---

Знову на місто ніч впаде,
Знову до тебе сон не йде,
Привід є не змикати вій –
Ти знаєш, що зазвичай я твій.

Ти надто далека, ти вкрай близька,
Ти мила, жорстока, ти будь-яка.
І вранці ми все почнем з нуля,
Бо лише одна на двох земля.

Люба, ми нікчеми, ми нічого ще не встигли, люба,
Єдине ми вмієм робити - заклопотаний вигляд, люба.
Вдаємо, ніби... о! – зосереджено займаємось розмноженням,
Насправді то просте демографічне шахрайство (вибач Боже нам).

Люба, розмножуватись з тобою повільно, люба –
Це задовольняє, і досить-таки стабільно, люба,
Та, слухай, люба, є багато форм задоволення – від помсти до цукерок,
Слухай, люба, безліч є шляхів щодо розмноження, кращий з них – ксерокс.

La nuit personne ne peut t'aider
Tu as ferme tes yeux vides
Ta nuit, le temps que tu vacilles
Fe suis toujours a toi, ma vie

Tu es mon paix et mon tracas
Ma voix et mon je-ne-sais-quoi
Nous deux sommes nes pour faire l'eclat
Comme ca, l'amour et-oh-la-la!

Люба, ми з тобою напівсидячи існуєм, люба,
Один одного або їмо, або цілуєм, люба,
Коли все спокійно, нудно нам, бракує вкрай ускладнених умов,
Напівсидячи існуєм, напівлежачи працюєм, напівстоячи спимо.

Люба, ми невдахи, саме тому ми разом, люба,
Бо це такий недолік у комплекті хромосом, люба,
Нами, я гадаю, і надалі володітиме приреченість оця,
Нам з тобою, люба, світить повна hallelujah, hallelujah до кінця.

Знову на місто ніч впаде,
Tu as ferme tes yeux vides
Привід є не змикати вій –
Fe suis toujours e toi, ma vie

Ти надто далека, ти вкрай близька,
Tu es mon paix et mon tracas
І вранці ми все почнем з нуля,
Comme ca, l'amour et-oh-la-la!

Люба, ми нероби, й це не лінощі, а стиль, люба,
Навіть на плювання в стелю нам шкода зусиль, люба,
А коли на лихо є заняття, головне – не перевтомлювать суглоби,
Коли ж зовсім нам з тобою нема чого робить – то ми нічого і не робим.

Люба, все так і буде, якщо тобі треба, щоб було так, люба.
Я покладаюсь на твій, моя люба, смак, Л_Ю_Б_А
Тож, якщо бажаєш, то бігай навколо гола, співаючи Харе Крішна,
Як захочеш - мене розбуди, а будеш мене вбивати, люба, зроби це ніжно.

тут

    Коли ваш майбутній чоловік вже почув заповітне «так» і вся рідня в пошуках весільних подарунків і в передчутті торжества, вам належить один із найвідповідальніших моментів при підборі весільного туалету. Вибравши весільну сукню ви вже точно знаєте, як будете виглядати для оточуючих, але як ви будете виглядати для вашого коханого, коли він позбудеться мішури шовку, атласу та мережива. Так, ви все правильно зрозуміли, зараз піде мова про саме делікатне в туалеті будь-якої нареченої цевесільна білизна.

Основна  причина  самотності  жінок  -  це  їх  непомірна  Гординя.


Іменно  Гординня  а  не  Гордість  (це  два  антиподи  (як  добро  і  зло)).

Жінка-вода
Осінні дощі.
З неба впадуть, як надії її.

Жінка-ріка,
що у море впадає
Вся у коханні себе розливає.

Жінка мінлива мов гірський ручай.
Сьогодні її ти, завтра - "Прощавай!"

Жінка - сніги,
що навесні
нове життя дарують тобі.

Heinrich Lossow "The Enchantress"  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

http://www.liveinternet.ru/users/pkfnf/post234526897/

Вот вилка падает, мол, женщина придет.
Я улыбаюсь, от того, что не поверил.
В природе должен наступить переворот,
Чтоб эта женщина коснулась этой двери,
Рукой дрожащей дотянулась до звонка
И не нажала, а ударила два раза,
Сразила взглядом, словно холодом клинка,
А следом бросила бессмысленную фразу...

Потом, с намереньем пройти меня насквозь,
Проникла в комнату и, примостившись в кресле,
Заговорила так, как будто ей пришлось
Вчера родиться или только что воскреснуть.
И, оглядев мое жилище с высоты,
Увы, никак не меньшей птичьего полета,
Ей до меня так захотелось снизойти:
Богиней, сосланной с Олимпа на болото.

Но вдруг заплакала и сделалась смешной,
Такой беспомощной, влюбленной и... любимой...
Жизнь как прыжок из поднебесья затяжной:
Или в объятия друг другу, или – мимо.
И мы в прыжке уже не чувствовали тел,
А прижимались все тесней – к душе душою.
Но я боялся, потому что не хотел
Впервые в жизни ощутить ее чужою...

И шел на кухню, размышляя о своем,
И на двоих готовил крепкий черный кофе,
Потом курил в окно и сквозь дверной проем
Едва косился на ее античный профиль.
Но вилка падает, а не наоборот...
Я нагибаюсь к ней, и сам себя ругаю,
И улыбаюсь: разве женщина придет?
А если даже и придет, увы - другая.

 Часы , изготовленные по мотивам картины Сальвадора Дали "Постоянство памяти". 

Гадала на кофейной гуще.

И верила - всё станет лучше...

Ещё не осень, а хандра.

И жаловаться не пора

на бесконечность дней унылых.

Но почему-то небо стылым

сегодня кажется с утра,

как есть бумага - нет пера.

И не рифмуется строка.

Ну, не писать же мне "пока ?

Я кофе пью. Тоска слегка ...                                     

                                      Автор: Надя Позняк