хочу сюди!
 

Марта

48 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 50-60 років

Замітки з міткою «доля»

Не забути


Не забути; коли небесною ходою
Сходить місяць над водою.
Коли срібний місяць, ясні зорі
Підтанцьовують в просторі

Коли місяць в річку заглядає,
Свою підкову умиває,
Коли тихий вечір в лузі знову
Збира трави на розмову

Не забути і світанки,
Коли у лузі дзвенить сінокіс
І такі смачні сніданки,
Коли трави накосиш цілий віз

Коли літо дарує квіти,
Щедро віддає свою любов,
Коли теплий, босий вітер
Хвилює у річці блакитну кров

Коли ранковими струмками
Сонце щедрим золотом тече
І мечами - блискавками
Гроза темряву січе

Коли хвилюється діброва,
Зупинивши легкий вітерець,
А сопілочка вербова
Щемно будить трепет у сердець

Бо ж моє це сонце і моє це літо,
Моя земля і юності вишневий цвіт
І нічого вже мені не треба,
Лише спокійних і здорових літ

Я, вже молодість не кличу,
Лиш у згадці хлопчик постає,
Вдивляється в моє обличчя,
Вдивляється і не впізнає

І сміх, і гріх



І сміх, і гріх... Орел або решка? Підкинеш монету- І доля у тебе в руках. Орел - значить буде. І канули в Лету Всі сумніви твої, і страх. Орел - значить посмішка в 32 зуби. Ти, ніби дорослий дітвак, Повірив у то, що вона тебе любить. Хоча все далеко не так... Орел - значить сумнівів бути не може! І серце твоє - в унісон. Монеті не вірити - зовсім негоже. Все схоже на казку. На сон... Ану я монету спитаюся віщу: Чи скоро скінчиться війна? Підмітую ще раз монету, ще вище. Стараюся знову дарма... Все згодом. Все потім. Тепер не до часу, Бо жадібні владні мужі Зайняті тим, як би більше накрасти. Як стирити статки чужі... Монета на днях мені знов натякнула, Яке в нас майбутнє. - Орел! Піднімуться люди і владу обнулять. Та здохне сусідський козал... Життя - ніби пісня. Монету підкинеш- Долю рукою впіймаєш! І ти вже нікому нічого не винен. Все, що захочеш - то маєш! Іваночко Василь. 01.07.2021 р.



Дорогу в Рай – в любові ти шукай.

Все можливе є для Бога
знаю я і знаєш ти,
а без Нього, навіть до порога,

до порога Раю не дійти.


Ні то, щоб у прозорі його ворота
була б змога, самому, якось увійти.
Через Раю, непідкупну митницю,
злу не зайти у Божу обітницю.



Якщо до Бога пролягла твоя дорога
на ній духовні сили в собі знайдеш
і згине, зла лютого облога,
бо ти по ньому, з любов’ю світлою пройдеш.


Сила волі й духу нанівець зведе розлуку,
сила волі й духу в собі несе спокуту,
сила волі й духу порятунку подасть руку,
коли через спокуту попадеш у скруту.


Чим  більше,  тобі  дано –
тим більше, від тебе вимагають,
чим більше, тобою віддано –
тим більше, тебе і наділяють.


У цьому ще житті, я знаю, зазнаю щастя миті,
бо у цьому вже житті, долаю і здолаю шляхи лихі.
По яких я мушу, смиренно, тепер пройти,
щоб надалі в душу не пускать гріхи бридкі.


Коли відразу відчуєш до гріхів сповна,
тоді, відразу, відчуєш, що таке душа свята.
У ній любові, джерельний водограй, в серці бурлить,
у ній любові, небесний дивокрай, в очах блистить.


Тому царство Боже знаходиться у нас,
у душі, наділеній тілесним храмом,
а слово Боже — це дороговказ,
для душі — маяк з священим сяйвом.

Полнолу-у-у-у-у-уние

Знову череда всіляких подій закутує нерозумінням, неясністю, непостійністю.., що просто вити хочеться на повний місяць!!!

Чому так пусто в душі, серці..чому так сумно...?

Я не можу жити не знаючи моєї великої, світлої, прекрасної, недосяжної мрії...

Життя це річка, і проти неї плисти важко і безглуздо. Невже все вирішено і змінити нічого неможливо??

Щоденник

Презентація Портрети і Долі "Образотворче мистецтво"
Сторінки:
1
3
4
5
6
попередня
наступна