хочу сюди!
 

Марта

48 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 50-60 років

Замітки з міткою «ющенко»

Богдан Гаврилишин: "Я читав Януковичу, як школяреві.

Анна Бабінець, Олександр Акименко

"У 2005-му Ющенко не робив рішень, а знаєте, жонглював. А може краще з тим, а може з тим, а може навіть із Януковичем. І коли Юля стала прем'єр-міністром, почалася війна: якщо вона була за щось, він був категорично проти..."

Видатний економіст, член Римського клубу, фундатор економічного форуму в Давосі Богдан Гаврилишин виходить у приймальню свого київського офісу в простих домашніх капцях. "Богдан Дмитрович", - протягує руку нам двом та фотографу, хоча зрозуміло, що його ім'я особливого представлення не потребує.

Богдану Гаврилишину 84 роки, але він продовжує перейматися долею України так само завзято, як робив це всі роки. Під час Другої світової його родина переїхала з України до Канади. Там пан Гаврилишин організовував вечірні школи для українців та вчився менеджменту. Згодом і сам почав викладати економіку та менеджмент у всьому світі. Створив Міжнародний інститут менеджменту у Швейцарії. Проводив майстер-класи для перших осіб всього світу.

Але головний майстер-клас з економіки Богдан Гаврилишин готував для України. Перед розпадом Радянського Союзу залишив свою роботу в Женеві та вирішив допомогти Україні стати на ноги. Був радником Леоніда Кравчука, Олександра Мороза, Віктора Ющенка і навіть трохи Віктора Януковича.

 Богдан Гаврилишин. Фото Сергія Корнієнка

Ми зустрілися з Богданом Гаврилишиним під час його короткого перебування в Києві. Хотіли попросити економічних порад для сучасної України. Але розмова сама по собі перетворилася на спогади про новітню історію. Він каже, що новітня українська історія починається з 1989 року. І спочатку згадує світлі плями.

- Було кілька періодів дуже позитивних. Один коротко тривав, але це було як ейфорія... Літо 1996-го було для мене справді золоте літо. Побороли інфляцію, ухвалили нову Конституцію і запровадили гривню. До речі, надзвичайно ефективно. Ніхто не втратив на цьому. Був термін, під час якого можна було виміняти ці гроші. Все це сталося протягом трьох місяців, тому я це називаю "золоте літо".

Під час першого свого мандату Леонід Кучма як президент поводився дуже нормально. До 1999-го року, як пройшли другі вибори. І навіть ще перших півтора-два роки, поки до його команди не долучився команди Віктор Медведчук.

Литвин, Янукович і Табачник у кабінеті Кучми. Вибране з "плівок Мельниченка"

Другий позитивний і конструктивний період - це 2000 та неповний 2001 рік. Якраз Віктор Ющенко був на посту прем'єра. Це з точки зору економіки був найкращий період у нашій новітній історії. Це відбулося завдяки тому, що Ющенко і Юлія Тимошенко дуже добре працювали разом, вони одне одного доповнювали. Ющенко має загальне поняття про економіку. Дуже добре розуміється на питаннях монетарної політики...

- А що зробила Юлія Тимошенко?

- До того часу виробники та продавці електроенергії погоджували між собою свої фінансові зобов'язання на базі бартеру.

Я тоді був радником Віктора Андрійовича Ющенка. Я часто бував з ним, як приходила до нього Юлія Володимирівна. Вона знала енергетичний сектор дуже добре, вона у в ньому працювала. Добре, як ці речі робляться. Вони (покупці та продавці) торгували на базі бартеру, що не приносило жодних прибутків. І не платили жодних податків. А тут Юлія...

Я ще навіть пам'ятаю точний момент, коли цю схему скасували.

Вона приходила, як я був з Ющенком у його офісі, і ми говорили. Юлія заходить і каже: "Ми маємо це питання влагодити сьогодні і зробити рішення до 5-ї години". Ющенко перепросився, пішов до неї. Видно, за 15 хвилин вирішили це.

Під час інтерв'ю. Фото Сергія Корнієнка

Вона змусила енергокомпанії перейти на монетарні транзакції, тобто платити готівкою. З'явилися прибутки, і тоді одразу прийшли великі суми податків. Тоді вже тривалий час не платили пенсії та платні бюджетним працівникам. І тут раптом приходить величезна сума грошей. Зростає одразу попит на послуги, продукти... Тому що в економіці був потенціал, вона не працювала на свою потужність, тому дуже швидко почався зріст без великої інфляції. Тому економіка почала зростати 10% на рік. Без серйозної інфляції це сильний прогрес.

Останній період, що я вважаю, може, найкращим у нашій новітній історії - Помаранчева революція. Тоді характер українського народу вийшов на поверхню, він себе проявив таким, яким де-факто є. І факт, що люди вимагали тільки правди і свободи, це щось майже неймовірне.

Ну, багато фактів: те, наскільки це було мирно, як люди допомагали один одному. Україна тоді виглядала як країна-модель для інших. Усі чекали на перемогу Ющенка, і мільйони тих перспективних інвестицій висіли прямо над Україною. Говорю це, бо те відчувалося. Радше мільярди, десятки мільярдів готові були поплисти.

- Чи давали ви поради комусь з політиків під час Помаранчевої революції?

- Коли ще тривала підготовка до тих виборів (президентських 2004 року), я пішов до Юлії Тимошенко і поговорив з нею цілу годину. Це було навесні. Кажу: "Слухайте, приходять вибори, і ви мусите об'єднати сили. Якщо так, то, можливо, ці вибори виграєте, а якщо ні, то мало шансів".

Вибори-2004: агітація проти Ющенка (АРТЕФАКТИ)

Вона сказала, що вона хотіла би, але є люди в оточенні Віктора Андрійовича, які цього не бажали. Я тоді пішов, мав коротку розмову з Олександром Олександровичем Морозом.

- Ви з ним були знайомі до того?

- Він був одним з тих, у кого я був радником. У ті часи, коли він вперше був головою Верховної Ради. Освічена людина. Це була єдина партія (Соціалістична партія України), яка мала програму дій, а не тільки виборчу програму.

Отже, після нього я пішов до Ющенка. Кажу те, що мені ті інші люди наговорили. Пам'ятаю, вони всі натякали, що не зможуть домовитися. Я кажу: може, так чи так, чи так. Можливо, це я трохи додав до того, щоб вони зійшлися на цій сцені на Хрещатику (посміхається).

Але прийшло дуже швидко величезне розчарування...

- Чому це сталося?

- З Віктором Ющенком - не знаю, що з ним сталося. Я знаю, що його отруїли, а що поза тим сталося... Але, думаю, що розумію трохи, бо я його знаю від 1993-го року, ми були приятелі, він був у наглядовій раді Міжнародного інституту менеджменту. І коли він був прем'єром, ми з ним спілкувалися.

А тут, я думаю, що четверо таких "друзів" обсіли і фактично почали всім управляти. Ще не напряму, він ще свої промови робив. Але, думаю, рішення: робити чи не робити - через те він прямо втратив здоровий розсудок у своїх рішеннях.

Справді, у той час треба було одразу робити коаліційний уряд. Я говорю не тільки про Юлію. З тим ставленням, яке було тоді до нього, можна було творити уряд національної згоди.

Остання розмова була з ним, коли він вечеряв в Українському домі, він підійшов до мене і попросив, щоб я понаписував кілька думок і ідей, які віх хотів включити у свою доповідь у Давосі (Богдан Гаврилишин був у 1969 році одним із засновників Давоського економічного форуму, який спочатку називався Європейський форум управління - Авт.).

1990-ті. Зустріч Олександра Мороза зі Збіґнєвом Бжезінським і Генрі Кіссінджером. Фото з особистого архіву Богдана Гаврилишина

Це була остання зустріч, коли він підійшов до мене, попросив. Після цього я хотів прийти до нього, бо бачу, що там не все в порядку. Але я не міг, мене не пропустили. Раніше я просто дзвонив до його приймальні, передавали слухавку... А тут треба було телефонувати до офісу Олександра Третьякова.

Там були три секретарки, гарною мовою розмовляли, надзвичайно ввічливо. Напевне, були добрі дівчата, я їх так ніколи і не побачив. Казали: "Так, Богдане Дмитровичу, ми запишемо, що ви маєте бажання поговорити. Пан Третьяков віддзвонить".

Чекаю три дні, чотири дні, не дзвонить. Ще раз пробую. Так само було три чи чотири рази. Потім бачу, ага, зрозумів. Там якийсь фільтр фільтрує, хто може до нього піти, а хто ні.

Тоді я зрозумів, що більше не зможу давати поради. Навіть всім іншим. Якщо вже така ситуація хаотична була, я не міг щось корисного порадити. І я уже в середині січня 2005 року вирішив, що я не буду вже радником ані президента, ані прем'єр-міністра, ані голови Верховної Ради.

І приблизно тоді я вирішив, що буду пробувати щось робити. Дістав гроші, щоб займатися молодою генерацією, їм помогти. Щоб вони потім пішли в ту верхівку з надією, що вони будуть з іншою системою цінностей і з кращим розумінням світу (Богдан Гаврилишин має фонд, який допомагає активній українській молоді - Авт.).

- Як після 2004-го року ваші стосунки складалися з Юлією Тимошенко?

- Ну, знаєте, найгірше в цьому періоді було те, що замість того, щоб якось порозумітись і працювати разом (як вони працювали, коли Ющенко був прем'єром, а вона віце-прем'єром), у них була війна. Він не робив рішень, а знаєте, жонглював. А може краще з тим, а може з тим, а може навіть із Януковичем.

І згодом вийшло, коли вона стала прем'єр-міністром, то була абсолютна війна: як вона була за щось, він був тотально проти. І це був найгірший елемент того періоду. Це не було на користь України, це не було на користь Ющенка, це не було на користь Тимошенко.

- Коли, за вашим відчуттям, ваші поради були найпотрібніші?

- З Кравчуком було добре працювати. Бо в Кравчуку відгукнувся українець. Він волиняка, знаєте. Він дебатував з Рухом, хотів їх повертати до розуму, ніби, "нащо ви все це хочете робити". Але він у тому процесі зрозумів ситуацію. І це українство взяло верх над його партійністю, і він став таким українським патріархом.

Але він не розумівся на економічних питаннях, він цим не займався. Між нами в перший час були відносини дуже близькі. Знаєте, не товариські, а ділові. Але близькі.

1990-ті. Богдан Гаврилишин та Леонід Кравчук. Фото з особистого архіву

Він мене просив стати його радником, ще як був головою Верховної Ради. Навіть приїжджав до Женеви, до хати на вечерю до нас. Попросив мене, а я сказав "ні". А він каже: "Та чому? Не хочете бути радником члена Компартії України?" Кажу: "Так, це не особливо привабливо, але, з іншого боку, я не думаю, що це для вас дуже добре. Як ви будете це пояснювати на ЦК Компартії, що ви маєте українця-націоналіста в радниках?".

Так було приємно, коли після виборів 1 грудня 1991 року, коли була офіційна інавгурація президента у Верховній Раді, і зразу після цього Кравчук каже: "А тепер, Богдане Дмитровичу, ви готові бути моїм радником?". (сміється)

Кравчук мене не тільки слухав, але й довіряв мені. Щоправда, мені задовго забрало зрозуміти, що він справді майже нічого не знав про економіку. А в ті часи... Наша економіка вже почала з 1986-го року йти вниз. У Радянському Союзі вже була певна економічна криза, хоча її й приховували. Вони давали понад 25% свого бюджету на військові потреби. Американці віддавали 6% валового продукту, а Радянський Союз 25%. І не лишалося нічого, щоб утримувати цивільних.

Криза 1990-их. Як страйкували шахтарі Донбасу

У певний момент я мусив написати для Кравчука на одній сторінці фундаментальні правила економіки. Не обов'язково все має бути в приватній власності. Бо є деякі сектори, які краще зберегти в державній власності.

Він це прочитав і каже: "Беріть на себе відповідальність за економічний розвиток України. Віце-прем'єр Роман Шпек (студент Міжнародного інституту менеджменту, між іншим) для вас буде зв'язківцем з урядом. Ви йому пропонуйте дії певні, і тоді Кабінет Міністрів має їх реалізувати". Це була також така надто ідеалістична, надто ілюзорна пропозиція. Бо я не думав, що речі можуть так працювати.

Яскравий приклад. У Будинку з химерами сиділи троє хлопців, чоловіків. Мали одну помічницю. Вони готували випуск державних облігацій на 10 мільярдів доларів. І Кравчук мені каже: "Там хлопці готують, ідіть подивіться, чи в порядку те, що вони роблять".

Я кажу: якщо таку річ роблять у багатих країнах, над цим працює ціла група юристів. Створюють певний консорціум банків, бо один банк не викупить цих облігацій. Я питаю: "А яка є гарантія на ці облігації? Що за цим стоїть?" - "Ну, що гарантія, то Україна", - "Себто, ціла Україна?" - "Так, Україна". Я кажу: "А ви собі уявляєте, хто то міг би ці облігації купити?".

Існували тоді вже досить багаті мафіозні структури. Наприклад, в Італії. У той час навіть Росія могла дозволити собі це купити. А потім, наприклад, Україна не зможе виплатити по облігаціях. І що, вони отримують Україну?

 1990-ті. Праворуч від Кравчука хтось дуже схожий на нинішнього міністра юстиції - а тоді рухівця - Олександра Лавриновича. Фото з особистого архіву Богдана Гаврилишина

Я ще тоді пішов до них і кажу: "Слухайте, будьмо серйозні. Я запросив з Америки одного українця, який працював там в банку і відповідав за американські облігації на 3 мільярди доларів в Європі". Я його намовив, щоб він приїхав до України. Він прийшов до них і сказав гостріше, що вони роблять повну дурню.

Я пішов назад до Кравчука і кажу: "Ну, ці хлопці роблять якісь ідіотичні речі. Не ідіотичні, а, власне, кримінальні". Але вони почали випускати. На щастя, наш посол в Англії перехопив кілька з тих облігацій, кожна мала 50 тисяч доларів.

Економіка 1990-их: талони на їжу, горілку та СМС (ФОТО)

Пам'ятаю, я був у горах на міжнародній конференції у Швейцарії. І мені хтось доніс, що завтра Леонід Данилович Кучма робить пропозицію Верховній Раді видати ці облігації. Я десь ввечері вже додзвонився до дачі Кравчука.

Кажу йому: "Слухайте, ви не йдіть з тим до Верховної Ради, бо там є кілька людей, які зрозуміли, що це абсолютний абсурд". На щастя, Верховна Рада заблокувала це, не погодилась.

- Що Ви думаєте про нинішнього прем'єр-міністра Миколу Азарова? Чи ефективний він економіст?

- Він розуміє, я думаю, багато про економіку. Крім цього, він має Сергія Тігіпка. Хоча, Тігіпко більше зосереджений на фінансових питаннях. Але ефективність оцінюється не тільки тим, щоб мати розуміння, але й реалізацією бачення. Їм легко тепер: з усім, що вони пропонують, Верховна Рада погоджується, і відповідні закони ухвалюють.

Я не мав багато контактів з Азаровим. Як він іще був головою Податкової адміністрації, я пішов до нього і сказав, що Міжнародний інститут менеджменту не є прибутковою організацією, це заклад освіти для менеджерів з практикою і досвідом, звільніть нас від сплати податків. Він підписав листа.

З Сергієм Тігіпком. Фото з особистого архіву Богдана Гаврилишина

Я його зустрічав у Швейцарії. Вони з Кравчуком, як це не дивно, створили таку маленьку організацію, такий фонд "Україна-Коґніта". Про Україну говорили "терра-інкоґніта", а вони надрукували одну книжку, проте далі не могли нічого особливо робити, це було недовготривало.

Він добре розуміє економіку, з одним обмеженням. І це одна з трагедій.

Річ у тім, що ці люди, на самій верхівці, жоден із них не знає англійської мови. Це унеможливлює встановлення ближчих стосунків з людьми на їхньому рівні, з прем'єрами чи з президентами за кордоном. Бо через перекладача це не так легко.

"Я іду, щоб повернутися". Олег Рибачук про відставку прем'єра Ющенка весною 2001-го

А ще до того, уявіть, перекладачем Кучми був один професор університету, не буду називати його прізвище. Він був професором англійської мови. Але це не була його мова. Він міг її вчити, проте він не думав англійською. Це величезна різниця. І робив такі помилки! Знаєте, часом в англійській мові одне слово може передавати протилежне значення.

Коли це було публічно - я не міг це поправляти. Але якщо ми мали зустрічі з деякими дуже важливими людьми за кордоном - я, звичайно на них був, хоча не був формальним радником Кучми - тоді я його поправляв. Хоч як було не соромно, я його поправляв. Зробили його послом після цього...

Скільки ми мали прем'єр-міністрів дотепер? 12, 13? І тільки один з них знав англійську мову - Марчук. Бо був добрий вишкіл для таких людей, які були в КДБ.

- Чи знайомі Ви з нинішнім президентом Віктором Януковичем?

- Я з Януковичем спілкувався в дуже цікавий спосіб. Він став прем'єр-міністром і поїхав до Давосу (2003 рік - ІП). Там йому мали влаштувати снідання в суботу в 7:30 ранку з групою великих бізнесменів, потенційних інвесторів, щоб він їх переконав інвестувати в Україну.

Я не поїхав до Давосу. До мене телефонують і посол українській, і з Міністерства закордонних справ, кажуть: "Допоможіть, побоюємося, що те, що люди знають там за кордоном про Януковича, про його юні дні та про пригоди, може бути так, що ніхто не піде на те снідання".

Ну, добре, щоб не було соромно і шкідливо для України, я вислав низку електронних листів до Японії, Індії, Америки, Франції, Німеччини. Багато з них були мої, не скажу "студенти", але вони були на тих програмах - скажімо, для президентів, чи то голів наглядових рад. Ну, і з'явились там 12 чи 14 цих дуже крупних бізнесменів.

 1990-ті. З Іваном Плющем. Фото з особистого архіву Богдана Гаврилишина

О 9-ій ранку тієї суботи телефонує до мене Янукович, до моєї квартири в Женеві, і каже: "Богдане Дмитровичу, я тепер розумію, які то ваші колишні студенти, і вам дуже дякую. Але є одна проблема". Я запитую в нього, що за проблема. Він каже: "Я вас знаю, а ви мене не знаєте". Я кажу: "Я дещо чув про вас".

А він оминув це і каже: "Я вас знаю, бо ви в 1993 році провели такий форум від Світового економічного форуму для України. Нас було 70 людей, і я там був. Дуже цікавого навчився, дуже багато контактів гарних нав'язав. Але ви були один на сцені, а нас було 70, то як ви могли нас усіх знати?" І розказав мені анекдот. "Один каже: "Я знаю такого-то!" - "Ух ти!". Інший каже: "А я знаю такого!" - "Вау!" - Третій каже: "А я знаю Брежнєва! Але проблема в тому, що він мене не знає".

Янукович каже: "Я в такій ситуації щодо вас. Я завтра повертаюсь з Цюріха літаком до Києва. Чи ви готові поїхати зі мною? Тоді будемо мати 2,5 години сам на сам, я би хотів вас спитати багато питань, порадитись". Я якраз мав квиток через Цюріх, бо якби це так випадково, не поїхав би. То добре. Дві з половиною години ми говорили, він ставив і справді багато питань.

Чому я про це говорю? Бо він знав, що мало знає, і готовий був у той час повчитися.

Другий приклад, може трохи яскравіший. Він хотів поїхати до Брюсселя. Там мав бути саміт. І він хотів мати приватну зустріч з головою Єврокомісії Романо Проді. А ми з ним давні колеги, ми з ним на "ти".

Проді телефонує до мене, каже: "Ваш новий прем'єр-міністр хоче мати приватну зустріч. Але те, що я почув про нього, я не хочу зустрічатися з ним". Я кажу Романо Проді: "Слухай, це є прем'єр-міністр України, голова держави, ти повинен з ним зустрітися. Але якщо це полегшить, я приїду з ним". Добре.

"Долой своеволие и безнаказанность чинуш!" Передвиборча листівка Януковича 1990 року

Тоді саме вийшов документ про політику добросусідства від Європейського Союзу. Наші дипломати одразу сказали, що ми того не хочемо, ми хочемо лише членства. Мені передали тоді той документ, я прочитав, 48 сторінок. Було багато елементів, які можна було використати, навіть з точки зору фінансування від Європейського Союзу.

Я зателефонував тоді до Януковича, кажу, слухайте, дуже важливо, щоб ви про це знали. Бо навіть у приватній розмові буде вестися мова про це. Добре, каже, прийдіть у п'ятницю, о 15 годині. І понад годину я йому читав, як школяреві, підкреслював, що позитивно, а що ні. І наостанок сказав: "Я поїду з вами і буду на цій розмові з вами, але в певний момент я переберу розмову. У мене дуже добрі взаємини з Романо Проді".

І уявіть собі, так і сталося! Він починає, по кількох реченнях я перебрав цю дискусію, то було 40 хвилин. З Ющенком чи з кимось іншим це було би не можливо. Там делегація їде, і говорить чи то президент, чи то прем'єр-міністр, і ніхто інший навіть і звуку не дасть.

Фото Сергія Корнієнка

Тобто людина розуміє, що замало знає. І бодай від когось, від кого йому не соромно, він готовий був учитися. І це був його один позитив. І другий позитив був у тому, що він, як був губернатором Донецької області, не дозволяв жодних російських інвестицій. Він хотів там бути господарем. Про це, може, багато людей не знає.

У Кабінеті міністрів рішили, не питаючи мене, чи я готовий, призначити радником Януковича. Так що я був радником Януковича кілька місяців.

Він не продовжив учитися в той спосіб, бо дістав розпорядження одного дня позбутися того Гаврилишина. Це, напевне, запропонував йому хтось з оточення. Кілька місяців потому я погодився піти на зустріч з ним десь поза містом, щоб він міг перепросити за те, що Кабінет міністрів зробив рішення, що Богдан Гаврилишин вже не є радником прем'єр-міністра.

Спілкувалися: Анна БАБІНЕЦЬ (ТВi), Олександр АКИМЕНКО ("Платформа")

Теми: економіка, історія України, XX сторіччя, XXI сторіччя, політика, Янукович, Ющенко, Тимошенко, Кравчук, Помаранчева революція

Все-таки Ющенко ?

Вчера посмотрела "Свободу слова" от начала до конца. Ющенко стал
говорить лучше, если бы он всегда так говорил, возможно, то у него не
было бы такой потери сторонников. Он держался молодцом, разложил все по
полочкам, особенно деятельность Тимошенко на посту премьера.

Хотя у него были ошибки, но я все больше прихожу к тому, что голосовать
следует именно за него. Яценюк, который казался очень симпатичным еще
год назад, как-то потерялся, и дело тут не только в москальских
политтехнологах. Он как будто потерял свою веру в победу, стал все
более агрессивным в выступлениях. А агрессия - не самое лучшее качество
для будущего президента. Не созрел он, в общем.

Говорят, у Ющенко уже 9 процентов. Я думаю, может быть больше. Очень было бы желательно, чтоб Яценюк снял свою кандидатуру в пользу Ющенко, это добавило бы
последнему процентов 5. Яценюк поступил бы очень мудро, потому что он
все равно не проходит во второй тур.

Самое главное - появилась надежда. Еще месяц назад казалось все безнадежным. А сейчас хочетсяверить, что наш народ будет мудрым и снисходительным, оценит плюсы
Ющенко и сумеет простить ему некоторые его ошибки, которые в принципе
несопоставимы с тем, что могут натворить Янык и Тимошенница на посту
президента. Главное - чтоб он обогнал Тимошенко в первом туре. А во
втором Янукович проиграет.

P.S. Жалко, не видела Януковича на "Украине". Говорят, он там отжигал не по- детски.

Я - ЭММИГРИРОВАЛ ИЗ УКРАИНЫ!

- Оказывается, все очень просто, можно эмигрировать из страны, не уезжая из нее...
Так живут многие, вот и Я - пополнил ряды равнодушных граждан...
Уважаемый мой читатель, чувствую надо подать голос, чтобы Вы знали, у меня — ВСЕ НОРМАЛЬНО!

Можно сказать, Я эмигрировал из Украины... То есть, вроде бы Я остался на месте, но такое впечатление, что все происходящее вокруг — это где-то очень-очень далеко... Ничего не цепляет, не вызывает никаких эмоций, сопереживаний и желания как-то реагировать...
Короче, Я прибываю в личной, добровольной «внутренней эмиграции»...

Включил пофигизм и ушел с головой в живопись...
Вероятно, это самая естественная и закономерная защитная реакция на события в Украине и в Мире...
  
   Честно говоря, даже не знаю, что должно произойти, чтобы захотелось «вернуться» в Украину... Пусть наши «региональщики» и их конкуренты грызутся, дерутся за собственность, сажают в тюрьму и уничтожают друг-друга, «вешая нам лапшу и строя глазки»...
    У меня просто в какой-то момент началась АЛЛЕРГИЯ НА НАШИХ ПОЛИТИКОВ!
На некоторые лица (морды и хари!) печать ставить негде — прохиндеи и воры наивысшей пробы!

НАДО БЫЛО ОБЛАДАТЬ БОЛЬШИМ «ТАЛАНТОМ» И СИЛЬНО ПОСТАРАТЬСЯ, ЧТОБЫ ДОВЕСТИ БОГАТЕЙШУЮ УКРАИНУ ДО ТАКОГО УРОВНЯ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ И ПОЛИТИЧЕСКОЙ ЗАВИСИМОСТИ ОТ ДРУГИХ ГОСУДАРСТВ И ОКАЗАТЬСЯ ПОД ТАКИМ ДАВЛЕНИЕМ ИЗВНЕ... При этом постоянно «кричать» о СВОБОДЕ, НЕЗАВИСИМОСТИ, ДОСТОИНСТВЕ...

    И наш Л. Кравчук (первый Президент) был прав когда сказал недавно, что надо со всеми Президентами «разобраться» и можно начинать с него, и он готов отвечать! Это хорошо, тогда, Я готов предъявлять!

    Помню, как наш хитро-умный Л-Кравчук объявил гражданам Украины, что надо сдавать наличные рубли в банк, потому что будут обменены и сохранятся только те деньги людей, которые на счетах...
Не забуду эти давки в отделениях сбербанка! Я сам, имея несколько счетов и зарабатывая хорошие деньги в кооперативе, давился в толпе, чтоб положить на счет...

    Вот — первое, за что можно и нужно призвать к ответу Нашего Первого Президента и потребовать возврата Наших кровных! Думаю, найдется и второе и третье! Заработанные в свои лучшие и активные годы (25 - 35 лет), «коту-Кравчуку под хвост»...
    Массовая безработица, гиперинфляция, стихийные базары, челноки, кравчучки, рэкет, бандитские разборки и огромный поток выезжающих... Ничего не было сделано, чтоб как-то смягчить эти процессы!
Его называли тогда украинским Горбачевым... Только ляпал языком, - все было пущено на самотек...

    А сегодня, Л. Кравчук — главный идеолог компартии - эксперт во всех вопросах, уважаемый и авторитетный украинец на всех теле-шоу... ха-ха-ха!

Пошли дальше:
    Выбрали Л. Кучму (просто не было выбора!), который первый свой срок президентства голову ровно не мог держать... в прямом смысле, как новорожденный или...
Страдал, стонал, вздыхал, жаловался и плакался по любому вопросу и поводу опуская взгляд... Смотришь и думаешь, если ему так тяжко живется, то что нам-то жаловаться... терпеть надо...

    А сам втихаря все наши лучшие предприятия раздал, продал и подарил жлобам(!), которые прилипали, тусовались и пресмыкались... Так сформировалась сегодняшняя олигархия, «кучка» случайных выскочек, барыг и кидал вперемешку с криминалом, которые делают погоду в Украине!
И конца не видно судебному процессу над Л. Кучмой и все смахивает на издевательство над правосудием и подрывает всякую веру в справедливость...

    Дальше было, то что было... Отчаявшиеся люди подняли, посадили и защитили В. Ющенко, который успешно и надолго «похоронил» все самые лучшие эмоции, ожидания и чаяния народа... аминь! 5 ЛЕТ УПУЩЕННЫХ ВОЗМОЖНОСТЕЙ И ГЛУБОКИХ РАЗОЧАРОВАНИЙ!

    Когда летом показали, как заливало киевский главный музей-памятник жертвам голодомора в Украине (за 750 млн.!), то Я подумал: НАДО ОБСЛУЖИВАНИЕ И РЕМОНТ ПАМЯТНИКОВ, ПОСТРОЕННЫХ ПО ВСЕЙ УКРАИНЕ ЗА ГОДЫ БЕЗДАРНОГО(!) ПРАВЛЕНИЯ В. ЮЩЕНКО ПРОВОДИТЬ ЗА ЕГО ЛИЧНЫЙ СЧЕТ!

    И вот сегодня — В. Янукович... Вполне закономерный «результат»!
Больше скажу, В. Янукович - НИЧЕМ НЕ ХУЖЕ И НЕ ЛУЧШЕ СВОИХ ПРЕДШЕСТВЕННИКОВ - это яркий представитель и «продукт» того же «кравчуко-кучмовского периода»...

Как по мне, характером и в некоторых вопросах сегодняшний Президент даже лучше!
 
 
Могу конечно в конце попробовать описать ситуацию и атмосферу в Украине,
если б «на трон села» Ю. Тимошенко...

Ну, во-первых, многие из тех, кто сегодня занимают высокие посты и процветают уже сидели бы в тюрьме...

Во-вторых, Ю.Тимошенко была бы Первая ЗВЕЗДА ЭКРАНА, всех новостных и шоу программ!

Наряды менялись бы пару раз на день и вся Украина, завороженная речами и чарами харизматичной и властолюбивой «царицы», только и делала, что следила за каждым ее шагом и словом...

Кстати, не исключено, что все это у нас еще впереди!

Сегодняшние победители конечно серьезно настроены решить свою(!) проблему
под названием «Ю. Тимошенко»...
Они прекрасно понимают, если Ю. Тимошенко продержится и найдет силы для дальнейшей борьбы, то могут получить беспощадный контрудар... 


Когда вернется «вдохновение», продолжу читать свои ироничные миниатюры...
Вы их конечно же еще услышите...
До встречи! Пишите, отвечу...
Читайте больше >>> http://v-oganesyan.narod.ru

Оранжевый» реванш?

Бывшие лидеры Майдана заявляют о своей будущей победе на выборах в Верховную Раду
Артем Ивановский
3.02.2012
«Полевой командир» Майдана Юрий Луценко, находящийся ныне под судом по букету уголовных статей, 31 января выступил с громким заявлением о том, что на Украине уже в нынешнем году произойдет «оранжевый» реванш. «Нас, тех, кто против Януковича и его режима — 88%», - такие данные собственной социологии озвучил Луценко. Любопытно отметить, что подобные демарши со стороны «оранжевых» в последнее время случаются все чаще. Так, 28 января депутат Верховной Рады от фракции «БЮТ-Батькивщина» Остап Семерак на пресс-конференции в Харькове объявил, что на парламентских выборах 2012 года объединенная оппозиция может победить в большинстве мажоритарных округов: «Мы определили 150 округов, где, на наш взгляд, мы можем победить. Мы понимаем, что в других 75 округах имеем меньшие шансы, но кандидаты от объединенной оппозиции там будут выставлены». При этом он подчеркнул, что для «антидемократической, антисоциальной и антиукраинской власти» результаты нынешних выборов «являются вопросом жизни или смерти». Был обнародован и примерный сценарий «второй оранжевой революции»: «Я прогнозирую, что если мы будем иметь в парламенте большинство, то вскоре состоятся досрочные президентские выборы, а вскоре - не исключаю, что и парламентские». Естественно, дальше последуют денонсация Харьковских соглашений, удар по русскому языку и тому подобное. Заметим, что упомянутая этим Остапом Бендером из БЮТа «объединенная оппозиция» существует исключительно в его воображении. Однако наиболее занимательным событием украинской политической жизни в последние недели стала попытка Виктора Ющенко восстать из политического небытия. Напомним, что 10 января в некоторых украинских масс-медиа появилась следующая информация: «Неназванный источник в партии «Наша Украина» сообщает, что экс-президент Украины Виктор Ющенко может выдвинуть свою кандидатуру по мажоритарному округу в Тернополе. По словам источника, от имени экс-президента сейчас ведутся переговоры с ВО «Свобода», чтобы они не выставляли против Ющенко своего сильного кандидата по мажоритарному округу». Все это якобы происходит «в формате «Комитета сопротивления диктатуре», где представители ряда оппозиционных партий проводят переговоры с целью выдвижения на мажоритарных выборах согласованных кандидатов от оппозиции». В качестве комментария отметим, что Тягнибок скорее примет российское гражданство, нежели уступит Ющенко, которого считает «ставленником евреев и олигархов», хоть один мандат. Тем более, что «Свобода», именуемая «всеукраинским объединением», в действительности не выходит за рамки трех западноукраинских областей, и по этой простой причине едва ли пойдет на какие-либо реверансы в сторону поблекшего «оранжевого вождя». Тем не менее, Ющенко предпринимает воистину титанические усилия для того, чтобы в нынешней мутной воде (экономический кризис, бесконечные коррупционные скандалы и т.п.) благополучно выплыть на политическую поверхность. Скажем, 29 января он в лучших традициях эпохи своего президентства выступил с «обращением к нации» по случаю 94-й годовщины боя под Крутами. Размахнулся он весьма широко: решил перетянуть на себя лавры лидера, объединившего все оппозиционные силы: «Задача всех украинских патриотов - не выяснять между собой, кто первый в оппозиции, а объединять усилия для реализации общих действий ради защиты украинской сути нашей Родины». Что следует, с точки зрения Ющенко, считать «украинской сутью», он не замедлил разъяснить, используя историческую ретроспективу: «В этот день мы чтим героизм украинской молодежи, которая погибла в неравном бое под Крутами, отстаивая с оружием в руках Украинское государство. Эти молодые ребята тогда, в холодном январе 1918 года, показали всей нации пример беззаветного служения украинскому делу. Именно благодаря этому подвигу, который осуществили украинские патриоты под Крутами, было задержано быстрое продвижение российских войск к столице Украинской народной республики».  Как известно, в бою под Крутами участвовали около 300 человек, в большинстве — студентов, вооруженных практически одними только винтовками, поэтому каким образом они могли «задержать продвижение» хорошо вооруженных и намного превосходящих по численности войск? Но дело даже не в этом. Главное, что цифра 300 — это наглядный показатель той высочайшей народной поддержки, которой пользовались идеологические предшественники Ющенко. Однако, проводя в своем спиче параллели между Центральной Радой и «оранжевым» режимом, он был абсолютно прав, ибо Грушевский, Винниченко, Дорошенко столь же погрязли в коррупции, интригах, грызне за портфели, как Ющенко, Тимошенко, Порошенко, Турчинов в краткий период своего нахождения у руля государственной власти. И участь молодых парней, отдавших свои жизни за политические амбиции таких же «оранжевых» вождей в бессмысленной братоубийственной войне, достойна сожаления...  Следует также упомянуть еще одно предвыборное шоу с участием экс-лидера Майдана. Из нафталина была вновь извлечена затертая до дыр история с его «отравлением». 24 января бывший руководитель следственной группы по делу об отравлении Виктора Ющенко Галина Климович выступила со следующим «сенсационным» заявлением: «Преступление против Ющенко было совершено. Отравление - это факт, что не требует доказательства. Доказательства требуют люди и мотивы, а также время и место». Но попытка политтехнологов Ющенко вновь запустить эту заезженную пластинку вызвала откровенные издевки даже в рядах его бывших соратников. Так, бывший заместитель министра внутренних дел и начальник главного следственного управления МВД Петр Коляда, занимавший этот пост в бытность Луценко министром, не смог во время свидетельских показаний на суде над своим бывшим начальником удержаться от язвительных комментариев: «В так называемое отравление (Ющенко) я не верил и не верю. Просто нужно закусывать водку правильно, селедкой и огурцами». Впрочем, прошло то время, когда Ющенко взбирался на политический Олимп с помощью красивых слов и суицидального самопиара. Его лицедейство вызывает только насмешливое презрение даже в среде национал-демократов.

20 января известная «оранжевая разоблачительница» - газета «Украинская правда» - опубликовала скандальную статью весьма примечательного содержания. Приведем небольшой фрагмент: «Экс-президент Виктор Ющенко пока не собирается освобождать государственную дачу в Конча-Заспе. Об этом говорится в ответе руководителя Главного управления обеспечения доступа к публичной информации администрации президента Дениса Иванеско на запрос «Украинской правды». «По нашей информации, Ющенко В.А. не обращался с вопросом о высвобождении указанного помещения. По состоянию на 16.01.2012 года бывшим президентом Ющенко используется государственная дача в доме отдыха «Конча-Заспа» в соответствии с постановлением Верховной Рады «Об обеспечении, обслуживании и охране президента» от 04.01.1992», - сказано в официальном письме из Администрации президента». В этой связи можно вспомнить, что еще 1 сентября прошлого года в интервью украинскому телеканалу «1+1» жена экс-президента Катерина Ющенко сообщила, что они с семьей переезжают с государственной дачи в Конча-Заспе в новый дом. По некоторым причинам мы немножко опоздали, но не можем дождаться, когда переедем в свой дом», - рассказала она тогда. Прошло еще полгода, но Ющенко по-прежнему «немножко опаздывает» с освобождением государственной президентской дачи. Для завершения этой примечательной картины добавим еще один штрих: Виктор Ющенко — принципиальный борец с льготами для чиновников высокого ранга. Так, 22 августа 2007 года он во всеуслышание объявил, что выступает за отмену льгот для государственных служащих. «Убежден, что из категории госслужащих никто не должен иметь льгот и преференций. 

Убежден, что самая большая льгота – это зарплата», - таков был дословный текст заявления Ющенко.

Стоит ли удивляться тому, что под руководством таких вот «вождей» «оранжевая» революция закончилась именно тем, чем и закончилась? Вероятно, у имиджмейкеров Юлии Тимошенко просто закончились идеи. Так или иначе, но 17 января некий кандидат медицинских наук В.И. Белоус опубликовал в украинском интернет-издании «Главком» «сенсацию» под следующим заголовком: «Тимошенко отравили таллием. Спецслужбы использовали этот яд для ликвидации Щекочихина и Литвиненко». Пан Белоус нарисовал для впечатлительных читателей картину ужасающего маккиавеллиевского заговора: «Все, что творится вокруг Юлии Тимошенко, наводит на мысль, что и решение Печерского суда относительно ее заключения, и решение Апелляционного суда, и начатые новые судебные дела являются заказными для прикрытия факта отравления. Чтобы на свободу она вышла только мертвой». Далее «кандидат наук» анализирует известную ему информацию о симптомах болезни Тимошенко и сопоставляет ее с симптомами отравления таллием: «Начиналась болезнь с признаков простуды и проявлений ангины (будто бы из-за сырости и холода в камере СИЗО). Так начал проявляться самый ранний синдром талотоксикоза - синдром поражения открытых слизистых оболочек, носоглотки и дыхательных путей. Состояние здоровья продолжает ухудшаться. На бледной коже появляются точечные кровоподтеки и синяки. Начинают беспокоить носовые кровотечения, загрудинные боли (проявления кардиососудистого синдрома)... На показанном видео из медицинской палаты СИЗО внешний вид больной почти схож с внешним видом больного Литвиненко (разница в проявлении алопеции)». Таким образом, плагиат был слишком явно налицо, что дало повод председателю фракции Партии регионов Александру Ефремову заметить: «Мне показалось, что эта история очень сильно напоминает историю с «отравлением» Виктора Ющенко». Тем не менее, из Брюсселя пообещали прислать для «лечения» Тимошенко целый взвод врачей. Возникает резонный вопрос: чего ради оппозиция разыгрывает подобную клоунаду, если «оранжевые» господа так уверены в своей победе на выборах? Ответ прост: именно потому, что в действительности они ни в чем не уверены. Более того, отвратительная, присущая только истинным либералам (достаточно вспомнить телефонные разговоры Немцова) грызня внутри «объединенной оппозиции» с каждым днем принимает все более серьезные масштабы. Причем речь идет не только о разногласиях, скажем, между Яценюком и чугунноголовыми националюгами из «Свободы». 30 января на страницах влиятельного украинского издания «Сегодня» появилась информация о том, что в Блоке Юлии Тимошенко возник конфликт между двумя его лидерами Александром Турчиновым и Андреем Кожемякиным. Более того, по словам отдельных членов парламентской фракции БЮТ, этот конфликт возник и даже привел к образованию в этой фракции двух групп, ориентирующихся на разных лидеров. Конечно, пресс-служба БЮТа немедленно опровергла эту информацию. Но дыма без огня, как известно, не бывает. Однако на что необходимо обратить особо пристальное внимание при оценке внутриполитической ситуации на Украине, так это не на электоральные перспективы оппозиции, а на ее полное идеологическое банкротство. Именно в этом заключается главная причина истерических заявлений о «второй оранжевой революции» и появления в прессе высосанных из пальца «сенсаций» на тему «отравления» Тимошенко. Бывшие вожди Майдана понимают, что они проигрались в пух и прах. Что им просто нечего сказать людям. «Евроинтеграция», их главный козырь, бит даже не Януковичем, а самим объективным ходом истории. Ситуация в Европе складывается таким образом, что самым неискушенным в политических и экономических вопросах людям становится ясно — никакой «интеграции» не будет. Углубление долгового кризиса в Евросоюзе начинает ускоряться - это подтверждают реальные события. Авторитетное рейтинговое агентство Fitch понизило рейтинги сразу пяти государств Еврозоны - Италии, Испании, Бельгии, Словении и Кипра. К примеру, только внешний долг Италии сегодня составляет порядка 1,9 трлн. евро. Однако это еще цветочки на фоне информации о том, что сегодня вероятность дефолта Португалии оценивается экспертами крайне высоко – в 71%! Только по официальным данным в ЕС 23 миллиона безработных. Так что о каком-либо расширении Евросоюза и речи быть не может… Все это объективно не оставляет Украине никакого иного выбора, кроме интеграции в Таможенный союз и прочие, осуществляемые под эгидой России проекты. Заметим, что украинское руководство вполне отдает себе отчет в особенностях сложившейся ситуации. 31 января Виктор Янукович заявил, что говорить о возможности присоединения Украины к Таможенному союзу можно будет не раньше, чем через год. При этом он подчеркнул, что пока неизвестно, как повлияет на ситуацию в ТС вступление России во Всемирную торговую организацию. Кроме того, по словам Януковича, еще не вступило в силу соглашение о создании зоны свободной торговли между странами СНГ, а Украина инициировала его одновременную ратификацию парламентами стран СНГ. «На эти вопросы ответов пока нет. В ближайшее время мы увидим результаты. Если это будет нам выгодно, и будет соответствовать нашим национальным интересам, мы будем рассматривать варианты решения этого вопроса», - заявил глава украинского государства. Таким образом, при условии взвешенных позиций сторон, преодоления имеющихся на сегодня  разногласий никаких препятствий для членства Украины в Таможенном союзе не останется. Ибо в Европе Украину никто не ждет.
Специально для Столетия

Ющенко піде за мандатом в один з трьох округів Львівщини?

Екс-президент Віктор Ющенко піде на вибори в одному з мажоритарних округів на Львівщині.
Про це повідомило газеті "Сегодня" джерело в "Нашій Україні".
За його словами, це буде один з трьох округів у Львівській області - з центрами у Яворові, Пустомитах або Стрию.
У першому турі президентських виборів 2010 року Ющенко був там лідером, набравши 35-38% голосів, зазначає видання.

Як повідомлялося, в суботу голова виконкому "Нашої України" Сергій Бондарчек повідомив про рішення політради, відповідно до якого особи, що займали високі посади в 2005-2010 роках, не будуть включені в список партії.

"Сегодня" відзначає, що у списку "Нашої України" немає шансів пройти 4%-ний бар'єр в Раду."
А тому єдина для лідерів цієї політсили можливість потрапити в Раду - йти за мажоритарними округами.
 Що вони і зроблять, прикрившись красивим піар-гаслом "народної люстрації"
, - пише видання.

Юля

Юля поступила, как БОЛЬШОЙ политик, уступив этому мыздобулу дорогу в презы.

и не просто его поддержала, а когда ОНО перебрало диоксина  проводила по 3 встречи с избирателями в день.

да, по сути, она сделала его презом, именно ей поверили люди, именно её выступлений ждал майдан, скандируя ЮЛЯ-ЮЛЯ !

и любая другая на её месте, договорилась бы с этим прыщавым Ющероидом и была бы и успешным премьером и, со временем, президентом.

но она знала - кто такой этот ...здобол, с кем ей придется бороться, и, тем не менее, пошла на это.

на что она расчитывала? - на нашу поддержку. но мы забыли (СУ*И!) - долги по зарплате учителям и шахтерам, веерное откл эл-энергии (каждый день!!!) и многое другое, что ликвидировала именно Тимошенко!!!

и теперь пожинаем плоды СОБСТВЕННОЙ забывчивости!

Поэтому считаю, что - в идеале - САМИ должны организоваться и выйти. без этого НИКТО нам не будет помогать!

ВЫБРАЛИ - ЖРИТЕ !!! Пока не околеете

Гумберту Эко (на мотив стихотворения Т.Г.Шевченко)

.

Пустые кошельки, пусты карманы...

В мозгах смурных роятся тараканы:

один жуёт чего-то ,третий плачет,

второй як депутат с трибуной скачет.

Кому я покажу своих усатых?

Девица может кипятком уссаться.

Да криво усмехнётся пьяный грузчик.

Учтитель из села промямлит :"Скюч-наа..."

В газетах их, жучков, не напечатать.

Заборам краще матом отмечаться:

три буквы, и четыре... или пять

(а всё-же легче маты рифмовать).

Ну как же, хороши мои стихи!

А люди- те дурные иль глухИ

(нет, верно по-московски будет "глУхи").

Та дидько москалям! А може- мухи?...

А может, развести зелёных мух?

Нет, лучше -пчёл,как Виктор Винни Пух,

и собирать в курганах черепки...

ТАК, ЕСМЬ ПОЭТ, а люди- дураки:

сканворды, не стихи они решают,

а УМНЫЕ- те Правдоньку шукают,

а не найдут- Исканья зарифмуют.

..................................................

Я ТАК люблю её, Италию святую,

спагетти, баркаролы, макароны,

вино и сыр гондолы и гондоны,

Венецию- оона не просыхает,

и мафию- пррестуупная ТАКая.

................................................

А если Я умру, Меня зароют

Землёй як та Венеция укроют,

сырою италийскою землицей,

чтобы стихом Поэту не доиться,

чтоб дуракам на счастье не страдать,

не занимать казённую кровать,

да не кровать- с клопами нары.

....О, не дождусь небесной кары!

чтоб небочко на землюшку упало,

шоп москалей залило Ю-Эс-калом:

не нужен нами их дорогущий газ,

чтобы панОв покрючило, зараз.

................................................

....Нет, не зарежет бедный папа Карло,

католик клятый, чорт его забрал бы,

своЁго деревянного сынка.

Распилит? Ах, отсохла бы рука.

Да не моя!!... Нет, в печку не забросит,

отдаст в науку, Карабасу, ось як!

За лапти, балалайку, кислый квас...

Кацап поганый -этот Карабас.

Хай отдаёть, дубина есть дубина:

напьётся, итальянкая скотина-

другого буратинку отстрогает,

и нет им, чурбанАм, конца и краю.

Не станет лесу- а на что Карпаты?

Напилим -продадим за пачку мятых.

Не облысеет старая Говерла,

не засидится в девках энта герла,

Мальвина- католичка итальянка.

Режь огурец, Гумберто, видишь: пьянка.