормальною. Я міг би і зараз викладати своє оповідання тією мовою, але, боюся, ти нічого не зрозумієш.
          Ну, думаю, що робити, давай з ним порозмовляю, можливо зрозумію що до чого, і як мені далі діяти.
- Так що, ти і є...
- Ага, я янукович. Що ти вмієш робити? Хоча це не важливо.
- Яка робота, там написано, що це рай. А в раю дерева, між ними ходять, кусають яблука, їдять манну небесну
- Ну вірно, це мій, особистий рай, рай януковича. І дерево тут одне, мешкає на ньому мій помічник, кровосіся, бачиш, він сидить там, кістки обгодує. А всі ходять навколо мене, яблука дають мені кусати, манну небесну мені носять.
- То ти так би і написав, - "Рай януковича". Навіщо обдурюєш людей?
- А де ти бачив, щоб було написано, що рай чийсь? Рай петра, чи рай матфея. Кругом просто рай. Просто треба уважніше дивитися, що там написано і як оформлено. Той, справжній рай, він один, і напис та його зовнішній вигляд неможливо підробити. А те, що ти лох і клюнув просто на слово "рай", то це твоя проблема. Але не хвилюйся, тепер в тебе не буде ніяких проблем. Я відміняю всі твої проблеми, тепер в тебе будуть тільки мої проблеми.
          Ну гад, - думаю.- за лоха мене тримає. Хоча справи, бачу, хренові.
          В цей час, почувся тупіт, наче загін конів біг. Він ставав все гучніше та гучніше. І ось, з туману виринув якійсь чолов'яга, одежа на ньому була вся розідрана, обличчя все у крові. За ним з'явилася юрба якихось, чи то бомжів, чи то ряжених. Вони були схожі на того суб'єкта, що мене охороняв в черзі. На головах в них були, в кого міліцейські кашкети, в кого гестапівські, хтось був у шапці-ушанці, хтось в брилі. У руках, вони розмахували, хто ножем, хто бітою, хто залізною трубою. Вся ця кодла гналася за тим бідолагою. Гналися мовчки.
          Янукович, навіть і оком не поворухнув в той бік.
- Не звертай уваги, цей мудак не хотів віддати мені свої заощадження. Хоча вони не його, а мої. І я довів це в суді. А він все рівно не віддає.
- Так тут суд є? А де він?
- Ось, перед тобою. Я і є суд. Чесний, справедливий та гуманний.
- Нормально. Весело тут в тебе. А які тут закони діють? Чи є вони взагалі?
- Звісно є. Всі закони, які є в світі, тут діють. Навіть Декларація прав людини. Наприклад, стаття 5 в цій декларації, - "Ніхто не повинен зазнавати тортур...". Я повністю її дотримуюся. Якщо в тебе прізвище "Ніхто", і ти зможеш це довести в суді, то тебе і не будуть піддавати тортурам. Якщо не зможеш, то вибач...закон є закон.
          В мене вже не залишилося ніяких сумнівів, що я дуже сильно вляпався. Єдине, що мені було незрозуміло, як я так по-дурному та несподівано опинився в такій халепі. Начебто і нічим крамольним Бога не гнівив. Чому, саме я? Крізь ці свої, невеселі думки, почув, що янукович щось каже.
- Хочеш знати, як ти тут опинився?Не дивуйся, я вмію читати думки. Ти опинився тут, тому що ти, такий, як я. Ти не людина, ти також янукович, ти частина мене. Пам'ятаєш бабусю, яку гамселили мусора? То були мої люди, також януковичи. Я їх випускаю звідси для пошуку нових януковичив. Вони вже повністю стерилізовані, в них кастровано все, що може ідентифікувати їх, як людей. Мораль, гідність, порядність, співчуття, ну і решта подібних непотрібних та зайвих рис. І коли вони дубасили ту бабцю, ти спокійно спостерігав за цим, ти не захистив її, для тебе це було видовище. Тому, ти, це я. Після цього я напустив туману, ну а далі, ти і сам знаєш.
- Не можу в таке повірити. Це якась фантасмагорія. Щось подібне є у Кавки. Так то ж література, вигадки.
- Не знаю Кавку, де він мешкає? Я його знайду та познайомлюся. А ти особливо не хвилюйся. Можливо в тобі ще щось залишилося від людини. Тільки тут ти зможеш це з'ясувати. Але, якщо ти знайдеш в собі людину, то, це я вже з досвіду знаю, ти обов'язково підеш проти мене. Тому, як тільки в тобі почнуть з'являтися ознаки людини, я тебе вб'ю. І ти помреш людиною, а не януковичем. І це для тебе буде втіхою.
- А що, невже проти тебе нема сили, яка могла би тебе знищити?
- Є. Можу тобі сказати, ти мені не страшний. Бачиш на дереві серце, проштрикнете кованою трояндою? Це і є та сила. Імені її я тобі не скажу, не тому що тебе боюся, просто, як тільки я його скажу, то одразу помру. І цю силу я не можу вбити. Я можу її тільки нейтралізувати. Вона, ця сила, зможе звідси вирватися, тільки за підтримки людей. справжніх, не таких, як ти. І тоді мені капець. Але я особливо не хвилююся. Ти бачив яка черга була до мене в рай? Тому, скоро всі люди, стануть януковичами. І будуть працювати на мене. Як і ти. Все, щось я з тобою розпатякався. Йди до кровосісі, він дасть тобі роботу.
          Що було далі, можна розповідати ще дуже довго. Спробую стисло. Кровосіся дав мені роботу, прати кожні півгодини шнурок від лівого черевика януковича. Я там бачив майже всіх, хто був і в тому житті, хто був на екранах телевізорів, і розповідав нам, як вони поміняють на краще наше життя.
          Був там ющенко, якій розводив бджіл, та качав мед для януковича.Був кличко, в нього була дуже почесна, як для раю януковича, робота. Він п'ять разів на день натирав до синяви золотий унітаз януковича. І королевська там також була при справі. Стоячи рачки, вона постійно наспівувала януковичу пісню про мрію. І ще багато хто був там. Спочатку я дивувався, а потім звик до цього.
          Але звикнути до свого, такого життя, я не зміг. І тому постійно шукав людей серед всіх цих януковичив, щоб спільними зусиллями, якось спробувати вирватися звідти. В решті-решт, нас таких зібралося п'ять чоловік. 
          Обговорюючи план втечи, всі зійшлися на тому, що вирватися звідси можна тільки за допомогою сили. Для цього нам потрібно було озброїтися. Я знайшов того бовдура, що продавав ствол гармати, ми купили його. Півроку нам знадобилося, щоб навчитися, як зробити з нього зброю. В решті-решт, ми її зробили.
          І як тільки ми озброїлися, навколо одразу стало світліше. Синя темрява почала кудись зникати. Куди йти, ми не знали, тому пішли навмання.Звісно, нас намагалися зупинити ті напівбомжи, напівряжені. Один з нас загинув, ми також вбили декількох переслідувачів. Але, чим далі ми йшли, тим менше їх було, і тим світліше ставало навколо. Нарешті ми вийшли з того туману. Роздивившись по боках, ми побачили ту саму картину, яку кожен з нас бачив перед тим, як потрапити в рай януковича. Перед нами була вулиця Життя, а біля туману стояв той самий сортир з написом "Рай". Біля нього, так само, як і тоді, було скупчення народу. Але вже значно менше. 
          Подивившись один на одного, ми смачно сплюнули, обнялися, попрощалися, і пішли, кожен по своїй вулиці Життя, але вже в одному напрямку. В напрямку здобуття та укріплення тих самих рис, які не в пошані в раю януковича. Це честь, гідність, порядність, людяність, чесність, ну і решта, що властиві ЛЮДИНІ.

Оце таку історію розповів мені мій знайомий. Хочете вірте, хочете ні. Хто не вірить, може жбурнути в мене каменюку. Але, перед тим, як це зробити, спробуйте знати в цій історії мораль.
          Щасти Вам!

Можливо ось тут зручніше буде читати, здається тексту багато, ще й дрібними літерами -  Синій рай

У кого-нибудь еще остались сомнения насчет мрий королевской?

Кужель говорит о Королевской
Королевская не сможет ничего принести в украинскую политику.   "На лжи и измене невозможно ничего построить. Тимошенко впервые за решеткой заплакала, когда узнала, что Королевская провела съезд и возглавила партию. Куда не приезжает Королевская, она везде рассказывает, что Юля чуть ли не сестра ей, и она - проект, согласованный с Юлей. Это ложь. Поэтому Тимошенко и не хочет с ней встречаться", - поведала депутат.

Также она отметила, что Кличко действует недальновидно. "Создается впечатление, что он попал в плен политической манипуляции, цель которой - отстранить Виталия от мэрских выборов в Киеве. А из-за того, что он держит паузу, мы теряем столицу", - подчеркнула она.

Кроме того, Кужель рассказала о планах на Киев и его развитие. "Там ужасный дерибан. И огромный обман идет. Висят везде плакаты о референдуме. Страшнее всего, что там есть пункт об утверждении Генплана развития Киева до 2015 года. Первое: план может быть минимум до 2030-го. Второе: кто-нибудь его видел? Они узаконят тот план, в котором ни Киеву, ни киевлянам места не останется. Они рассматривают Киев, как и всю Украину, исключительно как территорию, на которой надо собрать как можно больше материальных ресурсов. Они не думают о будущем, не способны мыслить на перспективу. Забрать все и сейчас - вот их метод", - отметила она.

Примечательно, что политик ожидает победы оппозиции на осенних выборах. "А с победой оппозиции сформируют новое правительство, освободят политзаключенных, устранят преграды к евроинтеграции. Сейчас происходит то, во что я почти не верила - в объединенную оппозицию вливаются партии Гриценко, Катеринчука. Это - огромный шанс на победу над этой властью", - уверена она.

Как сообщалось 16 июня, Кужель рассказала, что на осенних выборах произойдет "битва за Украину" и решится вопрос дальнейшего существования государства. И если на выборах победит нынешняя власть, то Украины больше не будет.

Насчет планов в Киеве не в курсе. А в остальном я абсолютно согласна с Александрой. Особенно последняя строчка ее интервью. А насчет Королевской все было понятно еще с самого начала. Такое количество рекламы на ТВ, биг-бордов во всех городах было только у Януковича и его команды. И это при том, что Турчинов недавно говорил о том, что оппозиции отказываются выделять информационный простор для рекламы вообще. Так что делайте выводы, господа. Для тех, кто думает и хочет разобраться, здесь о том, как все начиналось.

12%, 3 голоси

88%, 23 голоси

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Украина вперед! Куда вперед?

Наталья Королевская, которую не так давно исключили из БЮТ, стала практически главным женским политическим лицом на рекламных носителях страны.
Размах рекламной кампании партии Королевской "Украина вперед"
впечатляет. Такие кампании проводятся обычно во время Президентских
выборов....и бюджеты таких кампаний просто колоссальны и соизмеримы с национальным валовым продуктов некоторых стран мира.



Возникает вопрос: Кто и с какой целью выделяет деньги на ее раскрутку? Громадные деньги на раскрутку заранее проигрышного, с точки зрения дальних стратегических планов, кандидата. Кандидата, который не сможет стать в Украине ни 1-й, ни даже 2-й или 3-й политической фигурой, потому что не имеет для этого ни ораторских способностей, ни авторитета.

Но стоит немного поразмыслить и все встает на свои места.
На сегодняшний день образовалась свободная ниша, ранее занимаемая Тимошенко. Т.к. Юля сидит плотно, пункты обвинения (должностные преступления-измена родине-убийства) практически подрастрельные, "конца и края" этой отсидке не видно... Все это оказывает влияние на умы ее сторонников. В электорате Юли начинается брожение...
Как раз в этот момент им нужен "эрзац-заменитель Юли", которые организует и возглавит огромную массу народа.
Таким эрзацем решили сделать Королевскую.

Кто решил и кто обладает для такими финансовыми ресурсами - становится понятно...
Особенно после случая с Тигипко....

Остается ждать когда Королевская соберет вокруг себя бывших сторонников Юли и всех их позовет под знамена Партии Регионов.....


Лично у меня при виде рекламного ролика Королевской возникает странная ассоциация - как будто выступает некая ухоженная телка, выйдя из СПА-комплекса после процедур и нескольких бокалов шампанского. И кажется, что сразу после выступления она заберется с подругами в сверкающий Бентли и под их хихиканье произнесет "Ну как я смотрелась? Круто?".....

Важлива ініціатива Н. Королевськой.

На рассмотрение Верховной Рады Украины представлен законопроект,
призванный искоренить занятие сексом в «миссионерской» позиции. 



Об этом 22 марта сообщила газета «Голос Украины». Эта инициатива, по
мнению ее авторов, на ряду с запретом абортов и штрафа за бездетность,
должна решить проблему низкой рождаемости в Украине.

«Специалистами давно доказано, что классическая позиция (положение
лицом к лицу, мужчина располагается между ног женщины сверху), что в
народе называется «миссионерской», совершенно неэффективна при
зачатии, - рассказывает один из инициаторов законопроекта, народный
депутат Украины Наталия Королевская, - Поэтому нужно искоренить ее из употребления в пользу коленно-локтевой позиции, при которой мужчина сзади. Именно она является лучшей для зачатия детей.»

«Мы понимаем, что одна только запрет заниматься сексом в определенной
позиции не поможет, поскольку мы не имеем возможности проконтролировать
ее соблюдение, - продолжает Королевская,
- Поэтому мы планируем пойти иным путем: будем работать на уровне
пропаганды - это и работа со СМИ, и социальная реклама, и
образование...»

Судя по реакции депутатов на доклад Королевской, большинство из них восприняли законопроект положительно. В частности, Олег Ляшко аплодировал стоя, когда Наталья Юрьевна рассказывала о популяризации коленно-локтевой позиции, при которой мужчина сзади.

Сейчас законопроект находится на стадии ознакомления и доработки.

Треба ще якось урегулювати, як до вітру ходити. А то кожен, що хоче, то і коїть.

А.Кужель о Н.Королевской

Аджилити – это бег спреодолением препятствий различной степени сложности. Крысу запускают в лабиринт, где за определенное время она должна преодолеть полосу препятствий.

Несмотря на то, что стандарты крысиных соревнований еще неопределены окончательно, их основные цели и задачи очевидны. Крысиные бега – захватывающее зрелище, способное к тому же принести немалую выгоду владельцам животных, ведь аджилити – это тотализатор, где нередко делаются довольно высокие ставки.

В основе аджилити лежат не столько пристрастия хозяев, сколько возможности и склонности самих животных – все то, что может доставить им удовольствие и сделать их жизнь счастливой.

Внимательно вчитайтесь в вышеприведенные строки, позаимствованные ссайта о крысиных бегах. Лично у меня это описание вызывает стойкуюаналогию с 2011 годом. Годом, который предшествовал финальному забегуоктября 2012. С одной поправкой – стандарты соревнований уже определены 17 ноября

Первый этап аджилити отыгран. Хэндлеры подсчитывают выгоду и подводят промежуточные итоги. Об этом уже написано достаточно много…

Давайте сейчас о другом - о движущей силе крысиных бегов –возможностях и склонностях участников, о том, что может доставить имудовольствие и сделать их жизнь счастливой.

Оглядываясь на год минувший, можно твердо сказать, что единственной возможностью и склонностью участников аджилити по-украински было предательство. Не знаю, доставляло ли оно удовольствие участвующим в забеге и сделало ли предателей счастливее, но то, что их предательство ударило по каждому из нас – это непреложная печальная истина.

В психологии есть термин "состояние ниже несуществования". Онозначает предательство человеком своей цели, отречение от состояния"существую", в котором эта цель была, к состоянию "не существую".

Так вот в этом "ниже несуществования" уже многие годы живут и даже имитируют подобие деятельности на благо народа и весь украинский политикум, и Верховная Рада.

Вспомните, как часто нам повторяют, что политика – это искусство компромисса. И этим оправдывают политическое и личное предательство. При этом умалчивают, что для депутата компромисс возможен, когда он направлен на выполнение предвыборных обещаний, на улучшение жизни людей.

Компромисс – это договоренность во благо избирателей, а не подковерный сговор в стремлении сберечь и преумножить бабло для себя и своры хэндлеров.

А теперь подумайте – кому из нас "улучшило жизнь" предательство депутатов оппозиции, переметнувшихся в большинство сразу же после президентских выборов?

Кому в Украине стало лучше после ползучего конституционного переворота, позволившего узурпировать власть - Семье и кругу приближенных и отдавшего на полное разграбление банде мародеров нашу ст

После принятия Пенсионной реформы, Налогового кодекса? Или чернобыльцы и афганцы теперь заживут зажиточнее после принятия нормы о  регулировании Кабмином в ручном режиме соцвыплат?

Всем этим "покращенням" мы обязаны предателям-депутатам и кандидатам, которые присвоили себе право торговать нашим доверием, обменивать наши голоса на личные блага и сытую жизнь.

Кстати, на сайте о крысиных бегах утверждается, что, несмотря на то,что крыса крысе рознь, у них нет пород. Вместо этого у крыс существуют разновидности. Одну разновидность – тушек, мы уже почтили вниманием.

Теперь черед другой разновидности участников крысиных бегов – беспородных предателей личных друзей в политике.

Есть императивы и категории, на которых в цивилизованных  странах заканчиваются дискуссии и номинализации. И предательство принадлежит именно к этим императивам.

Предательство – это не только когда в парламенте депутат предает своих избирателей ради свечного заводика или кусочка земли. Предательство – это еще когда стариков выбрасывает на мороз врач скорой помощи и оставляет их умирать.

Когда на главной елке страны за 200 гривен детям раздают гуманитарную помощь, отобранную у сирот из приютов. Когда дети убивают беспомощных родителей, чтобы отобрать у них деньги, отложенные на похороны.

Или когда оставляют умирать на порогах хосписов тех, кто дал жизнь или тех, кому дал жизнь.

Когда судья на машине размазывает по стене мать троих детей, и эта судья после этого продолжает спокойно вершить правосудие.

Когда человек, которого ты считал близким и родным и который называл тебя "мамой" в газетных интервью, в день апелляционного суда, отправившего тебя в тюрьму на 7 лет, проводит съезд своей новой партии…

Все это – предательство. Худший человеческий поступок с тех времен, как появилась жизнь на земле.

На презрении к предателю, на отрицании этой высшей формы имморализма, построена вся человеческая цивилизация - от древнеримского "Рим предателям не платит" до "Друзей очерчивайте круг.

Не раскрывайте всем объятия. Порой размах широких рук весьма удобен для распятья Георгия Фрумкера.

Каждый из нас в своей жизни хоть раз сталкивается с предательством. И каждый знает, насколько это больно.

И я уверена, что если сильный человек и плачет, то это происходит в тот момент, когда его предает друг.

Ни тогда, когда враг подбрасывает изощренные унижения, ни тогда, когда волокут с рядном на голове по опустевшему больничному коридору или снимают кинокамерой, как редкостного зверька на потеху жадных к зрелищам людей, и даже ни тогда, когда бросают на пол автозака. А тогда, когда человек, обязанный тебе практически всем – и благополучием, и положением, и безбедной жизнью – неожиданно наносит удар в спину.

Когда лучшая подруга Наташа Королевская проводит съезд УСДП в день рассмотрения апелляции Юлии Тимошенко. Когда по сценарию Банковой спешит застолбить место лидера, пущенного по этапу властью вертухаев.

Когда подруга, клявшаяся в любви и верности, оказывается обычной авантюристкой, запутавшейся в финансово-криминальных махинациях и за мятый билетик во власть, зажатый в липкой ладошке, расплачивается дружбой и доверием.

И хотя предательство всегда неожиданно, находясь вне круга произошедших событий, его можно предвидеть.

В 2009 году после одного случая мне стало понятно, почему предприниматели, за которых Королевская ратует, ей не доверяют. И почему ее ненавидят в Луганске.

В ответ на мое предложение создать в трудное для украинского бизнеса время совет предпринимателей при Верховной Раде, Наталья наклонилась ко мне и прошипела: " Попробуешь создать - уничтожу".

Говорят, что сегодня Королевская рассказывает всем, что у нее не было другого выхода. Что предать Тимошенко ее заставили угрозами "посадить" родителей и "закрыть" мужа.

Трудно судить, является ли это правдой или – очередная сплетня, на которую так богат украинский политикум, живущий в "состоянии ниже несуществования".

Знаю, что правда лишь в том, что предательством можно решить только тактическую задачу, и что стратегический проигрыш предателя неизбежен.

Слишком короткий поводок, на котором держат предателей хэндлеры с Банковой, и слишком далек финал крысиных аджилити.

В предательстве самое страшное то, что оно убивает веру. Может, поэтому наше общество сегодня апатично и никому не верит – слишком часто нас предавали. И в 2005, после Майдана, и в 2007, и в 2010, и в 2011.

Предательство всегда внутри человека, поэтому будем верны прежде всего себе – своим целям, мечтам и мыслям. А за верностью себе последует и верность другим людям, и стране.

Крысиные аджилити завершатся, круг разомкнется и страна власти вертухаев, выжиг и предателей уйдет в прошлое.