хочу сюди!
 

Наталя

42 роки, лев, познайомиться з хлопцем у віці 38-48 років

Замітки з міткою «психологія»

Якщо відносини змінюються одразу ж після інтиму у гірший бік

Скажімо так, - по Фрейду.
Багато хто помічав, що відносини мужчини до жінки змінюються у гірший бік одразу ж після інтиму. Чому так відбувається?
Ні, я не думаю, що всі прям хворі на психологічну недугу. Але думаю, що "відголоски" на цю тему все ж таки розповсюджені.
Отже. Спілкуєтесь ви, і ніби все добре, ніби все ідеально. І розуміння є, і взаємоповага, і сприйняття думки одне одного, здатність слухати і чути, пояснювати і розуміти, висловлюватись і сприймати інформацію.
Але. Ви закохалися й переспали. Чому ж це все змінює у гірший бік? Зникає повага, зникає приваблення як людини до людини, зникає зацікавленність одне в одному. Спілкування набуває відтінку "та що ти там, жінка, розумієш". Вже не цікаво спілкуватися, і постійно відчуваєш у свій бік ніби образу за те, що ти жінка. А відношення набуває такого характеру, як відношення до людини, яка, наприклад, у щось вимазала костюм.

Вагінофобія - психічний розлад, боязнь жіночих геніталій.




Цим і пояснюєтья відторгнення всього, що пов'язане з людиною, в якої було виявлено наявність не того самого, що і в нього, а іншого, прихованого одягом.
Вагінофобія властива не тільки протилежній статі, жінкам теж властиве. Але у цій статті саме про протилежну стать.

Доки факт наявності вагіни не виринає назовні - такий мужчина може бути іншим і сприймати опонентшу як таку саму людину як і він сам. Але після інтиму, що стався після дуже продуктивного спілкування і дружби - його підсвідомість вже не може ігнорувати й спростувати факт наявності вагіни в людині, з якою він спілкується. Цим і пояснюється зміна настрою спілкування і поваги після інтиму між деякими людьми.

Доречі, мужчина може й не усвідомлювати наявність у собі такого розладу. Він може й не розуміти, чому жінки з якими він переспав стають для нього більше не цікавими як люди, а подекуди навіть огидними, знеціненими.

Тож, маємо на увазі, що такий розлад існує.




Все, чого ми боїмося - видається нам достатньо сильним і страшним для того, щоб відлякати халепу. Цим і пояснюється існування виключно всіх метерних слів, а в даному контексті - матерних слів на статевому підгрунті.



Корінням проблема сягає стародавніх часів. З первісних племен тягнеться страх перед жіночім тілом деяких людей. Психічний недуг досягав настільки впливових деяких з цих деяких, що вони змогли повести за собою маси і перетворити в культ, в традицію жахливе дике збочення - дійшли до того, що почали видаляти жінкам цей незрозумілий і лячний для них орган. Так з'явилося жіноче обрізання. І хоча цивілізоване суспільство  намагається навчити всіх без виключеннь розуміти самих себе і звільняти від подібних страхів - ця традиція вагінотомії існує й по наш час навіть у таких цивілізованих країнах як Великобританія.
Відсутність на наших просторах подібної дикості радує. І разом з тим підтверджує, який народ найрозвинутіший, а значить і найдавніший.
Ми, українці, слов'яни - найрозвинутіші, найстарші, і на наших просторах відсутні первісні дикості та звірства. Пам'ятаймо це і радіймо за себе, гордимося собою.



Якщо людина чогось боїться - вона мусолитиме цю тему, промовлятиме це у вигляді жартів, тощо, писатиме слівця пов'язані зі своєю проблемою скрізь, наприклад, на парканах, та підсвідомо всіляко намагатиметься повідомити сторонніх про це, наприклад проблема цієї людини може перетворитися на лайливе слово-паразит, тощо.



Пам'ятаймо, що страхи ні до чого хорошого не призводять. Тривожні ознаки можливих страхів - це зацикленість, збільшена увага, відношення до об'єкту можливої залежності яке відрізняється від відношення до інших об'єктів, ніяковіння, висміювання, або й приступи агресії по відношенню до об'єкта який турбує людину.
Принцип людського страху містить кілька етапів, що одне одного змінюють, це: заперечення, висміювання, сприйняття, і можлива агресія.

І доречі. Якщо людину, будь-яку, турбують якісь органи як нав'язлива ідея, страх перед ними, сигнали цьому будуть проявлятися тим, що вона малюватиме це, наприклад, на паркані; ця людина буде промовляти вголос це з неприязню з ненавистю (матірні лайки), намагаючись нав'язати той, страх яким мучиться, іншій людині.

Ось чому підлітки лаються цими словами, скрізь їх малюють, тощо. Це той етап коли вони усвідомлюють ці свої органи. І якщо щось не так, щось їх жахає у цьому - вони поводять себе таким чином, як описано, і це може призвести до страхів, фобій та проблем у подальшому.

Зазвичай провина на батьках, а причина у недостатній увазі до виховання дитини. І саме тому це людину шокує - бо вона виявляється не готовою до нової інформації, до усвідомлення того, що приховує одяг.

Я, особисто, можу з упевненістю зробити висновок, що всі, хто не може спокійно відноситися до оголення і до спостерігання оголеними протилежної статі - страждають описаними страхами. А у повсякденному житті за ними можна спостерігати схильність до всілякої дискриминації у спілкуванні людей протилежної статі. Як, наприклад, упевненість у тому, що жінка не здатна ні на що серйозне у чоловіка, тощо.

Прояви схильності або прогресуючої вагінофобії:

   спілкування такої людини з жінками дуже відрізняється від спілкування з чоловіками, цій людині складніше вирішити питання з жінкою ніж з чоловіком, вона не може однаково серйозно розглядати одні й ті самі питання з людьми різної статі. Наприклад, це питання по роботі тощо;

   з жінками ця людина спілкується так, ніби постійно жартує. Це можуть бути смішки не в тему, безпідставні насмішки, посмішки, жарти не в тему, тощо, що кардинально змінюється тут же при спілкуванні з чоловіком;

   ця людина ніби не чує і не помічає того, що говорить або робить жінка, і помічає те саме, якщо жінка поручить це сказати чи зробити людині чоловічої статі;

   "сюсюкання" не в тему з жінкою, або поводження так, ніби спілкується з дитиною;

   більш гостре сприйняття всього, що робить, каже, або натякає жінка у той час, коли те саме зроблене/сказане чоловіком може й не помічатися;

   відмова розуміти, сприймати жінку та всього, що її стосується. Це може проявлятися менш помітно, коли людина ніби не помічає якихось проблем та життєвих необхідностей людини жіночої статі. Людина може проявляти таку поведінку навіть непомітно для самої себе - не помічати того, що вона не розуміє, не бачить тощо 
проблем саме людей жіночої статі. Це яскраво помітно, коли така людина дуже гостро, швидко та співчутливо реагує на менш значні проблеми якщо ці проблеми людини чоловічої статі, а не жіночої;
  відношення до жінок, що нагадує відношення до іграшкових ляльок у той час, коли до людей чоловічої статі присутня справжня людяність (бо якщо до обох статей таке іграшкове ставлення це вже інша проблема);
  інколи вагінофобія присутня у прихованій формі. Тобто, може ніяк не проявлятися доти, доки такий мужчина не матиме нагоду фактично спостерігати те, що під одягом його товаришки. Бо поки вона прихована одягом - його психіка ніби не фіксує цієї різниці їхніх тіл. І тоді після хорошого спілкування, дружби, товаришування якщо настає інтим між такими людьми - все різко змінюється у гірший бік, і про стару дружбу можна забути, бо такий мужчина більше не може сприймати свою опонентку так, як раніше. Підсвідомо його ніби шокує той факт різниці їхніх тіл, що він мав нагоду спостерігати при інтимних відносинах. І з цього моменту він зациклений тільки на її тілі і не здатний більше сприймати її як раніше;
  найжорсткіша форма проявів вагінофобії - це агресія до представниць жіночої статі тільки на підставі їх статевої приналежності;
  жорстка форма прояву - коли людина скрізь виявляє свою зацикленість. Наприклад, це в неї/нього постійно на слуху, на словах. Це матірні слівця-паразити у вигляді статевих жіночих органів. Це відповідні малюнки цих органів. Графічне та словесне зациклене вираження жіночих статевих органів (про такі ж форми вираження чоловічих статевих органів тут не говориться, хоч це і розповсюджене - це інша тема);
  також жорстка форма прояву, коли людина свій страх усвідомлює як щось всезагальне, відоме всім. Така людина тастільки боїться вагін, що вважає це дуже страшним і для інших, тому вона намагається лякати цим інших. Наприклад, промовляючи відповідні слова з вираженням неймовірної ненависті, жорстокості. І очікує, що це слово є потужною вбивчою зброєю, яка обов'язково ранить опонента;
  ще одна жорстка форма - намагання звинувачувати жінок у тім, що в них є вагіни. Це може виражатися по-різному. Наприклад, часто спостерігаю намагання пристидити жінку тим, що в неї є цей орган, відповідними словами. Так, ніби жінка має соромитись того, що в неї не  таке, як у нього. Що дивно - більшість жінок ведуться на це і справді відчувають сором, коли їх так пристиджують.
  прояви більше схожі на наслідки вагінофобії - це страх і несприйняття репродуктивних якостей жінки. Страх перед вагітністю, народженням дітей, тощо. Відповідно, огида до всього, що цього стосується, тощо. Наприклад, батькові, що страждає вагінофобією, тяжко змиритися з тим, що його улюблениця-донечка є жінкою яка може завагітніти, народити, тощо. Такий батько дуже небезпечний для своєї доньки. В наші часи цього вже менше, а от раніше вагітних доньок дуже часто вибивали рідні батьки, виганяли з дому вагітними, тощо.

Подібна фобія є небезпечною, бо часто призводить до тяжких наслідків. Це можуть бути, наприклад, побиття жінки чоловіком, або сестри братом, або дочки батьком тощо.

Причини вагінофобії вже розглядалися. Але ще хочеться додати можливі передумови виникнення цієї стародавньої фобії у людства.
Всі ми знаємо, що у давнину по всій планеті був матріархат, який якимсь чином перетворився на патріархат. Ми не знаємо що діялося у часи, коли відбувалася ця "зміна влади". Можливо, жінки робили щось таке, що перелякали чоловіків на багато поколінь наперед, аж до наших часів, і чоловіки були змушені захищатися створивши всі ці жорстокості та розправи над своїми кривдницями, відголоски яких ми можемо спостерігати і у наші дні.
Щось таки там було, раз носії визначили, що первісно був матріархат, але існування жінок-воїнів багато ким заперечується по наші дні, так ніби це якась таємниця. Можливо, цей переламний період ще не досконало вивчений просто.

Добре, що нині чоловіки і жінки рівноправні, люблять одне одного і дружать одне з одним.







Коли звернутися до психолога?



Це питання не випадкове, оскільки зазвичай психолога плутають з психіатром чи невропатологом. Головна відмінність в тому, що психолог не ставить діагнози, не призначає лікарські засоби і не лікує психічні захворювання. Психолог працює виключно з психічно здоровими людьми, які опинилися в складних ситуаціях і не уявляють, як цих негараздів позбутися.

Читати далі...

Нора-Норе...рознь!

На одной лесной поляне жили два друга суслика. Были они самыми обыкновенными сусликами, запасались зерном на зиму, прятались от сов и лис, но …и опять это но, как всегда!

Так вот, отличались они тем , что один из сусликов всегда был жизнерадостным,  с удовольствием собирал зёрна трав и злаков, радовался летнему дождю, с восторгом встречал восход солнца и,  как должное, принимал приход зимы. Другой же каждый день встречал, как наказание, солнце слепило ему глаза, зёрна были подгнившие, коренья невкусные и водянистые, и зиму он встречал с твёрдым убеждением, что эту-то он  не переживёт,  уж точно! Шерсть у этого суслика была блёклая,вся в репьях и мордочка всегда унылая, тусклые глаза постоянно слезились! Жизнерадостный и  счастливый суслик решил помочь своему менее счастливому собрату, и как-то великолепным летним утром, когда его сосед безрезультатно пытался отодрать очередной репей со своей шкурки, обратился к соседу!

-Здравствуйте сосед-с улыбкой обратился счастливый суслик к своему товарищу! -Гм…,-только и услышал он в ответ. -Замечательный день сегодня,- попытался он завязать разговор. -Грустный суслик посмотрел на соседа уничтожающим взглядом и сказал: -Ну что может быть хорошего в этой жизни, посмотри на меня!У меня вся шкура в репейнике, блохи заели, да и к тому же сегодня с утра уже жарко…Он уныло покачал головой с подранными  ушами и продолжил отдирать непослушную колючку! Жизнерадостный суслик внимательно посмотрел на вход в норку своего унылого соседа и озабоченно покачал головой! -Сосед, -снова обратился он к пыхтящему зверьку - я понял причину твоих неудач!!!Посмотри на свою нору!!!И он лапкой указал на тёмное отверстие в кочке, возле которого трудился над своим туалетом неудачник!! -А что с ним не так?- Внимательно осмотрев свой дом, спросил суслик! -Ну как же,- подбежав поближе ,быстро застрекотал жизнерадостный сосед! -Смотри, - прямо над входом в твой дом растёт колючий репейник и каждый раз, когда ты вылезаешь или залезаешь в нору, он цепляет на тебя свои колючки, чтобы ты разносил его семена по всей округе, а прямо над твоим домом разлилась не просыхающая лужа и по каплям просачивается в твоё жилище, и твоя шерсть постоянно мокрая и лапы мёрзнут и болят. А ветка этого могучего дуба закрывает тебе солнечный свет, и в твоей норе всегда холодно, сыро,и темно и…. -Всё, всё хватит,- остановил его сосед! -И что ты предлагаешь? -ТЕБЕ НАДО МЕНЯТЬ ОКРУЖЕНИЕ!!! ТВОЁ ОКРУЖЕНИЕ ГУБИТЕЛЬНО ДЛЯ ТЕБЯ! Посмотри на мой дом! И счастливый суслик указал на свою норку, -посмотри! Вход в мою норку окружён цветами колокольчиков и каждое утро, когда я выхожу встретить восход, они освежают меня утренней росой, напоенной ароматом нектара, и тёплое солнышко мгновенно высушивает мою шерстку, и я наслаждаюсь теплом и запахов цветов. Домик мой находится на возвышенности рядом с красавицей берёзой и ночьюя наслаждаюсь пением моего друга соловья. Свежий ветер проветривает мою норку и терпкий запах пряных трав пропитал стены моего жилища, запах которых я ощущаю и зимой! -И что ты предлагаешь?- прервал его хмурый сосед! -Хочешь изменить свою жизнь? МЕНЯЙ СВОЁ ОКРУЖЕНИЕ!!! -Но это же надо искать новое место, рыть заново нору, а вдруг она мне не понравится, а тут репейник, зато свой родной, - и суслик зашипел от боли поранив лапку о острую колючку! -НЕ…ты говоришь глупости…окружение…окружение…Причём здесь окружение? Колючки -вот причина!!  Охая и цепляясь всклокоченной шерстью за влажные стенки своего сырого жилища, суслик неудачник полез в свою нору! А счастливый пожал плечами, смешно покрутил усами на забавной мордочке, весело свистнул и  побежал в гости к своей подружке, всегда весёлой и жизнерадостной белке.

Приглашаю в субботу на свой тренинг...Святослав Саражин

Інструкція до людей: J/P

Вступ: http://blog.i.ua/user/2222714/2384995/

Раціональність/Спонтанність

J/P


[«У тебе є власна думка хоч про щось?» – «Мені все ок»]

Насправді ці дві літери самі по собі нічого не значать. Вони тільки вказують на значення попередніх літер, тобто є сприйняття та обробка інформації екстравертними чи інтровертними. Незалежно від того є ви екстравертом чи інтровертом перше, що люди бачать - це екстравертна функція. Інтровертна, того і зветься інтровертною, що вона є внутрішня, закрита, особиста. (для продвинутих: спершу читається перша літера E чи I, що означає першою є екстравертна функція чи інтровертна, потім читається остання літера J чи P, що означає екставертним є обробка (Judgment) чи сприйняття (Perceiving). Потім можна розглядати когнітивні функції). Але я ж вам хочу продати свій матеріал, тож маю описати всі дихотомії. Частіше всього J чи P вказує на те є людина Раціоналом (планування наперед, послідовність, звуження кола варіантів) чи Ірраціоналом (спонтанність, пошук, розширення кола варіантів), просто знайте, що це не завжди так.

Раціоналісти люблять в розмові порядок, розмова з ними має структуру, чіткий початок, середину, кінець. Тобто саме так, як нас вчили в школі при суперечці з незнайомцем в Інтернеті – розписати по пунктам чому людина не права, а в кінці зробити висновок. Раціонали - це ті, що готуються наперед. Вони орієнтуються на результат. Є такі, що всю інформацію, як в лійку, закидають зверху, а знизу виходить есенція всього значення. Ірраціоналісти всі такі: «Я просто дивлюся». Вони уникають робити якесь судження, їм просто цікаво подивитись, що відбувається, вони все збирають і збирають інформацію такою, якою вона є, без накладання свого упередження. Це розвідники від природи. 

Навчання для Раціоналістів – теж кінечний процес, з’ясували стільки, скільки треба для роботи і зупинились, для Ірраціоналістів - це процес для процесу.

 Раціоналісти дещо владні, в їхній мові є «треба», «має бути». Ірраціоналісти не можуть бути замкнені в жорсткі рамки, вони люблять свободу: «Ти мене скрізь так обмежив своїми правилами, що я вже відчуваю клаустрофобію». Ірраціоналісти ж з усією їхньою спонтанністю, які прибіжать, накидають-накидають всього, вони виглядають так, ніби хочуть зруйнувати життя Раціоналістів. Звучить це десь так, Раціоналіст: «Ти робиш багато галасу з нічого. Зупинись. Тобі треба зробити це і це», а Ірраціоналіст: «Не вказуй, що мені робити. Ти мені не мама!». 

В той же час можна захоплюватись як Раціоналісти вміють методично підійти до завдання і вчасно та ефективно його закінчити, а Іраціоналісти моментально орієнтуються в будь-якій ситуації, як справжні кризис-менеджери, їм не треба навіть попередньо готуватись. Вони легко орієнтується в нестандартних умовах, в тому, коли все йде не за планом та в середовищі, що швидко змінюється. Іншими словами там, де Раціоналісти впадають в прострацію. Іраціоналісти реагують швидко, бачать нові можливості, де ніхто не бачить, пливуть на хитких ситуаціях, як корабель на хвилях.

При прийнятті рішення Раціоналісти черпають інформацію з навколишнього світу, вони питають думки різних людей, ґуґлять інформацію, узгоджують з планами інших, досить структурований підхід. Тут Іраціоналісти виглядають трохи хитрожопенькими, бо такі: «Я буду керуватися своїм внутрішнім компасом».

Якщо запропонувати якусь музику, Раціоналіст спершу подумає чи воно йому сподобається чи ні, Іраціоналіст спершу спробує зловити ті вайби і вже потім визначити вони йому подобаються чи ні. Та й зрештою, в суспільстві теж хтось має бути, хто на своїй хвилі.



В цілому, як я їх уявляю? P-особа, коли бачить щось цікаве, розкриває більше очі дозволяючи навколишньому сяйву проникнути в них. J-особа буде навпаки звужувати очі, погляд буде колючим, зосередженим, уважним.


Розмова Раціоналіста і Ірраціоналіста може бути десь такою:

P: - Юху! Ми нарешті приїхали у відпустку! А для тебе, такого любителя планів, я вже склав свій план. Читай «Розважайся»

J: - Я це передбачив і склав справжній план.

P: - Та годі, ти не можеш прорахувати все життя наперед.

J: - Теоретично можу.

P: - Та ну. А якщо я тебе випхаю на сцену і змушу світитись на публіці?

J: - У мене є план і на це.

P: - А якщо я…

J: - У мене є план на все.

P: - Це ми ще побачимо, хе-хе.

Або:

P: - Я купив ноутбук!

J: - Ти ж ішов в магазин за яблуками.

P: - Я купив яблука, - кладе на стіл яблука. – І ноутбук, - кладе ноутбук.


Поради:

Читаю, що Раціоналістам дуже складно зорієнтуватись, коли трапляється нестандартна ситуація, тому вони намагаються продумати все наперед. Якщо Ірраціоналісти дивляться вшир, то Раціоналісти копають вглиб, вони можуть глибоко розібратись в проблемі, але одній. Для найбільш сконцентрованих психотипів властиве щось на зразок тунельного бачення, коли бачать щось одне, а все довкола тотально не помічають. Так, сприймають інформацію з зовнішнього світу, але концентрують її на одній проблемі. Порада тут: неможливо все контролювати. Варто дещо відпустити і вирішувати проблеми по мірі їх надходження, можливо, коли прийде та проблема, зміниться інформація чи умови і все вже буде по-інакшому. Також варто було б робити якусь розвідку перед тим, як кидатися в роботу. Ірраціоналісти розвідують-розвідують і ніяк не можуть почати щось робити, а тут навпаки. І в цьому теж проблема. Якщо Раціоналіст придумає, наприклад, якусь класну бізнес-ідею, то забуде пошукати чи хоча б хтось таке вже робив і чи в нього вигоріло.

Проблеми Ірраціоналістів в тому, що вони збирають дуже багато інформації перед тим, як прийняти якесь рішення. Зі сторони це виглядає так, ніби вони нічого не роблять. Вони такі: «Ми передивились багато варіантів, але не знаємо чи є серед них правильна відповідь, тож будемо шукати далі». Реальний факт: один 2 роки вибирав собі стіл і коли нарешті через 2 роки купив-таки, усе одно ним ще не задоволений. Порада тут: робіть вже щось, навіть якщо ви почуваєте себе ще не готовими.



[Прогулянка J з P-персоною]



 [Робочий процес для J і P від старту і до кінця]


UPD:

Дещо більше ознак

Ви знаєте, що ви J, коли

Коли у вас на все є не тільки план, а ще бекплан і бекплан бекплану.

Коли вас важко відволікти від того, чим ви зайняті.

Коли ви знаєте наперед про що буде ваше повідомлення і чим воно закінчиться ще до того, як ви почали писати.

Коли ви хочете додати щось, але це суперечить вашому попередньому плану, тому ви берете пару хвилин на зваження та розставлення пріоритетів, і прораховуєте як це все можна вписати разом.

Коли стається щось непередбачуване, ви починаєте хвилюватись.

Коли ви дивитесь кіно, де герой йде в вирішальний бій без підготовки і думаєте: «Ідіот»

Коли зауваження, що хтось з вами не згодний переростає в дебати і закінчується тим, що ви свого опонента доводами женете до Камчатки (+NP)

Коли для вас фраза: «Це важливе питання. Я про це нічого не знаю. Давай спробуємо і подивимось, що станеться» є неприйнятною.

Коли ви тулите інфу на списаному листочку, бо не хочете зіпсувати ідеальність чистого листа.

Коли ви на дорозі стаєте в свою смугу, в якій треба бути через 5 км.

Коли через свій попередній досвід розумієте, що неосудження інших допоможе вам в досягненні ваших довгострокових цілей, але це все рівно треба собі постійно нагадувати.

Коли вам хочеться іншим людям все розкласти по поличкам.

Коли ви йдете в магазин по хліб і виходите тільки з хлібом.

Коли ваші P-друзі весь час вам говорять як хотіли б щось зробити, поки ви самі не складаєте їм схему дій і потім дивуєтесь, чого вони їй не слідують.

Коли бачите, що це речення невірне.

Коли пакуєте чемодан за кілька днів до самої поїздки.

Коли все, що робите, має значення.


Ви знаєте, що ви P коли:

Коли вас лякає список з J-ознаками.

Коли ваша кімната нагадує наслідки битви під Берестечком (+NJ)

Коли чиясь пропозиція скласти розклад, щоб вам полегшити життя, насправді робить його до біса важким.

Коли всі щось планують та організовують, і ви робите те саме просто за компанію.

Коли не можете дотримуватись плану тому, що боїтесь упустити нову можливість.

Коли замість того, щоб робити роботу, граєте в ігри, але все рівно встигаєте все зробити за 5 хвилин до здачі.

Коли ви в магазині говорите: «А можна подивитись усіх?»

Коли незалежно від того, про що суперечка, ви розумієте точку зору опонента.

Коли ви даєте людині другий шанс всоте підряд.

Коли ви стаєте нетерплячими, бо щось робите 5 хвилин, а ще досі нічого не змінилось.

Коли любите читати про велике різноманіття про все на світі.

Коли ваші сусіди по кімнаті дивуються куди дівається весь посуд, а у вас під ліжком валяються 11 брудних чашок, 3 стакани, 1 келих і ще 9 тарілок за диваном.

Коли вам приходить повідомлення, що вже пора щось закінчувати, а ви ще не починали.

Коли ви вирішуєте кудись поїхати і їдете в той же день.

Коли ваші сусіди «випадково» випускають свого кота у вашу кімнату, щоб він там поїв їжу, яка «не валяється скрізь».

Коли вчитися ви любите по ходу практики, а попередній інструктаж був взагалі ні про що.

Коли всі думають, що вам просто потрібна дисципліна.

Коли ви вічно кудись спізнюєтесь, бо раптово знову побачили якусь цікаву хрінь.



Закінчення - http://blog.i.ua/user/2222714/2385005/


Ви є:


20%, 1 голос

20%, 1 голос

60%, 3 голоси
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

А чи стане сили все відпустити?

Хочешь понять что действительно твое — отпусти всё, и твоё останется с тобой.

© Экхарт Толле

Робимо світ кращим, починаючи з себе

6 жестоких истин, которые сделают вас лучше

6istin

Эта статья выбьет у вас почву из-под ног и заставит вашу голову работать.

Статья о том, что в действительности нужно от нас миру и что мы должны делать, получила почти 300 000 лайков и почти 8 тысяч комментариев. И это при том, что объем у текста внушительный, и пишет американский автор Дэвид Вонг о не самых приятных вещах.

То, о чем он говорит, вызывает душевный дискомфорт, протест, негодование, но вместе с тем осознание, что он говорит вещи, которые действительно помогли бы нам измениться, стать лучше, полезней, успешней.

И вот она в переводе вся, без купюр и сокращений. Получилось много, но мы правда советуем вам потратить на нее немного своего времени.

Поймите уже, наконец, кое-что важное в вашей жизни.

Можете не читать дальше, если ваша карьера идет в гору, вас захватывает собственная жизнь, и у вас счастливые отношения. Хорошего дня тебе, друг, эта статья не для тебя, мы все тобой гордимся.

Что касается остальных, то я хочу, чтобы вы кое-что попробовали: назовите пять впечатляющих фактов о себе. Запишите их или просто выкрикните на всю комнату. Если возникли трудности, статья для вас, и она вас, черт подери, выбесит.

6. Мир волнует только то, что он может получить от вас

Давайте предположим, что человека, которого вы любите больше всего на свете, только что подстрелили. Лежит на улице, истекая кровью и крича. Подходит парень и говорит вам «Отойди». Он оглядывает рану вашего любимого и достает перочинный ножик — собирается оперировать прямо на улице.

Вы спрашиваете: «Ты врач?»
Он отвечает: «Нет».
Вы говорите: «Но ты же знаешь, что делаешь, да?»

В этот момент парень выходит из себя. Он говорит, что он хороший, честный, что он всегда приходит вовремя. Он сообщает, что он отличный сын, его жизнь полна увлекательных хобби, и еще он гордится тем, что никогда не ругается матом.

Вы смущены: «Какое гребаное значение имеет это все, когда моя любовь лежит тут и истекает кровью! Мне нужен кто-то, кто знает, как оперировать огнестрельные ранения! Ты можешь или нет?!?»

И теперь парень начинает агитировать — чего ты такой поверхностный и эгоистичный? Тебя что? Не волнуют все эти его отличные качества? Ты не слышал, что он сказал тебе, что он всегда помнит день рождения своей девушки? И в свете всех этих крутых штук, неужели действительно имеет значение, умеет ли он оперировать?

В этот момент вы вскочите, схватите его своими окровавленными руками за плечи, встряхнете и заорете: «Да, ничего из этого дерьма не имеет значения, потому что это особенная ситуация, и мне нужен кто-то, кто может остановить кровотечение, ты больной гребаный ублюдок».

И вот она, моя ужасная вещь о взрослом мире: вы в точно такой же ситуации каждый отдельно взятый день. И вы на месте того парня с перочинным ножом, а общество — истекающая кровью жертва стрельбы.

Если вы хотите знать, почему общество, похоже, вас избегает, или почему вас не уважают, так это потому что общество полно людей, которым что-то нужно. Им нужны построенные дома, им нужна еда, им нужны развлечения, им нужны удовлетворительные сексуальные связи. А вы прибыли на место чрезвычайной ситуации с перочинным ножиком в руках, просто в силу своего рождения — в момент, когда вы приходите в этот мир, вы становитесь частью системы, разработанной строго для того, чтобы прислушиваться к нуждам людей.

Или вы заморочитесь на задаче «прислушиваться к нуждам людей» и заработаете уникальный набор навыков, или мир пнет вас под зад. И неважно, насколько вы добры, щедры и вежливы. Вы будете бедны, вы будете одиноки, вас выставят на мороз.

Это кажется жестоким, примитивным или материалистичным? Как насчет любви и доброты — неужели они ничего не значат? Конечно, значат. До тех пор пока они — следствие того, что вы делаете людям что-то, что они не могут получить в другом месте.

5. Хиппи ошибались

Вот величайшая сцена в истории кино. Это знаменитая речь Алека Болдуина из киношедевра Glengarry Glenn Ross («Американцы» в русском переводе).

Персонаж Болдуина — вы принимаете его за злодея — обращается к комнате, полной парней, и рвет им задницы на британский флаг, сообщая, что они все будут уволены, если не выполнят план продаж:

«Хороший парень? Меня не волнует. Отличный отец? Да пошел ты! Иди домой и играй со своими детишками. Если ты хочешь работать здесь, выполняй план».

Это грубо, жестко и граничит с социопатией, но кроме того это честное и точное выражение того, что ждет от тебя мир. Разница лишь в том, что в реальном мире люди полагают, что нельзя так с тобой разговаривать, и решают, что куда лучше просто позволить тебе продолжать эту лажу.

Эта сцена из фильма изменила мою жизнь. Алека Болдуина номинировали на Оскар за этот фильм — при том, что это единственная сцена с ним. Как заметили умные люди, гениальность этой речи в том, что половина зрителей думает «Вау, интересно, как это, когда у тебя начальник такая скотина?», а вторая половина думает «Черт возьми, да! Идите и работайте!»

Если бы вы были в той комнате, некоторые из вас восприняли бы это как рабочий процесс, но в любом случае наполнились бы энергией послания, радушно принимая проклятия, «этот парень офигителен!»; тогда как некоторые из вас восприняли бы это на свой счет, этот парень — подонок, он не имеет права так со мной разговаривать. Или же — стандартный маневр, когда нарциссизм сталкивается с большей силой — тихо негодовали бы, фантазируя о том, чтобы найти информацию, которая выставила бы босса в негативном свете.

Разница двух позиций — обида против мотивации — во многом определяет, преуспеете вы в этом мире или нет. Многие люди хотят соответствовать выражению Тайлера Дердена из «Бойцовского Клуба»: «Ты — это не твоя работа».

Но вообще, конечно, вы совершенно определенно — ваша работа. Да, ваша «работа» и то, что вы вкладываете в понятие трудоустройства, могут быть разными вещами, но в обоих случаях вы представляете собой сумму ваших полезных навыков, не более того. Например, быть матерью — это работа, которая требует определенных навыков. Это что-то, что человек может делать, чтобы приносить пользу остальным членам общества. Не заблуждайтесь: Ваша «работа» — польза, которую вы приносите другим людям — это все, что вы есть.

По этой причине хирургов уважают больше, чем комедийных писателей. По этой причине механиков уважают больше безработных хипстеров. Это причина, по которой ваша работа станет вашей этикеткой, если факт вашей смерти попадет в новости — «Защитник Национальной футбольной лиги покончил жизнь самоубийством». Тайлер сказал «Ты — не твоя работа», но он также основал успешную компанию по производству мыла и стал во главе международного социального и политического движения. Он полностью был своей работой.

Или подумайте об этом так: Компания Chick-fil-A открыто выступила против гей-браков. Но несмотря на протесты, компания продолжала продавать миллионы сендвичей каждый день. Не потому что Штаты были согласны с ними, но потому что они отлично делают свои вкуснейшие сендвичи. И это все, что имеет значение.

Вам совершенно не обязательно должно это нравиться. Мне вот не нравится, когда на мой день рождения идет дождь, но он все равно идет. Облака сформировались, дождь случился. У людей есть потребности, и через них они оценивают людей, которые им встречаются. Это простые механизмы вселенной, и они не соответствуют нашим желаниям.

Если вы сейчас протестуете, говоря, что вы не мелкий капиталист и материалист, что вы не согласны с тем, что деньги — это все, я спрошу только одно: Кто сказал хоть слово о деньгах? Вы упускаете нечто более важное.

4. То, что вы делаете, не обязано приносить деньги, оно должно приносить пользу людям

Давайте я приведу пример не о деньгах, с которым вы не сможете поспорить. Я читаю несколько дюжин историй в год от отчаявшихся одиноких ребят. Эти ребята негодуют, что женщины не хотят быть с ними, несмотря на то, что они самые милые в мире. Я могу объяснить, что не так с таким набором мысленных установок, но Алек Болдуин опять сделает это куда лучше меня.

В этом случае Болдуин играет роль привлекательных женщин. Они, конечно, не говорят так прямо и резко — общество учит нас не быть честными с людьми — но суть та же. «Хороший парень? Кого это волнует? Если ты хочешь работать здесь, выполняй план».

«Что? Ты говоришь, что у меня не будет хорошей девушки до тех пор, пока у меня не будет хорошей зарплаты и кучи денег?»

Нет, твой мозг перепрыгивает к такому заключению, чтобы у тебя было оправдание не принимать во внимание любого, кто с тобой не согласен, потому что он просто поверхностен и эгоистичен. Я спрашиваю, что ты предлагаешь? Ты умный? Забавный? Интересный? Талантливый? Амбициозный? Креативный? Ок, а что ты делаешь, чтобы продемонстрировать эти свои качества миру? Не говори, что ты хороший парень — этого недостаточно. У хорошеньких девчонок есть парни, которые милы с ними 36 раз на дню. Пациент истекает кровью на улице. Ты знаешь, как его прооперировать или нет?

«Ну, я не сексист, не расист, не жадный, не жестокий! Не такой, как остальные сволочи!»

Извини, я знаю, что это трудно выслушать, но если все, что ты можешь делать, это список недостатков, которых у тебя нет, тогда отойди на хрен от пациента. Вон тот остроумный красавчик с многообещающей карьерой готов оперировать.

Это разбило тебе сердце? Окей, и что теперь? Ты собираешься хандрить по этому поводу или пойдешь учиться на хирурга? Зависит от тебя, но не жалуйся, что девочки западают на подонков; они западают на подонков, потому что у этих подонков есть что им предложить. «Но я хорошо умею слушать!» Да? Потому что ты хочешь сидеть тихо вместо того, чтобы получить шанс быть в близости с хорошенькой девушкой (и проводить каждую секунду в мечтах о том, насколько мягкая у нее кожа)? А теперь представь себе, что в жизни этой девушки есть другой парень, который умеет слушать, а еще он играет на гитаре.

Говорить, что ты хороший парень — все равно что быть рестораном, который продает не разные блюда, а просто «еду, которая вас не отравит». Ты как новый фильм с названием «Кино на английском» и слоганом «Актеров хорошо видно».

Я думаю, что именно по этой причине ты можешь быть «хорошим парнем» и все еще чувствовать себя ужасно, думая о себе. А именно...

3. Ты ненавидишь себя, потому что ты ничего не делаешь

«И что? Ты говоришь, что я должен прочитать книгу о том, как найти девушку?»

Да, но только если шаг первый в этой книге «Станьте тем человеком, рядом с которым девушки хотят быть».

Этот шаг всегда опускается. Всегда «Как мне найти работу?», а не «Как мне стать тем человеком, о котором мечтают работодатели?» Всегда «Как сделать так, чтобы я понравился красивым девушкам?», а не «Как мне стать тем, кто нравится красивым девушкам?». Видите, это все потому что вторые вопросы скорей всего потребуют от вас завязать со многими из ваших любимых хобби, уделять больше внимания внешнему виду, и бог знает, что еще. Возможно, вам даже придется изменить вашу личность.

«Но почему я не могу найти кого-то, кто полюбит меня такого, какой я есть?», спрашиваешь ты. Ответ: Потому что людям многое нужно. Жертва истекает кровью, и все, что ты можешь делать, это смотреть и страдать, что нет в мире огнестрельных ранений, которые лечатся сами по себе.

«Но я не во всем хорош!». Что ж, у меня хорошие новости — достаточное время на повторение, и вы сможете быть недурны во всем. Я был самым дерьмовым писателем, когда был подростком. Я стал немного лучше в 25. И пока я отчаянно проваливал свою карьеру, я писал в свободное время восемь лет подряд, по статье в неделю, прежде чем начал получать за это деньги. Мне потребовалось 13 лет, чтобы стать достаточно хорошим писателем и попасть в список бестселлеров New York Times. Мне потребовалось 20 000 часов практики, чтобы отшлифовать мои дерьмовые тексты.

Не нравится перспектива тратить все свое время на получение навыков? Что ж, у меня есть хорошие новости и плохие новости. Хорошие — подобная самоотверженная практика поможет вам выйти из своей скорлупы — я пережил годы скучной офисной работы, потому что я знал, что я получаю уникальные навыки на стороне. Люди бросают дело на полпути, потому что результаты видны не сразу, потому что они не могут представить себе, что процесс — это и есть результат.

Плохие новости — у вас нет выбора. Если вы хотите работать здесь, выполняйте план.

По моему неэкспертному мнению, вы ненавидите себя не из-за низкого уровня самоуважения, не потому что люди к вам жестоки. Вы ненавидите себя, потому что вы ничего не делаете. Даже вы не можете «любить себя таким, какой вы есть» — вот почему вы несчастны и шлете мне приватные сообщения, спрашивая, что вы должны сделать со своей жизнью.

Решите задачку: Сколько времени вы тратите на потребительские штуки, сделанные другими людьми (телек, музыка, видеоигры, сайты), вместо того, чтобы делать что-то свое? Только это добавляет ценности вашему существованию.

И если вам не нравится слышать это, если вы соответствуете фразе «Важно только то, что внутри вас», которую услышали в детстве, то я могу сказать вам одно...

2. То, что внутри вас, важно, только если оно заставляет вас что-то делать

Поскольку я в этом бизнесе, я знаю кучу честолюбивых авторов. Они думают о себе, что они писатели, они представляются так на вечеринках, они осознают это глубоко внутри себя, у них писательские сердца. Единственное, что они упускают — где в действительности их чертовы произведения.

Но на самом деле имеет ли это значение? Написанное — все, что важно, для определения того, кто является писателем, а кто нет?

Ради Господней любви, да.

Это общий прием защиты от всего, о чем я говорил выше и давно, и от любого голоса критики в вашей жизни. Это та штука, которую говорит нам наше эго, чтобы уберечь нас от тяжелой работы над собой: «Я знаю, что внутри я хороший человек». Может быть также сформулировано как «Я знаю, кто я есть» и «Я просто должен быть собой».

Не поймите меня неправильно; вы внутри — всё. Парень, который построил дом для своей семьи с нуля и из подручных материалов, сделал это потому что он такой внутри. Любой плохой поступок, который вы совершили, начался с плохого импульса, какая-то мысль рикошетила внутри вашего черепа до тех пор, пока вы не были вынуждены это сделать. И любой хороший поступок делается по тому же принципу. «Кто вы внутри» — это метафорический навоз, на котором растут ваши фрукты.

И вот, что каждый должен знать. И то, что многие из вас не могут принять:

«Вы — это фрукт и ничего больше».

Никого не волнует ваш навоз. «Кто вы внутри» не имеет никакого значения в отрыве от того, что вы производите для других людей.

Внутри вы имеете огромное сострадание к бедным. Отлично. Результатом этого сострадания стали какие-нибудь действия по этому поводу? Слышите ли вы о какой-нибудь ужасной трагедии и говорите при этом «О, бедные дети. Передайте им, что я думаю о них»? Идите нахрен, если это так — выясните, что им нужно, и помогите. Сто миллионов человек посмотрело видео Kony, виртуально все они думали о тех бедных африканских детях. Но что сделало это общество из этих мыслей? Чертово дерьмо. Дети умирают каждый день из-за того, что миллионы нас говорят себе, что переживать — это так же хорошо, как и делать. Это внутренний механизм, контролируемый ленивой частью нашего мозга, оберегающей нас от реальных действий.

Сколько из вас сейчас ходит кругами и твердит «Она/он непременно полюбил бы меня, если бы только знала/знал, какой я интересный человек!» Правда? А как все эти ваши интересные мысли и идеи могли бы самостоятельно передать себя миру? Или они должны стать причиной действий? Если бы девушка или парень вашей мечты снимали бы вас скрытой камерой на протяжении месяца, были бы они впечатлены потом увиденным? Помните, они не читают мыслей, они могут только видеть. Захотели бы они стать частью вашей жизни?

Все, о чем я прошу вас, это применять к себе те же стандарты, которые вы применяете к другим. У вас наверняка есть раздражающий друг-христианин, вся помощь которого сводится к «я помолюсь за них». Это не сводит вас с ума? Я не комментирую сейчас, работают молитвы или нет, но это не меняет факта, что этот человек выбрал тот вид помощи, который не требует от него отрывать задницу от дивана. Такие люди воздерживаются от любого зла, их помыслы чисты, их внутренний навоз чист настолько, насколько это возможно, но какие фрукты на нем вырастут? И они должны понимать это лучше, чем кто бы то ни было — я украл фруктовую метафору из Библии. Иисус повторял что-то вроде «дерево судят по его плодам» снова, и снова, и снова. Иисус никогда не говорил «Если вы хотите здесь работать, выполняйте план». Нет, он говорил «Каждое дерево, не дающее хороших плодов, следует срубить и бросить в огонь» (Евангелие от Матфея).

Люди нехорошо реагируют, когда им говорят такие вещи. Как и менеджеры из фильма нехорошо реагировали на слова Алека Болдуина о том, что им следует наконец отрастить яйца или сменить работу на чистильщиков обуви. Что и приводит нас к финальному пункту...

1. Все внутри вас будет бороться с развитием

Человеческий разум — это чудо, и вы никогда не увидите его работу лучше, чем в тот момент, когда он сражается против очевидных свидетельств о необходимости перемен. Ваша психика оборудована механизмами защиты, разработанными для отстрела всего, что может сдвинуть с места какие-то вещи внутри вас — спросите любого наркомана.

Даже сейчас некоторые из вас читают это и чувствуют, как мозг автоматически бомбардирует прочитанное и требует не принимать это. По своему опыту могу сказать, что бомбардировки могут проходить в форме:

1. Намеренное понимание любой критики как оскорбления

«Кто он, чтобы называть меня ленивым и бесполезным! Хороший человек не стал бы так со мной разговаривать! Он написал все это, просто чтобы почувствовать свое превосходство надо мной, чтобы я дерьмово чувствовал себя! И я это так не оставлю, я сравняю счет!»

2. Сосредоточение на том, кто говорит, а не на том, что говорят

«Кто ОН такой, чтобы говорить МНЕ, как мне жить! Ой, посмотрите на него, какой он большой и сильный! А на самом деле очередной дебильный графоман из сети! Пойду и накопаю на него что-нибудь, что убедит меня в том, что он тупой! Такой претенциозный, что меня тошнит! Я видел его старое рэп-видео на YouTube, и его рифмы — отстой!»

3. Сосредоточение на тоне сообщения, а не на его содержании

«Я перерою все, пока не найду шутку, которая звучит оскорбительно, будучи выдернутой из контекста, а затем буду говорить и думать только о ней! Я слышал, что одно оскорбительное слово может похоронить целую книгу!»

4. Редактирование своей собственной истории

«Все не так уж плохо! Я знаю, что я пытался покончить жизнь самоубийством в прошлом месяце, но теперь мне уже лучше! Вполне вероятно, что если я продолжу в том же духе, все в конце концов сработает само! Я возьму большую паузу, и продолжу проявлять интерес к той девушке, так что в итоге она сама придет!»

5. Уверенность, что любое изменение себя — это предательство настоящего себя

«Ага, то есть я должен забросить все свои комиксы и вместо этого пахать по 6 часов в день в спортзале? И пользоваться автозагаром как все эти придурки из телешоу? Потому что это единственная альтернатива».

И так далее. Помните, страдания — это удобно. Вот почему многие люди предпочитают именно их. Счастье требует усилий.

И смелости. Невероятно удобно знать, что если ты ничего не создашь в этой жизни, то никто не сможет напасть на то, что ты создал.

Насколько проще просто сидеть на заднице и критиковать то, что создают остальные. Кино глупое. Вот эта парочка детей плохо воспитана. Отношения этой пары погрязли в путанице. Этот богач мелкий как человек. Тот ресторан — отстой. Этот интернет-писатель — кретин. Я лучше оставлю под его работой комментарий, в котором потребую от сайта, чтобы его уволили. Видите, я что-то создал.

А, подождите, я забыл об этом упомянуть? Да, все, что бы вы ни пытались построить или создать — будь то стихотворение, новый навык, новые отношения — вы немедленно обнаружите себя окруженными «не-создателями», ругающими то, что вы сделали. Может быть за вашей спиной, но они будут это делать. Ваши пьяные друзья будут против вашей трезвости. Ваши толстые друзья не захотят, чтобы вы начали новый фитнес-режим. Ваши безработные друзья не захотят видеть ваше погружение в карьеру.

Помните, они просто выражают свои собственные страхи, с тех пор как обсирание работы других людей стало еще одним оправданием для ничегонеделания. «Почему я должен создавать что-то, если то, что создают другие, отстой? Я бы уже написал роман, но я собираюсь подождать чего-то хорошего, я не хочу писать очередные «Сумерки»! И покуда он ничего не производит, он совершенен и далек от укоров. И даже если он сделает что-нибудь, он убедится, что сделал это с отдельной иронией. Он сделает это умышленно плохо, чтобы всем было ясно, что это не настоящая попытка. Что настоящая попытка будет невероятной. Не как то дерьмо, которое вы делаете.

Все комментарии сводятся к одному: «Перестаньте творить. Это отличается от того, что сделал бы я, а внимание, которое вы получаете, заставляет меня переживать за себя».

Не будьте таким человеком. Если вы такой человек, не будьте им больше. Это то, из-за чего люди вас ненавидят. Это то, из-за чего вы ненавидите себя.

Так что насчет такого: один год. Конец 2015 года — наш дедлайн. Или год с того момента, когда бы вы это ни прочитали. Пока другие люди говорят «В этом году я сброшу 15 килограмм», я предлагаю дать обещание сделать гребаное «что-нибудь» — добавить любой навык, любое улучшение вашего человеческого инструментария. И делать это достаточно хорошо, чтобы произвести впечатление на людей. Не спрашивайте меня, что именно — черт, выберите что-нибудь рандомное из того, что вы не знаете. Запишитесь на карате, на бальные танцы, на гончарное мастерство. Выучитесь печь. Постройте скворечник. Научитесь делать массаж. Изучите язык программирования. Снимите порно. Станьте супергероем и боритесь с преступностью. Начните видеоблог на YouTube.

Ключевой момент тут, что я не хочу, чтобы вы сосредотачивались на чем-то глобальном, что вы хотите, чтобы с вами случилось («Я заработаю кучу денег...»). Я хочу, чтобы вы сконцентрировались на том, чтобы дать себе навык, который сделает вас еще более интересным и ценным для других людей.

«У меня нет денег, чтобы заплатить за кулинарные курсы». Тогда погуглите «Как готовить». Черт подери, вы обязаны убить все эти отмазки. Или они убьют вас.

Вам нечего терять, а мир нуждается в вас.

твоя каста (ч.3)

Не бачила, щоб хтось інший вів роздуми що до цієї теми, але я дозволю собі викласти у текст свої ВИГАДКИ.

Ви ніколи не помічали, що суспільство давно вже поділяється на такі собі «касти»? Цікаво було би подискутувати про це з соціологом, або людиною, яка досліджує психологію общин заради цікавості, як я. Не існує ніякого «всі однакові» та «всі рівні», і я не розумію, що у цих лозунгах небезпечного, чому їх так старанно відкидають, забороняють думати подібним чином змалку, чому намагаються нам нав’язати оце «всі однакові», та просять мовчати про те, що це не так насправді. Та ніфіга ніхто не однаковий! Всі люди досить різні, і групуються подібне до подібного, або не єднаються взагалі. І, мені здається, чим раніше ми навчимося миритися із тим, що люди різні і існують абсолютно різні спільноти, - тим швидше навчимося ладнати між собою та позитивно і продуктивно взаємодіяти.

 

Я не знаю відповідної термінології, тому буду називати умовно.

Отже, обізву умовно свої визначені різновиди кастами.

(дана стаття є продовженням, щоб перейти до початку - тисніть ТУТ)


Каста «проститутки»



 

Гадаю, тут довго пояснювати не доведеться, бо сама назва красномовно промовляє.

Це люди, що все вимірюють у коштах. Все – все – все у них має свою ціну. І це не тільки ті проститутки, що стоять на панелі (хоч і вони ТЕЖ в першу чергу). Це люди, що можуть продати ВСЕ. Власну гідність, власну совість, власну дитину.

Від бариг їх відрізняє те, що продають вони собі на шкоду. Наприклад, міліціант, що бере взятки та відпускає злочинців, а тоді ці ж злочинці причетні до якогось горя, яке сталося в його житті. Депутат, що продає землі на шкоду його ж країні, та бере взятки за те, щоб існували шкідливі для його ж дітей речі. Тощо.

Тобто, це всі ті, хто може компенсувати отриманими грошима приступи своєї совісті та гідності, і власними руками робить з себе непотріб у плані людяності.

У молодому віці ці люди визубрюють заздалегідь створені фразочки якими вони планують отримувати свої гроші, а потім на автоматі штучно їх промовляють в різних ситуаціях, де можна нажитися на вирізаному з себе зайвого шматка совісті, гідності, і стають схожими на бездушних роботів.

Їх вирізняє впевненість, що купити можна все.

Зазвичай вони фінансово непогано тримаються, та можуть дозволити собі деякі дорогі речі.

Для інших не часто є прикладами для наслідування, бо оточуючі відчувають їхню нещирість, а вони не є, зазвичай, хорошими акторами, і все тримають у собі. Ці люди не випромінюють почуття власної гідності. Часто можуть виглядати постійно приниженими з-поміж інших людей, але не обов’язково, залежно від характеру їх продажної діяльності, та ступеню усвідомлення неправильності своїх дій.

Не вірять нікому, тому купкуються виключно за фінансовими належностями. Наприклад, ходять тільки на ті вечірки де можна зав’язати корисне знайомство. В них ніколи немає справжніх друзів, і вони нікому ніколи не є справжнім другом. Для них людина вимірюється розміром гаманця. Якщо нема гаманця – то і нема людини для них.





(читайте далі у наступній замітці)

твоя каста (ч.2)

Не бачила, щоб хтось інший вів роздуми що до цієї теми, але я дозволю собі викласти у текст свої ВИГАДКИ.

Ви ніколи не помічали, що суспільство давно вже поділяється на такі собі «касти»? Цікаво було би подискутувати про це з соціологом, або людиною, яка досліджує психологію общин заради цікавості, як я. Не існує ніякого «всі однакові» та «всі рівні», і я не розумію, що у цих лозунгах небезпечного, чому їх так старанно відкидають, забороняють думати подібним чином змалку, чому намагаються нам нав’язати оце «всі однакові», та просять мовчати про те, що це не так насправді. Та ніфіга ніхто не однаковий! Всі люди досить різні, і групуються подібне до подібного, або не єднаються взагалі. І, мені здається, чим раніше ми навчимося миритися із тим, що люди різні і існують абсолютно різні спільноти, - тим швидше навчимося ладнати між собою та позитивно і продуктивно взаємодіяти.

 

Я не знаю відповідної термінології, тому буду називати умовно.

Отже, обізву умовно свої визначені різновиди кастами.

(дана стаття є продовженням, щоб перейти до початку - тисніть ТУТ)


Каста «б^яді»

 



Ці люди теж гадки не мають, що насправді не всі такі як вони, бо думають, що насправді всі приховують своє бурхливе, на їхню думку, минуле та сьогоденне. Вони живуть при постійній думці, що це така манера людей – брехати про свою правильність. Вони *буть все і підряд. Не важливо хто і з ким – головне для них аби це сталося. Часто вони навіть і задоволення не отримують від процесу, але сам факт того, що це сталося для них є сенсом. Ніби хтось колись підрахує кількість коханців і похвалить того, в кого їх було найбільше.

Вони можуть потрапити під вплив цієї своєї сфери життя від грошей і перетворитися на проституток. Але на відміну від проституток – вони не припинять займатися своєю діяльністю, якщо їм за це не платитимуть.

На робочому місці ці люди вважають за необхідне переспати з босом та потрапити до ліжка найвищих посадових осіб. Якщо їм не вдалося *рахнути заплановане – це їх може надовго вибити з колії. Тоді одні намагаються будь-яким чином відігратися, а інші з них просто довго переживають нанесену травму по своєму самолюбству.

Вони не можуть займатися серйозними справами, бо їхній мозок зайнятий тільки черговими плетіннями інтриг інтимного характеру. Тому й ошиваються зазвичай на посадах де робота мозку не потрібна, або їх родичі чи коханці працевлаштовують і терплять. На робочому місці може створювати хаос через писькостраждання та втягування у це інших.

У людях цінять тільки одну якість – величину статевого органу у чоловіках, та «дає чи не дає» у жінках, більше їх в людях не цікавить нічого. Або все інше на другому, третьому плані.

Дуже бурхливо шляються всю молодість, та щиро страждають від бажання виховувати дитинку десь після тридцяти (продовжуючи шлятися).

Зазвичай перехворіли всіма відомими ЗППП, та пропустили через себе усю таблицю мєнделеева у вигляді ліків.

Характерна ознака – вони не відрізняють ніяких інших позитивних відчуттів від статевого тяжіння, бо якщо їм добре – вони хочуть, якщо хочуть – їм добре. Тому в їхньому арсеналі слівця на зразок «колір сексі», а все приємне називають сексуальним. Саме через цю свою проблему вирізняти інші позитивні відчуття, вони не розуміють навіщо дружити, якщо воно із ними не *беться, та чому б не *батися, якщо дружать. Часто вони вдаються до різновидів розпусти, оргій, бо «добре» і «трах» це в них одне і те саме.

Дехто з них вдаються до споживання наркотичних засобів тільки тому, що коли вони не трахаються то їм погано, і вони намагаються повернути відчуття ейфорії.

Зрозуміло за якими критеріями ці люди купкуються – їхня община це зборище коханців, що можуть і всім натовпом влаштувати оргію за нагоди.

Через постійно сяючий щасливий вигляд можуть ставати для інших помилковими авторитетами, ідеалом, об’єктом для копіювання.

  (читайте далі у наступній замітці)

твоя каста



Не бачила, щоб хтось інший вів роздуми що до цієї теми, але я дозволю собі викласти у текст свої ВИГАДКИ.

Ви ніколи не помічали, що суспільство давно вже поділяється на такі собі «касти»? Цікаво було би подискутувати про це з соціологом, або людиною, яка досліджує психологію общин заради цікавості, як я. Не існує ніякого «всі однакові» та «всі рівні», і я не розумію, що у цих лозунгах небезпечного, чому їх так старанно відкидають, забороняють думати подібним чином змалку, чому намагаються нам нав’язати оце «всі однакові», та просять мовчати про те, що це не так насправді. Та ніфіга ніхто не однаковий! Всі люди досить різні, і групуються подібне до подібного, або не єднаються взагалі. І, мені здається, чим раніше ми навчимося миритися із тим, що люди різні і існують абсолютно різні спільноти, - тим швидше навчимося ладнати між собою та позитивно і продуктивно взаємодіяти.

 

Я не знаю відповідної термінології, тому буду називати умовно.

Отже, обізву умовно свої визначені різновиди кастами.

 

Каста «вори»




Вони навіть гадки не мають, що насправді не всі такі як вони, бо думають, що всі однаково брешуть та приховують, крадуть та наживаються на тому, що криво лежить. Така людина зазвичай хвора на клептоманію – вона не може не взяти того, що, на її думку, можна безкарно вкрасти. Навіть коли в неї повна кишеня цукерок, вчора вона обжерлася цукерок до ригачки та їй досі нудить від солодкого, вона все одно візьме чужі, якщо їй трапиться нагода. Потім викине, але візьме, бо не зможе не взяти.

Але це коли вже крайній випадок. В середньому ці люди просто постійно брешуть, бо вважають що не брехати це не нормально. Та постійно, постійно беруть крадькома щось чуже.

І все життя в них вибудовується за цими принципами. Усі відносини залежні від цих їхніх принципів. Їх постійно тягне на чужих чоловіків, або на чужих жінок. Такі люди, наприклад, постійно закохуються саме у заміжніх. Вони часто настільки захоплені спостереженнями за тим, що в когось щось краще, що забувають про своє власне, навіть коли воно було у рази набагато кращим. Такий може відбити чиюсь дружину, а потім помітити, що своя власна, що вже пішла назавжди, якраз була тією людиною, з якою він був щасливим.

На робочому місці така людина завжди заважає іншим. Бо вона не може зосередитися на власній справі, тільки через те, що весь час зайнята спостереженнями за успіхами інших. Така людина може красти на роботі матеріали, ідеї, чиїсь роботи, гадаючи, що на цьому виграє, але насправді руйнує і собі життя і все навколо себе.

Якщо вони не можуть з якихось причин реалізовувати себе у крадіжках, - це виливається в інші сфери примарної швидкої наживи. Азартні ігри, наприклад.

Ці люди поважають в інших якості, які тільки їхній касті зрозумілі: якісь там «поняття», «блатна» манера спілкування, відповідні жести тощо. Хитрість та підлість – їхні улюблені ознаки.

Характерна ознака – напускна бравада, та вдавання героїв, але разом з тим боягузтво, бо постійне очікування бути викритим додає у їхню кров адреналіну. Через цю вдавану браваду та вдаваний героїзм, характерну сміливість, можуть ставати прикладом для наслідування.

(читайте далі у наступній замітці)