хочу сюди!
 

Славушка

48 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «міліція»

Злочинці в героях, а герої - в злочинцях

Нещодавно почув по радіо, як один діяч доводив, що не можна розпускати «Беркут» вже тому, що Україна тоді отримає 4 тисячі озлоблених бандидів, готових на все. На що кореспондент дуже влучно відповів: - А зараз вони хіба не такими є?
На жаль, але гірше, бо це не просто злочинці, а мародери, які діють від імені держави, під прикриттям закону, хоча якраз згідно букви закону всі співробітники «Беркуту» не є правоохоронцями, а фактично такими самими «тітушками», тільки супер-екіпірованими за народні кошти і надвисокою оплатою, щоб бути звірами найвищої категорії для придушення волевиявлення того самого народу, який їх годує і утримує.
Не люблю давати російською тексти в своєму блозі, але тут саме варто дати в оригіналі і особливо точна кінцівка-висновок колишнього фахівця з МВС.

 

«Беркут»: почему он такой.

 Текст: Маргарита Чимирис, Александр Сибирцев

Видео, на котором украинские милиционеры пытают активиста Майдана Михаила Гаврилюка, облетело весь мир. Бойцы спецназа сначала избили свою жертву, а затем раздели несчастного догола на лютом морозе и начали с ним фотографироваться. «Репортер» попытался выяснить причины ненависти правоохранителей к митингующим

Крепкий парень с больничной кушетки окинул меня колючим взглядом. Разговор не заладился и поэтому получился коротким.

— Пресса? — несмотря на дикую боль в почках, он так угрожающе приподнимается с кровати, что врач — замдиректора госпиталя МВД Украины Андрей Харченко — машинально закрывает меня собой.

— Вы! Вы! Не желаю говорить с вами. Не хочу иметь никакого дела с прессой. До свидания! — выкрикивает милиционер из-за спины врача и падает на подушку…

— Богом клянусь, я его не предупреждал о вашем визите! — оправдывается доктор уже в своем кабинете. — Сейчас все они на взводе. Дышат, как Змеи Горынычи. Черный дым горящих покрышек идет горлом и носом. Журналистов на пушечный выстрел не подпускают. Не верят…

По информации на 24 января, в госпитале МВД Украины находятся на лечении 80 бойцов «Беркута» и Внутренних войск, пострадавших во время стычек с митингующими на улице Грушевского. У многих проломлены головы, ранения ног, ушибы почек, отравления токсинами горящих шин, обморожения. Впрочем, самые болезненные травмы — ожоги ушей. Зажигательная смесь, которую бросали в бойцов активисты, затекала за шлемы и выжигала ушные раковины…

Воспитание жестокостью

Видео, на котором милиционеры измываются над активистом из Черновицкой области Михаилом Гаврилюком (они раздели парня догола в лютый мороз, прогнали через строй, а потом фотографировались на фоне своей жертвы), шокировало всю Украину. Но официально в МВД не говорят, какие именно подразделения участвовали в издевательствах.

— Идет служебная проверка, по закону на нее у нас есть месяц, — отмечает замглавы пресс-службы ведомства Иван Бабаев.

В то же время, судя по двум видеороликам, выложенным в Сеть, мужчину пытали бойцы спецподразделений «Омега» Внутренних войск и «Беркута». В том числе и солдаты-срочники. Молодые и неопытные. Еще месяц назад они стеснительно принимали чай и бутерброды от митингующих, обнимались с девушками-активистками и обещали никого не бить. Все изменилось 19 января, когда на кордоны Внутренних войск и «Беркута» напали радикальные сторонники Евромайдана. Началось многодневное противостояние с потерями с обеих сторон, которое предельно ожесточило и «Беркут», и протестующих.

— Мы давно искали Гаврилюка — он забрасывал нас коктейлями Молотова не первый день. Меткий! Попадал в наших ребят, и они горели. Поэтому, когда его взяли, и отлупили хорошенько! Он вонял, как скунс, — говорит один из бойцов о Михаиле Гаврилюке. — Ребята предложили ему раздеться и помыться снегом. А потом кому-то из наших пришла в голову идея с ним сфотографироваться. Он вел себя вызывающе, поэтому мы и снимали его голым. Просто прикалывались так. Все офицеры видели и знали, что мы его раздели, никто не препятствовал. Только один — командир роты — сказал, чтобы мы прекратили. Но его особо не слушали, ведь там были офицеры и постарше званием, и они тоже смеялись над этой выдумкой. А потом какой-то предатель слил это видео в интернет…

— То, что случилось, — садизм, — комментирует поведение «беркутовцев» руководитель центра психотерапии, психолог Евгений Воронков. — Для них это видео — трофей, ценность. Снимали процесс для того, чтобы насладиться моментом еще раз и показать другим. Я несколько лет проработал судебным психиатром и понимаю психологию преступника.

По мнению известного украинского диссидента и психиатра Семена Глузмана, процент настоящих садистов в рядах бойцов «Беркута» невелик.

Большинство таких людей отсеивается еще при отборе. Ведь на работу в милицию принимают только после соответствующей проверки в психологической службе.

Тогда почему милиционеры так жестоки? По мнению Глузмана, текущая ситуация привела к тому, что они попросту озверели.

— Да, мы озверели! А как тут не озвереть? — мнется солдат Внутренних войск, оглядываясь по сторонам в поисках грозного начальника. — Холодно. Психи с баррикад нас атакуют, калечат ребят, а у нас приказа нет на разгон Майдана, только на короткие контратаки. Нас все время провоцируют: то проводят репетиции боевых действий, то привозят к нам плачущих женщин, которые падают на колени и просят отойти. А одна бабуля беззащитная подошла вплотную и со всей дури зарядила одному парню булыжником по шлему. За что? И когда только все это закончится…

— То, что делают митингующие, можно назвать кустарными способами психологического воздействия, — считает Евгений Воронков. — Поэтому и оказывают на милицейский контингент обратное действие. Чего добиваются участники акций? Чтобы милиция перешла на их сторону. Но на самом деле еще больше озлобляют людей в погонах. Думаю также, что из-за сложившейся в стране ситуации у милиционеров расшаталась психика. Тут и страх, и озлобление, и постоянное напряжение.

Впрочем, слова специалистов спецназовцы считают надуманными.

— Страх? — спецназовец смеется. — А чего боятся? Мы победим в любом случае, потому что можем разогнать их всех когда захотим. Только приказа на это нет. Мы подозреваем, что это выгодно кому-то в правительстве. Политики нас подставляют, потому что допускают, чтобы нас здесь резали и калечили. Но когда-нибудь наше терпение лопнет, и мы порвем и митингующих, которые нас калечат, и тех чинуш, которые нас предают…

— Можно понять психологическое состояние бойцов, — говорит нам один из бывших руководителей МВД. — Допускаю, что Гаврилюк действительно бросал в них коктейли Молотова. Но все равно над ним нельзя издеваться. Потому что бойцы, в отличие от погромщиков, люди при исполнении, они давали присягу и служат закону. Они не могут унижать и вершить самосуд, а только поймать и отдать штурмовика органам правопорядка.

Спецназовцы возненавидели Михаила Гаврилюка за меткость забрасывания коктейлей Молотова

Прицельная ненависть к прессе

Когда спецназ и народ оказались по разные стороны баррикад? Люди стали испытывать ненависть к милиции после 30 ноября минувшего года, когда она разогнала студенческий Евромайдан. Затем были события 1 декабря на Банковой, где толпа сначала избивала практически беззащитных бойцов ВВ, а потом была беспощадно разогнана бойцами спецназа.

В свою очередь спецназовцы почувствовали ответный гнев, когда началась травля их семей, выкладка адресов в интернете.

А также 11 января, после того как митингующие заставили их пройти через коридор позора у стен Святошинского райотдела без масок и шлемов.

— СМС с проклятиями, травля наших жен и детей. Из-за этого они боятся ходить на работу и в школу. Какие-то ненормальные проводят пикеты возле общежитий, где мы живем. Наши фото выкладывают в интернет, ищут данные, угрожают матерям. К маме Евгения Антонова («беркутовец», который якобы избил фотографа Глеба Гаранича. — «Репортер») в село Автомайдан приезжал. Ей-то за что? А снимать маски зачем заставляли? — негодует один из «спецназовцев». — А видели надписи, которые разместили на Майдане и Грушевского для нас? Например, такие: «Беркут, добро пожаловать в ад», « Я не люблю, я ненавиджу тебе, беркуте» или «Следующими будут ваши семьи» И как на это реагировать?

— Все, что происходит в последнее время, бойцы воспринимают очень лично, — говорит «регионал» Олег Царев. — Они знают о каждом факте травли жен и детей, о поездке активистов к матерям. Они это запоминают, обсуждают и считают, что пресса показывает происходящее односторонне. От этого у всех огромная обида на СМИ и общество. Ну и на тех, кто нападает. Ведь, нужно признать, милиционеры в основном стоят или защищаются, лишь изредка делая контратаки.

— «Коридор позора» — это, безусловно, унижение, — говорит психотерапевт Евгений Воронков. — И в конечном итоге оно вызвало гнев и агрессию. Понимали ли последствия своего поступка митингующие? У меня возникает вопрос: кто консультирует митингующих? Это точно не психологи. Думаю, что это силовики, люди, прошедшие через горячие точки. Они, по всей видимости, не знают правильных подходов к правоохранителям в таких ситуациях. Между тем, они есть. Просто надо было вовремя о них вспомнить…

Сегодня отношения между митингующими и милицией зашли в тупик. И как решить эту проблему, никто не знает. Как, впрочем, не знает и ответа на вопрос о том, как помирить журналистов и правоохранителей. Ведь на передовой последние словно намеренно целились по людям в жилетках с надписью «Пресса». Причем попадали почему-то по глазам. За несколько дней противостояний на Грушевского пострадали четыре десятка репортеров!

— А нечего сочинять о нас басни, называть «верными псами режима», — заводится наш собеседник из «Беркута». — Некоторые наши, правда, иногда перегибают палку, лупят журналистов, простреливают их с резинострелов. Но это так, от нервов. Журналисты не говорят, что мы стоим здесь не за режим, а за порядок и стабильность. И не говорят, что мы с митингующими разговариваем, потому что большинство из них — обманутые люди. И мы пытаемся их переубедить. Но есть и активные боевики. Фашисты. Они настоящие враги и должны нас бояться, иначе мы перестанем быть милицией.

По мнению других бойцов, прицельная ненависть «Беркута» к представителям СМИ — еще и вопрос безопасности. Дескать, именно за людьми в ярких жилетках чаще всего прятались самые активные метатели коктейлей Молотова.

Повязанные кровью

Сейчас мысли у бойцов только об одном: как отомстить активистам Майдана за раненых товарищей.

— Поначалу мы мстить не собирались. Думали, что отлупим, разгоним, по домам поедем. Но все это слишком затянулось, надоело. Ребята многие в больнице. Мы уже мстим за каждую проломленную голову или ожог. Пока нам разрешают только бить. Но если нас начнут убивать, то пощады ждать не стоит. И наши командиры не будут нам мешать.

— Этим людям необходима серьезнейшая реабилитация. Как это было у ветеранов Вьетнама, Афганистана, — говорит Евгений Воронков. — Они получили посттравматические расстройства в результате случившегося и реагируют, как люди, пребывающие в глубоком психологическом шоке. Если критическая ситуация затянется еще на несколько месяцев, для них это будет чревато афганским синдромом. Поскольку все люди на Грушевского уже повязаны кровью. Причем с обеих сторон баррикад.

— Когда человек переступает черту, чувствует кровь, идет против своей природы, в дальнейшем ему становится все легче и легче совершать преступления, — рассказывает Семен Глузман. — Так бывает с маньяками. Все они признавались, что убивать было страшно лишь первый раз, дальше — легче.

Сами бойцы сейчас на передовой считают такие предположения абсурдом.

— Конечно, нервы у нас на пределе, но уходить из МВД никто не собирается, — горячится боец «Беркута». — С нами работают психологи, командиры поддерживают, анекдоты рассказывают. Да, работа опасная, но за нее платят. Зарплаты у сержантов и прапоров «Беркута» — около 4 тысяч грн в месяц. У офицеров побольше — от 4 500 до 6 000 грн. Все зависит от выслуги лет, должности и звания. Зарплаты платят регулярно, не задерживают. А за работу на Майдане дают дополнительные премии — как за боевые действия, за командировку и за сверхурочную работу. В общем набегает еще по одному окладу в месяц. Слух о том, что нам платят по 500 или 1 000 долларов в день — вранье.

В среднем по два оклада получаем за стояние на Майдане в виде премий и поощрений. Иногда, в дни особо активных действий, например как 22 января на Грушевского, нам начисляют премии, в среднем по 500–700 грн в день. А тем, кто пострадал, дают материальную помощь и лечат бесплатно. А стресс? Его снимаем сном и спиртным немножко.

Вины за собой милиционеры тоже не чувствуют. Скорее наоборот — ощущают себя героями, которые противостоят «фашистам-бунтовщикам». Так же, впрочем, как и митингующие, которые воюют с режимом и «зверями» из «Беркута».

Чем это обернется в будущем для Украины? Психологи и бывшие силовики не исключают, что, независимо от того, как завершится конфликт, из вчерашних спецназовцев, солдат и активистов Майдана может вырасти целое поколение потенциальных преступников.

Такой же точки зрения придерживаются и бывшие высокопоставленные сотрудники МВД Украины.

— В милиции существуют службы внутренней безопасности и психологической помощи, — говорит один из них. — Их основная задача — следить за тем, чтобы люди в погонах не превращались в преступников и не проявляли эмоции во время службы. Но в сегодняшней ситуации, когда бойцы действуют при молчаливом покровительстве своего руководства, эти службы беспомощны. Они ничего не могут сделать. В результате милиционеры превращаются в зверей. Я считаю историю с Михаилом Гаврилюком невероятным позором для милиции. МВД еще долго не сможет отмыться от этого кровавого пятна. Относительно будущего бойцов, которые сейчас стоят на баррикадах, могу сказать одно: им не место в органах. Они уже преступники. Их надо судить.

http://reporter.vesti.ua/35301-berkut-pochemu-on-takoj

Якщо вас затримала міліція, на вас оформляють справу...

Якщо вас затримала міліція, на вас оформляють справу про адміністративне правопорушення, пам'ятайте: lap14липня 6-е, 0:20
Не вір, не бійся, не проси 
Не виказуйте страху, поводьте себе впевнено. Якщо правоохоронці переконаються, що ви боїтеся - обов'язково докладуть зусиль, аби "запресувати" вас і дотиснути.Не вірте міліцейським обіцянкам. Кожен слідчий має вище начальство, без відома якого він не ступить і кроку; тож будь-які обіцянки чимось допомогти вам є звичайнісіньким "разводом на доверии". Поводьте себе гідно і ніколи нічого не просіть. Вам нічим не допоможуть, а ваше прагнення неодмінно буде використане, як засіб тиску і шантажу на вас. 
Обов'язково назвіть себе 
Потрібно обов'язково називати себе, свою адресу, телефон і рід занять, аби ваші близькі чи брати по боротьбі змогли встановити місце вашого перебування. Якщо ви не назветесь, міліція матиме додаткові підстави для вашого затримання на триваліший термін задля з'ясування вашої особи. 
Вимагайте розтлумачення ваших конституційних прав 
Співробітники правоохоронних органів зобов'язані розтлумачити затриманому його права. Але, завзичай, цього не роблять. Тому знайте, що відповідно до ст. 63 Конституції України, ви маєте право не давати жодних свідчень проти себе і своїх близьких родичів, вимагати зустрічі зі своїм адвокатом, право на повідомлення рідним чи близьким задля зазначення свого місця перебування. Ви знаходитеся під презумпцією невинності. Тому не ви маєте доводити свою невинність, а слідчі мають довести вашу вину. Не варто допомагати їм у цьому.
При особистому обшуку не допомагайте міліції 
Не засовуйте руки до кишень, не виймайте власноруч речей, що в них знаходяться. Вам могли непомітно підкинути наркотики чи набої так, як трапилося з карманником Кірпічем у стрічці "Место встречи изменить нельзя". Аби уникнути зайвих проблем, підніміть руки і запропонуйте оперативникам самим копирсатися у ваших кишенях і речах. Відбитки пальців є вагомим доказом вини у суді. Тому ні до чого не торкайтеся. 
Вимагайте детального описання у протоколі про обшук кожної (!) речі, знайденої і вилученої у вас 
Все, що вилучається у вас, має бути описане до деталей і внесене до протоколу особистого обшуку. Якщо це цінні речі (прикраси, мобільні телефони), вони мусять ретельно описані (назва, марка, особливі ознаки), гроші - номери купюр, кредитні чи телефонні картки - серії і номери. Кількість, колір, розмір, маркування, - все це дозволить у подальшому спростити процедуру їх ідентифікації і повернення. Це суттєво додасть міліції роботи, а вам дасть хоч якийсь час для обдумання аргументів на свій захист.
Протокол про вилучення речей можна підписати лише ретельно перечитавши і пересвідчившись, що в ньому немає речей, які вам не належать. Перед підписанням слід обов'язково закреслити всі вільні графи і місця, куди пізніше без вашого відома могли б бути дописані інші предмети - речові докази злочину.
Вимагайте оголошення, за що саме вас затримано 
Поцікавтесь, за що вас затримано, в чому підозрюють, в якості кого вас збираються допитувати і за якою статтею Кодексу про адміністративні правопорушення вестиметься провадження по справі.
Вас допитуватимуть як свідка 
Але не радійте - це гачок, на якого ловлять "лохів". Адже на підставі ваших свідчень, справу можна легко переоформити на вас, як підозрюваного чи навіть звинуваченого.
"Чистосердечное признание - прямая дорога в тюрьму" 
Не ведіться на погрози і пропозиції покаятися - все одно не відпустять. Цим ви тільки полегшете слідчому роботу. Чим менше ви скажете, тим меншим буде строк ув'язнення. Недарма кажуть: "Відверте визнання вини полегшує вину, але сильно подовжує термін ув'язнення".
Відкидайте і заперечуйте всі звинувачення 
За яких обставин вас би не затримали і які свідки проти вас би не свідчили, ваші відповіді мають бути однозначні: не був, не бачив, не пам'ятаю, опинився на місці випадково, всі звинувачення - наклеп…
Уважно прочитайте протокол та запам'ятайте викладені у ньому факти 
Протокол про адміністративні правопорушення є основним доказом по справі, тому дуже важливо впевнитися, чи в ньому вміщено правдиві дані. 
Вимагайте, аби в ньому точно було зафіксовано дату складення протоколу і вона співпадала з датою вашого затримання. 
Запам'ятайте прізвище, ім'я, по-батькові, звання і посаду слідчого і тих, хто вас затримав. Запам'ятайте їхні обличчя - це згодом може знадобитися...
Вимагайте зручностей для себе 
Якщо протокол складено російською мовою - вимагайте перекладача, якщо запис зроблено поганим почерком - кажіть, що не можете розібрати слів, а на слух ви не вірите і вимагайте переписати. Кажіть, що погано почуваєте себе, адекватно не сприймаєте те, що відбувається і те, що пропонують прочитати, вимагайте лікаря, медичного обстеження, скаржтеся на різке загострення хронічних хвороб. 
Нічого не підписуйте 
Підпишете ви протокол чи ні, він однаково буде доказом проти вас. Але ви завжди зможете апелювати в суді, що свідчення у протоколі були брехливими і саме тому ви їх не підписали.

Міліція і наркотики

      Незнаю як у кого, а у мене жодних ілюзій нема до цих людей. Люди боролися проти міліцейського свавілля, проти наркомафії за що і поплатилися. ТАКИМ ЛЮДЯМ ТРЕБА СТАВИТИ ПАМ"ЯТНИКИ!      Корумповані міліцейські чини так і не отримали жодних покарань, а хлопців затримали саме після того, як вони почали викладувати відео із зізнаннями в Інтернеті.      Ось така в нас країна - країна бандитів в погонах... 

Міліція здійснила спробу знесення наметового містечка біля ВР

Сьогодні близько 16.00 до наметового містечка підприємців та профспілок у Маріїнському парку, що протестують проти прийняття Податкового кодексу, прибула група працівників міліції на чолі з заступником начальника Печерського райвідділу міліції м.Києва старшим лейтенантом Дмитром Семеренком.

Правоохоронці, посилаючись на Закон про міліцію, стали вимагати у протестуючих документи й фіксувати повні паспортні дані громадян. На законне запитання, що є підставою до таких дій, працівники міліції відповідати відмовилися.

[ Читати далі ]

Цікаво для роздумів..........Що це було!?

Розстріляний в ніч з 3-го на 4-е травня у Києві співробітник міліції, виявився екс-співробітником "Беркута" на ім'я Юрій Романенко, який під час Революції Гідності  калічив активістів "Автомайдану". Про це на своєму сайті повідомляє "Дорожній контроль" посилаючись на сепаратистську сторінку в мережі Вконтакте "ПМОП "Беркут" оплот спокойствия страны".

"Выражаем самые глубокие и искренние соболезнования родным и близким парней из киевского "Беркута" Юрия Романенко и Юрия Христенока, погибшим сегодня в Киеве от рук бандеровцев. Парни находились на задержании нациков предположительно причастных к карательному формированию "Азов". Позже, у преступников была найдена нацистская атрибутика", - пишуть на своїх сторінках покохувачі "ДНР" та "ЛНР".

Очільник МВС Арсен Аваков вирішив просити у президента Порошенка нагородити загиблих міліціонерів медалями посмертно.

Може тоді ще й  Бузині Шевченківську премію посмертно???

Українець офіційно зажадав супроводу ДАІ

Повідомлення адресовано начальнику Нетішинського міського відділку МВС підполковнику Роману Гаврилюку. Копії передано в місцеве управління СБУ та міську раду.


В канцелярії довго вчитувались у зміст, але все ж зареєстрували. Сподіваємось ну хоча б на взвод автоматників. Друзів попередив, аби не віталися "Слава Україні!", бо долучать ще екстремізм", - прокоментував ініціативу її автор.

"Через 20-30 хвилин передзвонив на мій мобільний заступник начальника міліції. Спочатку запитав, навіщо нам для супроводу у лазню міліцейські спецавтомобілі з проблисковими вогнями, згодом опустився до рівня погроз, мовляв, попробуйте провести, побачимо, побачимо".

Коли ж у зазначений час учасники автоколони зібралися біля міліції, у супроводі їм ввічливо відмовили.

"Черговий був в шоці, на що я його запевнив, що начальник міліції в курсі, бо ми вдень занесли повідомлення. Викликали начальника ДАІ. Кругом всі ледве не луснули від сміху, але черговий і начальник ДАІ не сміли. В кабінеті начальник ДАІ пояснив, що про закон чув, але інструкцій щодо його виконання ще не отримав. Тому ми можемо вільно їхати", - повідомив Рижук.

Суттєві покращення в роботі донецької міліції

У Донецьку в міліції зґвалтували чоловіка, якого затримали за розпиття пива.

 У Донецьку напередодні Міжнародного дня підтримки жертв катувань в одному з опорних пунктів міліції у Петровському районі стався жахливий випадок. Донеччанина Михайла Бєлікова затримали за розпиття спиртних напоїв у громадському місці, а потім його в міліції зґвалтували й жорстоко побили. 

Його забрали до опорного пункту, а там били та зґвалтували міліцейською дубинкою. Як дістався додому, потерпілий не пам'ятає. А вибратися з опорного пункту живим йому допомогли, але вимагали за це хабара 1,5 тис.грн.

Вже скоро обіцяне задоволення від покращення в роботі ПРастих пацанофф повинен відчути кожен і не тільки в роботі силовиків, а й в освіті, медицині, культурі .... Як говорить народна мудрість "Обіцяного три роки чекають", отож ми майже дочекались, ще трішки лишилось терпіти. 


8%, 1 голос

0%, 0 голосів

92%, 11 голосів

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

До дня дільнічного

Цей день цього року особливий , бо за місяць до нього відбулося аж три
знищувальних інцидента, за які ніхто не хоче відповісти.

18 травня, 19-річний Ігор Індил загинув під час затримання в
Шевченківському райвідділку МВС столиці.

http://forum.pravda.com.ua/read.php?2,208388928

12/06/10
в г.Каланчак Херсонской области трое ментов жестоко избили молодого
человека, Александра Смирнова.

http://cripo.com.ua/index.php?sect_id=13&aid=95008

16/06/10
Вбивство у Орджонікідзевському РОВД м.Харків
http://kharkovnews.info/news/n13125

Правоохоронці, не зважаючи на народні повстання, так і не оприлюднили
результатів експертизи смерті студента Ігоря Індило, який помер 18
травня 2010 року в Шевченківському РУВС Києва. І це незважаючи на те, що
підсумки вже готові і їх клялися оприлюднити ще 9 червня!
А про інші страшні злочини у відділках "захисту" взагалі нікому мало
кому відомі!

Поки писала про це, випадково натрапила13 июня в киевском

У банку порекомендували: «Іди кради»!

Полтавські правоохоронці затримали викрадача гальмівних котушок, який продовж січня 2009 року вивів з ладу близько 20 ліфтів.

Перші повідомлення від жильців багатоповерхівок Октябрського району міста з приводу пошкодження ліфтових пристроїв Полтавська міліція зафіксувала на початку січня цього року. У подальшому інформація надходила майже щодня. Співробітники карного розшуку міського управління розгорнули оперативні тенета і майже через два тижні вичислили зловмисника.

«Наразі підозрюваного у викраденні гальмівних котушок затримано, - повідомив Антон Шадчнєв, начальник оперативно-пошукового сектору відділу карного розшуку Полтавського міського управління ГУМВС в Полтавській області. – Уже доведено його причетність до 20 фактів розладнання ліфтів шляхом розукомплектування гальмівного пристрою. За ознаками ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу (крадіжка, поєднана із проникненням у приміщення) порушено кримінальну справу. Підозрюваний неодноразово судимий за аналогічні злочини і нещодавно звільнився з виконавчої установи, де за вироком суду відбув 4 роки позбавлення волі».

Зі слів 36-річного Юрія (ім’я змінене), на злочинну стезю його повернула соціальна-економічна криза. Його, годівника матері-інваліда ІІ групи, у жовтні звільнили з роботи. До початку січня 2009 року чоловік тримався як умів: використовуючи набутий досвід зварника, столяра і слюсаря, працював різноробочим на підприємствах різних форм власності. Останньою краплею послужила серцева хвороба матері, яка потребувала невідкладного лікування (а це чималі кошти!), а до означеної проблеми ще і «вчасне» нагадування колекторної фірми щодо необхідності термінового погашення кредитної заборгованості (немало 7 тисяч гривень).

Що робити Юрію, до кого волати про допомогу? Звернувся до банківської установи, пожалівся на матеріальні труднощі і хворобу матері, а йому відповіли приблизно так (зі слів затриманого): «Нет денег – иди воруй!».

З певною вірогідністю можна сказати, що наш герой, скерований тягарем особистих проблем і провокаційними словами, котрі, як він стверджує, почув від кредитора, повернувся до знайомої справи. «Кредиты душили (срок до 23 января), нужно было что-то делать, а лезть в квартиры и грабить людей на улице я не собираюсь», - пояснив причину обраного способу подолання матеріальної скрути Юрій.

Він довільно обирав багатоповерховий будинок (здебільшого без вахтера і кодового замка), підіймався на технічний поверх і з легкістю демонтував гальмівний пристрій ліфтового приладу. «Для человека просвещенного не представляет труда: выкрутить три болта отверткой, извлечь катушку», - повідав механізм вилучення гальмівної котушки професіонал.  

Вартість мідного дроту, який Юрій вилучав з гальмівної котушки, на пункті прийому кольорових металів варіюється від 36 до 48 гривень. Гроші невеликі, проте спосіб їх здобуття більш-менш прийнятний для Юрія: «Я отлично понимал, что за это предусмотрена уголовная ответственность. Но это был единственный шанс проскочить и я им воспользовался. Не получилось! Работники милиции в этой ситуации сработали четко!»

ГУМВС України в Полтавській області.