Як швидко проминає життя... Начебто ще й не починав жити по-справжньому, а вже шостий десяток промайнув. Закінчилася трудова діяльність, виросли і порозлітались по світу діточки, підросли онуки. Все більш відчувається твоя непотрібність. Діти вже дорослі і живуть своїм життям, у онуків теж починається своє життя, таке відмінне від твого дитинства, що навіть не завжди його встигаєш зрозуміти, що воно таке і до чого. На колишній твоїй роботі, на колишньому твоєму місці вже інша ...

Читати далі...

Оповідання на Всеукраїнський конкурс "Ми за тверезе життя!" Василеві вже давно нічого не снилося. Може тому, що виріс і перестав вірити в мрію. А в дитинстві він міг годинами уявляти себе маленьким янголом, що робить добрі справи. Які? Ну ось, наприклад, рятує від пожежі людей у будинку. Вогонь швидко пробирається до квартири, лиховісно дише, мов триголовий дракон, жаром, але тут...

Читати далі...

Це оповідання я вже публікував тут, у блогах. Та через обставини, що від мене не залежали, довелося видалити більшу частину блогу. Під видалення потрапило і це оповідання. Зараз маю змогу відновити видалену частину блога. Тому ті, хто вже читав це оповідання, нехай пробачать мене за його повторну появу у стрічці друзів і, спокійнісінько, закриють, не читаючи. &nbsp...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Шлю привіт вам із цього світу, Анно Борисівно Бойко й Олексію Леонтійовичу Найден! Ми, донька Валентина, онука Лариса, правнуки Ярослава та Яна, пам’ятаємо вас, доблесні солдати Другої світової війни, славне подружжя...

Читати далі...

На заході криваво догорало сонце. Вітер розносив околицями попіл і сморід спаленої плоті. Вузькою польовою дорогою йшов, немолодий вже, чоловік, щось мугикав собі під ніс і був дуже задоволений собою. «Добре, що я сьогодні, нарешті, позбавив село від зла. Ця сімейка ледь не зруйнувала наше життя – прийшли невідомо звідки, ще й почали нас вчити, як треба жити. Заманювали добрих людей в свою секту, годували всіх пиріжками й цукерками і так вже старались всім догодити, аж гидко. Вони...

Читати далі...

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана...

Читати далі...

Паскудство. Нужно ли говорить, что когда на ум приходит это слово и только, ощущения хуже не куда. Я задумался, но ничего более подходящего данному случаю в моих словарях не было. - Паскудство! – заорал я, вскакивая из своего кожаного кресла и со всей силы ударил кулаком в стену. Боль, обжигающим холодом проскочившая по всей руке, привела в чувство. Я поцеловал свой кулак, вздохнул и посмотрел на небольшую сделанную мной вмятину в красивой деревянной обшивке. Плевать. Еще вчера я мог разнести...

Читати далі...

[Приєднана картинка]- Марія Іванівно, - дівчинка знітилася з трудом наважившись на питання до вчительки української мови під час перерви між парою занятть - я тут інколи полюбляю трохи писати вдома, віршики, оповідання, тощо... - їй важко подолати бар'єр зневаги між ученицею двієчницею з поганою поведінкою та вчителем, тому вона дуже соромиться, червоніє, та насміхається сама з себе трішки - коротше, поясніть, будь-ласка, чому в цьому дієприслівниковому звороті, що ми щойно розбирали, кома саме ...

Читати далі...

Глава 2 Она шла по набережной и смотрела издалека на светящийся синевой мост, свет шел из самого моста и откуда-то с неба, где из дыр в черном покрывале холодных дождевых туч выглядывали звезды. Ночь была темная, а город почему-то не светился. Город был вообще какой-то полностью другой. Облака неслись быстро, ветер был холодный и порывистый, но ей это почти не чувствовалось. Она...

Читати далі...

Друзі, хочу поділитися приємною новиною. Незважаючи на "пендюлі життя", я усе ж таки намагаюся писати. Почала співпрацювати з мультимедійним видавництвом Стрельбицького, шо якимсь дивом знайшло мене на просторах інету і запропонувало видаватися. Видають вони книги електронні, а не паперові - що для мене дуже зручно у нинішньому становищі. І ось маю першу електронну книжку під загальною назвою "Коли розум спить". Увійшли до неї 9 оповідань. Певно, деякі з них вам вже...

Читати далі...