хочу сюди!
 

Лилия

41 рік, скорпіон, познайомиться з хлопцем у віці 35-50 років

Замітки з міткою «традиції»

З Різдіом Христовим!

ДОБРИЙ ВЕЧІР ТОБІ,  ПАНЕ ГОСПОДАРЮ


Стародавня українська різдвяна колядка  у сучасному музичному аранжуванні.           Співає:  Наталка Карпа

Добрий вечір тобі, пане господарю: радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Застеляйте столи, та все килимами: радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Та кладіть калачі з ярої пшениці: радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Бо прийдуть до тебе три празники в гості: радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той перший празник - Рождество Христове: радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той другий празник - Святого Василя: радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А той третій празник - Святі Водохрещі: радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А що перший празник зішле тобі втіху: радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А що другий празник зішле тобі щастя: радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

А що третій празник зішле всім нам долю: радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився!

Зішле всім нам долю, Україні волю: радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий народився! 


З Різдвом Христовим!

 

Коли взойшла Нова надія для людей,

І спалахнула Зірка в Віфліэмі,

Тоді разом, з народженням Христа,

Була народжена Великої Любові хвиля…

 

Нема у хвилі цій, початку, і нема кінця, Вона завжи, як Всесвіт, безкінечна! І хай минають дні, сторічча і літа, Вона, немов краса, рятує світ наш, Мила, ніжна і завжди сердечна!

 

Любові, щастя й радості завжди, Хай серце буде щирим, та відкритим! І щоб завжди, у синю даль, тобі летіти, На крилах Серця, Духу, і Душі!

 

Знання наших прадідів про цілющі властивості води...

 Знання наших прадідів про цілющі властивості води на багато тисячоліть випередили останні наукові дослідження японських та російських вчених.

...Вода - за давньоукраїнськими віруваннями, найвеличніший дар неба Матері-Землі, бо вона оживлює її та робить плодючою. Вода також виступає як спосіб магічного очищення. Води, за первісними уявленнями, поділяються на чоловічі та жіночі. Чоловічі — це дощові й снігові, «небесні» води, а жіночі — «земні», води криниць, колодязів, джерел. Саме небесні води здатні запліднити землю, поєднавшись із земними водами. Як і вогонь, вода нетерпима до всякої нечистої сили: вогонь спалює, а вода змиває і топить напасті злих духів. Вода у предків була святою, вона обожнювалася. У народі кажуть: «Будь багатий, як земля, а здоровий, як вода!» Вода очищає людину від гріхів. Земна вода поєднана з небесною, а тому є символом морального і духовного очищення. Щоб викликати вологу з небес, їй приносили в дар найсвятіше творіння Матері-Землі — хліб...

Повністю - на сайті Namaste

 

А що  Ви знаєте про традиції шанування води в Україні?



енька-тенька повертаеться...



які традиційні цінності Вашого народу Вам особливо дорогі?
Без чого Вам буде важко жити?
hammer

Вареники з вишнями... Традиції...

Уже не перший раз згадую, що цього року я так і не скуштував справжніх домашніх вареників... Мами вже 1.5 року нема unsmile , а сестричка і дівчина не хотіли возитися з тістом, мають мало часу та бояться що не вийде, бо самі ніколи цим не займалися... А тьотя, яка теж їх гарно готує, живе у Москві і не має власних вишень...

Ось так, потроху, і вимирають традиції, разом з людьми, від покоління до покоління...unsmile  Сумно. І це лише один з прикладів... З усієї маминої записної книжки з рецептами концервацій та кондитерських виробів користуєося мабуть 3-ма-5-ма...  Вже не співаємо на вечорницях народних пісень під гармошку, а саме за віртуозне виконання на баяні boyan моя бабця покохала мого діда hug ...
Здається технічний і науковий прогрес це добре umnik , але у ньому не передбачені затишок та комфортparik cup_full smutili ...

 

free counters

Традиційна травнева подорож

Якось за останні роки склалася традиція на 1-2 травня садити картоплю lol  та їсти шашликиtost , а на 9-10 відкривати нові горизонти, тобто відвідувати різні природні та архітектурні дива на території України...

Минулі 2 роки це був крайній дикий захід:

 у 2007-му Долина нарцисів у Хусті

 у 2008 - Ужгород

та Невіцький замок (тут звіт про подорож)

Цього року плануємо перевірити гостинність крайнього півдня: Ялта, Алупка, Місхор, Симеїз, Лівадія, Нікітський сад.

Квитки на потяг вже купили. Номер в готелі зарезервували. У програмі подорожі проживання в готелі в Ялті, пізнавальні екскурсії у Нікітський сад, Воронцовський, Лівадійський, Масандровські палаци, катання на канатній дорозі та дегустація Массандрівських вин, а також подихати морським повітрям, змінити обстановку і розвіятися!

Рахую дні до початку відпустки!

Пурім

Сьогодні мене запросили на пурім.

Для мене це було дуже почесно та приємно.. Навіть трішки несподівано, але від цього ще більше приємно.

Пурім - єврейське свято. В цей день вони святкують фізичне врятування єврейства від загибелі. Вони п'ють та їдять, читають Звитки Естер, роблять подарунки бідним євреям, а також пригощають близьких та друзів різними стравами. В цей день вони стають ближчими один до одного, більш об'єднаними, доброзичливими..

Мені казали, що в цей день обов'язково напиватись.. Але традиції кажуть, що не обов'язково. Раджено пити більше ніж звичайно, а їсти - солодше, і гуляти довше. Саме цей день, на святі, коли пили багато вина, Естер умовила Артаксеркса змінити своє рішення про знищення народності. Але ці деталі я дізнався тільки зараз, коли вже прийшов та пошукав в інтернеті. А на святі чув зовсім різні речі, які принципово практично не відрізнялись від того, про що я дізнався з офіційних джерел (-:

Святкування на яке мене запросили проходило в клубі Тайм-Аут. Було весело. Всі веселились, танцювали, виступали... А які були костюми!! АХ!!! Очі милувались цим видовищем!

Я щиро вдячний Роман_тику, Алі та Леї за запрошення! Хай вам буде більше добра та здоров'я в житті за таке тепле ставлення до мене!

 

Магічний рушник

Від нього залежать щастя молодої сім’ї, доля майбутніх дітей та добробут родини.

 

Чимало священних символів, відомих ще з давніх-давен нині підмінено формою. Популярні зараз написи, як-от: “на щастя, на долю”, наші пращури шифрували у знаках орнаментів. Так, вишита восьмикутна зірка означала Бога, Сонце, хвиляста лінія — нескінченність життя, стилізована калина — уособлення дівочої краси, молодості, кохання, виноград — символ благополуччя, квіткові пуп’янки вказували на дітей і продовження роду. Науковці кажуть, що вишитий рушник може бути і благословенням і прокляттям.

Загибель роду запрограмувала... мати

Мати вишила синові весільний рушник. Молодята відбули обряд і зажили мирно, але... нещасливо. Дружина довго не могла завагітніти, коли ж нарешті усе, здавалося, пішло на лад, дитина народилася мертвою. Неначе якийсь злий фатум завис над сім’єю: автомобільна аварія, втрата роботи, хвороби...

Чоловік, котрий досі був переконаним матеріалістом, дістав із шафи весільного рушника і жбурнув його матері зі словами: “Викинь геть! Через нього усі нещастя!”. Здивована ненька вирішила показати свій виріб знавцям. Ось що розповів працівник Українського центру народної культури “Музей Івана Гончара” завідуючий сектором “Тканина” майстер народного мистецтва з вишивки Юрій МЕЛЬНИЧУК:

— В обрядовому рушникові було щонайменше дві неприпустимі помилки. Перша полягала у тому, що жінка зшила його з двох шматків полотна. Місце з’єднання вона так майстерно замаскувала мережкою, що його зовсім не видно. Але ж, окрім декоративної, весільний рушник має ще й магічну функцію. Вишите полотно, на яке стають молоді, означає життєву дорогу. У цьому випадку вона виявилася перерізаною. Фатальною була й композиція узору. На обох кінцях рушника мати зобразила традиційну квітку-вазон, котра з давніх-давен символізує дерево роду. Під нею орнамент. Але вишивка видалася майстрині надто бідною, бо вгорі залишилося багато незашитого полотна. Тому над квіткою вона помістила ще одну суцільну смужку орнаменту.

Вишивальниця не знала, що біле полотно в центрі рушника символізує потік Божого благословення, котре живить дерево роду. Зображена над квіткою лінія закрила доступ до неї благодатної енергії. У житті це могло б означати бездітність чи навіть загибель молодої пари. Отже виходило, що той весільний рушник хоч і був майстерно вишитий добрими материнськими руками, справді ніс у собі страшну програму знищення роду. Тому відроджуючи традиції, слід насамперед розуміти їхнє значення.

Перш ніж узятися за вишивання, дівчина постилася, молилася і мила руки
 
У весільному обряді на Київщині початку ХХ століття дослідники нарахували близько 20 рушників. На них клали коровай, ними перев’язували старостів, простеляли дорогу молодим. Але, як запевняє пан Юрій Мельничук, найголовнішим був той, на якому батьки благословляли молодих. Такий рушник — особлива святиня, яку не показували стороннім і берегли як зіницю ока, передаючи із покоління в покоління. Старий узор нащадки відтворювали на новому полотні як енергетичний код роду.

Перш, ніж узятися за вишивання, дівчина постилася, молилася, мила руки, щоб позбутися не лише фізичного бруду, а й негативної інформації на пальцях. І лише тоді майстриня починала творити на полотні узор, як своєрідну медитацію.

Вже в наші часи екстрасенси досліджували саму голку, нитку, вишиття і з’ясували, що знаряддя праці рукодільниці проводить у сотні разів більше біологічної енергії, ніж такий самий за розміром і товщиною шматочок сталевого дроту. Найенергетичнішими нитками визнали вовняну і натуральну шовкову пряжу. Довге волокно білкової природи найкраще переносить інформацію. Гірша, але теж підходить для роботи, заполоч рослинного походження. Зовсім непридатним з погляду енергетики виявився акрил. Відрізаний шматок магазинної тканини не йде ні в яке порівняння із домотканим полотном. Якщо згадати прадавню технологію його виготовлення, відбілювання на траві, на росі, під сонцем, місяцем, зірками, під впливом усіх стихій, то стануть зрозумілішими дивовижні властивості старих рушників.

Починати рукоділля найкраще зранку у четвер. Це енергетична вершина тижня. Наші далекі пращури мабуть добре відчували те, бо саме цього дня приступали до весільних рушників.

Борони Боже під час вишивання думати про щось погане, сваритися, злитися на когось. Обрядовий рушник має зберігати в собі лише найкращі мрії, найсвітліші думки й почуття. Адже то закладається програма майбутнього подружнього життя.

Дрібні огріхи не випорювали, щоб не внести хаосу у долю. Життя тече не по шаблону, отже, не біда, якщо зірочка відхилиться убік чи хвилька вийде нерівномірною.

Що ж до вибору узору, то він мав бути двобічним. Це символізувало гармонію між зовнішнім і внутрішнім світом. Якщо ж лицьова сторона виробу гарна, а зі споду перетянуто нитки і стирчать вузли, то вважали, що й життя буде про людське око.

Усі слова зашифровані в символах узорів

Нині відомо близько 200 старовинних швів на основі двадцяти технік української вишивки. Відтворювати треба тільки той малюнок, котрий припав до душі. Фізики дослідили, що в цьому випадку він потрапляє у резонанс із вашим організмом. Комусь імпонують дрібні густі зубчики, а комусь більше подобається м’яка широка хвилька. Одним тішать око велетенські пишні квіти, інші ж відчувають потребу і зображувати, і споглядати маленькі орнаменти. Добре, якщо десь у скрині зберігся рушник прабабусі, яка прожила із прадідусем довге й щасливе життя. Його і треба взяти за зразок.

І ось нарешті весільний рушник вишито. Як же на нього ставати?

Юрій Мельничук був учасником експериментів із вимірювання енергетичного потенціалу цього чи не найдавнішого елементу весільного обряду. Один бік рушника завжди мав заряд “плюс”, другий — “мінус”, посередині рамка екстрасенса стояла на “нулі”. Отже, на який бік має стати наречена? Вкладаючи батарейку в годинник ми придивляємося, аби не порушити полярність. Отак і молодята можуть або отримати могутню енергетичну підтримку, або... “розрядитися”. Там де “плюс” — має стати чоловік, там, де “мінус” — жінка. Позитивний заряд має правий кінець рушника, або той, який вишивають першим. Другий кінець — лівий або жіночий, підсилює жінку. Чоловікові ж він може зашкодити і навпаки. Аби не сплутати, яким боком повернути рушник, у давнину рукодільниці на ньому робили мітки. До речі, узор на лівому і правому кінцях ніколи не був тотожний. На них, як у дитячій грі на уважність, завжди можна знайти десять розбіжностей. На те магічне полотно не ставали взуттям, а тільки колінами.

Тепер подекуди у селах вишивають два весільних рушника. Один для церкви, вінчання і масового споглядання, інший — потаємний, для батьківського благословення. І дуже важливо, щоб той другий — для себе, для своєї майбутньої сім’ї, дівчина творила власноруч.

Вирок Ющенку

Осень 2008-го стала для Виктора Ющенко тяжким испытанием. Альянс парламентских тяжеловесов поставил украинского президента на грань политического выживания. Ностальгия заставляет вспомнить легендарное время, когда нынешний гарант находился на пике популярности.

Осенью 2004-го все было ясно и понятно - Добро боролось со Злом, демократическая общественность дружно ругала Виктора Федоровича (по большей части – заслуженно) и расхваливала Виктора Андреевича (по большей части – незаслуженно).

Именно тогда в "Украинской правде" была опубликована статья "Тому що… Ющенко" , растиражированная штабами оппозиционного кандидата. Известный украинский журналист перечислял все достоинства Виктора Андреевича.

Конечно, автор восторженной апологии давно разочаровался в своем герое, но дело не в этом. Просматривая давний список "Тому що…" в пользу кандидата Ющенко, с удивлением обнаруживаешь, что за четыре года ВАЮ не растерял своих замечательных качеств!

"Собирает коллекцию раритетов Триполья", "каждый год поднимается на самую высокую вершину украинской земли – Говерлу", "всегда будет помнить о  Голодоморе", "слушает Тараса Петриненко", "знает, кто такой Васыль Стус", "никогда не осквернит уста матом и феней", "уважает древние обычаи своего народа", "ходит в церковь по велению души" - все перечисленные добродетели на месте, они никуда не исчезли.

Не потерял актуальности и этот пассаж: "Он любит пчел, а трудяги-пчелы любят только людей добрых сердцем".

Да, в 2004-м пристрастие Ющенко к насекомым из семейства Apoidea казалось трогательной и бесспорно положительной чертой. Сторонники оппозиционного кандидата не представляли, сколько презрения можно вложить в емкое прозвище "Пасечник"…

Четыре года назад ярко выраженный традиционализм Виктора Ющенко действительно импонировал. На фоне гитары, мата и тюремных ходок от Кучмы и Януковича патриархальный банкир с коллекцией икон и походами на Говерлу выглядел идеальным кандидатом в президенты.

Его духовность и религиозность воспринимались как лучший предохранитель от коррупции и беззакония, любовь к истории обеспечивала ему имидж интеллектуала, а увлечение казацкими древностями приводило в неописуемый восторг украинских патриотов.

Мы еще не знали, что такое убежденный традиционалист во главе государства.

А Виктор Андреевич исповедует традиционалистскую философию в чистом виде. Сохранение традиций – культурных, исторических, религиозных – является него большей ценностью, нежели развитие.

Он черпает вдохновение в прошлом, он верит в духовную силу обрядов и ритуалов, он твердо знает, что возвращение к корням – это залог национального процветания и приоритетная задача. Остальное приложится!

Все заметные свершения Виктора Ющенко на посту президента так или иначе связаны с традицией – Голодомор, Шухевич, Батурин, украинский язык etc.

Как только дело касается развития, мы наблюдаем один провал за другим. Качественные преобразования в экономике, судебная, налоговая и территориально-административная реформы, энергетическая безопасность, европейская интеграция – на всех направлениях наше государство терпит фиаско.

Примечательная деталь: хотя половина украинцев безоговорочно поддерживает гуманитарные инициативы президента, эта поддержка не трансформируется в рейтинг самого Ющенко.

Виктора Андреевича считают политическим лузером и на Востоке, и на Западе. Тем самым наши граждане признают: развитие для Украины важнее традиций. Да иначе и быть не может в XXI веке, в эпоху инновационных обществ и глобализации.

Традиционалистское правление Ющенко заставило нас взглянуть на многие вещи по-новому. Несомненные достоинства ВАЮ на проверку оказались недостатками.

Виктора Андреевича хвалили за приверженность патриархальным ценностям – таким, как Вера и Семья. А потом возмущались неподобающим поведением гаранта во время скандалов с нечистоплотными кумовьями и сыном-мажором. Между тем это было вполне закономерно.

Для истинного традиционалиста семья или сакральная связь с кумом значат несравнимо больше, чем бездуховные ценности современного общества – равенство граждан перед законом, свобода прессы и т. п.

Украинцы ценили в Ющенко моральность и патриотизм. У Виктора Андреевича действительно есть моральные принципы, чем он выгодно отличается от Януковича и Тимошенко.

Гарант всем сердцем любит Украину и считает своей миссией возрождение страны. Но за три с лишним года украинцы смогли не раз убедиться: когда президент руководствуется не Конституцией и законами, а субъективными представлениями о морали и своей уникальной миссии, – хорошего в этом мало.

Патриархальный управленческий стиль ВАЮ ошеломил грамотных экспертов уже в первые месяцы 2005 года. Украина не дождалась от нового президента ничего системного: ни отлаженных антикоррупционных механизмов, ни эффективной законодательной базы, ни рациональной экономической политики.

Вместо этого Виктор Андреевич давал бесчисленные поручения чиновникам, брал под "личный контроль" то одно, то другое дело и выслушивал многочисленных жалобщиков, осаждавших здание на Банковой.

Добрый и справедливый правитель лично принимает своих подданных, вникает в проблемы простых людей, приказывает расторопным помощникам навести порядок – если вдуматься, это оптимальная модель государственного управления! Для княжества Липпе-Детмольд или герцогства Мекленбург-Стрелиц в середине XIX столетия, но не для современной страны с 46-миллионным населением…

В принципе, Виктор Ющенко обладает неплохими задатками государственного лидера. Вот только стран, которыми он мог бы эффективно рулить, на карте мира уже не осталось – они перекочевали в учебники истории. А для нынешней Украины политическая философия гаранта губительна. Традиционализм, положенный в основу государственной политики, приносит уродливые, карикатурные плоды.

Да, трипольские древности и прочие памятники старины нужно беречь. Но когда археологические коллекции и взносы на реконструкцию Батурина превращаются в индульгенцию для профессиональных рейдеров и  воротил теневого бизнеса – это не лезет ни в какие ворота.

Тот же Батурин – хорошее место для музейного комплекса. Однако нелепая идея создать в далеком поселке военный лицей – из цикла "No comments".

Безусловно, архивариус – достойная и нужная профессия, но это не повод превращать СБУ в архивное управление, неспособное решать задачи государственной безопасности

Живописная вышиванка хороша на фольклорном фестивале. Но когда она становится дресс-кодом для "настоящих патриотов" – мэра-коррупционера и его ловкого помощника – это и смешно, и грустно…

Виктора Ющенко принято считать слабовольным, безынициативным политиком, легко поддающимся чужому влиянию. Думается, эта характеристика не совсем справедлива. Когда дело касается Голодомора или примирения ветеранов войны, ВАЮ демонстрирует целеустремленность и упорство, достойные царя Сизифа. Главное, чтобы вопрос не выходил за определенные хронологические рамки (примерно середина прошлого века) – и тогда президент чувствует себя в родной стихии.

Традиционалист Ющенко живет в ином историческом времени, он не приспособлен к изнуряющему ритму третьего тысячелетия, не поспевает за динамикой событий, его энергии и внимания катастрофически не хватает на острые проблемы, порожденные новой эпохой.

К сожалению, от жестокой современности никуда не денешься: насущные вопросы требуют решения. В итоге все заботы, связанные с вызовами ХХI века, будь то газовые переговоры или политический менеджмент, берет на себя окружение Виктора Андреевича.

Так было во время президентской кампании-2004. Так продолжалось в 2005-м, в эпоху "любих друзів". Так обстоят дела и сегодня, в разгар балогианской эры.

И президент Ющенко искреннее благодарен отзывчивым соратникам, которые позволяют ему жить в комфортном патриархальном мире.

Нынешний микроскопический рейтинг ВАЮ – не просто личное поражение Виктора Ющенко как политика. Это банкротство традиционалистской философии в глобальном обществе.

Виктор Андреевич мечтал стать отцом всех украинцев, но современное государство – это не уже семья, а скорее гигантская корпорация. И нуждается оно не в строгом и справедливом отце, а в энергичном и эффективном менеджере.

Украинский президент здорово переживает из-за попыток наделить его полномочиями английской королевы.

Но, возможно, эта роль – декоративный и безобидный реликт седой старины – подходит Виктору Ющенко как нельзя лучше? Церемониальные функции – пожалуй, единственное, с чем может справиться политик-традиционалист в современном мире.


Михаил Дубинянский, УП
Сторінки:
1
3
4
5
6
7
попередня
наступна