"Вдовиний лямент", анґлійська народня баляда Мій любий хату збудував, берізкой замок уквітчав. Найкращий, ліпший понад всі той дім, що любий був підвів. Колись удень жовнір прийшов, помітив дім- і геть пішов, опівночі був гурт привів, ґвалтовно милого забив, замордував, пограбував, чоло`віка на смерть затяв. Раби втекли аби спастись- ми з мужем двоє зостали`сь. Края`ла`м са`ван власноруч, сама омила ва`жкий труп, добу сиділа біля ніг- ніхто живий не допоміг. На плечі тіло узяла...

Читати далі...

Рясніє соняшник під тином. На згріві хворі зібрали`сь. Жінки, і труд, і спів в долині. У церкві дзвони загули. Про вирій най птахи розкажуть. У церкві дзвони загули. Солодкі співи скрипка вяже- вина селя`нин надавив. М`якшають люде- час збирати. Вина селя`нин надавив. Відчи`ньте двері, склепи, хати. Чекайте жовч останніх злив. переклад з німецької Терджимана Киримли

-Прокинься, Дуґлясе, вставай,- кричить,- блискучий шо`лом надягай! Бо кажуть люде, до`нька уночі зішлась із паном тай лягла! -Прокиньтесь, сіморо моїх синів, блискучі шоломи вдягніть, їзжайте до молодшої сестри, та й розберіться, з ким лежить! Тікає на білійшому коні- а пан на чорному тіка: на боці -шабля, ще й ріжок висить, удвох по-про`стому тіка`. Пан обернувсь почув, побачив тих, здорових: гнали навпростець... -Тримай, Марґрет, мого. Я стріну тих братів, а з ними ще й отець. Вона...

Читати далі...

Поль Верлен "Spleen" Рожi червоні поспі`ль, чорен посполу хміль. Бачу, холонеш, любо: буде на мене загуба. Небо блакитне занадто, море а вітер -принада. Завше чекаю й боюся: ґвалтом тікати мусиш. Блискучий лаком гостролист, самшиту ку`щі, лу`ків зміст покинув`м геть напризволяще заради Вас і тільки. На`що? переклад з французської Терджимана Киримли

Жив-був король у Туле, фіял успадковав- коханой подарунок, та скоро померла. . Круль хмілю не цурався, хиляв одним ковтком; а келих доливався надміцним перваком. . Прийшла пора вмирати. Круль землі роздавав- усе пішло на спадок- а келих заховав. . З усім своїм каґалом востаннє відгуляв в батьківській красній залі на тлі приморських скал. . Підвівся мочиморда- і вихилив фіял, жбурнув його у море з високих чорних скал. . Упав фіял у море, ковтнув- и десь пропав. ...

Читати далі...

-----------------1.----------------------------------------------------------------------------------------- Я через кинуту кімнату йшов. ...Блакитна ніч.Зірки мерехкотіли. У полі десь собаки гучно вили; а вітер злий наскоком дручив холм. . Та ось, нарешті! Лихоманка пне із рота моєго криваві рожи; тичок росте, тремтить, на жало схлжий; і крапля крові падає. Паде. . Із задзеркальной змієвой порожні встає лице незнанеє, тотожнє. У скроню б`є сакральная печать. . Колишеться...

Читати далі...

Над морем височить важка руїна храма. А Смерть задобрила сей дикий горб героїв бронзою та мармуром богов де трави степові насам вечері правлять. Бува, чабан, прогнавши череду`, на дудці заграва стари`й наспі`в- і Небо аж до обрію приспить, у чорне вдягне хмароньку руду. Земля плющем аканти повива, по-материнськи пестить щовесни` колони підупалі, ще рясні. ...Але людина гімни забува, уно`чі не тремтить, небога, ревно ґди Море ляментує по сиренах. переклад з французької Терджимана Киримли...

Читати далі...

I am the master of my fate! I am the captain of my soul! ("Invictus" by William Ernest Henley) Піднявши погляд свій з пітьми, Де кольори життя чужі, Дякую Богу і собі За неспалимість у душі. Як би не йшло моє життя, Я не здавався й не кричав, І від падінь і побиття Голову свю не схиляв. І біль, і крах, і горе, й гнів, Пута і тіні тьми страху, Боязнь від плину моїх днів - Я все нескореним пройду! Яким не є тернистим шлях І сильним часу ураган, Доля моя в моїх...

Читати далі...

Цигани стали до воріт та й почали співати. Хазяйка замку :"Га, диви!", та й вийшла поза грати, . танцюючи, зпустилась вниз, служниця- наперед. Цигани оком чорним- зирк, і круть обох ,і верть. . "Візьміть-но сте мантілью цю, на лахми замініть. Божусь усім ,що є, клянусь: я з вами! Заберіть! . Учора в ліжку спала я, а поруч- господин. Сьогодні в сіно лягу я як ви щонОчі всі". . "Лягай у сіно дорога. Клянись, бо свідок-нож,"- говОрив цИган Джоні ...

Читати далі...

Зів`яло золото годин, настав брунатно-сірий вечір. Чабанська мила дудка вмерла- вона як синьо-сірий вечір, зів`яле золото долин. переклад з німецької Терджимана Киримли