В Манчестере суд приговорил 41–летнего жителя Олдхэма Бенджамина Стимсона к пяти годам и четырем месяцам тюрьмы, признав его виновным в террористической деятельности – за участие в незаконных вооруженных формированиях "ЛДНР".

От вирішив дізнатись Вашу загальну думку (в світлі політичних подій та просто для себе й статистики), кому ж як не отримувачу даного виду послуг оцінювати рівень наданих йому послуг.

Як ви ставитесь до українського судочинства (суддів) ?

СТУС БЕЗ ШАНСУ НА ЗАХИСТ: "ведмежа послуга" Медведчука

Правовий аналіз судової справи дисидента 35 років потому

Василь Стус помер у тюремному карцері табору особливого режиму ВС-389/36 (Росія). Це сталося 31 рік тому — 4 вересня 1985 року. Віктор Володимирович Медведчук виступав захисником у процесі над поетом і дисидентом. До цього ще ніхто не оцінював його адвокатську роботу з професійної точки зору, зокрема у розрізі дотримання правил адвокатської етики.

Після смерті Стуса Віктора Медведчук очолив адміністрацію президента Леоніда Кучми, згодом він став кумом президента Російської Федерації Володимира Путіна, який хрестив його доньку Дарину, а в даний час представляє Україну в Мінському переговорному процесі, адвокати вивчили архіви справи й готові поділитися своїми висновками.

Ми детально ознайомилися з архівною кримінальною справою №5 Слідчого відділу Комітету державної безпеки УРСР за обвинуваченням Стуса Василя Семеновича в скоєнні злочину, передбаченого ст. 62 ч. 2 КК УРСР та ст. 70 ч. 2 КК РРФСР («Антирадянська діяльність і пропаганда»), а також із законодавством, що регулювало адвокатську діяльність того часу та спеціальною й науковою літературою того часу.
ЗНАЙОМСТВО З МЕДВЕДЧУКОМ:
«Другий прокурор мені не потрібен»
Кримінальна справа відносно Стуса була порушена 13 травня 1980 року, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було застосовано 15 травня 1980 року. Поета звинуватили в тому, що він вчинив дії з виготовлення, зберігання і розповсюдження «з метою підриву та ослаблення радянської влади ворожої літератури, що порочить радянський державний і суспільний лад», чим начебто скоїв злочин, передбачений ст. 62 ч. 2 КК УРСР, як особа, раніше судима за особливо небезпечний державний злочин (обвинувальний акт складений 10 вересня 1980 року та затверджений заступником прокурора Української РСР 12 вересня 1980 року).

Стусу інкримінували в тому числі написання листів Андрію Сахарову, Петру Григоренку, Левку Лук'яненку, Анні-Галі Горбач з Німеччини, члену
«Міжнародної Амністії» Кристині Бремер, лист до Президії Спілки письменників України, віршів «Безпашпортний закріпачений …..», «Існує тільки дві форми ….», «Ось Вам сонце, сказав чоловік з кокардою», «Колеса глухо стукотять ….» та ще багато чого.
Адвокат Медведчук В.В. вступив у справу на підставі ордеру №058310 від 24 вересня 1980 року, виданого Шевченківською юридичною консультацією Київської міської колегії адвокатів.

Після вступу у справу, 24 вересня 1980 року, адвокат Медведчук написав заяву про надання дозволу на побачення в СІЗО КДБ УРСР з підсудним Стусом «для согласования вопросов, касающихся его защиты в суде».
 
Про що саме вони розмовляли та як погоджували позицію — невідомо, ця інформація захищена адвокатською таємницею, і навряд чи ми колись про це дізнаємося.

Хоча друг Стуса дисидент Євген Сверстюк пригадував:

Євген Сверстюк
письменник, філософ
«Коли Стус зустрівся з призначеним йому адвокатом, то відразу відчув, що Медведчук є людиною комсомольського агресивного типу, що він його не захищає, не хоче його розуміти і, власне, не цікавиться його справою. І Василь Стус відмовився від цього адвоката», (Сверстюк Євген. Одвічний сценарій // Українське слово. - 2000. - 26 травня)
Подібні спогади і в дружини Стуса — Валентини Попелюх.

Цікаво, що Медведчук навіть не ознайомлювався з кримінальною справою та не подавав такого клопотання — на цій стадії справу вивчала інший адвокат — Людмила Петрівна Коритченко, яка з невідомих причин відмовилася брати дальшу участь у процесі (аркуш справи 179, том 6).

За збігом обставин перш ніж захищати Стуса Людмила Коритченко була адвокатом у справі іншого політв'язня — дисидента Юрія Бадзя — засудженого за антирадянську пропаганду на 7 років ув'язнення та 5 років заслання. Юрій Бадзьо розповідає Громадському руху ЧЕСНО, що в суді не було змагальності, а суть захисту тоді зводилася не до заперечення обвинувачення, а до пом'якшення вироку.

Юрій Бадзьо
літературознавець, публіцист
«Влада запропонувала свого адвоката і я не робив з того проблеми... Захищали нас за одною логікою: знайти у нашій поведінці позитивне і це протиставити уже звинуваченню і самій ідеї злочину. Розумієте, всі ці процеси були позбавлені змагальності з владою, з прокуратурою і прокурорами. Ішлося якось про витлумачення ситуації адвокатом так, щоби пом'якшити вирок. До того ж адвокат — це єдиний зв'язок із родиною. Я був з адвокатом Людмилою Петрівною в добрих стосунках, моя дружина Світлана Кириченко — теж. То я не маю ніяких претензій до Людмили Коритченко. Вона приходила до мене, ми говорили, вона частувала мене шоколадкою, напевне, від дружини. Все було так по-людськи»
Окремо варто зупинитись на ставленні Василя Стуса до адвокатури та захисника. Так, 3 вересня 1980 року обвинувачений звернувся із заявою, в якій прохав надати можливість ознайомлюватися зі справою за допомогою
«міжнародного адвоката» залученого за допомогою організації «Міжнародна амністія» чи «Пен-клуб», зазначаючи що «Інститут політичної адвокатури в СРСР практично відсутній (на судах офіційні адвокати СРСР виконують функцію другого прокурора). А другий прокурор мені не потрібен» (аркуш справи 168, том 6).
Як і варто було очікувати, старший слідчий майор Селюк відмовив в наданні незалежного адвоката Стусу
ПРОЦЕС:
Стус наполягає — ні в чому не завинив.
Адвокат визнав провину підзахисного

О 10 ранку 29 вересня 1980 року розпочався судовий розгляд справи в Київському міському суді на вулиці Володимирській.

Процес відбувався в закритому режимі, на засідання не допустили навіть дружину Стуса Валентину Попелюх. Цікаво відстежити лінію поведінки адвоката Медведчука на різних етапах процесу.

По суті, свій захист Стус здійснював самостійно. Він заявив відвід всьому складу суду, розпочавши його словами «Любий склад суду....» Стус посилався на те, що радянський суд за визначенням не може розглянути його справу об'єктивно.

Підсудний також заявив клопотання про надання можливості бути присутнім в судовому засіданні представникам міжнародних організацій, у тому числі —
«представникам комісії по правам людини ООН», «представникам міжнародної юридичної асоціації — міжнародна амністія» та іншим.
Стус вимагав відкритого та гласного розгляду його справи:

Василь Стус
поет, правозахисник

«Я вимагаю, щоб у судове засідання мали доступ представники зарубіжної і радянської преси, а також ті особи, які хочуть бути присутніми у судовому засіданні»
Цілком справедливі вимоги. Якою ж була реакція адвоката Медведчука?

Він не підтримав ні заявлений відвід, ні клопотання підзахисного, а натомість заявив, що покладається «На розгляд суду».

А суд, звісно, не задовольнив відвід (аркуші справи 259-260, том 6), і клопотання про публічний розгляд справи теж фактично відхилив.

Стус, вочевидь, розуміючи, що адвокат Медведчук його захищати не буде, заявив:

«Я відмовляюсь від адвоката Медведчука і взагалі від любого Радянського адвоката. Я вимагаю адвоката з міжнародної правової організації»
Прокурор попросив відхилити клопотання Стуса щодо залучення адвоката з міжнародної правової організації, мотивуючи це тим, що така участь не передбачена радянським законодавством. На думку прокурора, участь Медведчука в процесі обов'язкова, бо «підсудний... не має юридичної освіти і свої інтереси сам не зможе в повній мірі захистити». І Медведчук з прокурором погоджується, відмовляючи Стусові в праві на захист міжнародними правниками, а щодо участі в процесі своєї кандидатури покладається на розсуд суду:

«В першій частині я згоден з прокурором. А що стосується моєї участі у судовому засіданні — це право підсудного і я покладаюсь на розсуд суду»

Віктор Медведчук
адвокат В.Стуса
Після роз'яснення прав обвинуваченому Стус заявив, що йому потрібен перекладач «на той випадок, якщо свідки будуть давати покази російською мовою» (аркуш справи 264 том 6).

Після оголошення обвинувального висновку, на запитання головуючого підсудному — чи зрозуміло обвинувачення та чи визнає він себе винним, Стус відповів:

Василь Стус
поет, правозахисник

«В чому саме обвинувачують мені зрозуміло. Але винним я себе не визнаю»
Вважаємо цю позицію, висловлену підсудним Стусом з самого початку судового розгляду, принциповою та дуже важливою. Виходячи саме з неї, захисник мав би будувати свою стратегію захисту. Але адвокат, як ми переконаємося, обирає інший шлях.

Надалі Стус відмовляється давати покази, він обрав тактику мовчання та ігнорування, доки суд починає досліджувати матеріали справи – листи поета, його вірші, висновки експертизи, а також проводить допит свідків. І тут роль адвоката також є цікавою.

Зокрема, один зі свідків обвинувачення — Сірик Микола Іванович — стверджував, що начебто зустрічався з поетом у штрафному ізоляторі, коли той відбував попередній строк.
«Я пришол к выводу что Стус откровенный враг Советской власти...», — заявив Сірик, стверджуючи, що Стус йому говорив, «что украинцы хотят выйти из «оккупации» России. Стус предлагал вести против Советской власти террористические акты», «он призывал меня вести против Советской власти агитацию и пропаганду аж до террора, что все средства против Советской власти хороши»

Микола Сірик
свідок обвинувачення
Ці репліки викликали у Василя Стуса відверте обурення:

Василь Стус
поет, правозахисник

«Сірика я не знаю, це провокатор. Я з ним не знайомий, я з ним ніколи й словом не обмовився»
Медведчук тим часом мовчить. Він не поставить цьому свідку жодного запитання. Зате при допиті відомої представниці дисидентського руху Михайлини Коцюбинської, яка, звісно, дала позитивну характеристику Стусу, він запитає про те, як свідок може охарактеризувати політичні погляди Стуса, а також про вірші поета, які мають антирадянську спрямованість (аркуш справи 300 том 6).

Цікава відповідь свідка Михайлини Коцюбинської на питання Стуса:1

Михайлина Коцюбинська
свідок у справі
«Мені відомо, що порушення таємниці листування карається законом. Кристина Бремер, член соціалістичної партії ФРН, до українського націоналізму не має ніякого відношення. Мені не відомо, що 08 серпня 1980 року в КДБ до Стуса застосовували фізичні тортури, але якщо про це говорить Стус — то це правда»
Ще більш яскравий та цікавий виступ свідка Кириченко Світлани Тихонівни:5

Світлана Кириченко
свідок у справі

«Я не буду відповідати ні на які питання в цьому суді, який Стус не визнає чинним. Я буду давати свідчення тільки в тому суді, де Василь Стус буде звинувачувати, а не сидіти на лаві підсудних»
Головуючий одразу почав попереджати свідка про відповідальність за відмову давати покази за ст. 179 Кримінального кодексу УРСР, але і це не злякало свідка, вона відповіла: «Ніяких свідчень в цьому суді я давати не буду».

Прокурор почав вимагати у суду порушити кримінальну справу відносно свідка, а захисник Медведчук знову заявив «Я покладаюсь на рішення суду» (аркуш справи 302 том 6).

Суд пішов в нарадчу кімнату та згодом оголосив ухвалу, якою порушив кримінальну справу відносно Кириченко С.Т. за ст. 179 КК УРСР (аркуш справи 261-262 том 6).
Можна лише захоплюватися мужністю Світлани Тихонівни, яка вистояла проти тиску репресивної радянської системи та не зрадила Стуса, отримавши 3 місяці виправних робіт та постійне переслідування
Інший свідок Андрієвська Валерія Вікторівна, 1938 року народження, також дала позитивні покази відносно Василя Стуса та вказала, що:

Валерія Андрієвська
свідок у справі

«Стус обдарована людина. В листі, якому писав Стус своїм друзям
у м. Києві в тому числі і мені, немає ніяких антирадянських проявів»

1. В 1991 году Ричард Овертон подал в суд на
крупную пивоваренную компанию Anheuser-Busch, на сумму в десять тысяч
долларов. Он утверждал, что испытывал моральные страдания и финансовые
потери от того, что сколько бы пива он не пил, его фантазии о красотках
в бикини на тропическом пляже так и не воплощались в жизнь, хотя именно
этим реклама и завлекала его к покупке пива Bud Light. Его иск был
отклонён.

2. В 1995 году Роберт Ли Брок предъявил самому себе
иск на 5 миллионов долларов. Обвинял он себя в том, что нарушил свои
собственные гражданские права и религиозные принципы, позволив себе
напиться и совершить кражу со взломом, что в дальнейшем привело его 23
годам заключения в исправительной колонии штата Вирджиния. Что же он
надеялся получить в итоге? Так как тюремное заключение не давало ему
возможности получать доход, он ожидал, что обязательства по покрытию
данного иска должно понести государство. Суд отказал в рассмотрении
дела.

3. В 1996 году семья Баерс подала иск на Оливера Стоуна,
кинокомпанию Warner Brothers и других лиц, участвовавших в создании и
распространении фильма «Прирождённые убийцы». Кинематографисты
обвинялись в том, что просмотр данного фильма Сарой Эдмондсон и
Беджамином Дэррусом привёл их к серии ограблений, во время одного из
которых они ранили Пэтси Эн Баерс. После ранения девушка осталась
парализована ниже пояса. Изначально в 1995 году иск был подан против
Эдмондсон и Дэрриуса, а съёмочная группа была приобщена к нему только в
1996. Иск к кинематографистам был прекращён в 2001 году.

4. В
2000 году Клинти Питерс попыталась отсудить 15 тысяч долларов у
Universal Studios. Клинти обвинила студию в том, что при посещении
аттракциона «дом с приведениями Halloween Horror Nights» она испытала
чрезмерный страх, моральные страдания и эмоциональную травму.

5.
В 2001 году Линда Сандерс и другие члены семей жертв стрельбы в школе
Columbine High School подали в суд на 25 компаний производителей
фильмов и видеоигр на сумму в 5 миллиардов долларов. Как заявляли
обвинители, без таких фильмов, как «Дневник баскетболиста» и видеоигр
Doom, Duke Nukem, Quake, Mortal Kombat, Resident Evil, Mech Warrior,
Wolfenstein, Redneck Rampage, Final Fantasy, Nightmare Creatures,
побоище в школе не произошло бы, а следовательно часть вины за смерти
членов семей обвинителей лежит на производителях и распространителях
этих продуктов. По решению суда дело было закрыто, а обвинителям
предписывалось компенсировать судебные издержки, понесённые кино- и
игровыми компаниями.

6. В 2002 году Эдвард Брюер попытался
отсудить у госпиталя города Провиденс два миллиона долларов. Он обвинял
администрацию в том, что вследствие их халатности ничто не помешало ему
изнасиловать одну из пациенток госпиталя. Суд постановил, что вся
тяжесть ответственности за понесённое Брюером наказание, лежит только
на его совести, позволившей ему совершить данное преступление, и закон
не обязывал госпиталь защищать Брюера от сделанного им выбора.

7.
В 2003 году Эндрю Бёрнетт подал иск к Саре МакБарнетт и Сан Хосе
Mercury News, требуя компенсацию за полученную им моральную травму и
посттравматический синдром. Бёрнетт предъявил этот иск в то время,
когда отбывал 3 года заключения за то, что убил собаку ответчика,
бросив её в приступе гнева под колёса автомобиля. Убийство собаки, по
его свидетельству, принесло ему моральные страдания. Суд отказался
рассматривать данное дело.

8. В 2005 году американская
ассоциация звукозаписывающих компаний (RIAA) подала иск на Гертруду
Уолтон, скончавшуюся за год до этого в возрасте 83 лет, даже после
предъявления уведомления и копии свидетельства о смерти. Ассоциация
утверждала, что Уотсон незаконно скачала и распространила по сети более
700 песен. По заверениям дочери обвиняемой, у той вообще никогда не
было компьютера. Хоть ассоциация и отказалась от этого иска, но он был
лишь одним из 20 тысяч аналогичных, поданных ассоциацией начиная с 2003
года. В то время как некоторые из этих исков являются юридически
доказанными случаями интеллектуального пиратства, среди обвиняемых
также оказалась двенадцатилетняя девочка, чьи родители были вынуждены
возместить звукозаписывающим компаниям две тысячи долларов, а также
семьи, в домах которых никогда не было компьютеров. Ответчикам может
быть предписано выплатить в пользу RIAA до 150 тысяч долларов за песню.

9.
В 2005 году Остин Эйткин подал в суд на NBC, сумма иска составляла два
с половиной миллиона долларов. По его свидетельству один из эпизодов
передачи «Фактор страха» доставил ему «травму, страдания и боль». Он
утверждал, что телевизионная демонстрация того, как конкурсанты поедали
крыс, довела его до головокружения и тошноты. Судья счёл этот иск
абсурдным и отказал в его рассмотрении.

10. В 2006 году Аллен
Хекард предъявил иск баскетболисту Майклу Джордану и основателю Nike
Филу Найту, потребовав 832 миллиона долларов компенсации. Хекард
заявил, что подвергался клевете, испытывал моральную травму, боль и
страдание следствие того, что люди принимали его за широко
разрекламированную звезду баскетбола. На следующий год Хекард отказался
от своего иска.
какой из етих исков был самим глупим на ваш счет?

30.11.11 13:56 Судья-колядник давал взятки Пасенюку. Зварич - на нарах, Пасенюк - стал судьей Конституционного суда. + ВИДЕО.Судья Игорь Зварич рассказывал, что неоднократно давал взятки нынешнему судье Конституционного Суда Украины Александру Пасенюку.Как сообщает Цензор.НЕТ, кроме того судья-колядник оплачивал отдых Александра Пасенюка*, который занимал тогда пост главы Высшего Административного Суда Украины. "В октябре-ноябре 2008 года, выполняя требование главы Высшего административного суда Украины я привез Пасенюку 140 тысяч долларов США, которые передал ему в конверте желтого цвета в его служебном кабинете по улице Московской, 8 в Киеве, сообщив ему, что это деньги по делу гранитного карьера, о которых я докладывал ему возле г. Мукачево летом-осенью 2008 года", - цитирует показания Зварича* телеканал ТВі. ВИДЕО: http://censor.net.ua/video_news/189696/sudyakolyadnik_daval_vzyatki_pasenyuku_zvarich_na_narah_pasenyuk_stal_sudeyi_konstitutsionnogo_suda

Міська влада Харкова виставила на вулицю українські організації, повідомляє «Спротив».

За словами голови Харківської міського осередку товариства «Спадщина» Валерія Дяченка, реальних причин для розривання угоди про оренду приміщення та виселення з нього організацій немає, а «судовий виконавецьоголосив тільки формальні причини», на які спирався суд при винесенні рішення. Дяченко висловив здивування тим, що судові виконавці почали виконувати рішення «миттєво», незважаючи на те, що організації, згідно із законодавством, мали змогу ще протягом 10 діб оскаржити рішення.

Голова СУМ Роман Черемський підкреслив, що «рішення незаконне» та повідомив, що «останні українські організації» в Харкові оскаржуватимутьрішення Харківського апеляційного господарського суду. Він зауважив, що наразі СУМ та «Спадщина» не мають іншого приміщення, до якого б вони мали змогу переїхати.

Член Харківської правозахисної групи (ХПГ) Інна Захарова повідомила кореспондентові УНІАН, що після відповідного звернення СУМ та «Спадщини» юристи ХНГ «оскаржуватимуть виселення» цих організацій у Європейському суді.

У залі Печерського районного суду Києва, де судять екс-прем’єр-міністра, лідера Всеукраїнського об’єднання «Батьківщина» Юлію Тимошенко, у вівторок вдень знову почалася бійка.

Депутати піднялися зі своїх місць і почали скандувати «Ганьба!». Суддя Родіон Кірєєв постановив вилучити їх із зали суду за порушення порядку. Представники міліції силою виштовхують депутатів із зали суду. Зокрема, із зали виштовхали Сергія Підгорного, Андрія Кожем'якіна, Сергія Міщенка, Романа Забзалюка, Андрія Павловського. При цьому звучить нецензурна лайка, депутати б'ються з міліціонерами. Парламентарії намагаються повернутися до зали, проте міліція їх не пускає і продовжує виводити. Помічники нардепів фіксують бійку на відеокамери мобільних телефонів Інциденту з бійкою передувало те, що Ю.Тимошенко, яка залишилася одна без захисників у судовому засіданні у «газовій справі”, оголосила вимогу відводу головуючого судді Родіона Кірєєва. "Я хочу зробити заяву на дії судді. Я роблю заяву про відвід судді, який своїми діями діє заангажовано, упереджено, порушуючи закони і мої права на захист», — сказав Ю.Тимошенко. Вона попросила Р.Кірєєва відреагувати на її заяву невідкладно, на що суддя сказав, що Ю.Тимошенко порушує порядок судового розгляду, оскільки звертатися до суду потрібно стоячи. «Зараз Ви не робите заяву, а порушуєте порядок в суді», — звернувся Р.Кірєєв до Ю.Тимошенко. На це екс-прем'єр відповіла: «Я ніколи не встану перед Вами, тому що Ви не Ваша честь, а Ваше безчестя ... Ви не суд, Ви маріонетка мафії». Незважаючи на це, Р.Кірєєв заявив, що судове засідання триватиме і запросив до зали одного зі свідків у справі. У той же час, на знак протесту присутні в залі народні депутати піднялися зі своїх місць і почали скандувати «Ганьба!», Після чого Р.Кірєєв перервав засідання і доручив представникам міліції вивести порушників порядку із зали суду, після чого між депутатами та правоохоронцями зав'язалася бійка.

http://news.dt.ua/articles/85107

ВРада... Іде юридичнй балаган та правові вибрики навколо створення Антикорупційного Суду. Такий суд потрібен як повітря, та зал практично пустий – чому, незрозуміло? 
Куди поділися, чому повтікали з Ради оці "неприкосновенні", яких ми утримуємо?

Все время наши политики твердят о териториальной целосности государства. Но в основном разговоры роились вокруг Крыма, Донбаса, острова Тузлы, то есть как основного претендента на наши земли расценивали Россию.

А пришла беда с другой стороны!

Международный суд — высшая судебная инстанция ООН — сегодня вынесла вердикт по иску Румынии к Украине о делимитации морской границы между двумя государствами в Черном море.!!!!!! Румыния отсудила себе остров Змеиный, который у нас считаелся заповедной територией!

В частности в Одесском регионе выдвинуто 5 объектов.

В частности, это Дунайский биосферный заповедник, остров Змеиный, Тилигульский ландшафтный парк, Днестровские плавни и ландшафтный заказник «Савранский лес».

В Киев с острова Змеиный вернулась группа исследователей из Украинской молодежной экологической лиги и Экоклуба "Зеленая волна". Экспедиции удалось выяснить, что с экологической точки зрения Змеиный давно пережил свой статус – государственного заказника и соответствует уровню как минимум заповедника. 

Румыния подала иск против Украины 16 сентября 2004 года. Рассмотрение дела началось 2 сентября 2008 года. Главным предметом спора является шельф вокруг острова Змеиный в Черном море. Предполагается, что там находятся крупные месторождения нефти и газа. Объем уже разведанных запасов нефти определяется в 10 млн. тонн, а газа — порядка 100 млрд. кубометров, отмечает ИТАР-ТАСС.