
Чоловік врятував волохастика, забрав до майстерні.
Зимою "добрі люди" викинули на смітник троє цуценят. Я їх знайшла, коли вони поперемерзали так, що їм боліла шкіра і пищали, коли хтось до них хотів торкнутися. Рятувала, як могла, але двоє перейшли у інший вимір. Коли залишилася одненька, - найдикіша, то я відчайдушно відпоювала її домашнім вином(спочатку відмовлялася, а згодом навіть сподобалося) і відгодовувала та відігрівала. Залишати саму - це для такої малої тваринки було вироком на смерть(((. Коли їх було троє, -було тепліше, а одненька зимою у холодному приміщенні... Тому забрала з надією, що здам у добрі руки. Таких рук не знайшлося. Так у одного спасенного появилася подружечка дуже активна і невтомна.