Л.Похилевич в 1861 році писав про Стеблів таке:"Стеблев замечателен своим расположением.Рось течет здесь между высокими лесистыми скалами по дну,усеянному огромными камнями и порогами,по которым вода стремится в виде водопадов.В самом местечке в Рось впадают два ручья:Боровица и Хоробра.Первая бежит в таком углублении,что нависшие по обеим сторонам скалы и деревья совершенно скрывают ее от глаз."

Хоча збудована в середині 20-го століття гребля Стеблівської ГЕС кардинально змінила русло Росі,а разом з ним і її береги, навколишній ландшафт все ж здатен зачарувати мандрівника.

Археологи та історики прийшли до висновку,що сучасний Стеблів мав двох попередників.Один з них,місто Боровий,стояло біля впадіння річки Боровиці в Рось.Про це місто існують лише легенди.А на одному з числених островів Росі в 1032 році Ярослав Мудрий заклав місто-фортецю,яка,на думку Миколи Костомарова, звалась Торчеськ.Про точність назви міста історики ще сперечаються,а от археологічні дослідження довели,що поселення на острові Замок,який розташований в межах сучасного Стеблева,справді існувало.Завдяки археологам вдалось встановити дату заснування поселення-1032 рік.

Місто-попередник Стеблева було зруйноване під час монголо-татарської навали.Сучасний Стеблів виник десь в 16-тому столітті.Як говорить легенда(знову легенда!), місто на кам'янистому острові заснував козак Стебло.Від його імені нібито і походить назва містечка.Хоча є ще одна версія,більш вірогідна,що назва Стеблів походить від польського "стебло място"-місце без лісу.В 1584 році,згідно офіційного дозволу короля Речі Посполитої С.Баторія,ці землі були заселені переселенцями.В кінці 16-го сторіччя місто вже мало Магдебурзьке право.Славен козацький період містечка:стеблівські козаки часто поповнювали лави Війська Запорозького.В Стеблеві народився гетьман Олефір Голуб(Стеблівець),який перейняв гетьманську булаву після смерті П.Сагайдачного.З 18-го по 20-те сторіччя Стеблів багато раз змінював власників.Особливо поталанило стеблівчанам в 1812 році,коли власниками селища стала родина Головінських.Головінські сприяли економічному розвитку Стеблева.Тут був збудований цукровий та винокурний заводи,велика суконна фабрика.

Стеблівська ГЕС,яка докорінно змінила навколишній ландшафт,була збудована в 1952 році.Саме в Стеблеві Рось робить декілька химерних зламів течії,і на одному з них була збудована дамба.Тепер Рось падає з десятиметрової висоти в гранітний каньон,утворюючи числені струмки і водограї.

Кам'янисте,з порогами, русло Росі створює чудові умови для рафтингу і просто прогулянок на байдарках.

Помилуватися краєвидами та покупатися в водоспаді приїздить багато туристів.

Старе русло Росі тепер має вигляд кам'яного каньону,який частково заповнюється водою лише під час весняного паводку.

Місцеві старожили,з якими мені вдалось поспілкуватися,одноголосно стверджують,що сучасні краєвиди ні в яке порівняння не йдуть з тією красою,яку затопили води Стеблівського водосховища.Не маю підстав не вірити їм,але є одне "але".Якби не будівництво ГЕС,то не було б в Стеблеві такого чудового водоспаду.

Розповідаючи про Стеблів,не можна оминути увагою класика української літератури І.С.Нечуя-Левицького,який в 1838 році народився тут-таки в Стеблеві.Стверджують,що прототипами героїв його творів були саме міщани Стеблева.Зараз в родинному будинку Левицьких діє музей письменника.Директором музею вже багато років працює Сергій Хаврусь,цікава і різнобічна людина,просто фанат своєї справи.Під час екскурсії  від нього можна взнати багато цікавинок з історії та географії Стеблева,які не ввійшли до туристичних путівників.

На цьому закінчується моя мандрівка Стеблевом.Звичайно,не всі цікавинки вдалось мені побачити,бо дуже багато часу я провів на каньоні біля водоспаду.Що ж,буде привід приїхати сюди ще.Тим більше,що покупатися в водоспаді-велике задоволення!Раджу всім!

Окрасою міста Кам'янки,що в Черкській області,є річка Тясмин.Ця річка майже замкнутим колом звивається навколо Холодноярського плоскогір'я.Може видатись дивним,але від витоків  річки до місця її впадіння  в Кременчуцьке водосховище по прямій лінії всього 25 кілометрів.Це при тому,що протяжність течії річки майже 200 кілометрів.Підвищена хвиляста поверхня Придніпровської височини зумовила те, що Тясмин в районі Кам’янки має вигляд гранітного каньону.

Досьогодні вчені сперечаються про походження назви річки.Одні з них,з огляду на те,що річка,звиваючись,декілька раз змінює напрямок свого русла,виводять її назву від татарського "тасма"(стрічка),інші,враховуючи природні особливості берегів,які кам'яними обіймами стискають річку,схиляються до думки,що назва  означає "кам'яне місце".До речі,саме від цих  кам'яних скелястих і берегів і походить  назва  містечка.

На думку геологів, долина річки Тясмин утворилися ще за часів танення льодовика. При потеплінні величезна льодова маса відступала,згортаючи все на своєму шляху,і на її місці утворився каньон.Відбувалися ці процеси не багато не мало два мільярди років тому.Хоча цей каньон не такий величний,як каньони Миколаївщини,чи Буцький каньон,все ж він має неабияке наукове значення.

Тясминський каньйон – це 12-15-метрові скелі, які  велично здіймаються над річкою, мальовничий ландшафт лісостепової зони,  ряд  рідкісних судинних рослин і реліктовий комплекс  мохів ,яких тут більше 50  видів. Скелі каньйону поросли глодом, татарським і польовим кленом.  Зустрічаються тут і регіонально рідкісні рослини – папороті видів  аспленій волосовидний,  багатоніжка, цистоптерис. Правий берег Тясмина представлений  степовою рослинністю.

Тясминський каньон-цінна пам'ятка природи місцевого значення,зареєстрована в 1975 році.Сьогодні ж,з огляду на величезну кількість реліктових рослин,які тут зростають,і важливість їх збереження,ставиться питання про зміну статусу каньону на пам'ятку державного значення.

Неабиякий інтерес ботаніків викликає флора степових схилів і ділянок степу,що розкинулись по обидва боки Тясмину.На степових схилах переважають рослини,які раніше домінували в українських степах,а зараз,завдяки діяльності людей,в інших місцях майже не збереглися.Багато з цих рослин занесені до Червоної книги України.

Краса скелясих берегів Тясмину  та скелі каньону привертали увагу не одних лише вчених.Російський поет О.Пушкін,який приїхав в 1820 році до Кам'янки,був зачарований красою тутешніх місць.Розповідають,що саме скелясті береги Тясмину надихнули поета на вірші,які ввійшли до кращих шедеврів світової лірики.Але,чи то Пушкін далі скелі,яка зараз носить його ім'я,більше ніяких скель каньону не бачив,чи просто так місцеві краєзнавці подають історію,але зараз,коли питаєш,що з природних цікавинок варто подивитися в Кам'янці,віповідають,що скелю Пушкіна,замовчуючи про сам каньон,який розташований від скелі Пушкіна трохи в низ за течією.

Скелястими берегами Тясмину любив гуляти і П.І.Чайковський.Ввійшовши в життя композитора,цей мальовничий куточок природи назавжди залишився в його серці ,спогадах і,звісно,в музичних творах.

Хочеться сказати,що в межах каньону б'є багато джерел і струмків з питною водою,які є хоч невеличкими,а все ж притоками Тясмину.Особисто я,гуляючи каньоном, нарахував їх щось біля десятка.

Тож рекомендую вам прогулянку цим мальовничим каньоном,під час якої ви зможете побачити багато чарівних краєвидів,подихати чистим повітрям і послухати...тишу.Як дістатися каньону?Враховуючи,що вказівників для туристів там немає,найкраще пройти до нього від автостанції ,яка розташована поруч,пішки,чи проїхати велосипедом.А от автівку краще залишити на горі.

А тим часом Тясмин,річка зі скелястими берегами,як і тисячі років тому,несе свої спокійні води полями,лісами і перелісками...

Окрасою міста Кам'янки,що в Черкській області,є річка Тясмин.Ця річка майже замкнутим колом звивається навколо Холодноярського плоскогір'я.Може видатись дивним,але від витоків  річки до місця її впадіння  в Кременчуцьке водосховище по прямій лінії всього 25 кілометрів.Це при тому,що протяжність течії річки майже 200 кілометрів.Підвищена хвиляста поверхня Придніпровської височини зумовила те, що Тясмин в районі Кам’янки має вигляд гранітного каньону.

Досьогодні вчені сперечаються про походження назви річки.Одні з них,з огляду на те,що річка,звиваючись,декілька раз змінює напрямок свого русла,виводять її назву від татарського "тасма"(стрічка),інші,враховуючи природні особливості берегів,які кам'яними обіймами стискають річку,схиляються до думки,що назва  означає "кам'яне місце".До речі,саме від цих  кам'яних скелястих і берегів і походить  назва  містечка.

На думку геологів, долина річки Тясмин утворилися ще за часів танення льодовика. При потеплінні величезна льодова маса відступала,згортаючи все на своєму шляху,і на її місці утворився каньон.Відбувалися ці процеси не багато не мало два мільярди років тому.Хоча цей каньон не такий величний,як каньони Миколаївщини,чи Буцький каньон,все ж він має неабияке наукове значення.

Тясминський каньйон – це 12-15-метрові скелі, які  велично здіймаються над річкою, мальовничий ландшафт лісостепової зони,  ряд  рідкісних судинних рослин і реліктовий комплекс  мохів ,яких тут більше 50  видів. Скелі каньйону поросли глодом, татарським і польовим кленом.  Зустрічаються тут і регіонально рідкісні рослини – папороті видів  аспленій волосовидний,  багатоніжка, цистоптерис. Правий берег Тясмина представлений  степовою рослинністю.

Тясминський каньон-цінна пам'ятка природи місцевого значення,зареєстрована в 1975 році.Сьогодні ж,з огляду на величезну кількість реліктових рослин,які тут зростають,і важливість їх збереження,ставиться питання про зміну статусу каньону на пам'ятку державного значення.

Неабиякий інтерес ботаніків викликає флора степових схилів і ділянок степу,що розкинулись по обидва боки Тясмину.На степових схилах переважають рослини,які раніше домінували в українських степах,а зараз,завдяки діяльності людей,в інших місцях майже не збереглися.Багато з цих рослин занесені до Червоної книги України.

Краса скелясих берегів Тясмину  та скелі каньону привертали увагу не одних лише вчених.Російський поет О.Пушкін,який приїхав в 1820 році до Кам'янки,був зачарований красою тутешніх місць.Розповідають,що саме скелясті береги Тясмину надихнули поета на вірші,які ввійшли до кращих шедеврів світової лірики.Але,чи то Пушкін далі скелі,яка зараз носить його ім'я,більше ніяких скель каньону не бачив,чи просто так місцеві краєзнавці подають історію,але зараз,коли питаєш,що з природних цікавинок варто подивитися в Кам'янці,віповідають,що скелю Пушкіна,замовчуючи про сам каньон,який розташований від скелі Пушкіна трохи в низ за течією.

Скелястими берегами Тясмину любив гуляти і П.І.Чайковський.Ввійшовши в життя композитора,цей мальовничий куточок природи назавжди залишився в його серці ,спогадах і,звісно,в музичних творах.

Хочеться сказати,що в межах каньону б'є багато джерел і струмків з питною водою,які є хоч невеличкими,а все ж притоками Тясмину.Особисто я,гуляючи каньоном, нарахував їх щось біля десятка.

Тож рекомендую вам прогулянку цим мальовничим каньоном,під час якої ви зможете побачити багато чарівних краєвидів,подихати чистим повітрям і послухати...тишу.Як дістатися каньону?Враховуючи,що вказівників для туристів там немає,найкраще пройти до нього від автостанції ,яка розташована поруч,пішки,чи проїхати велосипедом.А от автівку краще залишити на горі.

А тим часом Тясмин,річка зі скелястими берегами,як і тисячі років тому,несе свої спокійні води полями,лісами і перелісками...