Долю не вибирають – не те вона і Доля! Як довелось прийти у світ у певний час, то і вибору особливого нема, як жити в цьому часі, а дрібниця твого особистого вибору полягає тільки у тому, ЯК ЖИТИ? Тобто повнота внутрішнього сприйняття світу є підпорядкованою кожному окремо і залежить від самої людини, кожної поокремо. Відповідно до внутрішнього світу людини постає її  іпостась у світі зовнішньому. Тому правильним є вислів: «Людина, це середнє між тим, що вона думає про себе і тим, що про неї думають люди» Люди, врешті-решт, і визначають цінність кожної окремої особи, бо людська пам'ять є функцією соціальною. Та для кожної окремої людини все ж головним є своє індивідуальне визнання: «чи задоволений я особисто своїм життям, як воно склалося в цілому?» І якщо відповідь позитивна – значить життя вдалося.
[ далі ]

2 відсотки людей - думає

3 відсотка - думає, що вони думаютьа

95 відсотків людей краще помруть, ніж будуть думати

Бернард Шоу

пс

для тех, кто силен в математике и будет настроен найти математическое обоснование таким подсчетам стоит обратить внимание на то, что Шоу - писатель и поэтому использовал литературный прием, целью которого не является точное отображение социологических тенденций, а стремление подчеркнуть некую авторскую мысль :)

Ну что вы хотите он, как пишет Википедия  - знаменитый ирландский драматург, автор многих афоризмов. Второй (после Шекспира) по популярности драматург в английском театре. :))

Что такое неудобно, спросите Вы?
Неудобно - эта когда тебя в час-пик в метро спиной прижимает к девушке с легком сарафанчике и ты чувствуешь спиной ее мерно вздымающуюся упругую грудь, жопой ощущаешь все приятные изгибы и впадинки ее нижней части туловища, а ее дыхание нежно щекочет тебе ухо.
возбуждает, неправда-ли...)))
Спросите в чем подвох?
А подвох в том, что твой х@й начинает вставать и при этом он начинает упирается в ж%пу впреди стоящего и прижатого к тебе мужика.
И ты понимаешь что @ляDь - ахтунгом пахнет...
И шо характерно - мужик это тоже понимает...
Вот это неудобно!!!

Прогулюємось Хрещатиком.

-Молоді люди, Дозвольте хвилину Вашої уваги.

-Так.

-Ви були коли-небуть на футболі?

-Були.

-Брали участь у «хвилі» на стадіоні? Вам сподобалось? Коли ось так всі разом?

-Так.

-тоді запрошую вас до участі у Флеш-мобі, сьогодні о 17:20 біля ялинки.

-Дякую, ми подумаємо…

Далі наш діалог:

-         … А знаєш, як робляться Флеш-Моби?

-         Ну?

-          На тренінгах по подоланню невпевненості у собі дають завдання вийти на вулицю і зібрати кілька людей для якоїсь акції… У одних виходить веселий Флеш-Моб, у інших Революція.

-         Хм, може так і є!

 

А дійсно, лідери нації, а в основному диктатори, це люди з купою власних комплексів, та схильністю до параної та шизофренії. Нормальній, впевненій у собі людині не потрібно доказувати всьому людству, що ти найкращий, найсміливіший, най…, най…, най!

    "Якби ми не мали ворогів, то, бігме, вони б їх видумали, аби лиш нас захищати!  Красненько дякуємо!  Боже, врятуй нас від наших збавителів, а з ворогами дамо собі раду й самі. Бідні овечки! Коли б нам берегтися тільки вовка, то доля наша була б не така вже й лиха!               Але хто нас убереже від пастуха? "           

                                                                               Кола Брюньйон

Доброго Здоров*я всім співвітчизникам цього ранку 1-го січня!

Ще раз З Новим Роком, що настав!  

Не знаю як кому, я тут недавно, але мені подобається тенденція, що простежується в нашому товаристві - жінки-учасниці прикрашають Канал, наповнюють його затишком - кожна замітка тепла й ніжна. Чоловіки все продовжують з*ясовувати хто правий, хто винний.... так.. кожному своє.. Жінки-Берегині, Чоловіки-Воїни.. так повинно бути, бо це є Гармонія..

Тож Хай Новий Рік принесе Україні Мир і Гармонію !

Будьмо!

Ранкова  гармонічна  кава:

А вы не знаете почему дворники метут листья?

Сколько раз смотрю, столько раз удивляюсь, зачем???

Ну понятно с дороги, но с земли то зачем??? И гребут стараются... Понято, не уберешь - лишишься премии или и того хуже зарплаты...и метут,  и метут, а листья все падают,  и падают.... укрывая землю перед наступающими морозами...

так и хочтеся спросить того умника, который дает команду сгребать листья в пакеты, оставляя землю голой:" А вы , дяденька, любите спать под одеялом? Или голым на морозе?...."

Мало того, лишают последней радости - созерцать теплые желтые листья в предверии зимы и морозов... и без них пусто становится и холодно...

Одно радует - жечь перестали, может со временем дойдет до кого-нибудь, что не нужно увозить опавшие листья с земли... ведь так задумано Природой для гармонии...а значит так и должно быть...

А это Осень зашла ко мне в гости попрощаться:

 

_-_-_-_-_-_--__--__---__--__--_-_-_-_-_-_

Чогось болить душа,

І серце щось щемить.

Й не розумію я...

Не в силі це спинить

---

Затаєна й сумна,

Жива й водночас ні,

Оспівана в піснях,

Закалена в вогні...

---

Одна серед думок,

Незвична й незбагненна.

Як тисячі зірок...

Та лиш вона знаменна

---

Здається не дійти

Та все одно іду,

В палаючі світи,

Лиш знаючи мету

---

Чогось душа болить

І біль не пропадає,

І серце так щемить,

Зове й не відпускає

---

Ту думку, що одна,

Ту що покИ жива...

І розумію я,

Що буду йти і далі...

---

-----------

__----___---________

Чи приходилось тобі задумуватись над тим, що чекає тебе завтра? Наступного тижня? Наступного року?
Радість,.. Успіх,.. Фінансове благополуччя.. Ах, найкраща жінка чи чоловік обов"язково буде з тобою. А ти впевнений в цьому??
Ах, у тебе все відмінно... Ну-ну, скажи це долі... Ото вона посміється.. Вона, як ніхто, вміє пакостити та готувати неприємні сюрпризи..
Що, у тебе не було ніколи чорних смуг в житті? Значить все попереду..
Будь готовим!
Будь готовим зіграти основну роль за іншим сценарієм...
Тебе вигнали звідусіль. Ти бомж. Ти ніхто. Зможеш засміятись? Важко уявити? Тоді спустись в підвал, поговори з бомжем. Запитай його, чи знав він наперед, що його чекає. Ні, ні та ще раз ні..
У тебе вкрали усі гроші. Ти жебрак. Що, починаєш нервуватись?
Тебе кинула дівчина. Ах, вона в тебе вірна! а ти питав її, чи хоче вона бути вірною? Це ти за неї вирішив. Звісно, вона тобі про це не скаже... Настрій зіпсувався? Ха!
Чи бувало в тебе таке, що ти запросив гостей. а ніхто не прийшв? Стіл накритий, а навколо пусто.. І тут ти здогадуєшся, що справа не в тому, ЩО в тебе на столі, а в тому ХТО в тебе за столом. Який же удар по самолюбству...
Ти помітив, що люди ніколи не запізнюються туди, де їх не чекають? З"являється враження, що можна було прийти й пізніше.. А там, де тебе не чекають, від цього б явно зраділи..
Тебе вигнали з роботи. А ти думав, що ти незамінний і тебе там цінять! Кризис? Слабо розсміятись??
Ти важкохворий. Тут не до сміху.. Не до сміху?? А ти пробував??
Тобі залишилось жити три місяці. Ах, ти безсмертний!? Ти що. ніколи не хоронив друзів та близьких? А вони ж також думали, що безсмертні..Подивись навколо: люди понирають і річ не в тому, що вмирають, а в тому, хто наступний..
Чи зможеш ти посміятись над собою, потрапивши в такі ситуації? Чи будеш скілити, мов маленька собачка з підбитою лапкою? Якщо ти прийняв удар в голову в першому раунді, зможеш встати і нокаутувати супротивника, що зветься "кризисом"??
Щоб сміятись над собою потрібно бути крутим!
Крутість не ту, якою пишається братан, повертаючись на мерсі від коханки до дружини, що чекаю його, приготувавши чудову вечерю. Крутість не ту, що виявляється наявністю вілли в Маямі..
По-справжньому крутий той, хто йде пішки з мозолями на ногах, навіть, знаючи, що його ніхто ніде не чекає, а він при цьому сміється..



                                                                                                                           І.Вагін

ну от вам і "красата па аміріканскі" з купою сміття всередині

а потім хтось питає - а хдє дєлась вон та малєнькая бєлєнькая бумажечка? я на нєй тєлєфон городского морґа запісивал...

он вона, в тому кульочку, в купі ґарбіджу... як і решта спогадів голови, рук або шлунку (а в когось може й інших частин тіла, то як повезе)

і які ж вони все-таки ліберальні, ті чорненькі сміттєві пакетики... все лайно, що ми в них кидаємо покірно приймають і не скаржаться

ех... мені б таке терпіння...