Хмільна зоря розпачливо стрибне в світанок,Гукне роздзвонами ранкових звуків,Заскиглить стрімко ніччю наостанок - І переплавиться тужаво сонцю в руки.Закалатає росами кришталю в травах,Перепочине мить у гніздах співів - І далі полетить творить октавиІз срібнопелюсткових сплесків дива...

[Приєднана картинка]Зачем же ты, милая, так изменилась?Зачем потушила улыбку в глазах?Зачем же ты в горестях вся растворилась?Зачем утопаешь в соленых слезах?К чему все страданья и горькие речи?К чему ворошить что минуло давно?К чему зажигать давно погасшие свечи?К чему искать то, что листвой занесло?Ты знаешь, печаль в этом мире не вечна,Ты сможешь найти понимание в нем!Ты будешь дышать, ведь мечта безгранична!Любить и сгорать вечной страсти огнем!

Мій ідеал... Мій п'ятий елемент Очима зирить Синіми-пресиніми... Така напруга Варта лиш планет, І сипле іскрами До болю - Прогресивними... І струмом в мозок: Рухи вольові, Свободи духу втілена реакція... Чуття - навиліт! Пружні і живі. Дзвінкої сили Невгамовна грація. Ти - досконалий Елемент світил, Вітраж із мрії, З щастя візерунок. В твоєму всесвіті Я - лиш зірковий пил, На тлі небес Розхристаний малюнок...

Горить свіча... І пусто у душі. Тепла печать Лежить на пам'яті моїй. Рахую дні. Рахую ночі... Один, два...п'ять - Ось і загорнуто в сувій Останній місяць. Відмічу Скалкою я знак На тілі днів холодних. Печаль відмічу... Дивно так - Знов серце я калічу. Я вигризу моє табу На тлі останньої розлуки. На тілі болю, І на стінах муки Поставлю знак, Якому - і не буть. Рабою я була - Та більш не стану! І не введу Я душу у оману, Не прокладу Дорогу заповітну Аж до небес...

Читати далі...

Перелицюю лінію обличчя - І усміх перекривлю на образу, І все разом, і все отак - відразу Знесу під дах старезно-черепичний. Я зберігаю там свої відрази, Там тиша стереже мої личини, Там час-святий повільно-сумноплинний Хитає з павутиння довгу рясу. Немов молитву, таємницю зронить І щось мені шепоче, і зітхає, І тихо на чолі моїм лишає Із зір нічних припилену корону...

А знаєш, моя незбагненна Фантазія, Тобою до болю сьогодні я вражена! Це треба ж було так тобі розгулятись, Щоб щезли раптово і горе, і радість. Щоб зникло усе, чим жила й дорожила, Що бачила й чула, Чим дихала, снила - Усі відчуття, й усвідомлення щастя... Я навіть не встигла як слід попрощатись. Ти - Каїне мій, Ти - облудлива думка, Пестлива й зрадлива, в блискучих лаштунках. Ти - Пікова дама, обманщиця серця, Легка, граціозно танцююча скерццо. Ти - вовче жорстокий і...

Читати далі...

Чомусь ні радість, ні печаль Не йдуть у хвору душу. І очі - лід. І нерви - сталь. Все витримати мушу! Іду "на ви"! Й мої слова - Гартовані, мов криця. Геть з серця сонячні дива! Мені ніщо не сниться! Затерла ніч, затерла день В єдиний колір - чорний... Всі жмутки віршів і пісень В тугий сувій загорну - І кину геть, в глуху пітьму, В глибоку чорну яму... Я оголошую війну - Ось від сьогодні прямо! - Своїй душі, своїм очам, І жестам, й рухам, й слову. Ударить болем...

Читати далі...

Згасає день, зростає тінь,                                                                                                     Лягає втома й тіла лінь.                                                                                                       Душа впадає у дрімоту,                                                                                                       В нічної тиші входиш гроту.                                                                                            ...

Читати далі...

Шукаючи надію в непроглядній млі, Повзу, не щадячи колін, По грішній та гіркотній як полинь Землі. І крізь урочий шепіт ночі: «Не вір щасливому кінцю». Дивлячись сміливо долі в очі, Чоло несу терновому вінцю.

[Приєднана картинка]Я дякую Тобі за скарбЛюбові й ласки пізнання щоденнеДля тебе я не просто "раб"Дитя єдине і смиренне.Ти завжди будеш при меніУ день в думках моїх витаєш.Вночі приходиш в мої сни,Під ранок з них крадьком тікаєш.Коли ти поруч у очахСвободи підняті вітрила.Душі політ неначе птахРве до небес могучі крила.Якщо зникаєш-лише сумДо мене потайком приходитьІ присмерковий холод думДо небосхилу сонце клонить.Ти наче янгол серед хмарНіжніший аромат весною,Ти наймиліший із примар....

Читати далі...