Був грудень...
- 06.02.11, 16:38
- Стих_и_я
Сиве небо
Морок сіє.
Білий сніг
Під брудом тліє.
Сонце мляво
Мерехтить.
Стовбур дерева
Тремтить.
Сновигають
Мовчки люди.
Сумно дме у
У сурми грудень...
7
хочу сюди!
-
-
50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 45-54 років
Замітки з міткою «вірш мій»
"На ранок після ночі…"
- 15.04.10, 10:26
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Важка була ніч для обох,
На дощ у вікно дивились,
В підвалі власних думок,
Без ліхтаря загубились.
Ранок їх такими й застав,
Наче ляльки набиті ватою,
Сонця промінь обох повертав,
Але з невеликою втратою.
Знов наважились з дому піти,
Стежками, кудись як най далі,
Може їсти десь, щось знайти,
Відновити спроби не вдалі.
Як так вийшло ніхто і не знає,
Та зійшлися в одну, їх стежки,
Хочте вірте, хочте ні - так буває,
Бо не люди вони – їжаки!
На дощ у вікно дивились,
В підвалі власних думок,
Без ліхтаря загубились.
Ранок їх такими й застав,
Наче ляльки набиті ватою,
Сонця промінь обох повертав,
Але з невеликою втратою.
Знов наважились з дому піти,
Стежками, кудись як най далі,
Може їсти десь, щось знайти,
Відновити спроби не вдалі.
Як так вийшло ніхто і не знає,
Та зійшлися в одну, їх стежки,
Хочте вірте, хочте ні - так буває,
Бо не люди вони – їжаки!
11
"На фотографії..."
- 01.11.10, 00:13
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Лежить нерухомо у полi,
Тримаючи квiти в руках,
І сонце у свої долонi,
Загорнувши несе по свiтах.
Свiти надто рiзноманiтнi,
Щоб можна було описати,
Навiть, в чийсь людськiй головi,
Може зараз перебувати.
Можливо, хтось її бачить
Обличчя у власному снi,
Та нiколи собi не пробачить,
Що не вiдтворить на полотні.
Вам не варто її турбувати,
Нехай очi вiдкриє сама,
Бо не зможе, тодi пригадати,
Все, що бачила, доки спала!
Тримаючи квiти в руках,
І сонце у свої долонi,
Загорнувши несе по свiтах.
Свiти надто рiзноманiтнi,
Щоб можна було описати,
Навiть, в чийсь людськiй головi,
Може зараз перебувати.
Можливо, хтось її бачить
Обличчя у власному снi,
Та нiколи собi не пробачить,
Що не вiдтворить на полотні.
Вам не варто її турбувати,
Нехай очi вiдкриє сама,
Бо не зможе, тодi пригадати,
Все, що бачила, доки спала!
9
"Сон"
- 12.12.09, 03:32
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Скоріше вже засинайте,
Дайте очам відпочити,
Межі кімнат залишайте,
Крізь світи, що важко забути.
Все те погане, за день,
Що ви носили з собою,
Викладіть із кишень,
Пірнайте у сон з головою.
Хай тягарем не лягає,
Що завтра може відбутись,
Лиш спокій в собі розчиняє,
І час змушений зупинитись.
А коли вже відкриєте очі,
І згадаєте все, що було,
То до наступної ночі,
Хай в душі вашій буде тепло!
Дайте очам відпочити,
Межі кімнат залишайте,
Крізь світи, що важко забути.
Все те погане, за день,
Що ви носили з собою,
Викладіть із кишень,
Пірнайте у сон з головою.
Хай тягарем не лягає,
Що завтра може відбутись,
Лиш спокій в собі розчиняє,
І час змушений зупинитись.
А коли вже відкриєте очі,
І згадаєте все, що було,
То до наступної ночі,
Хай в душі вашій буде тепло!
10
Клятва виборця
- 19.09.12, 00:35
Це, мабуть, перший вірш, котрий я взагалі написав. Музою тут виступила палатка ПР на 95 кварталі в Кривому Розі. Критикуйте, до критики прислуховуюсь :)
8
"Настрій"
- 28.01.10, 17:30
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Інколи всім, буває не солодко,
Тягар проблем, настрій тягне в низ,
Навіть коли, в небі світить сонечко,
Причини для радості (з голоду) хтось по гриз.
Можна і далі (огірком в банці) киснути,
Днями, пліснявою покриватись,
А можна, - досить! (у весь голос) крикнути,
І з посмішкою, до виходу прориватись.
Хай заклопотані, з серйозними пиками,
Мов доля світу, залежить від них,
Дивують себе, позитивними змінами,
Що струмом (веселки) , проходить крізь них.
Тягар проблем, настрій тягне в низ,
Навіть коли, в небі світить сонечко,
Причини для радості (з голоду) хтось по гриз.
Можна і далі (огірком в банці) киснути,
Днями, пліснявою покриватись,
А можна, - досить! (у весь голос) крикнути,
І з посмішкою, до виходу прориватись.
Хай заклопотані, з серйозними пиками,
Мов доля світу, залежить від них,
Дивують себе, позитивними змінами,
Що струмом (веселки) , проходить крізь них.
9
Життя минає
- 16.02.19, 19:24
- Поезія сучасних авторів.
Життя минає… Наче все без змін,
та невгомонний час - це наш загальний ворог
звичайно бреше нам живим усім,
що все повернеться в звичайний кругообіг.
09.02.19
із серіїї "Життєві нотатки"
© Copyright: Віталій Тугай, 2019 р.
---------------------------------------------------------------------------------------------
мій офіційний творчий сайт "Камін для душі": http://lesovihok.avtor.me
та авторська сторінка на Фейсбук: www.facebook.com/avtorskaya.VitaliyTugaj/
7
І тільки їй зізнаюсь у коханні...
- 28.10.10, 16:50
- Творческая Masterская
"в чоловіків завжди щось невчасно закінчується.." Angel W
Нестримні почуття... у мене запалали...
Коли зізналася мені...ти у своїм ...коханні.
У пам'яті... навіки очі, мовби, із смарагду...
У серці... губи -кольору коралу.
І голос, мов... журлива пісня... хвилі.
"На що ти милий... та й мене ..покинув?!
На що ти Щастя та й зі мною не діждався?!
А десь, як Вітер той ...не знамо де хитався?!"
А Вітер... взяв ...та так заплакав... гірко.
Не чутно, щоб не думали, що він уже ганчірка.
"Я щастя так бажав, але не знав... де взяти.
І до якої... зазирнути... хати.
Не хтів образити ніколи свою милу...
Що тільки Вітра свого... вона і любила..
І тільки їй зізнаюсь у коханні...
ЇЇ вуста я поцілую...зрання...!"
5
Ти знаєш, що між нами сталось?...
- 08.04.10, 14:41
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Ти знаєш, що між нами сталось
В оту чарівну дивну ніч?
Душа твоя з моєй з`єдналась
В одне кільце в полум`ї свіч.
Були з тобой в обіймах раю,
Для нас відкрились небеса!
Я вийшла вранці як святая,
І досі світло не згаса…
В душі вітри натхненні бродять,
Розлив ріки, весь рік – весна!
…Вона дитя тобі народить…
А я віршами понесла…
6
"Сонячний ранок"
- 28.03.11, 14:38
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
Сонячний ранок! Вона збирається вставати,
Сьогодні має вихідний, але не хоче довго спати,
Швидко поїсть, збереться і мерщій на сходи,
З учора не працює ліфт (так починаються пригоди).
З дев’ятого на перший поверх, і до дверей,
Відчинить їх і звідусіль - безліч можливостей,
Обирає на зупинку йти, поки не людно,
А там…чи до моста чи через міст, їй вже все рівно.
Вирішує мостом пройтись (завчасно вийшла),
Довкола, як для міста, царить відносна тиша,
Для неї то є привід - пофантазувати,
Далі за маршрутом - «Батьківщина-мати».
Вона трохи кумедна, замало потребує,
Лише момент і ціль, коли фотографує,
Зробить кількасот кадрів, вночі повернеться,
На питання «Як день?», лише посміхнеться.
А наступного ранку сяде переглядати,
В хронології дня, один кадр шукати,
Вона ще ніколи таким не займалась,
Знайшовши зраділа, та кому не дізналась.
П’ять наступних днів, буде працювати,
Тобто менше слухати, більше розмовляти,
Не всі за одного, але один за всіх,
Та все стає інакшим, з початком вихідних!
Сьогодні має вихідний, але не хоче довго спати,
Швидко поїсть, збереться і мерщій на сходи,
З учора не працює ліфт (так починаються пригоди).
З дев’ятого на перший поверх, і до дверей,
Відчинить їх і звідусіль - безліч можливостей,
Обирає на зупинку йти, поки не людно,
А там…чи до моста чи через міст, їй вже все рівно.
Вирішує мостом пройтись (завчасно вийшла),
Довкола, як для міста, царить відносна тиша,
Для неї то є привід - пофантазувати,
Далі за маршрутом - «Батьківщина-мати».
Вона трохи кумедна, замало потребує,
Лише момент і ціль, коли фотографує,
Зробить кількасот кадрів, вночі повернеться,
На питання «Як день?», лише посміхнеться.
А наступного ранку сяде переглядати,
В хронології дня, один кадр шукати,
Вона ще ніколи таким не займалась,
Знайшовши зраділа, та кому не дізналась.
П’ять наступних днів, буде працювати,
Тобто менше слухати, більше розмовляти,
Не всі за одного, але один за всіх,
Та все стає інакшим, з початком вихідних!
8
