Масштаби трагедії

Землі, населені українцами у 1918—1920 рр. Матеріали Мирної Конференції в Парижі, 1919
Області сучасної України, що постраждали від Голодомору.
Зменшення населення в Україні із Кубанню та півдні Росії. 1929—1932Дослідження Станіслава Кульчицького на базі розсекречених даних перепису 1937 року та демографічної статистики вказують на таке.
Населення УРСР за переписом 1937 року складало 28 388 тис., за переписом 1926 року — 28 926 тис. людей. За 10 років воно скоротилося на 538 тис.
З підрахунку втрат від голоду потрібно виключити очікувану природню смертність 1933 року. Для цього найкраще вважати її рівною середньому арифметичному від показників смертності за 1927—1930 рр. Природня смертність за роки, які передували голодному, становить в середньому 524 тис. людей на рік. Виходячи з відкоригованої народжуваності у 1933 році (621 тис.), одержуємо нормальний приріст за цей рік в 97 тис. людей. Цей приріст п'ятикратно менший, ніж у попередні роки.
• Землі, населені українцами у 1918—1920 рр. Матеріали Мирної Конференції в Парижі, 1919
Землі, населені українцами у 1918—1920 рр. Матеріали Мирної Конференції в Парижі, 1919
• Області сучасної України, що постраждали від Голодомору
Області сучасної України, що постраждали від Голодомору
Таким чином маємо народжуваність і нормальну смертність за 10 років міжпереписного періоду. Маємо також загальну чисельність населення за обома переписами. Порівняння цих величин дозволяє визначити єдиний невідомий показник — неприродню смертність у 1933 році.
Природній приріст за 1927—1936 рр. становить 4 043 тис. людей. Додаючи до цієї величини різницю в чисельності населення між двома переписами (538 тис.), одержуємо демографічний дефіцит у 4581 тис. людей.
Облік механічного руху населення, який провадився працівниками ЦУНГО СРСР протягом 10-ти років, вказує на від'ємне для України сальдо в 1 343 тис. людей. Статистичні органи визнавали, що він більш неточний, ніж облік природного руху.
Потрібно також врахувати сальдо міграційного балансу, що виводить на 3 238 тис. людей. Цю цифру можна вважати прямими втратами від голоду 1933 року. Вона увібрала в себе неточності в державному обліку природного і особливо механічного руху населення. Деякі історики відмовляються враховувати міжреспубліканське міграційне сальдо, вважаючи його непевною величиною.
Згідно даних демографічної статистики можна зробити висновок, що голод 1932 року в Україні був причиною смерті 144 тис. людей. Цей голод був наслідком конфіскації хлібозаготівель з урожаю 1931 р. і припинився влітку 1932 року, тобто з новим урожаєм. Голод 1933 року став наслідком чергової кофіскації хлібозаготівель з урожаю 1932 року. На відміну від 1931 р. у 1932 р. у разі відсутності у селян зерна, проводилася конфіскація їхніх незернових запасів продовольства. В результаті цього перевага смертності над народжуваністю в українських селах почалася вже з жовтня 1932 року. Апогей голодомору припав на червень 1933 року, коли статистичні органи реєстрували десятикратно більшу, ніж звичайно, смертність у селах (тепер також відомо, що насправді було зареєстровано не більше половини смертних випадків). Аналіз статистичних даних вказує на те, що у 1933 р. від голоду померло 3 238 тис. людей. Або, беручи до уваги неточність статистики, цифри в діапазоні від 3 до 3,5 млн. людей.
Крім прямих втрат від голоду, тобто загибелі людей, є втрати опосередковані — падіння народжуваності. Відбулося зниження природного приросту населення з 662 тис. на рік у 1927 році до 97 тис. на рік у 1933 році (без врахування померлих від голоду) і 88 тис. на рік у 1934 році.
Якщо прямі втрати у 1932 році становлять 144 тис., то загальні, включаючи ненароджених, визначаються цифрою 443 тис. людей. Прямі й опосередковані втрати за 1932—1933 рр. разом з демографічним відлунням 1934 року становлять 4 649 тис. людей. Ці дані характеризують демографічні наслідки голодомору 1932—1933 рр.
Український голодомор на тлі загальносоюзного голоду
За даними ЗАГСів про національну приналежність померлих, в Україні люди гинули за ознакою місця проживання, а не національності. Невисокою є питома вага загиблих росіян та євреїв в їх загальній чисельності, оскільки вони жили в основному у містах, де функціонувала карткова система постачання продовольством. Поляки або болгари гинули в таких же пропорціях, як українці, тому що основна їх частина теж проживала у сільській місцевості.
Проте сталінський інтернаціоналізм закінчувався на кордонах союзних республік. Зріз загальносоюзної картини голоду визначається лідерством України і, до певної міри — Північно-Кавказького краю. Якби можна було б виділити Кубанський округ, то його показники наблизилися б до українських. В цій таблиці кубанські показники розчиняються в показниках п'яти інших округів Північно-Кавказького краю.
У двох поволзьких краях, які охоплюють територію сучасних п'яти областей (Волгоградська, Оренбурзька, Пензенська, Самарська і Саратовська) сукупною площею 435 тис. кв. км., від голоду померло, за розрахунками московського історика В.Кондрашина, 366 тис. чоловік. В Україні, площа якої до 1939 року становила 450 тис. кв. км., від голоду померло 3 238 тис. чоловік, тобто на порядок більше.
Поволзький голод 1933 року нагадує український 1932 року. В обох випадках у селян забирали геть усе зерно — основний продукт харчування. Проте в добре поставлених селянських садибах залишалася свійська худоба і птиця, а також незернові продовольчі продукти тривалого зберігання — сало, картопля, цибуля, буряки, сушеня тощо.
Восени 1932 року в Україні і на Кубані у тих, хто не виконав хлібозаготівельного плану, тобто у переважної більшості селян, ці запаси продовольства були конфісковані. В результаті голод переріс у голодомор. Такої конфіскації незернового продовольства, тобто терору голодом, в інших регіонах СРСР не спостерігалося. Отже, сталінська тоталітарна держава здійснювала масові репресії не тільки за соціально-класовими, а й за національними ознаками.

Причини Голодомору

Постанова РНК УРСР та ЦК КП(б)У про саботаж хлібозаготівельДля виявлення причин Голодомору необхідно вивчати та співставляти величезну кількість документів, адже, як зазначають дослідники, у організаторів Голодомору не було ніяких причин документувати (а тим більше оприлюднювати) свою мету.
Результати такого аналізу свідчать, що причиною голодомору стала політика сталінського режиму одночасно щодо українців як нації і щодо селян як класу. Головною метою організації штучного голоду був підрив соціальної бази опору українців проти комуністичної влади для забезпечення тотального контролю з боку держави за всіма верствами населення (з огляду на те, що, як тоді вважалося, міський пролетаріат не створює проблем щодо його контролю).
На території Київщини, Уманщини, Черкащини, Вінниччини, Чернігівщини, Харківщини, Дніпропетровщини, Одещини, Луганщини у 20-х — 30-х роках тривала справжня селянська війна. Її елементами були зв'язки з петлюрівською еміграцією, поставки зброї через кордон (тоді з Галичини), план всеукраїнського повстання проти більшовиків.[2].
Документи ГПУ свідчать, що наприкінці 20-х — на початку 30-х стався новий виток повстансько-партизанської боротьби проти «московської комуни». Тоді підросло нове покоління українців, яке пішло у бій. Є свідчення про створення партизанських селянських загонів у 1931-1932 роках. Тільки за даними ГПУ, від 20 лютого до 2 квітня 1930 року в Україні відбулося 1716 масових виступів, з яких 15 кваліфікувалися "як широкі збройні повстання проти радянської влади". Вони об'єднували до двох тисяч людей, і відбувалися під гаслами: "Верніть нам Петлюру!", "Дайте другу державу!", "Хай живе самостійна Україна!", "Геть СРСР!", "Давайте завойовувати іншу свободу, геть комуну!". В ті часи люди організовувалися як могли. Були навіть кінні загони. Зброєю були вила, лопати, сокири. Натовпи селян зі співом "Ще не вмерла Україна" ліквідовували місцеві органи влади. Партійці і комсомольці втікали. Радянська влада переживала важкі часи. Наприклад, велика, авторитетна родина Кривоносів у селі коло міста Шостки (Сумщина) не пускала у своє село радянську владу до 1932 року.
Позицію радянського уряду щодо українського селянства найкраще висвітлюють промови його провідників та тогочасні публікації в офіційних радянських медіях. Зокрема Йосиф Сталін стверджував:
"Національна проблема, в самій своїй суті, це селянська проблема"
«Пролетарська правда» номер від 22 січня 1930 р.
"знищення соціальної бази українського націоналізму — індивідуальних селянських господарств — було одним із основних завдань колективізації на Україні"
Виступаючи на XVII з'їзді партії, керівник Компартії України Косіор заявив:
"націоналістичний ухил у Комуністичній партії України… грав виняткову роль у спричиненні та поглибленні кризи в сільському господарстві"
Він також промовляв на партійних зборах влітку 1930 року:
"Селянин приймає нову тактику. Він відмовляється збирати урожай. Він хоче згноїти зерно, щоб задушити радянський уряд кістлявою рукою голоду. Але ворог прорахувався. Ми покажемо йому, що таке голод. Ваше завдання покінчити з куркульським саботажем урожаю. Ви мусите зібрати його до останньої зернини і відразу відправити на заготівельний пункт. Селяни не працюють. Вони розраховують на попередньо зібране зерно, яке вони заховали в ямах. Ми повинні примусити їх відкрити свої ями"
Шеф ОДПУ в Україні В.Балицький про боротьбу проти селянства в Україні:
"У 1933 р. кулак ОДПУ вдарив у двох напрямах. Спочатку його удар відчули на собі куркульські петлюрівські елементи на селі, а по-друге, головні осередки націоналізму"
"Механізм" Голодомору
Спосіб, за допомогою якого людей нищили, був найжахливішим з досі відомих" — Ален Безансон.
Для виявлення суті Голодомору (тобто, як саме «морили голодом») при аналізі подій доцільно зосередитися не на тому, чи дійсно в Україні у 1931—1932 рр. був поганий врожай зернових і які були цьому причини і не на тому, чи був поганий врожай також в інших частинах СРСР, тому що, як відомо, скупі врожаї не є незвичайним явищем у сільському господарстві будь-якої країни. Найбільш важливо те, яких заходів було вжито керівництвом СРСР (відтак — і керівництвом тодішньої Радянської України) щоб максимально посилити ураження (сільського, перш за все) населення України голодом.
Відповідно до результатів досліджень, для досягнення бажаної мети — покарання голодом — організаторами Голодомору було використано наступний механізм:
В рік неврожаю зернових культур плани хлібозаготівлі були значно підвищені;
Під прикриттям посиленої кампанії хлібозаготівлі було запроваджено «свідомо здійснювану конфіскацію продовольства» через запровадження натурального штрафування (м'ясом, картоплею та іншими продовольчими продуктами) за невиконання планів хлібозаготівлі.
Селянам України та Кубані (на той час заселеної етнічними українцями) радянський уряд свідомо і планомірно не давав можливості виїхати з територій уражених голодом. Дивись Директиву ЦК ВКП(б) и СНК СССР в связи с массовым выездом крестьян за пределы Украины
Таким чином, хоча зменшення врожайності практично завжди призводить до деякого («пропорційного») погіршення умов харчування населення, практично всі дослідники визнають, що в умовах України голод такого масштабу міг бути і був організований лише штучно і навмисно.

Янукович закликає вивчати факти. А факти, такі, що навіть 7 мільйонів жертв може виявитися мінімальною оцінкою.
Якщо Голодомор – не Геноцид, а "спільна трагедія", то як так сталося, що між переписами 1926 і 1937-го років населення СРСР, без урахування українців і казахів, зросло на 119,4%? За цей же час чисельність українців зменшилася на 15,3% від чисельності українців у 1926-му році. Тобто станом на 1937 рік число українців, у разі поширення на них загальносоюзних тенденцій, мало б становити 37,246 мільйона.
А СТАНОВИЛО 26,421 МІЛЬЙОНІВ, ТОБТО НА 10,825 МІЛЬЙОНІВ МЕНШЕ.
Звичайно, можна сказати, що перепис 1937 року організували шкідники троцькісти-бухарінці, за що їх було жорстко, але справедливо покарано радянським правосуддям.
Але як тоді з даними офіційно визнаного в СРСР радянського перепису 1939 року?
За цими даними, кількість українців з 1926-го по 1939-ий роки скоротилася з 31,195 до 28,111 мільйона, тобто на 11 відсотків. За цей же час, приміром, кількість росіян зросла з 77,791 до 99,591 мільйонів, тобто на 28%. Населення СРСР загалом зросло на 16% - зі 147,028 до 170,557 мільйона.
Якби на Україну поширити хоча б середньосоюзні темпи зростання населення, навіть з урахуванням показників України, то тоді кількість українців у 1939 році мала б становити 36,186 мільйона, тобто на 8,075 мільйона більше, ніж їх виявилося насправді.
І це при тому, що ще на початку ХХ століття Україну за швидкістю зростання населення порівнювали з Китаєм. А сьогодні Україна - №1 у світі за швидкістю зменшення населення.
Можна було б поставити Януковичу, який заперечив геноцидний характер Голодомору, ще чимало запитань. Наприклад, такі:
· Чому в селах України, які проводили відповідні обрахунки, кількість загиблих у результаті Голодомору більша, ніж у Другій світовій війні? У ній загинуло щонайменше шість з половиною мільйона мешканців України.
· Чому з усього СРСР в 1932-1933 роках лише в Україні застосовувалися військові операції з огородження, з тим щоб не дати населенню врятуватися від голодної смерті?
· Області України, населені пункти, а також сам кордон УРСР у 1932-1933 роках були оточені військовими загонами, у сутичках з якими загинуло багато втікачів. Цьому є маса доказів та свідчень досі живих людей.
· Чому нічого схожого в інших регіонах СРСР не було?
· Чому єдиним регіоном, крім України, де в 1932-1933 роках були застосовані збройні сили для огородження територій після вилучення харчів у населення, стала Кубань - єдиний регіон СРСР поза Україною, де на той час переважало українське населення?
· Чому по всьому периметру кордону України, від Житомирщини до Луганщини, розташовано численні українські села, які вимирали з голоду, а за кілька кілометрів, за кордоном України, населення інших республік - Росії та Білорусії - не згадує жертв голодомору?
· Чому тільки щодо населення України було ухвалено постанову, яка запровадила вилучення в селян не лише зерна, а всіх без винятку харчових запасів?
· Чому в розпал голоду 22 січня 1933 року Кремль спеціальною директивою наказав не допускати виїзду селян із території України й Кубані в інші райони, а "тих, хто пробрався на північ" негайно заарештовувати, і, після того, як були виявлені "контрреволюційні елементи", висилати на місця попереднього проживання?
· Чому в розпал голодомору, 17 березня 1933 року, було прийнято постанову, згідно з якою вихід із колгоспу допускався тільки з дозволу адміністрації на основі організованого набору робочої сили?
· Чому поселенців і червоноармійців, які заселялися на місце вимерлих селян, влада забезпечувала харчами, а місцеве населення - ні?
· Чому Голодомор проводився паралельно з відновленням масштабних репресій проти культурної еліти України та згортанням українізації в Україні й на Кубані?
· Чому про Голод у Поволжі 1921-1922 років у СРСР можна було вільно писати, а про просту згадку про Голодомор в Україні ще в 1980-х роках можна було потрапити за ґрати? Чому в розпал Голодомору в Україні СРСР називав повідомлення про нього у світі "брудними наклепами" йпродовжував так робити ще десятиліття?
· Чому під час Голодомору в Україні в 1932-1933 роках СРСР експортував за кордон мільйони тонн зерна та значні обсяги інших харчів, чому є маса підтверджень в офіційній біржовій статистиці?
· Убивство мільйонів українців завдало значної шкоди економіці СРСР. Найбільш вразливими до голоду є діти. Вони мали б стати продуктивним населенням і основою економічної могутності країни. Однак СРСР усе одно пішов на їхнє вбивство. В українських селах постійно народжувалися люди, виховані українською мовою в українських традиціях. Врятувати їх від голодної смерті коштувало б копійки в порівнянні з тим, що ці люди щороку заробляли для країни. Однак керівництво СРСР їх не врятувало. Чому?
· Невже в такій країні, як СРСР, де люди часто боялися говорити пошепки під ковдрою, могли вмирати від голоду мільйонами протягом майже двох років без відома й схвалення цього в Москві?
· Чому іноземні дипломати повідомляли про приватні заяви радянських керівників про те, що в Україні в результаті голоду "етнографічний матеріал буде змінено"?
· Радянський Союз здійснив геноцидні дії у вигляді виселення проти низки народів Криму й Кавказу. Невже Сталін більше любив українців?
· Чому свідки розмови Сталіна за участі Постишева і Косіора, заявляли, як Сталін похвалив їх за звіти в Москву про кількість померлих від голоду в Україні і сказав Постишеву: "Ты, Паша, назначен нами туда в роли главгола (главнокомандующего голодом), и этим оружием сделаешь там больше, чем Семен конными армиями. Стасик (Косіор) немного растерялся, а у тебя рука и воля железные"?
· Чи довіряє Віктор Янукович матеріалам з`їзду КПРС і самому Генеральному секретареві Комуністичної партії про те, що Сталін вирішив виселити всіх українців з України: "Українці уникли цієї долі тому, що їх занадто багато й нікуди було вислати. А то він (Сталін) і їх би виселив".
· Ця ідея була реалізована в наказі народного комісара внутрішніх справ СРСР Берії та заступника народного комісара оборони СРСР Жукова від 22 червня 1944 року про виселення всіх українців до Сибіру.
· У своїх спогадах радянські генерали зізналися в існуванні такого наказу та готовності його виконати. Про те, що всіх українців збиралися виселити з України, на ХХ з`їзді КПРС у 1956 році зізнався генеральний секретар КПРС Хрущов.
· Згідно зі спогадами американського державного секретаря Стеттініуса, під час переговорів у Ялті в 1945 році Сталін скаржився на "ненадійне" становище в Україні, та жалкував, що не ухвалив рішення про виселення українців до Сибіру.
· Якщо в 1944 році керівництво СРСР було готове на геноцид українців посеред війни, то чому вони не могли цього хотіти в 1933?
Якби президенту була важливіша правда і повага до земляків (якщо не співвітчизників) за окрик з Москви, то він би дав логічну відповідь на ці питання.
А найголовнішу відповідь мають дати собі українці. До таких катастрофічних наслідків призвела втрата державності у Визвольних змаганнях 1917-1923 рр. І зараз наміром вступити до Митного союзу, змінивши Конституцію, „українська” влада в особі Януковича фактично створює передумову для чергової трагедії. Бо ж ніхто з ідеологів „руского міра” й не збирається приховувати, що для цього „міра” український народ є помилкою, яку треба виправити (викорінити).
Олександр Палій, історик
http://www.unian.net/ukr/news/news-408524.html

23 листопада 2011 о 12:04

його загиблих колег

16 вересня 2011 року ми зберемося вшанувати пам’ять Георгія Ґонґадзе

16 вересня 2011 року ми зберемося в Києві та в інших містах вшанувати пам’ять Георгія Ґонґадзе, а також інших журналістів, які загинули за часи незалежності України. У Києві початок акції о 18:30 на Майдані Незалежності біля монументу Незалежності (у разі перекриття місця збору через зйомки Майдансу чи з інших причин місце збору переноситься до великого телевізійного екрану на Майдані, що знаходиться біля банку “Укоопспілка” через вул. Інститутську). Запаливши свічки, ми рушимо до адміністрації президента. Там ми згадаємо усіх загиблих журналістів за часи незалежності України, оголосимо свої вимоги до влади і традиційно проведемо хвилину мовчання. Як і у всі минулі роки, акція відбудеться без будь-якої партійної та організаційної символіки. Навіть символіка на футболках чи кепках вважатиметься цинічним самопіаром на смерті загиблих. Починаючи з 2005 року 16 вересня, у день зникнення Георгія Ґонґадзе, громадськість організовує акції його пам’яті та пам’яті усіх загиблих журналістів. Виповнюється 11 років як Георгія немає з нами. Нещодавно в суді були названі прізвища замовників убивста Гії, але подібні заяви влада може використати як спосіб «відмазати» замовників, адже прямих наказів від Кучми і Литвина Пукач не отримував, а отже очевидним є те, що «справедлива» судова система України всю провину покладе на мертвого міністра внутрішніх справ Юрія Кравченка, аби найбільші замовники залишились на свободі. Крім того, список зниклих журналістів невпинно поповнюється. Рік тому зник засновник і видавець харківської газети «Новий стиль» Василь Климентьєв. Міліція порушила справу про навмисне вбивство і прямо каже, що його вже немає в живих. Тож запрошуємо всіх небайдужих 16 вересня прийти на Майдан Незалежності і вшанувати пам’ять загиблих журналістів хвилиною мовчання, а також справедливими вимогами до чинної влади НАРЕШТІ покарати замовників вбивства Георгія Ґонґадзе. Традиційно організатори акції звертаються за фінансовою або матеріальною допомогою у проведенні акції. Нижче наведений список того, що потрібно на акцію. Ви можете або купити необхідні речі, або дати на них гроші. Навіть сума, яка вам видаватиметься смішною, може допомогти у проведенні акції, адже до неї лишилось менше тижня. - свічки таблетки — 1000 штук - свічки довгі білі — 300 штук - чорна стрічка — 100 метрів - пластмасові стакани — 1400 штук - гвоздики — 70 штук - друк плакатів — 6 штук - мотузка — 10 метрів - наліпковий папір — 1 пачка - батарейки до гучномовців - сірники — 2 пачки - запальнички довгі — 10 штук - скотч двосторонній — 200 метрів Контакти і реквізити Chepura Kateryna, Kyiv якщо з-за кордону через Western Union Катерина Чепура 4612751095516571 — Правекс-банк, картковий рахунок — в межах України Телефони, якщо ви мешкаєте в Києві: +380 66 136-59-84 +380 63 452-97-09 Окрім як в Києві, вечори пам’яті також пройдуть і в інших містах. • Львів. О 18:30 біля пам’ятника Т. Шевченку. • Харків. О 18:30 на Майдані Свободи. • Рівне. О 18:30 біля приміщення телеканару РТБ на Котляревського, 20а. • Дрогобич. О 19:30 біля пам’ятника Т. Шевченку http://vkontakte.ru/event30037238 Можливо ще долучаться міста – слідкуйте за оновленням інформації. Ще акція така ж сама буде в Тбілісі, але не знаємо поки точного часу і місця, її проводитимуть грузини

А.Садовий: «Ніхто не має права завадити львів’янам вшановувати пам'ять загиблих»

22.06.2011
Сьогодні, 22 червня у Львові вшановують пам’ять жертв комуністичного та нацистського режимів.

    "Ніхто не має права завадити громаді Львова вшанувати тих, хто був закатований і замордований. І чию пам'ять ми сьогодні хочемо пом’янути в жалобі, опустивши голову і просячи прощення у Господа Бога за всі ті гріхи і молячи, щоб ніколи більше такого не повторилося.
    Сьогодні ми єдині. Єдині усі громадські організації, усі конфесії, сьогодні єдина громада. Ми мали багато трагічних уроків, ми мали багато неприємних уроків, в тому числі і уроки 9 травня. Я вірю, що ніколи більше лівосторонні сили не дозволять собі втручатися у наші справи і пробувати робити у нашому місті розбрат. Ми є єдині, ми є громада найбільшого у світі україномовного міста. Ми є велике християнське місто, де є 100 діючих храмів."- сказав міський голова Львова Андрій Садовий.

Нагадаємо, у місті закінчилася екуменічна панахида біля меморіального хреста на території історико-культурного ландшафтного комплексу «Цитадель»,  де протягом 1941-1944 років знаходився нацистський концтабір «Шталаг-328» для військовополонених. За даними істориків, тут загинуло близько 140 тис. військовополонених, серед яких українці, росіяни, білоруси, казахи, бельгійці, італійці та французи.


А. Садовий: «Нації, які мовчать – не відбуваються»

22.06.2011

Сьогодні, в День пам’яті жертв комуністичного та нацистського режимів, на площі біля пам’ятника Т. Шевченку відбулося віче-реквієм.
    
"Сьогодні дуже важко говорити. Коли бачиш фотографії молодих людей, які не народили своїх синів і дочок, фотографії батьків, які лишили сиріт, старших, які в нелюдських умовах загинули, не можливо говорити. Ми не маємо права мовчати. Ті нації, які мовчать – не відбуваються.
    Ми з кожним роком будуємо нашу державу. Дуже важко, шалений опір. Коли бачиш вас, переконуєшся, що нема такої сили, яка може нам завадити. Є Божа ласка над нашою державою Україною.
    Ми вміємо навчати, вміємо критикувати, але дуже часто не хочемо міняти себе на краще. Я хочу подякувати всім, хто сьогодні молився на екуменічних молебнях за невинно вбитих, які хотіли жити. І в них був лише один недолік – вони любили свою Україну. І за свою любов до рідної України були замордовані. Сьогоднішній день зробив нас сильнішими і єдиними. В єдності сила." - зазначив під час реквієму за жертвами масових розстрілів у червні 1941 року голова Львова Андрій Садовий

24 Червня 2011

    09:00
    Пам`ятні заходи в с. Дітківці Бродівського району, де у 1941-му відбулися масові розстріли новобранців радянської армії, здійснені НКВС
    Участь візьме Голова Львівської обласної ради Олег Панькевич
    11.00 панахида на місці розстрілу службами НКВС новобранців радянської армії у с.Дітківці
    11.40 віче за участю керівництва, громадськості, депутатського корпусу Бродівської районної ради, пластунів станиці "Броди" та громади Гаївської сільської ради.

26 Червня 2011

    07:30
    Скорботні заходи в урочищі Саліна у Добромилі у рамках вшанування 70-ї річниці масових розстрілів мирного населення Галичини, здійснених енкаведистами в червні 1941 року

    Програма вшанувань у Саліні:
    Проведення Божественних літургій у храмах Добромиля;
    Поминальна екуменічна панахида за жертвами НКВД - під стінами приміщення колишньої тюрми НКВД;
    Спільний піший похід зведеної колони жалобних процесій громад і учасників вшанування жертв комуністичного терору до урочища «Саліна»;
    Панахида за жертвами репресій на «Верхній могилі» в урочищі «Саліна»;
    Панахида за жертвами репресій біля пам’ятного знаку, встановленого в урочищі «Саліна» на соляному шибі, куди скидали вбитих людей;
    Траурне Віче за участю свідків трагедії, представників органів виконавчої і представницької влади та органів місцевого самоврядування, політичних та громадських організацій з України та закордону, громадськості та духовенства - територія біля пам’ятного знаку жертвам НКВД.


Ще хочу нагадати про події у Львові минулого року на 9 травня 2010 року і ніхто не знає (за винятком МВС), що то були за хлопці
http://blog.i.ua/community/662/463838/
І ще дуже раджу перечитати дослідження про Другу світову війну і втрати України в ній ще молодого і ще порядного Дмитра Табачника.
http://blog.i.ua/community/662/460488/

Прочитав і пропоную:

О "вечном" огне
Начнем с названия: "Вечный огонь". Вечен только Бог и поэтому только Он может называться вечным, ангелы и человеческие души, хотя и не могут умереть (т.е. исчезнуть) но они все же не вечны, т.к. в определенный момент были сотворены или рождены, следовательно, был момент, когда их не было, значит, они не вечны, а вот Бог был всегда, Он есть и всегда будет, т.е. Он, вечен! Если же кому-то или чему-то приписываются свойства (в данном случае огню), которыми обладает лишь Бог, то это ересь. Конечно, есть лампады, которые также как и огонь, всегда горят, но их не называют вечными, их называют неугасаемыми. Вечный и неугасаемый (хотя, эта неугасаемость весьма условна) совершенно разные понятия.
Пойдем далее, мало того, что огонь называют "вечным", так он еще и горит в обрамлении оккультного символа в виде пятиконечной звезды. Но только не надо говорить про то, что пятиконечная звезда это тоже христианский символ. Люди, благодаря которым в нашей стране повсюду появились пятиконечные звезды, ничего общего с христианством не имели и вводя эти символы они точно не руководствовались христианскими мотивами, поэтому, пятиконечная звезда, в обрамлении которой горит "вечный" огонь, никакого отношения к христианству не имеет, а это чисто оккультный символ. Пойдем далее, теперь посмотрим со стороны на то, что происходит тогда, когда возле этого огня происходят мемориальные мероприятия. Люди с цветами в руках, подходят к горящему в обрамлении оккультного символа огню, который называют "вечным", кладут перед ним цветы и кланяются. Если чему-то приписывают божественные свойства (вечность), то это фактически являетсяобожествлением этого чего-то, а если этому чему-то еще и кланяются, то
это идолопоклонство, в данном случае - огнепоклонство. Со стороны, если не знать мотивов этих людей, то можно действительно подумать, что эти люди поклоняются огню, т.е. что они, язычники-огнепоклонники. Т.е. сам обряд, если не смотреть на мотивы - чистое язычество. Вы скажите: вот в том то и дело, самое главное мотив, мотив важен, для чего человек это делает, что в этот момент у него в сердце, в мыслях... Мотив действительно важен, но и внешний обряд, тоже вещь немаловажная, но об этом чуть позже, сейчас о мотивах. Конечно, вряд ли среди людей подходящих к "вечному" огню есть настоящие, практикующие огнепоклонники,большинство из тех людей, кто подходит к огню, воспринимают то, что онисовершают, как отдание дани памяти павшим войнам и поклонение перед их мужеством, доблестью, жертвенностью, перед их подвигом. В таких мотивах и в таком поклонении нет ничего греховного или предосудительного, но возникает вопрос: неужели для почитания памяти павших и их подвига нельзя придумать какой-либо иной обряд, лишенный столь ярко выраженной языческой атрибутики. Да даже возложение цветов к обычному обелиску или
памятнику выглядело бы куда более прилично, чем это действо. Я не могу поверить, что в подлинно христианской (да и не только христианской, в мусульманской стране или среди иудеев такое тоже вряд ли возможно) стране может возникнуть такой обряд. Вы только вдумайтесь хорошенько в то, что происходит: люди подходят к горящему в обрамлении оккультной
звезды огню, который называют "вечным", кладут перед ним цветы, кланяются перед ним и все это называется почитанием памяти павших, брррррррррр... Россия на протяжении всей своей истории вела войны и на протяжении всей своей истории была многонациональной и многоконфессиональнальной страной. Понятное дело, что основной народ -
русские, но все же, были и другие народы, которые и воевали и умирали заРоссию. И потому были и общие памятные даты и мероприятия, в которых принимали участие представители разных народов, но никогда для этого не использовались какие-либо подобные языческие обряды или символы, да это было и невозможно в православной стране. То же, что мы имеем сейчас, этоне что иное, как наследие богоборческой эпохи, а богоборчество, есть нечто иное, как сатанизм, т.к. первый богоборец был сатана и потому любой человек, который борется с Богом есть слуга сатаны, полностью находящийся под его властью и его влиянием, кем собственно и были наши советские деятели. И потому, многое из того, что они сотворили, было совершено ими по внушению темных сил (сатаны и бесов) одним из таких
деяний, на мой взгляд, является совмещение почитания памяти павших с языческим обрядом огнепоклонства. Очень сомневаюсь в том, что эти кремлевские маразматики и полуграмотные бывшие красные комиссары смогли
бы сами, без дьявольской подсказки, до такого додуматься, уж больно все изощренно обставлено, по-дьявольски изощренно. Думаю, что на создание вечного огня этих коммуняк вдохновил тот же дух, который вдохновил их на
создание мавзолея (зиккурата), мумии (ленина) и прочих оккультных символов. На мой взгляд, вся эта церемония возле огня, есть не что иное,как закамуфлированное язычество, введенное коммунистами по внушению сатаны.
И еще хочу сказать несколько слов о том, допустимо ли для христианина участие в языческих обрядах, без языческой мотивировки. Есличеловек считает себя христианином, то для него важны не только его мотивы, но и внешние обряды, в которых он принимает участие. И если внешний обряд откровенно языческий, то христианин, никак не должен в нем
принимать участие, даже с христианской мотивировкой. На эту тему есть множество примеров в житиях святых, например: бросить ладан на языческийжертвенник, всего лишь бросить, даже не требовали поклониться или тем
более отречься от Христа. Но христиане не соглашались и предпочитали умереть, чем принять хоть какое-то участие в этом языческом обряде. Хотя, казалось бы, что тут такого, ну брось ты это ладан (подойди, положи цветок перед огнем, думая при этом, что ты, якобы, тем самым, почитаешь память воинов), в душе то ты все равно христианин, мотивы то у
тебя ведь не языческие, а христианские - сохранить свою жизнь или жизнь своих ближних, которых угрожают убить, если ты этого не сделаешь, но нет, они все равно этого не делали, а предпочитали умереть в жутких муках, чем это сделать. Ну или вспомнить хотя бы наших русских князей, которые когда приезжали в Орду, тоже должны были проходить через огонь, и кланяться огню и хотя отречения от Христа от них не требовали, но они, все же предпочитали умереть, чем принять участие в этом языческом обряде. Ох, как нам до них далеко, нам ведь даже никто не угрожает и уж тем более не мучает, но мы сами бежим, наперегонки... А зачем? Может потому, что уж очень хочется почтить память павших? Нет, христианину
есть где почтить память павших - в храме молитвой. А бежим ради дешевогопопулизма и для того, чтобы через участие в официальных светских мемориальных мероприятиях засвидетельствовать свою лояльность и почтение властям. Потом глядишь, подкинут на реставрацию очередного монастыря или храма.
http://ustav.livejournal.com/949939.html..

Рівно 70 років тому у цей день 22 червня розпочався найкривавіший етап Другої світової війни, що отримав у світовій історіографії узагальнену назву "Східний фронт" (Восточньій фронт).
Тут важко щось коментувати... Війна є узагальнене безумство людей, що починають як це не дико звучить: свідомо вбивати одне одного.
На сьогодні мене турбувало тільки одне: чи не стане і цей день 22 червня 2011 року черговим трагічним днем в історії України через роздмухування вогню ворожнечі, який спробували  розпалити і рознести по Україні прикрі події у Львові на 9 травня цього року. На щастя, як я бачу, влада дійшла до розуміння всієї небезпеки таких провокаційних "урочистостей" у власній державі,  а тому поки що усе спокійно.
Хто хоче вшанувати цю дату, то найправдивішим чином того буде молитва на пошанування пам'яті всіх, хто дочасно загинув у вирі цих страшних подій.
 

http://www.ex.ua/view/7353073

http://www.ex.ua/view/7353073?r=82476,80934

Голодомор. Україна, ХХ століття (2011)

 

http://www.ex.ua/view/7347875?r=82476,80934

Невідома Україна - частина 2 (2008) 2

 

http://www.ex.ua/view/7208533?r=82476,80934

Українські повстанці - наші герої (2008)