хочу сюди!
 

Наташа

49 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 44-53 років

Замітки з міткою «черкащина»

Хто зупинить ймовірні війни за врожай на Черкащині?

І допоможе ІП «Агро-Вільд Україна» відстояти свої права...


Днями в приміщенні Черкаської обласної державної адміністрації відбулось чергове засідання регіональної робочої групи з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств, де поряд з іншими, розглядалось звернення власника та генерального директора Іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» Бертольда Карла Алоіса Вільда.

На сторінках нашого видання ми інформували читачів, як іноземні інвестори з Баварії (Німеччина) потрапили у пастку українського законодавства. У минулому році, як стверджують німецькі господарі, шляхом фальшування документів у них відібрали фірму! Новим власником став Геннадій Міхель. У його володінні враз опинилося понад 1700 га земель для ведення сільськогосподарського виробництва та особистого селянського господарства…

Справа про незаконне відчуження власності іноземного підприємства набрала обертів. Оговтавшись від несподіванки, ошукані інвестори звернулися до суду, в прокуратуру, поліцію, органи юстиції. Поряд з цим, виконуючи зобов’язання перед орендодавцями, продовжили вести господарську діяльність. Цього року вони засіяли ячмінь та соняшник, підживили посіви, а тому сподіваються на добрий врожай.

Одначе на гарний врожай сподівається й інший «власник» – Геннадій Міхель. Він стверджує, що його працівники також засівали ці землі, а отже мають повне право збирати збіжжя. Тільки варто звернути увагу на одну цікаву деталь: розповідаючи про строки посіву, Геннадій Міхель наголосив, що посівну кампанію його фірма розпочала з 20 березня і завершила 27-30 березня, тобто на місяць раніше за іноземного інвестора. А ось збирати врожай він збирається на тиждень пізніше! Цей факт змусив членів робочої групи критично поставитись до висловлювань пана Геннадія щодо його права на збір врожаю.

До того ж, працівник журналу «Корупціонер в Україні» висловив готовність надати робочі матеріали у вигляді відеозйомок весняних польових робіт, проведених ІП «Агро-Вільд Україна». Проводячи журналістське розслідування, під час посівної представники 5 телеканалу, газети «Наша версія» і журналу «Корупціонер в Україні» тричі виїжджали на спірні поля. Селяни розповідали їм, що техніка ТОВ «Вікторія.» відразу від’їздила подалі від спірних ланів, як тільки робітники помічали журналістів з телекамерами. Про що це може говорити? Відповідь напрошується одна: про «показушність» посівних робіт та намагання Геннадія Міхеля видати бажане за дійсне. Тобто, на їхній так званій посівній робітники ганяли полями трактори з порожніми бункерами.

 

Бертольд Карл Алоіс Вільд

Наразі власник ТОВ «Вікторія.» претендує на врожай, до якого, за словами іноземного інвестора Бертольда Карла Алоіса Вільда, не причетний. І його аргументи, і дослідження журналістів вказують на те, що правда на боці представника німецьких інвесторів.

Таким чином, на поля Черкащини знову підкрадається війна. Причому із залученням не тільки людського ресурсу, але й техніки. Аби попередити можливе протистояння та запобігти розгортанню конфлікту, знайти мирний шлях його врегулювання, генеральний директор іноземного підприємства «Агро-Вільд Україна» Бертольд Карл Алоіс Вільд звернувся до членів регіональної робочої групи з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств Черкаської облдержадміністрації з відповідним проханням.

 

Члени регіональної робочої групи з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств уважно вислухали пояснення представників конфліктуючих сторін. Головне, на що звернули увагу, – захист прав селян на отримання паю, адже, на думку більшості присутніх, саме селяни стануть заручниками у війні за врожай.

 

Геннадій Міхель

З такою точкою зору не погодився Геннадій Міхель. На думку добродія, орендодавці від такого протистояння тільки виграють: вони отримають свою плату за оренду земельних паїв відразу від двох фірм – підприємства «Агро-Вільд Україна» та ТОВ «Вікторія.». Тобто цей громадянин не збирається поступатися правом на збирання врожаю. Ба! Навіть більше! Збирається відстоювати його в суді. Разом з тим, Геннадій Міхель не може назвати ні точних розмірів засіяних площ, ні витрачених на придбання посівного матеріалу коштів.

 

«Геннадій, ну це ж абсурд! – не втримав своїх емоцій один із членів робочої групи, якому набридло слухати нісенітниці про декілька посівів в одну й ту ж землю. – Слідчі швидко розберуться що й до чого!» Але ці застороги не зупинили Геннадія Міхеля. Новий власник ТОВ «Вікторія.» й надалі переконував присутніх у тому, що його працівники брали участь у посівній, про що в нього начебто є належні докази.

Про наявні докази щодо проведення посіву заявив і гендиректор ІП «Агро-Вільд Україна» Вільд Бертольд Карл Алоіс. Він назвав розмір витрачених коштів на посівну, підживлення і обробку гербіцидами посівів. А також зауважив, що хід посівної контролювали працівники правоохоронних органів, журналісти, а також самі учасники посівної за допомогою облаштованого на тракторах спецобладнання.

 

Як наголосив головуючий на засіданні в. о. голови Черкаської облдержадміністрації Тарас Висоцький, одними із першочергових завдань комісії є встановлення реальної ситуації на місці, яка ситуація з 519 пайовиками та їхніми земельними ділянками, хто їх фізично засіяв. Втім цілком зрозуміло, що одночасно дві сторони конфлікту не могли проводити посівну кампанію на одних і тих самих земельних ділянках. Отже, вирішили ініціювати дослідження доказової бази по факту власності засіву біологічних активів.

За підсумками розгляду заяви регіональна робоча група з питань захисту прав інвесторів, протидії незаконному поглинанню та захопленню підприємств Черкаської ОДА рекомендувала ІП «АГРО-ВІЛЬД УКРАЇНА» та ТОВ «Вікторія.» прийняти спільне рішення щодо врегулювання конфліктної ситуації задля забезпечення дотримання законності та громадського правопорядку під час збору врожаю і проведення польових робіт, запобігання фізичному протистоянню та порадила ІП «АГРО-ВІЛЬД УКРАЇНА» звернутись до працівників Головного територіального управління юстиції у Черкаській області з метою отримання методичної допомоги у складанні скарги на реєстраційні дії державного реєстратора з метою її подальшого подання до Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України.

Чи задовольниться такими порадами ІП «Агро-Вільд Україна»? Певно, ні. Для того, аби воно й надалі не тільки працювало, але й мало бажання залучати в розвиток сільськогосподарської галузі серйозні кошти, Україні просто необхідно мати якісну законодавчу базу, де б не залишалося не тільки дір, але й маленьких шпаринок для бажаючих скористатися чужим майном та присвоїти собі йому не належне. На жаль, допоки що наші закони дозволяють залишатися безкарними державним реєстраторам, котрі своїми діями порушують право на власність і завдають непоправної шкоди не лише інвесторам, але й українським громадянам, які уклали договори про оренду земельних паїв.

Один з інвесторів, Райнер Холленбах, коментуючи ситуацію, сказав: «Наразі я не можу нікому порекомендувати вкладати в Українську економіку, оскільки права інвесторів не захищені належним чином і в такому випадку дуже важко бути впевненим у власному бізнесі». Чи зможе новий парламент змінити цю ситуацію? Сподіваємося , що йому, за словами Президента України Володимира Зеленського, не буде все так «фіолетово», як народним депутатам попереднього скликання…

Інна КУПРІЄНКО

ВІДЕО: https://youtu.be/IpXX9MVjyrk

Чи буде перейменоване місто Ватутіне, що на Черкащині?

Рішення перейменувати проспект Ватутіна на проспект Романа Шухевича у Києві викликало резонанс із негативним присмаком. І не дивно, адже багато хто ще досі хворий на "комунізм". У центрі України, поруч з Холодним Яром, є шахтарське містечко - Ватутіне. Воно вважається відносно молодим, бо засноване у 1947 році, проте земля на якій знаходиться дане місто є славною, адже ще століття тому було епіцентром національно-визвольних змагань. Некодим Смоктій та Семен Гризло добряче ганяли більшовиків у цьому краєві.

Для знайомих патріотів, які себе проявили активними волонтерами, бійцями та активістами у часи подій на Майдані, на фронті російсько-української війни, було б справжньою винагородою від Батьківщини, як би місто отримало іншу назву. По суті головним є те, щоб прибрати назву ворожого для нас генерала радянської армії.

Однак, ця дія може викликати чисельні суїциди комуністично налаштованих пенсіонерів, які живуть у шахтарському містечку. І не тільки у місті Ватутіне, а і по всій області. Пережитки комуністичного окупаційного режиму є джерелом ворожості серед українців.

Чому так? І чому ще досі Ватутіне є Ватутіним? Бо можливо десь за гаражами закопані червоні прапори та герби із серпом і молотом?

Вірю, що завдяки патріотам міста Ватутіне, національна ідея переможе комунізм.

маленьке село Мошни))

Є на трасі Черкаси-Канів маленьке селище Мошни. Їхали ми навесні 2013 року і зупинятися не збиралися. Але увагу привернула ось ця церква.
Виявляється, церква збудована архітектором Торічелі ще у 19 столітті.
І прямо на території пасіка і будинок батюшки (матушка попросила не знімати, бо стидається скромності будівлі).



Буквально за 300 метрів за церквою - нова будівля, що повз неї не проїдеш: будинок лікаря кінця 18 століття))
Архітектор - так, саме Городецький ;)

Як бачимо, в будиночку тепер живуть люди, його розділено на декілька сімей.
Ми дуже близько не підходили, бо якось незручно...

А колись лікар жив з родиною і приймав пацієнтів.



І, звісно, Рось у всій весняній красі! 

Мальовничий Стеблів

Л.Похилевич в 1861 році писав про Стеблів таке:"Стеблев замечателен своим расположением.Рось течет здесь между высокими лесистыми скалами по дну,усеянному огромными камнями и порогами,по которым вода стремится в виде водопадов.В самом местечке в Рось впадают два ручья:Боровица и Хоробра.Первая бежит в таком углублении,что нависшие по обеим сторонам скалы и деревья совершенно скрывают ее от глаз."
Хоча збудована в середині 20-го століття гребля Стеблівської ГЕС кардинально змінила русло Росі,а разом з ним і її береги, навколишній ландшафт все ж здатен зачарувати мандрівника.
Археологи та історики прийшли до висновку,що сучасний Стеблів мав двох попередників.Один з них,місто Боровий,стояло біля впадіння річки Боровиці в Рось.Про це місто існують лише легенди.А на одному з числених островів Росі в 1032 році Ярослав Мудрий заклав місто-фортецю,яка,на думку Миколи Костомарова, звалась Торчеськ.Про точність назви міста історики ще сперечаються,а от археологічні дослідження довели,що поселення на острові Замок,який розташований в межах сучасного Стеблева,справді існувало.Завдяки археологам вдалось встановити дату заснування поселення-1032 рік.
Місто-попередник Стеблева було зруйноване під час монголо-татарської навали.Сучасний Стеблів виник десь в 16-тому столітті.Як говорить легенда(знову легенда!), місто на кам'янистому острові заснував козак Стебло.Від його імені нібито і походить назва містечка.Хоча є ще одна версія,більш вірогідна,що назва Стеблів походить від польського "стебло място"-місце без лісу.В 1584 році,згідно офіційного дозволу короля Речі Посполитої С.Баторія,ці землі були заселені переселенцями.В кінці 16-го сторіччя місто вже мало Магдебурзьке право.Славен козацький період містечка:стеблівські козаки часто поповнювали лави Війська Запорозького.В Стеблеві народився гетьман Олефір Голуб(Стеблівець),який перейняв гетьманську булаву після смерті П.Сагайдачного.З 18-го по 20-те сторіччя Стеблів багато раз змінював власників.Особливо поталанило стеблівчанам в 1812 році,коли власниками селища стала родина Головінських.Головінські сприяли економічному розвитку Стеблева.Тут був збудований цукровий та винокурний заводи,велика суконна фабрика.
Стеблівська ГЕС,яка докорінно змінила навколишній ландшафт,була збудована в 1952 році.Саме в Стеблеві Рось робить декілька химерних зламів течії,і на одному з них була збудована дамба.Тепер Рось падає з десятиметрової висоти в гранітний каньон,утворюючи числені струмки і водограї.
Кам'янисте,з порогами, русло Росі створює чудові умови для рафтингу і просто прогулянок на байдарках.
Помилуватися краєвидами та покупатися в водоспаді приїздить багато туристів.
Старе русло Росі тепер має вигляд кам'яного каньону,який частково заповнюється водою лише під час весняного паводку.
Місцеві старожили,з якими мені вдалось поспілкуватися,одноголосно стверджують,що сучасні краєвиди ні в яке порівняння не йдуть з тією красою,яку затопили води Стеблівського водосховища.Не маю підстав не вірити їм,але є одне "але".Якби не будівництво ГЕС,то не було б в Стеблеві такого чудового водоспаду.
Розповідаючи про Стеблів,не можна оминути увагою класика української літератури І.С.Нечуя-Левицького,який в 1838 році народився тут-таки в Стеблеві.Стверджують,що прототипами героїв його творів були саме міщани Стеблева.Зараз в родинному будинку Левицьких діє музей письменника.Директором музею вже багато років працює Сергій Хаврусь,цікава і різнобічна людина,просто фанат своєї справи.Під час екскурсії  від нього можна взнати багато цікавинок з історії та географії Стеблева,які не ввійшли до туристичних путівників.
На цьому закінчується моя мандрівка Стеблевом.Звичайно,не всі цікавинки вдалось мені побачити,бо дуже багато часу я провів на каньоні біля водоспаду.Що ж,буде привід приїхати сюди ще.Тим більше,що покупатися в водоспаді-велике задоволення!Раджу всім!

Холодноярський Мотронинський монастир

Сьогодні пропоную помандрувати до Холодного Яру.Серцем цієї чарівної місцевості є Свято-Троїцький Мотронинський жіночий монастир.Чому Мотронинський?На це питання відповідь дає старовинна легенда.
І хоча це лише легенда,ще ні одне історичне джерело краще за неї не пояснило історію походження цього монастиря,якому судилась тяжка доля:згоряти в боротьбі з ворогами,щоб потім,подібно птахові-Феніксу,відновлюватися з попелу і знову звати до боротьби за волю.
Легенда розповідає,що в часи князювання Ярослава Мудрого на місці стародавнього язичницького капища збудував нову фортецю князь Мирослав,Смілянський воєвода.Повертаючись з переможного походу,він вирішив перевірити пильність фортечної залоги на чолі з молодою княгинею Мотрею.Для цього він переодягнув своїх воїнів в печенізький одяг.Як виявилось,пильність була на висоті,бо княгиня власноруч влучила з лука в печенізького ватажка,яким вбрався Мирослав.На руках своєї коханої дружини він і помер.Княгиня Мотрона з горя і розпуки  наказала затопити лодію з тілом чоловіка,а сама постриглася в черниці.На місці ж фортеці  заснувала чоловічий монастир,на пам'ять про коханого чоловіка.З тих пір ,ніби,і зветься монастир Мотриним...
Може здатись дивним,але в наш час ця легенда,яка більше схожа на казку,знайшла наукове підтвердження.Спеціалісти-гідрологи,які працювали в цій місцевості,виявили,що яр,в якому зараз знаходиться Свято-Онуфрієвське джерело(попід самим монастирем),є ніщо інше як старе русло річки Косарки,яка в ті літописні часи була судоходною.Косарка впадала в Тясмин,який на той час був правим основним рукавом Дніпра.Так що лодії  могли вільно заходити до самої фортеці.Саме так це було,чи трохи інакше,але з впевненістю можна сказати,що легенди на пустому місці не народжуються.
Недовго процвітала новостворена обитель,бо вже протоптали стежки на Русь ординські завойовники.Мотрин монастир було спалено,а майже всі монахи загинули в боротьбі.Кілька століть лише одинокі подвижники переховувалися в печерах.На козацьку добу припадає новий виток розвитку обителі.Гетьман П.Сагайдачний взяв монастир під свою опіку і обитель стає духовним центром Зопорожжя.В цей час монастир укріплюється,розбудовується.Саме в цей героічний час прокопуються таємні підземні ходи ,підземні церкви та схрони.Холодний Яр попід землею з'єднується с Суботовим,Чигирином,іншими монастирями.Розповідають про підземні ходи,по яких вільно міг рухатись вершник на коні.В монастирі існував шпиталь для поранених і літніх запорожців.Траплялося,що козак приїздив сюди доживати віку,але,набравшись сили від цілющого монастирського джерела,знову повертався на Січ,щоб воювати з ворогами.
Під час визвольної війни під проводом Б.Хмельницького монастир знову опиняється в вихорі історичних подій.Мотронинські ченці допомагали козакам де порадою,а де і своєю міцною рукою.За це під час Руїни обитель не раз розплачувалась,попадаючи під шляхетські напади і руйнації.А під час оборони Чигирина 1677-1678рр.монастир остаточно було стерто з поверхні землі,тепер вже турками.Але вже вдруге свята обитель відбудовується.І під час Коліївщини знову опиняється в горнилі боротьби за волю і долю.Саме ченці монастиря на чолі з ігуменом Мельхіседеком Значко-Яворським посвятили ножі гайдамакам в монастирському ставку,який з тих пір став зватися Гайдамацьким.
Нинішня кам'яна Троїцька церква збудована на місці старої дерев'яної,в якій вінчалися Богдан Хмельницький з Ганною Сомківною.Зважаючи на історію монастиря російська царська влада побоювалась нових хвиль спротиву з Холодного Яру і в 1911 році монастир було перетворено на жіночий.Незважаючи на це монастир активно включається в національно-визвольну боротьбу і стає центром Холодноярської республіки.Багато монахинь допомагали повстанцям,працюючи розвідницями і зв'язковими.Майже 10 років скликав Мотрин дзвін борців за волю України.Совдепія,коли врешті-решт подолала повстанців,цього обителі не простила,і зруйнувала,на цей раз вже втретє...
Але більшовикам не вдалося хоч би для чого пристосувати монастир і він багато років простояв пусткою,піддаючись руйнації.Якийсь час тут створили комуну,але більшовикам було незатишно у цьому ворожому для них лісі і комуна швидко розпалася.Пізніше були плани створити тут лепрозорій,але,на щастя,не склалося.
З 1991 року починається відродження монастиря,але,на жаль,українська святиня потрапляє в руки Російської православної церкви
Не дивлячись на протести істориків була збудована нова келійна будівля,яка повністю дисгармонує з будівлею Троїцької церкви
Біля монастиря завжди йде жвава торгівля медом,сувенірами,виробами ручної роботи
Поруч з монастирем є цілюще Свято-Онуфрієвське джерело,вода з якого ще козаків зцілювала від багатьох хвороб.Особливість води полягає в тому,що вона містить срібло і радон в концентраціях,які найбільш корисні для людини
Попивши цілющої водички і кинувши в джерело монетку,щоб повернутися сюди ще,знову прямуємо  до монастиря.На подвір'ї є чимало нових будівель
Новий монастирський погріб зовсім не схожий на старий
Монашки освоюють нові аграрні технології
і стару сільськогосподарську техніку
Церкву активно" прикрашають"
На подвір'ї монастиря стараннями монашок розкинувся чималий черешневий(і не тільки)сад
Пора вже вертатися додому.Коли вийшов за межі монастиря,то помітив,що біля монастирської брами лежить симпатичний песик.Мабуть той,біля будки якого на території  було написано:  "Собаку не злить и не гладить!"

Холодноярський Мотронинський монастир

Сьогодні пропоную помандрувати до Холодного Яру.Серцем цієї чарівної місцевості є Свято-Троїцький Мотронинський жіночий монастир.Чому Мотронинський?На це питання відповідь дає старовинна легенда.
І хоча це лише легенда,ще ні одне історичне джерело краще за неї не пояснило історію походження цього монастиря,якому судилась тяжка доля:згоряти в боротьбі з ворогами,щоб потім,подібно птахові-Феніксу,відновлюватися з попелу і знову звати до боротьби за волю.
Легенда розповідає,що в часи князювання Ярослава Мудрого на місці стародавнього язичницького капища збудував нову фортецю князь Мирослав,Смілянський воєвода.Повертаючись водним шляхом з переможного походу,він вирішив перевірити пильність фортечної залоги на чолі з молодою княгинею Мотрею.Для цього він переодягнув своїх воїнів в печенізький одяг.Як виявилось,пильність була на висоті,бо княгиня власноруч влучила з лука в печенізького ватажка,яким вбрався Мирослав.На руках своєї коханої дружини він і помер.Княгиня Мотрона з горя і розпуки  наказала затопити лодію з тілом чоловіка,а сама постриглася в черниці.На місці ж фортеці  заснувала чоловічий монастир,на пам'ять про коханого чоловіка.З тих пір ,ніби,і зветься монастир Мотриним...
Може здатись дивним,але в наш час ця легенда,яка більше схожа на казку,знайшла наукове підтвердження.Спеціалісти-гідрологи,які працювали в цій місцевості,виявили,що яр,в якому зараз знаходиться Свято-Онуфрієвське джерело(попід самим монастирем),є ніщо інше як старе русло річки Косарки,яка в ті літописні часи була судохідною.Косарка впадала в Тясмин,який на той час був правим основним рукавом Дніпра.Так що лодії  могли вільно заходити до самої фортеці.Саме так це було,чи трохи інакше,але з впевненістю можна сказати,що легенди на пустому місці не народжуються.
Недовго процвітала новостворена обитель,бо вже протоптали стежки на Русь ординські завойовники.Мотрин монастир було спалено,а майже всі монахи загинули в боротьбі.Кілька століть лише одинокі подвижники переховувалися в печерах.На козацьку добу припадає новий виток розвитку обителі.Гетьман П.Сагайдачний взяв монастир під свою опіку і обитель стає духовним центром Зопорожжя.В цей час монастир укріплюється,розбудовується.Саме в цей героічний час прокопуються таємні підземні ходи ,підземні церкви та схрони.Холодний Яр попід землею з'єднується с Суботовим,Чигирином,іншими монастирями.Розповідають про підземні ходи,по яких вільно міг рухатись вершник на коні.В монастирі існував шпиталь для поранених і літніх запорожців.Траплялося,що козак приїздив сюди доживати віку,але,набравшись сили від цілющого монастирського джерела,знову повертався на Січ,щоб воювати з ворогами.
Під час визвольної війни під проводом Б.Хмельницького монастир знову опиняється в вихорі історичних подій.Мотронинські ченці допомагали козакам де порадою,а де і своєю міцною рукою.За це під час Руїни обитель не раз розплачувалась,попадаючи під шляхетські напади і руйнації.А під час оборони Чигирина 1677-1678рр.монастир остаточно було стерто з поверхні землі,тепер вже турками.Але вже вдруге свята обитель відбудовується.І під час Коліївщини знову опиняється в горнилі боротьби за волю і долю.Саме ченці монастиря на чолі з ігуменом Мельхіседеком Значко-Яворським посвятили ножі гайдамакам в монастирському ставку,який з тих пір став зватися Гайдамацьким.
Нинішня кам'яна Троїцька церква збудована на місці старої дерев'яної,в якій вінчалися Богдан Хмельницький з Ганною Сомківною.Зважаючи на історію монастиря російська царська влада побоювалась нових хвиль спротиву з Холодного Яру і в 1911 році монастир було перетворено на жіночий.Незважаючи на це монастир активно включається в національно-визвольну боротьбу і стає центром Холодноярської республіки.Багато монахинь допомагали повстанцям,працюючи розвідницями і зв'язковими.Майже 10 років скликав Мотрин дзвін борців за волю України.Совдепія,коли врешті-решт подолала повстанців,цього обителі не простила,і зруйнувала,на цей раз вже втретє...
Але більшовикам не вдалося хоч би для чого пристосувати монастир і він багато років простояв пусткою,піддаючись руйнації.Якийсь час тут створили комуну,але більшовикам було незатишно у цьому ворожому для них лісі і комуна швидко розпалася.Пізніше були плани створити тут лепрозорій,але,на щастя,не склалося.
З 1991 року починається відродження монастиря,але,на жаль,українська святиня потрапляє в руки Російської православної церкви
Не дивлячись на протести істориків була збудована нова келійна будівля,яка повністю дисгармонує з будівлею Троїцької церкви
Біля монастиря завжди йде жвава торгівля медом,сувенірами,виробами ручної роботи
Поруч з монастирем є цілюще Свято-Онуфрієвське джерело,вода з якого ще козаків зцілювала від багатьох хвороб.Особливість води полягає в тому,що вона містить срібло і радон в концентраціях,які найбільш корисні для людини
Попивши цілющої водички і кинувши в джерело монетку,щоб повернутися сюди ще,знову прямуємо  до монастиря.На подвір'ї є чимало нових будівель
Новий монастирський погріб зовсім не схожий на старий
Монашки освоюють нові аграрні технології
і стару сільськогосподарську техніку
Церкву активно" прикрашають"
На подвір'ї монастиря стараннями монашок розкинувся чималий черешневий(і не тільки)сад
Пора вже вертатися додому.Коли вийшов за межі монастиря,то помітив,що біля монастирської брами лежить симпатичний песик.Мабуть той,біля будки якого на території  було написано:  "Собаку не злить и не гладить!"

Холодний Яр

Кожен,хто хоч раз бував в Холодному Яру,відчував на собі вплив якоїсь чудодійної сили,яка наповнює душу людини чимось світлим,радісним.Позитивну енергетику цих місць одні вчені приписують вулкану,який діяв тут два міліони років тому,інші метеориту діаметром 2,5 км,який,зіштовхнувшись з Землею,утворив Холодноярську западину.
Рельеф урочища горбистий з великою кількістю глибоких балок з крутими схилами. Днищами балок протікають понад 30 джерел та струмків. Кожне урочище, балка, поле, лісок, річечка і струмок має свою назву. Найглибша і найдовша балка називається Холодним Яром, а від неї і вся територія навкруги носить цю назву. Є тут яри Кириківський, Святий, Чорний, Січовий, Гайдамацький, Циганський, Поташний, Гадючий, Червоний, Кривенків, Скарбний, Чернечий та інші. Загальна довжина балок-ярів та їх відгалужень орієнтовно становить 250 км.
Археологами знайдено тут залишки багатьох археологічних культур, починаючи з трипільської. Збереглися залишки кількох древніх городищ. Найбільше з них Мотронинське Скіфське городище, яке датували VI століттям до н.е. Висота земляних валів довкола цих городищ навіть зараз вражає вчених. 

Холодний Яр нині це реліктовий лісовий масив, який охоплює близько семи тисяч гектарів. Тут більше 150 унікальних історичних, наукових та археологічних обєктів, і за цим показником Яр посідає перше місце в Україні. Довкола нього ще трапляються кургани різних епох ,зокрема, й скіфської.

<!--/p-->
 
Все городище оперезане потужним,навіть зараз,скіфським валом.
 
Центр давнього городища Свято-Троїцький Мотронинський монастир . Заснований на початку другого тисячоліття, свого часу він став центром гайдамацького повстання Залізняка,а в на початку 20-го сторіччя- Холодноярської республіки. Сьогодні багаторазово відновлювана після знищення Троїцька церква мало нагадує історичну, як і довколишні господарсько-житлові прибудови. Поруч з монастирем залишки колишніх таємничих кілометрових підземних печер . Подейкують, що печери ці прориті дуже давно ще з часів древніх городищ, де вони нібито були частиною оборонних споруд і загалом становили більше 15 км.Прориті зі знанням справи,передбачена навіть вентиляція підземних ходів. Знайдені і залишки церков в цих печерах. Ці печери активно використовували повстанці різних часів, зокрема й Холодноярської Республіки. Саме тому їх активно знищували, зокрема й в 20-х роках минулого століття. Зараз майже нема доступу до цих підземних лабіринтів.
Поруч з монастирем знаходиться Гайдамацький став, де ігумен Мотриного монастиря Мельхіседек Значко-Яворський посвятив зброю гайдамакам. Сьогодні тут святять символічну зброю козаки та проводять урочистості з нагоди вшанування Героїв Холодного Яру.
Сьогодні Холодний Яр філіал Національного історико-культурного заповідника «Чигирин».Вся територія Холодного Яру має велику кількість джерел питної води.Місцеві цілющі джерела унікальні. Стверджують, що вода дійсно вирізняється оптимальною кількістю родону і срібла в воді.. І нібито витікає з трьох озер під Холодним Яром, які є своєрідними артезіанськими басейнами підземного моря питної води, що утворилися внаслідок вулканічної діяльності два мільйони років тому.
Джерело "Дзюркало" в с. Мельники
"Живун" біля с.Головківки
До цих джерел завжди велика черга людей,бажаючих набрати цілющої води.Навіть місцеві переважно беруть воду тут,і це при тому,що в кожному дворі є криниця.
Родзинкою села Медведівки є Успенська церква 1864 року
Є також памятник ватажку Коліївщини Максиму Залізняку.
В с.Мельники встановлені памятники Героям Холодного Яру
І автору книги "Холодний Яр" Ю.Горліс-Горському
На хуторі Кресельці встановлено памятні знаки на місці загибелі отамана Холодного Яру Василя Чучупаки
та на честь перебування в Холодному Яру Т.Г Шевченка
<!--/div-->
Можна оглянути памятний знак "Тулумбас",встановлений на місці,де знаходилась гайдамацька січ

Ще одна памятка Холодного Яру тисячолітній дуб,який носить імя Максима Залізняка. Височіє він на схилі Кириківського яру на хуторі Буда. Дуб Залізняка сьогодні, зважаючи на вік, не в найкращому стані. Офіційно йому нараховують десь 1100 років.Це справжній патріарх серед дубів і одне з найстаріших дерев України. 

 

Поруч з дубом знаходиться братська могила жителів хутора Буда,яких розстріляли фашисти під час другої світової війни
Славиться Холодний Яр і своєю неповторною природою.Розкішні краєвиди здавна притягують сюди художників і фотографів.І,мабуть,саме краєвидам  Холодний Яр в великій мірі зобовязаний своєю позитивною енергетикою.
Помічена одна особливість Холодного Яру:хто хоч раз побував на його теренах,той повертається сюди ще і ще і веде з собою друзів.Не памятаю,хто це сказав,але це факт незаперечний.У всякому разі ті,кому я показав в свій час Холодний Яр,полюбили його всією душею і відвідують його постійно.Більш того,виникає якась потреба в відвідинах цієї чарівної місцевості.

Холодний Яр

Кожен,хто хоч раз бував в Холодному Яру,відчував на собі вплив якоїсь чудодійної сили,яка наповнює душу людини чимось світлим,радісним.Позитивну енергетику цих місць одні вчені приписують вулкану,який діяв тут два міліони років тому,інші метеориту діаметром 2,5 км,який,зіштовхнувшись з Землею,утворив Холодноярську западину.
Рельеф урочища горбистий з великою кількістю глибоких балок з крутими схилами. Днищами балок протікають понад 30 джерел та струмків. Кожне урочище, балка, поле, лісок, річечка і струмок має свою назву. Найглибша і найдовша балка називається Холодним Яром, а від неї і вся територія навкруги носить цю назву. Є тут яри Кириківський, Святий, Чорний, Січовий, Гайдамацький, Циганський, Поташний, Гадючий, Червоний, Кривенків, Скарбний, Чернечий та інші. Загальна довжина балок-ярів та їх відгалужень орієнтовно становить 250 км.
Археологами знайдено тут залишки багатьох археологічних культур, починаючи з трипільської. Збереглися залишки кількох древніх городищ. Найбільше з них Мотронинське Скіфське городище, яке датували VI століттям до н.е. Висота земляних валів довкола цих городищ навіть зараз вражає вчених. 

Холодний Яр нині це реліктовий лісовий масив, який охоплює близько семи тисяч гектарів. Тут більше 150 унікальних історичних, наукових та археологічних обєктів, і за цим показником Яр посідає перше місце в Україні. Довкола нього ще трапляються кургани різних епох ,зокрема, й скіфської.

<!--/p-->
 
Все городище оперезане потужним,навіть зараз,скіфським валом.
 
Центр давнього городища Свято-Троїцький Мотронинський монастир . Заснований на початку другого тисячоліття, свого часу він став центром гайдамацького повстання Залізняка,а в на початку 20-го сторіччя- Холодноярської республіки. Сьогодні багаторазово відновлювана після знищення Троїцька церква мало нагадує історичну, як і довколишні господарсько-житлові прибудови. Поруч з монастирем залишки колишніх таємничих кілометрових підземних печер . Подейкують, що печери ці прориті дуже давно ще з часів древніх городищ, де вони нібито були частиною оборонних споруд і загалом становили більше 15 км.Прориті зі знанням справи,передбачена навіть вентиляція підземних ходів. Знайдені і залишки церков в цих печерах. Ці печери активно використовували повстанці різних часів, зокрема й Холодноярської Республіки. Саме тому їх активно знищували, зокрема й в 20-х роках минулого століття. Зараз майже нема доступу до цих підземних лабіринтів.
Поруч з монастирем знаходиться Гайдамацький став, де ігумен Мотриного монастиря Мельхіседек Значко-Яворський посвятив зброю гайдамакам. Сьогодні тут святять символічну зброю козаки та проводять урочистості з нагоди вшанування Героїв Холодного Яру.
Сьогодні Холодний Яр філіал Національного історико-культурного заповідника «Чигирин».Вся територія Холодного Яру має велику кількість джерел питної води.Місцеві цілющі джерела унікальні. Стверджують, що вода дійсно вирізняється оптимальною кількістю родону і срібла в воді.. І нібито витікає з трьох озер під Холодним Яром, які є своєрідними артезіанськими басейнами підземного моря питної води, що утворилися внаслідок вулканічної діяльності два мільйони років тому.
Джерело "Дзюркало" в с. Мельники
"Живун" біля с.Головківки
До цих джерел завжди велика черга людей,бажаючих набрати цілющої води.Навіть місцеві переважно беруть воду тут,і це при тому,що в кожному дворі є криниця.
Родзинкою села Медведівки є Успенська церква 1864 року
Є також памятник ватажку Коліївщини Максиму Залізняку.
В с.Мельники встановлені памятники Героям Холодного Яру
І автору книги "Холодний Яр" Ю.Горліс-Горському
На хуторі Кресельці встановлено памятні знаки на місці загибелі отамана Холодного Яру Василя Чучупаки
та на честь перебування в Холодному Яру Т.Г Шевченка
<!--/div-->
Можна оглянути памятний знак "Тулумбас",встановлений на місці,де знаходилась гайдамацька січ

Ще одна памятка Холодного Яру тисячолітній дуб,який носить імя Максима Залізняка. Височіє він на схилі Кириківського яру на хуторі Буда. Дуб Залізняка сьогодні, зважаючи на вік, не в найкращому стані. Офіційно йому нараховують десь 1100 років.Це справжній патріарх серед дубів і одне з найстаріших дерев України. 

 

Поруч з дубом знаходиться братська могила жителів хутора Буда,яких розстріляли фашисти під час другої світової війни
Славиться Холодний Яр і своєю неповторною природою.Розкішні краєвиди здавна притягують сюди художників і фотографів.І,мабуть,саме краєвидам  Холодний Яр в великій мірі зобовязаний своєю позитивною енергетикою.
Помічена одна особливість Холодного Яру:хто хоч раз побував на його теренах,той повертається сюди ще і ще і веде з собою друзів.Не памятаю,хто це сказав,але це факт незаперечний.У всякому разі ті,кому я показав в свій час Холодний Яр,полюбили його всією душею і відвідують його постійно.Більш того,виникає якась потреба в відвідинах цієї чарівної місцевості.

Древня обитель на Красній горі

На Черкащині,в мальовничій місцині поблизу містечка Золотоноша знаходиться один з найдревніших в Україні монастирів,званий в народі Красногірським.Витоки історії монастиря сягають неспокійних і сповнених звитяги часів,коли по чистому плесу повноводної  тоді річки Золотоношки ходили козацькі чайки...
За переказами,відлюдне життя на Красній горі започаткував чернець з Константинополя десь наприкінці 16-го століття.Ніби-то явилась йому уві сні Цариця небесна і звеліла йти в землю руську, на гору біля Золотоноші  щоб вершити подвиг чернецький.Довго шукав він,але таки знайшов гору,яку люди називали Красною.Та гора була геть вся поросла чагарником-диким персиком.Мав той чагарник цікаву властивість-цвісти з початку весни до перших осінніх приморозків.І впродовж цього часу гора була вкрита яскраво-рожевим цвітом.Здалеку здавалось,що вона охоплена пурпуровим полум'ям.Неважко здогадатись,чому гора має таку назву.Давно вже не цвіте на горі дикий персик і лише весною тюльпани на монастирських клумбах нагадують,що гора Красна.
Дорога до монастиря від траси Київ-Дніпропетровськ
Про ченця,який оселився у власноруч викопаній печері,незабаром стало відомо власнику цих земель козаку Івану Шебету-Слюжці,який вирішив посприяти ченцю в створенні монастиря,звісно ж,чоловічого.Ця вість невдовзі облетіла навколишні села і до першого поселенця стали приєднуватися бажаючі присвятити своє життя Богу.З часом монахи збудували перший храм із верболозу в честь  великомученика Георгія Переможця. Але цій церкві не судилося довго проіснувати. Новий  храм, збудуваний  козаками,  теж назвали в честь святого Георгія. В  1680 — 1687 роках був побудований Покровський дерев'яний теплий храм.  Нинішній кам'яний Покровський храм був побудований в 1859 році. Кам'янний Спасо-Преображенський собор був  побудований в 1767 — 1771 роках за проектом відомого українського  архітектора І.Григоровича-Барського за кошти святителя Софронія,  єпископа Іркутського,в стилі українського бароко.
Слід зазначити,що монастирі,засновані українським козацтвом, були не лише твердинею православної віри, а й осередками вченості, мудрості та джерелом знань, у тому числі й у  військових. Саме в монастирях зберігалась і вдосконалювалась козацька  військова наука. Виконували козацькі монастирі й ряд інших функцій —  кожна така свята обитель була водночас  фортецею і  шпиталем  для поранених та хворих,притулком для старих та немічних козаків. Саме  з цієї причини, поневоливши Україну, російський царат не міг миритися з існуванням  козацьких монастирів. Їх закривали, а багато з них із часом перетворили  на жіночі — менш небезпечні з погляду нових московських господарів.Особливо сильного розмаху  процес нищення козацьких монастирів набув після придушення Коліївщини. Доля стати  жіночою судилась і Красногірській  обителі.
Біля стін Преображенського собору поховано українського геолога Н.Д.Борисяка
Найбільшого розквіту з часів,коли монастир став жіночим,обитель досягла якраз перед жовтневим переворотом.Але вже в 1922 році більшовики пограбували й закрили Красногірський монастир, а  понад 700 черниць та послушниць вигнали геть. На території обителі розташувався  будинок для інвалідів, а всі монастирські святині були передані до Черкаського міського  музею.Доля цих святинь по сей день залишається невідомою.Далі-ще гірше. Напередодні 2-ї світової  війни 2 квітня 1941 був напівзруйнований Преображенський собор .
Зруйнований Спасо-Преображенський собор.Фото з Вікіпедії
Відновлення монастиря збіглося з німецькою окупацією Черкащини.З дозволу німецької влади обитель починає функціонувати у листопаді 1941 року.  В обителі тоді було близько півтора десятка черниць, які заробляли собі  на прожиття тим, що наймалися на важку поденну роботу до селян із Бакаївки та Антипівки. Значне поповнення черниць відбулося на початку 60-х років під час нової хвилі гонінь на церкву. З ліквідованих монастирів  сестри сходилися в Красногірський, закривати який влада чомусь не стала. Відтоді монастир не припиняв своєї діяльності.
Остаточне ж відродження обителі приходиться на кінець 1980-х років,коли був відреставрований Спасо-Преображенський собор і Покровський храм.В 2003 році обителі була повернута земля,яка належала їй до 1922 року.
Покровський храм,збудований в 1859 році
Виглядає дивним,але монастирській пасіці не знайшлось кращого місця,ніж на цвинтарі
Коні,які нарівні з черницями вершать свій трудовий подвиг
В околицях монастиря
Зараз Красногірський монастир є одним з найважливіших духовних центрів Черкащини.Також він приваблює до себе поціновувачів старовинної архітектури і людей,небайдужих до нашої минувшини.

Переглянути Красногорський монастир на карті більшого розміру
Сторінки:
1
2
попередня
наступна